РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" жовтня 2013 р. Справа № 918/1064/13
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Філіпова Т.Л.
судді Бучинська Г.Б. ,
судді Олексюк Г.Є.
при секретарі Карпець О.О.
за участю представників сторін:
позивача - Родзяк Дмитро Сергійович
відповідача - не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Козачука Миколи Ростиславовича на рішення господарського суду Рівненської області від 12.09.13 р. у справі № 918/1064/13
за позовом Публічного акціонерного товариства "Рівнеобленерго"
до Фізичної особи - підприємця Козачука Миколи Ростиславовича
про стягнення в сумі 37 175 грн. 72 коп.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 12.09.2013 р. у справі №918/1064/13 (суддя Войтюк В.Р.) позов Публічного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" до Фізичної особи - підприємця Козачука Миколи Ростиславовича про стягнення в сумі 37 175 грн. 72 коп. - задоволено частково.
Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Козачука Миколи Ростиславовича на користь Публічного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" 34 049 грн. 22 коп. заборгованості за спожиту електроенергію, 2 572 грн. 93 коп. пені, 1 694 грн. 88 коп. судового збору.
Не погоджуючись із рішенням господарського суду Рівненської області від 12.09.13 р. у справі №918/1064/13 Фізична особа-підприємець Козачук Микола Ростиславович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 12.09.2013 р. у справі №918/1064/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити Публічному акціонерному товариству "Рівнеобленерго" в задоволенні позовних вимог, а також покласти на позивача усі витрати, пов'язані з розглядом даної справи.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що рішення суду є незаконним та безпідставним, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що рішення господарського суду підлягає скасуванню, апелянт зазначає, що про існування договору №1-2/904 про постачання електричної енергії від 05.12.2007 р. стало відомо лише після отримання рішення суду першої інстанції про стягнення заборгованості.
Крім того, з 13.04.2001 р. скаржник зареєстрований як фізична особа-підприємець, яка має печатку та діє на підставі свідоцтва № 2 608 001 0001 014854. Апелянт звертає увагу, що в преамбулі договору на постачання електричної енергії зазначено, що відповідач діє на підставі свідоцтва № 2 608 001 0001 014854 від 13.04.2001 р., а в розділі одинадцять зазначено №2 608 001 0001 01854 від 13.04.2004 р. та вказано номери телефонів які відношення до апелянта не мають. А також на самому договорі та додатках до нього відсутній підпис скаржника та відбиток печатки.
Таким чином, під час винесення господарським судом Рівненської області рішення від 12.09.2013 р. мало місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими. Це призвело до винесення неправильного рішення, що є підставою для його скасування в апеляційному порядку згідно з ст..104 ГПК України та винесення нового рішення.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.10.2013 р. апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Козачука Миколи Ростиславовича у справі №918/1064/13 прийнято до провадження, справу призначено до слухання та зобов'язано сторін надати апеляційному суду оригінал договору №1-2/904 про постачання електричної енергії та інші докази, що стосуються договірних відносин по даному договору.
Розпорядженням В.о. голови Рівненського апеляційного господарського суду від 10 жовтня 2013 року внесено зміни до складу колегії суддів та визначено наступний її склад: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Бучинська Г.Б., суддя Олексюк Г.Є.
В судове засідання відповідач не з'явився, документів витребуваних ухвалою суду не надав, крім того на адресу суду повернувся конверт з ухвалою про прийняття апеляційної скарги до провадження від 02.10.13 р., яка була направлена на адресу відповідача зазначену у Витязі з ЄДРПОУ- 33028, м.Рівне, вул.Шопена, буд.7, кв.6 з поштовою поміткою "за закінченням терміну зберігання", що свідчить про неотримання відповідачем інформації про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Враховуючи викладені обставини, колегія судів вважає можливим розглянути спір відповідно до ст.75 ГПК України за наявними у справі матеріалами без участі представника відповідача.
Представник позивача - ПАТ "Рівнеобленерго" Родзяк Д.С. в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення на обгрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 12.09.13 р. у справі №918/1064/13 є законним та обгрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з матеріалів справи, згідно п.1.1. статті 1 статуту Публічного акціонерного товариства "Рівнеобленерго", затвердженого загальними зборами акціонерів ПАТ "АЕС Рівнеенерго" від 29 квітня 2013 року та зареєстрованого державним реєстратором виконавчого комітету Рівненської міської ради 30 квітня 2013 року, Публічне акціонерне товариство "Рівнеобленерго" є новим найменуванням Публічного акціонерного товариства "АЕС Рівнеобленерго", яке було правонаступником ЗАТ "Ей-І-Ес Рівнеобленерго".
05 грудня 2007 року між закритим акціонерним товариством "Ей-І-Ес Рівнеенерго" (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Козачуком Миколою Ростиславовичем (споживач) укладено договір № 1-2/904 про постачання електричної енергії та додатки до нього.
Пунктом 1 договору визначено, що постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з сумарною приєднаною потужністю 15 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами даного договору.
Відповідно до п.2.1 договору під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, обумовлених цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергію.
За умовами п.2.2.2. договору постачальник зобов`язався постачати споживачу електроенергію, як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 договору (додаток № 1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу"); згідно з категорією струмоприймачів споживача відповідно до ПУЕ та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених додатком № 6 "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін"; із дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами; забезпечити отримання споживачем електричної енергії на рівні дозволеної потужності (додаток № 3 "Перелік об'єктів і точок обліку Споживача" та додаток № 3.1 "Перелік об'єктів і точок обліку субспоживачів, що споживають електроенергію від споживача").
Згідно до пункту 2.3.3. договору на відповідача покладений обов'язок оплачувати постачальнику (позивачу) вартість електричної енергії згідно з умовами додатку № 4 до договору "Про зняття показів засобів обліку електричної енергії та розрахунків".
У відповідності до п. 2.3.5. договору споживач зобов'язаний забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників постачальника пред'явленням службового посвідчення до засобів (систем) обліку електроенергії, вимірювання потужності та контролю показників якості електроенергії.
Відповідно до пункту 4.2.1. договору за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3.-2.3.4. договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,05 % за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.
Пунктом 7.6 договору передбачено, що у разі виникнення у споживача заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію, сторони за взаємною згодою та у порядку, передбаченому законодавством України, укладають договір щодо реструктуризації заборгованості. При цьому, оформляються графік погашення заборгованості, який є додатком до цього договору. У разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті призначення платежу необхідної для цього періоду, за який здійснюється оплата або перевищення суми платежу необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані споживачем за електричну енергію, постачальник електричної енергії має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості споживача з найдавнішим терміном її виникнення. Укладення сторонами та дотримання споживачем узгодженого графіка погашення заборгованості не звільняє споживача від оплати поточного споживання електричної енергії. У разі порушення споживачем графіка погашення заборгованості постачальник має право у порядку, визначеному пунктом 6.1.3 цього договору припинити постачання електричної енергії споживачу до повного погашення заборгованості.
За умовами пункту 8.1 договору оплата електричної енергії та інших платежів здійснюється споживачем самостійно шляхом перерахування коштів на відповідні розрахункові рахунки постачальника в терміни, визначені додатком № 4 "Про порядок зняття показників засобів обліку електричної енергії та розрахунків".
Згідно з пунктом 8.5 договору тривалість періоду для оплати отриманого рахунку має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку для споживачів, які оплачують електричну енергію самостійно, і 10 операційних днів з дня отримання рахунку для споживачів, які здійснюють розрахунки через свою територіально-відокремлену головну організацію.
Відповідно до п. 10.4. договору цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31 грудня 2007 року. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що одна із сторін заявила про припинення договору, останній вважається продовженим на 2012 рік.
Пунктом 1 додатку № 4 визначено, що покази засобів обліку відповідно до Переліку об'єктів і точок комерційного обліку споживача фіксуються споживачем 15 числа кожного місяця о 9-00 год. та вибірково контролюються (знімаються) постачальником. Після зняття показів засобів обліку споживач оформляє Звіт про використану електроенергію, який складається у 2-х примірниках, по одному для кожної сторони, та надає постачальнику нарочним не пізніше наступного робочого дня після зняття показів і одночасно отримує рахунок за фактично спожиту електроенергію. У разі неможливості отримання постачальником даних про використану електричну енергію в зазначений термін (незалежно від причин), визначення обсягу спожитої електричної енергії здійснюється самостійно постачальником за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період. У разі наявності зафіксованих постачальником показників засобів обліку споживачеві виписується рахунок у відповідності до таких показників.
Згідно з п. 2. додатку № 4 до договору на постачання електричної енергії розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника. За дату оплати приймається дата зарахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання з рахунка споживача або дата внесення споживачем готівки в касу. Останньою датою здійснення оплати є 20 число кожного місяця.
На виконання умов договору постачальник у лютому 2012 року здійснив постачання електричної енергії споживачу. Для оплати отриманої активної електроенергії відповідачу виставлено рахунок № 9293102142 за лютий 2012 року від 24 лютого 2012 року, у якому зазначено кінцеву дату оплати 28 лютого 2012 року.
Відповідач взятий на себе за договором обов'язок щодо своєчасної оплати рахунку не виконав, з лютого 2012 року фактично не оплачував використану активну електричну енергію.
04 квітня 2012 року позивач надіслав відповідачу претензію № 244 про погашення заборгованості, однак відповідач заборгованість не погасив, на момент розгляду справи заборгованість відповідача за спожиту активну електроенергію становить 34 049 грн. 22 коп.
Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі в тексті - ЦК України) встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавcтва, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також завдання майнової (матеріальної) шкоди.
Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України (надалі в тексті - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
В силу ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Матеріалами справи підтверджено, що 05.12.2007р. з моменту укладення сторонами Договору №1-2/904 про постачання електричної енергії між ними виникли відносини енергопостачання., регулювання яких здійснюється відповідними положеннями статей Господарського кодексу України, Закону України "Про електроенергетику", нормативно-правовими актами НКРЕ України, іншими актами законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.275 ГК України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Частиною 1 ст.26 Закону України «Про електроенергетику» передбачено, що споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Частиною 2 цієї ж статті визначено, що споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.
Згідно з п.5.1 Правил користування електричною енергією (надалі в тексті - ПКЕЕ), затверджених постановою НКРЕ №28 від 31.07.1996р., з наступними змінами і доповненнями, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без дозволу не допускається.
Відповідно до п.6.11 ПКЕЕ, остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами.
З матеріалів справи вбачається, що сторони узгодили в п.2 додатку №4 до договору на постачання електричної енергії розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника. За дату оплати приймається дата зарахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання з рахунка споживача або дата внесення споживачем готівки в касу. Останньою датою здійснення оплати є 20 число кожного місяця.
Як стверджується матеріалами справи і встановлено судами - відповідач зобов'язання за договором належним чином не виконав, в результаті чого у відповідача виникла перед позивачем заборгованість за спожиту електричну енергію в сумі 34 049 грн. 22 коп.
Зважаючи на викладене, враховуючи відсутність доказів погашення зазначеної заборгованості, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за спожиту електричну енергію в сумі 34 049 грн. 22 коп.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.(ч.1 ст.612 ЦК України).
Виходячи зі змісту ст.ст. 546, 548, 549 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, пенею, штрафом, які боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.
Перевіривши правильність нарахування пені в сумі 3 126 грн. 50 коп. з підстав п.4.2.1. договору, ст.231, ч.6 ст.232 ГК України, ст.549 ЦК України, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань», апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарського суду що розмір вказаної штрафної санкції, нарахованої позивачем, не відповідає вищезазначеним приписам законодавства. Відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню в сумі 2 572 грн. 93 коп..
Доводи апеляційної скарги, на яких наголошував відповідач, не взяті апеляційним судом до уваги, виходячи зокрема з наступного.
Як вбачається з наданих позивачем на вимогу апеляційного суду заперечень на апеляційну скаргу та доданих до них матеріалів, відповідач здійснював оплату за електроенергію згідно виставлених рахунків в період під час дії договору з позивачем. Враховуючи зміст положень ст.ст. 638, 639, 642 ЦК України та положень ч.8 ст.181 ГК України дії, вчинені стороною на виконання договору (угоди) є конклюдентними діями, тобто свідчать про волевиявлення сторони щодо прийняття умов такого договору або угоди. З огляду на викладене, доводи апелянта про відсутність укладеного договору з позивачем є непереконливими.
З урахування вище викладеного, доводи апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Козачука Миколи Ростиславовича суд апеляційної інстанції не вважає переконливими та відхиляє.
У Постанові Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012р. "Про судове рішення" зазначено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Рішення суду першої інстанції указаним вимогам відповідає.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав для скасування або зміни рішення, встановлених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 99,101,103,105,109,110 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Козачука Миколи Ростиславовича на рішення господарського суду Рівненської області від 12.09.2013 р. у справі №918/1064/13 - залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
Справу №918/1064/13 повернути до господарського суду Рівненської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Олексюк Г.Є.