Справа №2-17-08

                                                                                                                                 /2-295-07/

                                                               РІШЕННЯ

                                                       ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

          21.10.2008 рік                                                                            м.Оріхів

Оріхівський районний суд Запорізької області у складі судді Огієнко Н.В., при секретарі Безштанківській О.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа : Оріхівська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Оріхівського нотаріального округу -ОСОБА_4. про продовження строку та визнання недійсним договору дарування, вчиненого особою , яка не усвідомлювала значення своїх дій,-

                                                В С Т А Н О В И В:

Позивачі 15.01.2007 року звернулися до суду з позовом , в якому вказують, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла їхня мати - ОСОБА_5. Після її смерті залишилось спадкове майно у вигляді житлового будинку, розташованого за адресою:АДРЕСА_1, а також приватизована земельна ділянка розміром 0,114га. Ще за життя, 04.11.1998 мати склала заповіт на житловий будинок на дітей, спадкоємців першої черги: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_1 у рівних частинах.

Всі вони після смерті матері подали  заяви до нотаріальної контори про  прийняття спадщини. Спадщину після смерті матері ні позивачка, ні брат ОСОБА_7. не приймали, так як брат був дуже хворий, після смерті матері позивачка була вкрай  виснажена  фізично, бо доглядала її постійно, потім брату робили шунтування сердечного клапана і їй потрібно  було доглядати за ним.

26.09.2006 року їм стало відомо, що за півтори місяці до смерті мати подарувала свій будинок і приватизовану землю-ОСОБА_6. Договір був посвідчений 11.10.2002 року приватним нотаріусом Оріхівського нотаріального округу Запорізької областіОСОБА_4.    Вважає що даний договір є недійсним.

В 2002 році ОСОБА_5. виповнилось 89 років. Ще з 80 років стан її здоровя був дуже поганий, вона страждала віковою деменцією, не  розуміла навіть близьких людей. Про це свідчать медичні документи. На зимові місяці позивачка забирала її в місто Запоріжжя, в інший час доглядала її вдома. Свідок ОСОБА_8 бачила як в день укладення договору дарування її матір „волоком” тягли до нотаріальної контори, а потім покинули  в місті і вона не змогла знайти свій будинок, тому що в неї розвинувся старчий склероз, почастішали випадки несприйняття нею дійсних подій, правильної життєвої  орієнтації.

Неадвекатна поведінка ОСОБА_5., ще за 2 роки до її смерті викликала необхідність обстеження її неврапотологом та психіатром. Способи покращити її психічний  стан не мали  успіху. На день посвідчення право чину на користь  ОСОБА_6, перед цим ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер ОСОБА_7. В день смерті  ОСОБА_6. їй стало відомо  про договір дарування житлового будинку .

Після смерті ОСОБА_6. знову про прийняття  спадщини після нього  до нотаріальної контори  подала відповідачка. Позивачка і донька померлого  брата -ОСОБА_7-ОСОБА_2, вирішили звернутися з даним позовом, в якому прохають суд визнати договір дарування житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1, а також договір дарування приватизованої земельної ділянки розміром 0,114 га, за адресою : АДРЕСА_1 , складений 11.10.2002 року ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6-недійсним. Стягнути на користь позивачів судові витрати. В уточненій позовній заяві позивачі прохали поновити строк звернення їх до суду та визнати договір дарування житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1, а також договір дарування приватизованої земельної ділянки розміром 0,114 га, за адресою : АДРЕСА_1 , складений 11.10.2002 року ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6-недійсним. Стягнути на користь позивачів судові витрати.

У судовому засіданні позивачка, представник позивачів на позові наполягають, прохають його задовольнити у повному обсязі.

Відповідачка, представник відповідачки ОСОБА_9. з позовними вимогами не згодні. Відповідачка суду пояснила, що її бабуся ОСОБА_5 постійно знаходилась з батьком і розуміла всі свої дії. Позивачка приїжджала один раз на неділю і то ні в чому матері не допомагала,  і ніякою  дименсією бабуся не хворіла, вона до послід нього ходила до церкви та там торгувала.

Представник третьої особи - приватний нотаріус Оріхівського нотаріального округу  ОСОБА_4. з позовними вимогами також не згодна, суду пояснила, що ОСОБА_5. сама прийшла до нотаріальної контори, знаходячись при цьому у тверезому умі  і подарувала будинок синову з яким вона проживала. За останніх дітей бабуся пояснила, що вони забезпечені житлом. Перед тим як підписувати договір вона  провела детальну бесіду з бабусею.

Представник державної нотаріальної контори до судового засідання не зявився, надав суду заяву, в якій прохає справу розглядати у його відсутність.

Суд заслухавши сторони по справі, свідків,  вивчивши матеріали цивільної справи, оцінивши докази надані сторонами, вважає що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 11.10.2002 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 уклали договори дарування , посвідчені приватним нотаріусом  Оріхівського нотаріального округу -ОСОБА_4.про те, що ОСОБА_5. подарувала ОСОБА_6. житловий будинок, приватизовану земельну ділянку розміром 0,114 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ./а.с.13,14/.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 померла/а.с.12/

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно власником будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_6/а.с.15/.

Відповідно до заповіту від 4.11.1988 року № НОМЕР_2 - ОСОБА_5 на випадок своєї смерті будинок та всі надвірні споруди , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 заповідає  ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_1 у рівних частинах./а.с.16/.

Також судом встановлено, що дійсно після смерті ОСОБА_5. подали  заяви ОСОБА_1. та ОСОБА_6. до нотаріальної контори про  прийняття спадщини. /а.с.68-71/.

Позивачі зазначають, що у момент складання договорів дарування ОСОБА_5. не усвідомлювала значення  своїх дій та не могла керувати ними, оскільки тяжко хворіла -страждала атеросклеротичною деменцією, яка призводила до позбавлення памяті, до неадекватної поведінки, втрати свідомості. Тому і просили визнати договори дарування недійсними , оскільки порушені  їхні права, як спадкоємців.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року №3 „ Про судову практику в справах про визнання угод недійсним” ( з наступними змінами),угода може бути визнана недійсною лише з підстав і наслідками передбаченими Законом.

Як вбачається з медичної картки, довідки , яку надав головний лікар  КУ центральної районної поліклініки Шевченківського району, акту  СПЕК №НОМЕР_3  від 11.07.2007 року ОСОБА_5. хворіла на тяжку хворобу-атеросклеротичну деменцію, яка призводила до позбавлення памяті, до неадекватної поведінки, втрати свідомості, памяті, повної сторонньої допомоги, щодо свого догляду та утримання , на що вказують відповідні записи лікарів/а.с.17-21,76,87/.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_10., ОСОБА_11, ОСОБА_12., ОСОБА_13.-показали суду, що на протязі  останнього року життя  померлої спостерігали в її поведінці деякі нетипові особливості, як-то: розлад пам”яті, так як не завжди впізнавала знайомих, дітей, чітко проявлялася неуважність та розгубленість та ін.  

Свідок ОСОБА_14.- дільничний лікар, також лікар ОСОБА_15. - показали, що донька ОСОБА_1. померлої зверталася до них зі скаргами , так як у матері розпочалися  галюцинації, неадекватна поведінка, погана пам”ять , агресивність  та інше.

Також судом встановлено, що при консультації з невропатологом було виявлено  припущення на церебральний атеросклероз, вікова деменція. Всі записи зазначені в медичній картці ОСОБА_5.

Відповідно до висновку  посмертної судово-психіатричної експертизи №НОМЕР_3 від 11.07.2007 року у момент складання договору дарування 11.10.2002 року на будинок і приватизовану землю  ОСОБА_5. не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, оскільки страждала атеросклеротичною деменцією./а.с.87-92/.

У судовому засіданні за клопотанням відповідачки було викликано експерта ОСОБА_16., який підтвердив, що дійсно   ОСОБА_5. не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними у момент складання договору дарування 11.10.2002 року на будинок і приватизовану землю  , оскільки страждала атеросклеротичною деменцією/а.с.145-146/.

Згідно ст..225 ЦК України право чин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент , коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та(або) не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними , може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

4.03.2008 року відповідачка заявила клопотання про призначення повторної посмертної судово-психіатричної експертизи так як не згодна з висновком попередньої експертизи. Судом дане клопотання було задоволено.

22.09.2008 року Оріхівським районним судом Запорізької області винесена ухвала про скасування  ухвали від 04.03.2008 року про призначення повторної посмертної судово-психіатричної експертизи так як відповідачка відмовилася від оплати судової експертизи.

Суд вважає, що акт № НОМЕР_3 посмертної судово-психіатричної експертизи від 11.07.2007 року  сторонами по справі не оспорювався. Клопотання про проведення повторної чи додаткової експертизи не заявлялося. Сумніву про незаконність або необгрунтованість цього акту у суду не виникає.

Також у судовому засіданні позивачка, представник позивачів прохали  поновити строк звернення їх до суду.

Відповідно до ст..261 ЦК України-перебіг позовної давності починається від дня , коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його  порушила.

Судом встановлено, що  26.09.2006 року позивачам стало відомо, що за півтори місяці до смерті мати подарувала свій будинок і приватизовану землю-ОСОБА_6. Договір був посвідчений 11.10.2002 року приватним нотаріусом Оріхівського нотаріального округу Запорізької областіОСОБА_4.   До суду позовна заява була подана 15.01.2007 року

Відповідно до ст..257 ЦК України -загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Суд визнає, що строки позовної  давності не пропущені, і порушене право підлягає захисту.  

         Таким чином, суд вважає позов законним та обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню.

         На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 57-60, 192, 196, 208-209, 212-215, 218 ЦПК України, ст..ст.225, 261,203, 215, 267 ЦК України, Пленумом Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року №3 „ Про судову практику в справах про визнання угод недійсним” ( з наступними змінами),суд,-

                                                  ВИРІШИВ:

Позовну заявуОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа : Оріхівська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Оріхівського нотаріального округу -ОСОБА_4. про продовження строку та визнання недійсним договору дарування, вчиненого особою , яка не усвідомлювала значення своїх дій - задовольнити.

        Поновити строк звернення до суду з позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 .

Визнати договір дарування  житлового будинку від 11.10.2002 року, розташованого за адресою в АДРЕСА_1-недійсним.

Стягнути з ОСОБА_3 на користьОСОБА_1, ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 81 грн.

На дане рішення може подано заяву на оскарження протягом 10 діб та апеляційна скарга протягом 20 діб після подання заяви на оскарження рішення до апеляційного суду Запорізької області через Оріхівський районний суд Запорізької області.

З повним текстом рішення особи, що приймали участь можуть ознайомитися з 27.10.2008 року.