ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 жовтня 2013 року Справа № 913/2184/13

Провадження №28пд/913/2184/13

за позовом Комунального теплопостачаючого підприємства «Алчевськтеплокомуненерго», м. Алчевськ Луганської області

до фізичної особи - приватного підприємця ОСОБА_1, м. Алчевськ Луганської області

про зобов'язання укласти додаткову угоду до договору про надання послуг з централізованого теплопостачання від 22.03.2004 № 25/3

Суддя Семендяєва І.В.,

Секретар судового засідання Мартинцева Н.М.

У засіданні брали участь:

від позивача: Агафонов П.О., довіреність № 651 від 15.02.2013, юрисконсульт;

відповідач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Алчевським МВ УМВС України в Луганській області 08.08.2000.

суть спору: позивачем заявлені вимоги про зобов'язання відповідача укласти додаткову угоду до договору про надання послуг з централізованого теплопостачання від 22.03.2004 № 25/3 на зміну тарифів для потреб інших споживачів з позивачем з моменту набуття чинності постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України № 60, а саме з 01.10.2011.

Підставою свого позову позивач зазначив встановлення постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України (далі - постанова НКРЕ) від 30.09.2011 № 60 нового тарифу на послуги, що надаються позивачем.

24.09.2013 у судовому засіданні представником позивача було подане клопотання про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять днів.

Також у судовому засіданні 24.09.2013 представником відповідача було подане клопотання про відкладення розгляду справи та надання часу для підготовки відзиву на позовну заяву.

Судом дані клопотання задоволені.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 24.09.2013 строк розгляду спору продовжено на 15 днів - до 31.10.2013 та розгляд справи відкладено на 10.10.2013.

30.09.2013 за № 1024 на адресу господарського суду Луганської області надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить зобов'язати відповідача укласти додаткову угоду до договору про надання послуг з централізованого теплопостачання № 25/3 від 22.03.2004, якою внести зміни до п. 1.2 договору, виклавши його у наступній редакції:

« 1. п. 1.2. Розрахунки за послуги з централізованого опалення здійснюються відповідно тарифів затверджених Постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України для груп споживачів в розмірі:

ІІІ група - 602, 92 грн. за 1 Гкал, без ПДВ.

При зміні тарифів на послуги з центрального опалення, нові тарифи обов'язкові для споживача з моменту їх введення».

2. Інші умови, викладені у договорі залишаються незмінними».

Відповідно до п. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви. Суд у минулому судовому засіданні до розгляду справи по суті не перейшов, тому вважає за можливе прийняти дану заяву до розгляду.

У судовому засіданні 10.10.2013 відповідачем подано відзив на позовну заяву, за яким останній вважає, що позивач зловживає своїм монопольним становищем, порушує свободу, принципи підприємницької діяльності, загального господарювання, а також, на його думку, сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагентів та визначенні у мов договору.

До того ж, за змістом вказаного відзиву, відповідач посилається на те, що постачальник надає послугу з теплозабезпечення його об'єкта неякісно, умовами запропонованої позивачем додаткової угоди передбачена інша одиниця вартості послуги, що ускладнює остаточний її підрахунок, та не погоджується з позивачем щодо визначення об'єкту споживання теплової енергії, як житлового, оскільки останній виведено зі складу житлового фонду, тому вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.

10.10.2013 судом розпочато слухання справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області

в с т а н о в и в:

Сторонами у справі було укладено договір на поставку теплової енергії № 25/3 від 22.03.2004, за умовами якого постачальник (позивач) бере на себе зобов'язання подавати споживачу (відповідачу) теплову енергію необхідної якості та в необхідних розрахункових та договірних обсягах.

Відповідно до п. 6.1 договору розрахунки за спожиту теплову енергію проводиться виключно в грошовій формі у відповідності до затверджених тарифів на підставі виставлених постачальником рахунків: за опалення у разі відсутності приладів обліку ІІІ група - 3,95 грн. за 1 кв.м. опалювальної площі.

Даний договір набуває сили з дня його підписання та діє 22.03.2004. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії, про його розірвання не буде заявлено письмово жодною із сторін.

Додатковою угодою від 20.02.2008 сторони доповнили договір пунктом 1.2 в наступній редакції: « 1.2. Розрахунки за послуги з централізованого опалення здійснюються відповідно затверджених Алчевським виконавчим комітетом тарифів для груп споживачів (пункт 1.1 рішення Алчевського виконавчого комітету № 151 від 19.02.2008 р.: тарифи з урахуванням податку на додану вартість на виробництво теплової енергії та послуг з теплопостачання, що надаються КТП «Алчевськтеплокомуненерго», для ІІІ групи споживачів (інші споживачі) ввести в дію з 20.02.2008 р.):

ІІ -а група - 8,385 грн., враховуючи ПДВ за 1 кв.м. загальної площі;

ІІІ- а група - 238,88 грн. за 1 Гкал, враховуючи ПДВ,

при наявності засобів обліку;

Інші умови, викладені у договорі остаються незмінними».

Додатковою угодою від 14.10.2009 сторони внесли зміни до п. 1.2 договору, виклавши її в наступній редакції: « 1.2. Розрахунки за послуги з централізованого опалення здійснюються відповідно затверджених Алчевським виконавчим комітетом тарифів для груп споживачів (рішення виконавчого комітету Алчевського міського ради № 934 від 13.10.2009 р.) в розмірі:

ІІІ- а група - 556,09 грн. за 1 Гкал, враховуючи ПДВ.

При зміні тарифів на послуги з центрального опалення, нові тарифи обов'язкові для споживача з моменту їх введення».

Постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України № 60 від 30.09.2011 установлені КТП «Алчевськтеплокомуненерго» тарифи на теплову енергію: для потреб бюджетних установ - 596, 23 грн. за 1 Гкал (без ПДВ); для потреб інших споживачів - 602,92 грн. за 1 Гкал (без ПДВ). Ця постанова набирає чинності з 01.10.2011.

У зв'язку зі зміною тарифів позивачем відповідачу для підписання була направлена додаткова угода до договору № 25/3 від 22.03.2004.

Відповідач пропоновану додаткову угоду не підписав, що стало підставою для звернення з даним позовом.

Вирішуючи даний спір, суд дійшов наступного.

30.09.2011 Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України прийнято постанову №60 "Про встановлення тарифів на теплову енергію КТП "Алчевськтеплокомуненерго", якою з 01.10.2011 року (п.2) встановлено тарифи для потреб:

бюджетних установ - 596,23 грн. за 1 Гкал (без ПДВ);

для потреб інших споживачів - 602,92 за 1 Гкал (без ПДВ) (п.1) (а.с.9).

Відповідно до підпункту 3 п.4 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, затвердженого Указом Президента України від 23.11.2011 №1073/2011 (надалі-Положення), комісія установлює тарифи на комунальні послуги суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється Комісією.

Абзацом 3 п.13 Положення, передбачено, що рішення Комісії, прийняті у межах її повноважень, обов'язкові для виконання суб'єктами природних монополій та суб'єктами господарювання на суміжних ринках.

Як встановлено пунктом 1 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 №869 (далі -Порядок №869), цей Порядок визначає механізм формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з виробництва теплової енергії, її транспортування магістральними і місцевими (розподільними) тепловими мережами та постачання, надання послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води.

Згідно п.2 Порядку він застосовується під час установлення Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг та органами місцевого самоврядування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для суб'єктів природних монополій, а також для суб'єктів господарювання на суміжних ринках, зазначених у пункті 1 цього Порядку, та поширюється на таких суб'єктів під час розрахунку зазначених тарифів.

05.10.2011 за № 120 позивач (постачальник) спрямував на адресу відповідача (споживача) листа, яким повідомив його про прийняття вищезгаданої постанови Національної комісії та запропонував у зв'язку з цим укласти додаткову угоду від 05.10.2011 про внесення змін до основного договору наступного змісту:

"1. п.1.2. Розрахунки за послуги централізованого опалення здійснюються відповідно затверджених Постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України № 60 від 30.09.2011 року у розмірі:

Для потреб бюджетних установ - 596,23 грн. За 1 Гкал (без ПДВ);

Для потреб інших споживачів - 602,92 грн. за 1 Гкал без (ПДВ).

При зміні тарифів на послуги з центрального опалення нові тарифи обов'язкові для споживача з моменту їх введення.

2.Інші умови, викладені у договорі, залишаються незмінними" .

Повторно дана додаткова угода була надіслана відповідачу 16.01.2013 супровідним листом за №225.

Обов'язковість укладання спірної додаткової угоди обумовлена наступним.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі -ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

За загальним правилом договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

З норми, викладеної у частині 1 ст. 179 Господарського кодексу України, а також аналізу укладеного сторонами договору вбачається, що він належить до числа господарських.

В силу частини 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Укладення договору тягне за собою набуття сторонами низки прав та зобов'язань.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана виконати на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.д.) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання (ч. 1 ст.509 ЦКУ).

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі -ГКУ) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст.275 Господарського кодексу України (далі -ГКУ) встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Тобто договір споживання теплової енергії є відплатним.

Аналогічна норма викладена у ст.19 спеціального Закону України від 02.06.2005 №2633-ІУ "Про теплопостачання", у якій, крім того, зазначено, що діяльність у сфері теплопостачання може здійснюватись суб'єктами господарської діяльності у сфері теплопостачання всіх організаційно-правових форм та форм власності, зокрема, на основі договорів оренди, підряду, концесії, лізингу та інших договорів. Теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу. У разі якщо така організація не є теплотранспортуючою, то теплотранспортуюча організація не має права відмовити теплогенеруючій організації у транспортуванні теплової енергії, якщо це дозволяють технічні можливості системи. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 13 Закону України від 24.06.2004 №1875-ІУ "Про житлово-комунальні послуги" централізоване постачання гарячої води та централізоване опалення є різновидом комунальних послуг.

Статтею 19 названого Закону визначено, що відносини постачання-споживання у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем, а відповідно до п.5 ч.3 ст. 20 названого Закону споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Сторони за договором домовилися про можливість внесення змін до нього (п.4.2.2)

Можливість внесення змін до договору витікає з пунктів п. 4.2.2 договору.

З наявних у справі доказів вбачається, що підставою для позову стала істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Статтею 652 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

За змістом статті 654 Цивільного кодексу України зміна умов договору вчиняється в такій самій формі, що й договір.

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України зміна господарських договорів в односторонньому порядку не допускається. Сторона, яка вважає за необхідне змінити договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона за договором, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Предметом даного спору є укладання додаткової угоди до договору, який вже укладений між сторонами 22.03.2004. Цій договір є діючим та виконується сторонами.

Тому не приймаються до уваги доводи відповідача, викладені у його відзиві, відносно порушення його прав як суб'єкта підприємницької діяльності. Також предмету спору не стосується якість фактично наданих послуг.

Як встановлено судом, внесення змін у п. 1.2 договору є обов'язковим як згідно закону, так і згідно умов договору, оскільки у додатковій угоді від 24.10.09 сторони передбачили, що при зміні тарифів на послуги з центрального опалення, нові тарифи обов'язкові для споживача з моменту їх введення.

За таких обставин, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11,16,203,626,627,629,639,649 Цивільного кодексу України. ст.ст.179-181 Господарського кодексу України; ст.ст.13,19,21 Закону України від 24.06.04 року №1875-ІУ "Про житлово-комунальні послуги", керуючись ст.ст.43,32-34,36,43,44,49,82,84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов Комунального теплопостачаючого підприємства «Алчевськтеплокомуненерго» до фізичної особи - приватного підприємця ОСОБА_1 про зобов'язання укласти додаткову угоду до договору про надання послуг з централізованого теплопостачання від 22.03.2004 № 25/3 задовольнити повністю.

2. Вважати укладеною додаткову угоду до договору про надання послуг з централізованого теплопостачання № 25/3 від 22.03.2004, якою внести зміни до п. 1.2 договору, виклавши його у наступній редакції:

« 1. п. 1.2. Розрахунки за послуги з централізованого опалення здійснюється відповідно тарифів затверджених Постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України для груп споживачів в розмірі:

ІІІ група - 602, 92 грн. за 1 Гкал, без ПДВ.

При зміні тарифів на послуги з центрального опалення, нові тарифи обов'язкові для споживача з моменту їх введення.

2. Інші умови, викладені у договорі, залишаються незмінними».

3. Стягнути з фізичної особи - приватного підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Комунального теплопостачаючого підприємства «Алчевськтеплокомуненерго», м. Алчевськ, вул. Леніна, 126, ідентифікаційний код 02132266, судовий збір у сумі 1147 грн. 00 коп., видати наказ позивачу.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 15.10.2013.

Суддя І.В. Семендяєва