Справа № 1-12, 2008 року.

ВИРОК

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

     26 лютого 2008  року                      Ставищенський районний суд Київської області в складі:

                    головуючого:                                  Галича Ю.М.,

                    при секретарі:                                 Данилюк Н.П.,

        за участю прокурора:                       Саєнка С.В.,

                            адвоката;                        ОСОБА_3

представника неповнолітньої

                                 підсудної:                  ОСОБА_2

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Ставище справу про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженки та жительки АДРЕСА_1, українки, громадянина України, осОСОБА_1 базова неповна середня, непрацюючої, неодруженої, раніше не судимої, в скоєнні злочину  передбаченого ст. 185 ч. 1 КК України,

в с т а н о в и в :

 03 листопада 2007 року близько 24 години, ОСОБА_1 знаходилась на дискотеці в приміщенні будинку культури по вул. Леніна в с. Іванівка Ставищенського району Київської області. Біля своїх речей вона помітила жіночу сумку, яку вирішила викрасти.

З метою виконання свого злочинного умислу ОСОБА_1, дочекалась, доки в приміщенні погасне світло, і з метою звернення на свою користь та особистого збагачення таємно викрала жіночу сумку, яка належить ОСОБА_4, вартістю 21 грн.,  у якій знаходились наступні речі: мобільний телефон „Нокія-6131” вартістю 1161,00 грн. зі стартовими пакетами „Діджус” вартістю 30,00 грн., „ЮМС” вартістю 30,00 грн. та „Лайф” вартістю 15,00 грн., карта пам'яті до мобільного телефону „Нокія-6131” вартістю 140,00 грн., цифровий фотоапарат „Олімпус FE-210” вартістю 784,00 грн., карта пам'яті до цифрового фотоапарата „Олімпус FE-210” вартістю 180,00 грн., шкіряний гаманець вартістю 20,00 грн. з грошима в сумі 21,00 гривня, гребінець жіночий вартістю 4,00 грн., блиск для губ вартістю 1,50 грн., тіні для повік вартістю 2,50 грн., пудра косметична вартістю 2,50 грн. та жіноча пов'язка на голову вартістю 18,00 грн., а всього викрала майна яке належить ОСОБА_4 на загальну суму 2430,50 грн. Сумку з речами ОСОБА_1 обгорнула власним одягом і винесла з приміщення та в подальшому викраденими речами розпорядилась на власний розсуд.

В судовому засіданні підсудна, ОСОБА_1 свою вину у вчиненому злочині, передбаченого ст. 185 ч. 1 КК України визнала повністю, суду показала, що що 03.11.2007 року, в суботу, разом з своєю сестрою ОСОБА_5 та ОСОБА_6, який на той час у них тимчасово проживав, близько 22-ї години пішли до будинку культури. Відразу вони зайшли в кафе, яке знаходиться поряд із будинком культури, і пили там пиво близько до 23-ї години 30 хвилин. Після цього вони втрьох пішли в будинок культури на дискотеку. Коли вона з своєю сестрою ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зайшли в танцювальний зал, то зразу пішли до стільців, які знаходяться біля вікон, з лівої сторони залу, там залишили свій верхній одяг і разом з своєю сестрою ОСОБА_5, ОСОБА_1 пішла танцювати, а ОСОБА_6 залишився сидіти на стільці, біля третього вікна. Коли вони потанцювали, близько півгодини, в залі ввімкнули світло, так як дівчині на iм'я ОСОБА_7 стало погано. Через кілька хвилин світло знову вимкнулося і дискотека продовжилася. В цей час вона вирішила вийти надвір і тому підійшла до вікна, де знаходилась її куртка, щоб взяти її. Поряд з її курткою, серед інших речей, вона побачила жіночу сумку світлого кольору.  Вона не знала, кому належить дана сумка, але вирішила її викрасти, так як подумала, що там є щось цінне. Вона вищевказану сумку обвернула своєю курткою і тримаючи її в руках, вийшла з будинку культури. Разом з нею також вийшли і ОСОБА_6 з ОСОБА_5, але вони не бачили, що вона  взяла сумку і винесла її з будинку культури. Після цього ОСОБА_6 з ОСОБА_5 залишилися біля входу в будинок культури, а вона пішла в туалет, який знаходиться за будинком культури. З туалету вона зразу пішла і сховала викрадену нею сумку в пеньках, які також знаходяться за будинком культури, недалеко від туалету. Що знаходиться в сумці ОСОБА_1 не бачила. Після цього вона повернулася в будинок культури, де в цей час вже були ОСОБА_6 та ОСОБА_5, і продовжувала танцювати. В танцювальному залі вже було ввімкнене світло і музика не звучала. Вона подумала, що вже кінець дискотеки, і тому пішла в кафе купити жувальну гумку. В кафе пробула близько 10 хвилин, а потім ОСОБА_8 сказала їй, що про неї запитували в будинку культури. Вона  зразу пішла туди. Там ОСОБА_4 і ОСОБА_9почали її запитувати, чи не бачила вона сумку ОСОБА_4. Вона зрозуміла, що викрадена нею сумка належить ОСОБА_4, але сказала, що не бачила її. Після цього ОСОБА_4 почала говорить, що там був мобільний телефон і почала з іншого мобільного телефону набирать свій номер телефону. ОСОБА_1 злякалася, що хтось почує дзвінок мобільного телефону з сумки, яку вона  сховала в пеньках, і тому пішла туди і виключила телефон. Вона побачила, що мобільний телефон у сумці ОСОБА_4 був розкладний, але назви його вона не бачила. Після цього ОСОБА_1 знову повернулася на дискотеку, яка в цей час знову продовжувалася. Вона танцювала разом з сестрою ОСОБА_5, а ОСОБА_6 сидів на стільцях. Близько 1-ї години 04.11.2007 року дискотека закінчилася і вона разом з  сестрою ОСОБА_5 та ОСОБА_6 пішли додому. Про те, що вона викрала сумку, яка належить ОСОБА_4, ОСОБА_1 нікому не розповідала. Після цього її по даному факту опитували працівники міліції, але вона також правди не сказала. Через кілька днів, точної дати вона не пам'ятає, вона пішла і забрала із схованки жіночу сумку, що належить ОСОБА_4, і яку вона викрала під час дискотеки 03.11.2007 року, принесла її додому і сховала у пральній машині. Що було всередині сумки, вона не дивилася. Через кілька днів, точної дати вона не пам'ятає, коли вдома нікого не було, вийняла сумку із пральної машини і почала роздивлятися, що було всередині. Там був мобільний телефон ”Нокія” рожевого кольору, в якому була СІМ-картка „Діджус”, але номера вона не знає. Також в сумці був цифровий фотоапарат „Олімпус” в чорному чохлі; був гаманець коричневого кольору в якому були копійки номіналом по: „5”, „10”, та „50” копійок, всього в сумі 1 гривня; був масажний гребінець зеленого кольору; була коричнева пов'язка на голову; була ще косметика, а саме: рідкі тіні рожевого та білого кольорів, в скляному футлярі та рідкий блиск для губ. Крім цього в сумці були ще дві СІМ-картки „Лайф” та „UМС”. Після цього вона вийняла з мобільного телефону СІМ-картку і викинула її в грубу, так як боялася, що на неї будуть дзвонить. Потім вона все склала назад в сумку і знову сховала її в пральну машину, яка не працює. Десь близько в середині листопада 2007 року, точної дати вона не пам'ятає, її батько ОСОБА_10  хотів відремонтувати пральну машину і знайшов там викрадену сумку. Він почав кричати на неї та її сестру ОСОБА_5 і запитував звідки взялася дана сумка. На це вона сказала, що це сумка належить ОСОБА_4 і що це вона викрала її 03.11.2007 року під час дискотеки. Після цього батько сказав їй, щоб вона підкинула дану сумку з речами ОСОБА_4. Вона вийняла на слідуючий день з сумки  телефон, фотоапарат і дві СІМ-картки, які положила під кришку телефону, а саму сумку з іншими речами, а саме гаманцем, гребінцем, блиском для губ та тінями, занесла та сховала знову в пеньках за будинком культури, перед цим замотавши її в поліетиленовий пакет. Коли ОСОБА_1 повернулася додому, то батькові сказала, що підкинула викрадену нею сумку з усіма речами, крім телефону та фотоапарату ОСОБА_4. Він знову почав кричати на неї, що вона не віддала все, а потім забрав у неї мобільний телефон і цифровий фотоапарат і десь заховав. Після цього, про них ніхто більше не згадував і не розмовляв. 08.12.2007 року вона поїхала на відпочинок в м. Євпаторія, де знаходилась до 26.12.2007 року. В цей день, вона по телефону від своєї сестри ОСОБА_5 дізналася, що працівникам міліції відомо, що вона викрала сумку ОСОБА_4. 27.12.2007 року вона повернулася в с. Іванівка Ставищенського району - додому, і коли приїхали працівники міліції, то вона зізналася в крадіжці і про все розповіла.

У вчиненому підсудниа щиро  кається просить суворо не карати.

Крім повного визнання своєї вини підсудною в скоєнні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України, винність її в судовому засіданні також підтверджується:

- показами потерпілої ОСОБА_4, яка суду показала, що 2 листопада 2007 року вона приїхала до батьків на вихідні в с. Богатирка. Близько 22 години вона разом із своїми друзями ОСОБА_9 та ОСОБА_11 пішли в будинок культури на дискотеку. При ній була жіноча сумочка, у якій знаходився мобільний телефон “Нокія-6131” рожевого кольору, цифровий фотоаппарат “Олімпус-FE-210/Х-775” сріблястого кольору, гаманець коричневого кольору з грошима в сумі 22 гривні та студентський квиток на її ім'я. Перебуваючи на дискотеці, близько 23 години, вона поклала сумочку на дерев'яну підставку, на батареї і пішла із знайомими танцювати. Сумочку зверху накрила светром рожевого кольору та курточкою сіро-зеленого кольору. Біля її речей, свою куртку поклала її знайома ОСОБА_11. Декілька разів ОСОБА_4  підходила до речей, перевіряла їх - все було на місці. Близько 24 години вона в черговий раз підійшла до своїх речей і виявила зникнення сумочки. Сумочка була невеликого розміру, жовтуватого (пісочного) кольору, до ручки був прив'язаний браслет з її ім'ям.. Дану сумочку ОСОБА_4 придбала на Троєщинському ринку в м. Києві в серпні 2007 року, вартість сумочки становила 35 гривень. Мобільний телефон ОСОБА_4 придбав і подарував її батько у квітні 2007 року, його вартість згідно документів 1299 грн. Окремо до телефона нею була придбана карта розширення пам'яті- вартістю 140 гривень ємністю 1 Гб. Також в телефоні знаходилась картка стартового пакету „Djus” з номером НОМЕР_1. Грошей на рахунку не було. Фотоапарат цифровий, його також придбав і подарував їй батько в серпні 2007 року, його вартість близько 800 грн., точніше вказано в документах. Окремо до фотоапарата ОСОБА_4 також придбала карту розширення пам'яті ємністю 1 Гб вартістю 180 грн. В гаманці були гроші в сумі 22 грн. купюрами дві по 10 грн. та одна - 2 грн. Також в гаманці знаходилися 2 картки стартових пакетів. „Life” з номером НОМЕР_2 та ”UMC” з номером НОМЕР_3. Грошей на рахунку не було. Також в сумці знаходилися: пудра ”RUBI ROSE”  в пудрениці світло-рожевого кольору з дзеркальцем вартістю 5 грн., блиск для губ „RUBI ROSE” у прозорому флаконі вартістю 3 грн., гребінець-масажка зеленого кольору вартістю 8 грн. Після виявлення крадіжки її речей ОСОБА_4 звернулася до міліції. Крім того доповнила, що разом з її речами, що знаходились в її сумці, також було викрадено жіночу пов'язку на голову, коричневого кольору з емблемою у вигляді трьох скісних смужок. Вартість даної пов'язки становить 45 гривень, вона придбала її особисто в листопаді 2006 року на ринку смт. Ставище Київської області. В раніше даних показах вона не вказувала, що пов'язка на голову була викрадена разом з іншими речами тому, що в той час вона не пам'ятала, що дана пов'язка також знаходиться в її сумці.

- показами свідка ОСОБА_12, який суду показав, що 26.12.2007 року він зібрався виїжджати в р. Білорусь, на власному автомобілі „Опель-рекорд”, д.н. НОМЕР_4. Близько 9-ї години 26.12.2007 року він проїжджав біля домогосподарства, де проживає громадянин на ім'я ОСОБА_13, інших даних про нього він не знає, назву вулиці в с. Іванівка, де знаходиться дане домогосподарство він також не знає. Він побачив ОСОБА_13 і зупинився з ним поговорити. Під час розмови ОСОБА_13 повідомив мені, що вони знайшли речі - цифровий фотоапарат і мобільний телефон „Нокія”. Хто точно знайшов дані речі ОСОБА_13 не сказав. Знаючи, що ОСОБА_12  буде їхать до р. Білорусь, ОСОБА_13 запропонував йому взяти дані речі з собой та продати. ОСОБА_12  погодився взяти речі на таких умовах, що він візьме речі та дізнається ціну. Після цього він  передзвонить ОСОБА_13 і спитає, чи погоджується він з ціною. Якщо ОСОБА_13 буде згоден, то речі ОСОБА_12 продасть та гроші привезе йому. Під час нашої розмови з ОСОБА_13, до нас виходила його дочка ОСОБА_5, яка почувши, що ОСОБА_12  згоден взяти речі, пішла в дім та винесла цифровий фотоапарат в чохлі і мобільний телефон ”Нокія” розового кольору, розкладний. Взявши в ОСОБА_5 дані речі, ОСОБА_12 поїхав до м. Київ, звідки він повинен був поїхати до р. Білорусь. Під час його перебування в м. Київ, йому на мобільний телефон зателефонував працівник міліції та повідомив, що цифровий фотоапарат та мобільний телефон крадені, він погодився їх добровільно видать.

- показами свідка ОСОБА_14, яка суду показала, що 03.11.2007 року вона із сестрою та ОСОБА_6, який на той час тимчасово у них проживав, пішли до будинку культури. Зразу вони зайшли в кафе, яке знаходиться біля будинку культури, і там пили пиво. Вони були в кафе близько до 23-ї години 15 хвилин, а потім пішли на дискотеку. Коли вона разом із сестрою та ОСОБА_6 зайшли в танцювальний зал будинку культури, то зразу пішли до стільців, які знаходяться зліва під вікнами, і біля третього вікна, і там положили свій верхній одяг. Потім з сестрою вона пішла танцювати. ОСОБА_6 залишився сидіти на стільцях. Близько через 20 хвилин в танцювальному залі ввімкнулося світло, так як одній із дівчат стало погано. Потім світло знову вимкнулося і дискотека продовжилась. Близько через півгодини ОСОБА_14, ОСОБА_6 та ОСОБА_1 вийшли з будинку культури на двір. ОСОБА_6 був одягнений, ОСОБА_14 свій верхній одяг не брала, а ОСОБА_1 несла в руках свою куртку. ОСОБА_14 та ОСОБА_6 залишилися біля входу в будинок культури, ОСОБА_1 пішла в туалет, який знаходиться за будинком культури. Вона з ОСОБА_6 близько 8-ми хвилин, а потім зайшли в будинок культури, її старшої сестри ще не було. Вона танцювала і через деякий час, точно через скільки вона не пам'ятає, в танцювальному залі ввімкнулося світло і завідуюча клубом, як її звати вона не знає, повідомили, що у ОСОБА_4 зникла  сумка. В цей час остання ходила по танцювальму залі і шукала свою сумку. В цей час прийшла її сестра ОСОБА_1 і ОСОБА_9запитала у неї, чи не бачила вона сумки ОСОБА_4. Що вона відповіла ОСОБА_14 не чула. Після цього в танцювальному залі вимкнулося світло і дискотека продовжилась. ОСОБА_14 танцювала, але чи була її старша сестра на дискотеці вона не бачила. Коли закінчилася дискотека близько 1-ї години ночі 04.12.2007 року, з будинку культури вона, ОСОБА_6 та ОСОБА_1 виходили разом і зразу пішли додому. Близько через 10 днів, точно коли вона не пам'ятає, ОСОБА_14 та ОСОБА_1 близько 16-ї години знаходились вдома, у себе в кімнаті. В цей час до них зайшов батько ОСОБА_10 і в руці він тримав жіночу сумку світло-коричневого кольору. Він запитав чия сумка і звідки вона взялася. ОСОБА_14 не знала чия то сумка і тому мовчала. Її старша сестра ОСОБА_1 також нічого не говорила. Потім батько почав кричати на них і її старша сестра ОСОБА_1 сказала, що дану сумку вона викрала в будинку культури с. Іванівка Ставищенського району і що належить вона ОСОБА_4. Після цього батько перевернув сумку і з неї випали всі речі. Вона побачила, що там був мобільний телефон рожевого кольору, цифровий фотоапарат в чорному чохлі, жіночі тіні, блиск для губ, зелений масажний гребінець, коричневий гаманець та коричнева пов'язка на голову. Потім він сказав, щоб її старша сестра повернула сумку з речами ОСОБА_4. Що зробила ОСОБА_1 її менша сестра не знає, але через кілька днів батько сказав їй, що її старша сестра ОСОБА_1 не повернула ОСОБА_4 мобільний телефон і цифровий фотоапарат, і після цього він забрав їх з собою. Перед цим ОСОБА_14 дивилася мобільний телефон і під його кришкою виявила дві картки стартових пакетів „Life”, „UMC”. Дані СІМ-картки ОСОБА_14 викинула в грубу. Більше ніяких розмов про фотоапарат і мобільний телефон ніхто не вів. 08.12.2007 року моя старша сестра ОСОБА_1 поїхала на відпочинок в м. Євпаторія АР Крим. 26.12.2007 року близько 6-ї години 30 хвилин, ОСОБА_14 прокинулася і готувалася йти до школи. В цей час в будинок зайшов її батько і покликав її в кухню. Коли вона зайшла в кухню і побачила там знайомого чоловіка на ім'я ОСОБА_12. Її батько сказав їй, щоб вона пішла в гараж і там в ящику з кахелем взяла цифровий фотоапарат і мобільний телефон, і принесла їх йому. ОСОБА_14 зробила це і зайшовши в кухню положила фотоапарат і телефон на столі. Після цього вона пішла до себе в кімнату. О 8-й годині ОСОБА_14 пішла в школу, а коли повернулася, то її батько ОСОБА_10 розповів їй, що вищевказані телефон і фотоапарат віддав ОСОБА_12, який їхав в р. Білорусь, щоб він там дані речі продав. ОСОБА_14 доповнила, що про сумку та інші речі, які викрала її старша сестра ОСОБА_1, тобто де вони знаходились на той час, їй не відомо.

     - показами свідка  ОСОБА_2, яка суду показала, що її донька ОСОБА_1 навчається в НОМЕР_6 класі Іванівської ЗОШ, конфліктних ситуацій з вчителями та учнями школи в неї ніколи не виникало, вона відповідальна, навчається посередньо. Дома слухняна, робить всю домашню роботу допомагає їй та родині.  Також її доньки ходять на вихідних днях на дискотеку до будинку культури в с. Іванівка Ставищенського району на протязі одного року, спільно з друзями.  Від голови села та від жителів села Іванівка ніколи не надходили будь-які скарги на її доньок. Про крадіжку речей, що належать ОСОБА_4, яку скоїла її донька ОСОБА_1 під час дискотеки в будинку культури в с. Іванівка, вона дізналась від працівників міліції, обставин даної крадіжки її невідомі.   

Окрім цього вина підсудної підтверджується: заявою ОСОБА_4 від 04.11.2007 року (а.с. - 9); протоколом огляду місця події від 05.03.2007 року (а.с. - 10); протоколом добровільної видачі від 26.12.2008 року (а.с. - 48); протоколами огляду речових доказів (а.с. - 80), протоколом виїмки від 27 грудня 2007 року.

Таким чином, аналізуючи та оцінюючи в сукупності установлені і перевірені в судовому засіданні докази, суд вважає, що вина підсудної доведена і її дії кваліфікує за ст. 185 ч. 1 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

Вирішуючи питання про міру покарання підсудній ОСОБА_1, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, дані про особу винної, яка раніше не судима, позитивно характеризується за місцем  проживання та за місцем навчання.

Обставинами, що пом'якшують покарання підсудній ОСОБА_1, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, вчинення злочину неповнолітньою.

Обставин, що обтяжують покарання підсудній судом не встановлено.

Обираючи міру покарання підсудній ОСОБА_1, суд враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що підсудна вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання та навчання, міру покарання їй слід обрати в межах санкції статті, за якою її визнано винною, застосувавши до неї вимоги ст. 75 КК України звільнивши її від відбування  покарання з випробуванням та покласти на неї обов'язки відповідно до п.п. 2), 3), 4) ч. 1 ст. 76 КК України бо саме така міра покарання є необхідною й достатньою для її виправлення та попередження нових злочинів.

Суд обговорив питання  відносно застосування до підсудної вимог ст. 69 КК України проте  не вбачає підстав для її застосування.

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд

                                                                          з а с у д и в :

ОСОБА_1 визнати винною за ст. 185 ч. 1 КК України і призначити покарання у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі.

Застосувати до ОСОБА_1 вимоги ст. 75 КК України, звільнивши її від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік та зобов'язати її, відповідно до п.п. 2), 3), 4) ч. 1 ст. 76 КК України, не виїжджати за межі України без дозволу органу кримінально - виконавчої системи, повідомляти органи кримінально - виконавчої системи про зміну місця проживання та періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально - виконавчої системи.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 підписку про невиїзд не змінювати до вступу вироку в законну силу.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області, через Ставищенський районний суд Київської області, протягом 15 (п'ятнадцяти) діб з моменту його оголошення.

Суддя                                                                                     Ю.М.Галич