ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2013 р. Справа № 922/754/13-г

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Хачатрян В.С., суддя Шевель О.В.,

при секретарі Лисокобилка А.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - Новинського О.В. (дов. №6679 від 20.08.2013р.),

першого відповідача - не з'явився,

другого відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №2687 Х/2-7) на рішення господарського суду Харківської області від 15.07.13р. у справі № 922/754/13-г

за позовом Публічного акціонерного товариства "Кредобанк", м.Львів,

до 1) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Харків,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Неолайн-плюс", м.Харків,

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 15.07.2013р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Жельне С.Ч., суддя Лаврова Л.С., суддя Бринцев О.В.) позов задоволено частково. Звернуто стягнення на предмет іпотеки згідно договору іпотеки №40/12-2011 від 20.12.2011р., посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, реєстраційний запис №2232, а саме на нерухоме майно- нежитлову нерухомість загальною площею 1044,3 кв.м (літ. "А-3"), а саме: кімнати №1, 2, 3, 21, 30, 31, 42, 43, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52, 53, 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61 площею 834,0 кв.м, кімнати підвалу I, II, III, IV, V, VI, XIV, XV площею 210,3 кв.м, що знаходиться за адресою: Харківська обл., Валківський р-н, м. Валки, вул. Лібкнехта Карла, буд. №8, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Неолайн-плюс" на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 21.10.2011р. (серія САС №689827) шляхом його продажу Публічним акціонерним товариством "Кредобанк" від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому ст. 38 Закону України "Про іпотеку", за початковою ціною 1356000,00 гривень з метою погашення заборгованості Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) перед Публічним акціонерним товариством "Кредобанк" (79026, м. Львів, вул. Сахарова, 78, код ЄДРПОУ 09807862) за кредитним договором №40/12-2011 від 20.12.2011р. в сумі 866681,14 грн. Отримані кошти в результаті продажу предмету іпотеки перерахувати на рахунок ПАТ "Кредобанк" №290949901057, відкритий в ЦФ ПАТ "Кредобанк" (м. Львів, вул. Наливайка, 6, МФО 325365, код ЄДРПОУ 22360822).

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Неолайн-плюс" на користь Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" 17333,62 грн. витрат по сплаті судового збору.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" в дохід державного бюджету України 17333,62 грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

Позивач з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати частково, а саме в частині відмови у стягненні з ФОП ОСОБА_2 83333,27 грн. та прийняти нове рішення, яким стягнути з ФОП ОСОБА_2 83333,27 грн. заборгованості за кредитним договором та частково скасувати рішення, а саме в частині стягнення з ТОВ "Неолайн-плюс" на користь ПАТ "Кредобанк" 17333,62 грн. судового збору та стягнення з ПАТ "Кредобанк" в дохід державного бюджету 17333,62 грн. судового збору та у відповідній частині прийняти нове рішення, яким стягнути з ФОП ОСОБА_2 та ТОВ "Неолайн-плюс" на користь ПАТ "Кредобанк" 17333,62 грн. судового збору, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції повинен був прийняти рішення про стягнення суми заборгованості за кредитним договором з основного боржника (першого відповідача) та звернути стягнення на предмет іпотеки з іпотекодавця (другого відповідача), що не є подвійним стягненням, так як особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця.

Також, як зазначає апелянт, позивачем не було заявлено дві окремі майнові вимоги. У пункті першому прохальної частини позову позивач просив суд стягнути заборгованість за кредитним договором №40/12-2011 від 20.12.2011р. в сумі 833337,27 грн. У пункті другому прохальної частини позову позивач просив суд стягнути заборгованість за кредитним договором №40/12-2011 від 20.12.2011р. в розмірі 833337,27 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки згідно договору іпотеки №40/12-2011 від 20.12.2011р. Тобто, як зазначає позивач, ним було заявлено тільки одну майнову вимогу - стягнути заборгованість за кредитним договором №40/12-2011 від 20.12.2011р. в розмірі 833337,27 грн., а пункт перший та другий позовних вимог визначає тільки два різних способи захисту одного й того ж порушеного цивільного права.

23.09.2013р. позивач подав до суду заяву щодо уточнення вимог апеляційної скарги (вх. №9111), в якій просив стягнути з ФОП ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 866681,14 грн., з яких: сума основного боргу у розмірі 750519,51 грн., сума заборгованості у зв'язку з несплатою процентів за користування кредитом у розмірі 95243,02 грн., сума заборгованості за несплачену комісію за управління кредитом у розмірі 7110,00 грн., пеня за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі 8132,13 грн., пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом у розмірі 5315,70 грн., пеня за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитом у розмірі 360,78 грн.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує вимоги апеляційної скарги та просить рішення суду першої інстанції скасувати частково.

Представник відповідачів у відзиві на апеляційну скаргу (вх. №9066 від 19.09.2013р.) проти апеляційної скарги заперечував та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Також надав клопотання про призначення судової експертизи (вх. №9118 від 23.09.2013р.), посилаючись на те, що звіт про оцінку майна, наданий позивачем до матеріалів справи, виконаний ще у 2011р., тобто, на думку відповідачів, є всі підстави вважати, що визначена на той час ринкова вартість предмету іпотеки на тепер може виявитись нижчою за рівень звичайних цін на такий вид майна станом на 2013р. Крім того, за три роки предмет іпотеки було покращено, у більшій частині приміщень виконано ремонт, проведені інженерні та комунікаційні мережі, а тому вартість майна є вищою, ніж зазначена у оцінці за 2011р.

Представник позивача у судовому засіданні та у запереченні на клопотання відповідача про призначення судової експертизи (вх. №9395 від 02.10.2013р.) проти клопотання відповідача заперечував, посилаючись на те, що клопотання про призначення експертизи від 23.09.2013р. є необґрунтованим та безпідставним, а рішення суду щодо визначення початкової ціни продажу предмету іпотеки на підставі звіту про незалежну оцінку вартості нерухомого майна від 23.09.2011р., який був наявний в матеріалах справи на день розгляду судом першої інстанції цієї справи, обґрунтованим та таким, що повністю відповідає вимогам норми ч.6 ст.38 Закону України «Про іпотеку».

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні докази по справі, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила.

В лютому 2013р. ПАТ «Кредобанк» звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Неолайн-Плюс" про стягнення заборгованості за кредитним договором №40/12-2011 від 20.12.2011р. у розмірі 833337,27 грн. та звернення стягнення на предмет іпотеки: нежитлову нерухомість загальною площею 1 044,3 кв.м (літ. "А-3"), а саме: кімнати № 1, 2, 3, 21, 30, 31, 42, 43, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52, 53, 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61 площею 834,0 кв.м, кімнати підвалу I, II, III, IV, V, VI, XIV, XV площею 210,3 кв.м, що знаходиться за адресою: Харківська обл., Валківський р-н, м. Валки, вул. Лібкнехта Карла, буд. №8, іпотекодавцем якого є ТОВ "Неолайн-Плюс" за договором іпотеки № 40/12-2011 від 20.12.2011р., шляхом її реалізації в порядку ст.38 Закону України "Про іпотеку".

Позов обґрунтовано тим, що 20.12.2011р. між ПАТ "Кредобанк", банком, та ФОП ОСОБА_2, позичальником, укладено кредитний договір № 40/12-2011, згідно з яким банк зобов'язався надати у власність позичальникові грошові кошти у розмірі та на умовах, обумовлених цим договором, а позичальник зобов'язався повернути кредит і сплатити проценти та комісії за користування ним.

Відповідно до п.2.1.1. договору розмір кредиту становить 790000,00 грн.

Відповідно до п.2.1.2. договору кредит надано на ремонт нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: Харківська обл., м. Валки, вул. Лібкнехта Карла, б.8, згідно договору підряду на будівельно-оздоблювальні роботи від 18.10.2011р. та договірної ціни від 27.09.2011р. з підрядником ТОВ "Експортком".

Відповідно до п.2.2. договору дата остаточного повернення кредиту - 19.12.2016р.

Відповідно до п.2.1.3 договору процентна ставка становить 16,9% річних.

Відповідно до п. 4.1.3. договору за надання кредиту позичальник сплачує банку за управління кредитом 0,1% від суми, що дорівнює 790 грн.

Відповідно до п. 4.2.1. договору проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту за методом "факт/360" за ставкою, визначеною у п.2.1. цього договору з моменту видачі кредиту до терміну, вказаному в п.2.2. цього договору.

Відповідно до п.4.3. договору позичальник сплачує проценти, нараховані відповідно до п.4.2.1. цього договору, у валюті кредиту щомісяця, але не пізніше останнього банківського дня місяця, за який вони нараховані.

20.12.2011р., в забезпечення виконання зобов'язання ФОП ОСОБА_2 за кредитним договором №40/12-2011 від 20.12.2011р., між ПАТ "Кредобанк", іпотекодержателем, та ТОВ "Неолайн-плюс", іпотекодавцем, укладено договір поруки №40/12-2011 та договір іпотеки №40/12-2011.

Відповідно до п.1.1. договору поруки, поручитель, ТОВ «Неолайн-плюс» зобов'язався відповідати перед кредитором, ПАТ «Кредобанк» за виконання боржником, ФОП ОСОБА_2, зобов'язань в повному обсязі (повернення кредиту, сплати процентів та комісій за користування кредитом, пені, штрафів, неустойок) за кредитним договором №40/12-2011 від 20.12.2011р., укладеним між боржником та кредитором.

Відповідно до п.2.5. договору поруки поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором.

Відповідно до п.1.3. договору іпотеки предметом іпотеки є нерухоме майно: нежитлова нерухомість загальною площею 1044,3 кв.м (літ. "А-3"), а саме: кімнати №1, 2, 3, 21, 30, 31, 42, 43, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52, 53, 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61 площею 834,0 кв.м, кімнати підвалу I, II, III, IV, V, VI, XIV, XV площею 210,3 кв.м, що знаходиться за адресою: Харківська обл., Валківський р-н, м. Валки, вул. Лібкнехта Карла, буд. №8, що належить ТОВ «Неолайн-плюс» на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 21.10.2011р. (серія САС №689827), що підтверджується витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №34332870 від 20.12.2011р. та витягом про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек № 34333149 від 20.12.2011р.

Як зазначає позивач, ФОП ОСОБА_2 свої зобов'язання за кредитним договором не виконує, кредит в порядку і в терміни, передбачені кредитним договором не повертає, проценти за користування кредитом не сплачує, у зв'язку з чим у першого відповідача станом на 19.09.2012р. була наявна прострочена заборгованість, а саме: прострочена заборгованість по відсоткам, які нараховані за період з 01.05.2012р. по 31.08.2012р. у розмірі 47172,24 грн., прострочена заборгованість за комісіями, які нараховані за період з 01.05.2012р. по 31.08.2012р. у розмірі 3160,00 грн., прострочена заборгованість за основним боргом за період з 19.04.2012р. по 19.09.2012р. у розмірі 78959,51 грн.

06.03.2013р. від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог (вх. №8678), відповідно до якої позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість у розмірі 866681,14 грн., з яких: сума основного боргу у розмірі 750519,51 грн., сума заборгованості у зв'язку з несплатою процентів за користування кредитом у розмірі 95243,02 грн., сума заборгованості за несплачену комісію за управління кредитом у розмірі 7110,00 грн., пеня за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі 8132,13 грн., пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом у розмірі 5315,70 грн., пеня за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитом у розмірі 360,78 грн. (а.с.79-81 т.1).

Відповідно до п.7.1. кредитного договору за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань (повернення кредиту або його частини, оплати процентів, комісій) позичальник на вимогу банку сплачує йому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за весь час прострочення.

Відповідно до п.5.8. кредитного договору, банк у випадках, передбачених п.2.9. цього договору, вправі вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за цим договором, про що письмово повідомляє позичальника.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на час звернення позивача до суду він належним чином не повідомив відповідачів про дострокове повернення кредиту, процентів і комісій за кредитним договором та не надав доказів, на підставі яких суд може дійти висновку про направлення відповідачам вимог про дострокове повернення коштів за кредитним договором та отримання цих вимог відповідачами.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець), передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо сплати неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, від другого відповідача надійшла заява про часткове визнання позову від 15.07.2013р., а саме другий відповідач просить суд задовольнити позов про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки частково, а саме в частині вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором №40/12-2011 від 20.12.2011р. у розмірі 866681,14 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки згідно договору іпотеки №40/12-2011 від 20.12.2011р., посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, реєстраційний запис №2232, а саме на нерухоме майно: на нежитлову нерухомість загальною площею 1 044,3 кв.м (літ. "А-3"), а саме: кімнати №1, 2, 3, 21, 30, 31, 42, 43, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52, 53, 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61 площею 834,0 кв.м, кімнати підвалу I, II, III, IV, V, VI, XIV, XV площею 210,3 кв.м, що знаходиться за адресою: Харківська обл., Валківський р-н, м. Валки, вул. Лібкнехта Карла, буд. №8, що належить ТОВ "Неолайн-плюс" на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 21.10.2011р. (серія САС №689827), та визнають вимогу про спосіб реалізації майна, що є предметом договору іпотеки №40/12-2011 в порядку ст.38 Закону України «Про іпотеку», тобто надання ПАТ «Кредобанк» права на продаж предмету іпотеки шляхом укладення від свого імені договорів купівлі-продажу будь-якою особою-покупцем, з наданням позивачу усіх прав та обов'язків продавця. В іншій частині, а саме в частині стягнення заборгованості солідарно з ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Неолайн-плюс» за кредитним договором №40/12-2011 від 20.12.2011р. за рахунок грошових коштів відмовити (а.с.212-213 т.2).

Відповідно до ч.1 ст.39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Колегія суддів зазначає, що заявлена позовна вимога про встановлення початкової ціни продажу майна на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності після набрання рішенням суду законної сили суперечить діючому законодавству, оскільки ні ст.38 Закону України "Про іпотеку", ні Законом України "Про виконавче провадження", ні Господарським процесуальним кодексом України не передбачене повноваження суду встановлювати початкову ціну продажу предмету іпотеки після набрання рішенням законної сили.

Щодо визначення в рішенні суду початкової ціни продажу предмету іпотеки, відповідно до вимог ст.39 Закону України "Про іпотеку", то враховуючи те, що позивачем наданий звіт про незалежну оцінку вартості нерухомого майна від 23.09.2011 року, виконаного суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 (сертифікат НОМЕР_1 від 25.03.2010), в якому визначена ринкова вартість предмета іпотеки у розмірі 1356000 грн., що відповідає вимогам норми ч.6 ст.38 Закону України "Про іпотеку", зазначити ціну продажу предмету іпотеки на рівні, визначеному у звіті, тобто у розмірі 1356000 грн.

Щодо посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції повинен був прийняти рішення про стягнення суми заборгованості за кредитним договором з основного боржника (першого відповідача) та звернути стягнення на предмет іпотеки з іпотекодавця (другого відповідача), і це не є подвійним стягненням, так як особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця, колегія суддів зазначає наступне.

При вирішенні спорів, предметом яких є звернення стягнення на майно, передане в іпотеку чи в заставу, принциповим вважається встановлення судом факту невиконання або неналежного виконання основного зобов'язання, лише за умови якого суд має право звернути стягнення на предмет іпотеки.

Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає зверненню з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання відповідно до частини другої статті 35 Закону України "Про іпотеку".

Виконання основного зобов'язання виключає можливість задоволення вимог за рахунок забезпечувального зобов'язання, тому задоволення одночасно позовних вимог як у частині стягнення заборгованості за кредитним договором, так і в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не передбачено чинним законодавством.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо неможливості застосування подвійного стягнення з відповідачів заборгованості, та задоволенням судом першої інстанції позовних вимог в частині звернення стягнення заборгованості за кредитним договором на предмет іпотеки.

Щодо посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що ним було заявлено тільки одну майнову вимогу - стягнути заборгованість за кредитним договором №40/12-2011 від 20.12.2011р. в розмірі 833337,27 грн., а пункт перший та другий позовних вимог визначає тільки два різних способи захисту одного й того ж порушеного цивільного права, колегія суддів зазначає, що дана думка позивача є необґрунтованою, оскільки ним було заявлено саме дві майнові вимоги: стягнення з відповідачів грошових коштів у розмірі 866681,14 грн. та звернення стягнення заборгованості у розмірі 866681,14 грн. на предмет іпотеки, а тому, судовий збір повинен бути сплачений як за дві майнові вимоги, що правомірно і було враховано місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення.

Щодо клопотання представника відповідачів про призначення судової експертизи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.6 ст.38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Відповідно до п.5.4.2. договору іпотеки №40/12-2011 від 20.12.2011р. у випадку набуття права звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодержатель має право від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу з дотриманням умов, визначених Законом України «Про іпотеку». При цьому ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою сторін не менше його заставної вартості, або шляхом експертної оцінки.

Відповідно до п.1.4. договору іпотеку №40/12-2011 від 20.12.2011р. відповідно до звіту з проведення 22.09.2011р. незалежної експертної оцінки експертом-оцінщиком ОСОБА_4 ринкова вартість предмета іпотеки становить 1356000,00 грн.

Відповідно до п.п.1 п.3.2. кредитного договору №40/12-2011 від 20.12.2011р. у якості забезпечення виконання зобов'язань позичальника за цим договором третіми особами надаються наступні види забезпечення: іпотека нежитлової нерухомості, загальною площею 1044,3 кв.м (літ. "А-3"), а саме: кімнати № 1, 2, 3, 21, 30, 31, 42, 43, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52, 53, 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61 площею 834,0 кв.м, кімнати підвалу I, II, III, IV, V, VI, XIV, XV площею 210,3 кв.м; належать майновому поручителю ТОВ «Неолайн-плюс» та знаходяться за адресою: Харківська обл., Валківський р-н, м. Валки, вул. Лібкнехта Карла, буд. №8, балансовою вартістю 107215,77 грн. (станом на 01.12.2011р.), ринковою вартістю 1356000,00 грн., заставною вартістю 983100,00 грн.

Як свідчать матеріали справи, другий відповідач у заяві про часткове визнання позову від 15.07.2013р. зазначав, що у зв'язку із наданням позивачем до матеріалів справи звіту про незалежну оцінку вартості нерухомого майна від 23.09.2011р., відповідач 2 погоджується із встановленням початкової ціни продажу предмету іпотеки не нижче визначеної у звіті ринкової вартості, а саме 1356000,00 грн., що також відповідає вимогам ч.6 ст.38 Закону України «Про іпотеку» (а.с.212-213 т.2).

За таких обставин, враховуючи те, що в матеріалах справи наявний звіт про незалежну оцінку вартості нерухомого майна від 23.09.2011 року, яким визначено ринкову вартість майна у розмірі 1356000,00 грн., згоду другого відповідача щодо встановлення початкової ціни продажу предмета іпотеки, визначеної у звіті та з врахуванням положень ч.6 ст.38 Закону України «Про іпотеку», колегія суддів не вбачає підстав для призначення у справі судової експертизи.

Також, колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на те, що за три роки предмет іпотеки було покращено, у більшій частині приміщень виконано ремонт, проведені інженерні та комунікаційні мережі, а тому вартість майна є вищою, ніж зазначена у оцінці за 2011р., на підтвердження чого до клопотання про призначення судової експертизи в суді апеляційної інстанції надані документи, оскільки відповідно до ч.1 ст.101 ГПК України додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції, що не залежали від нього, а відповідачем не доведено причини не подання зазначених документів до суду першої інстанції.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення по даній справі, тому рішення господарського суду Харківської області від 15.07.13р. у справі № 922/754/13-г слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, п.1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 15.07.13р. у справі № 922/754/13-г залишити без змін.

Повний текст постанови складено 07.10.2013р.

Головуючий суддя Білоусова Я.О.

Суддя Хачатрян В.С.

Суддя Шевель О.В.