ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/2147/13-a

07 жовтня 2013 року м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Осташа А.В. при секретарі Яницькій О.Р.

за участю:

представника позивача - Бронецького Н.В.;

представника відповідача - Смільського Р.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду місті Тернополі адміністративну справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомпанія «Дружба»

до Гусятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області

про скасування податкових повідомлень-рішень від 10 квітня 2013 року №0000021500, №0000031500, № 0000051500 та №0000061500,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрокомпанія «Дружба» (далі по тексту -ТОВ «Агрокомпанія «Дружба» або позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до Гусятинської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області державної податкової служби (відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 10 квітня 2013 року №0000021500, №0000031500 № 0000051500 та №0000061500.

До початку судового розгляду справи по суті судом відповідно до ст..52 КАС України за згоди представника позивача замінено позивача з Теребовлянського відділення Гусятинської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області державної податкової служби на належного - Гусятинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів в Тернопільській області (надалі по тексту - Гусятинська ОДПІ).

Представник позивача в обґрунтування позовних вимог, суду пояснив, що податкове повідомлення-рішення №0000021500, яким донараховано штрафні санкції в сумі 340 грн. за несвоєчасне подання декларацій є незаконним, оскільки вчасність подання декларації з податку на додану вартість через програму електронної звітності підтверджується скриншотом сторінки подання звітності.

Представник позивача вважає, що податкові повідомлення-рішення №0000051500, №0000061500 та №0000031500 винесені помилково, оскільки ТОВ «Агрокомпанія «Дружба» є сільськогосподарським підприємством, а тому застосування норм ст. 203 Податкового кодексу України, що регламентують розрахунки з бюджетом до норми що регламентує порядок, за яким сума податку на додану вартість не підлягає сплаті до бюджету, а залишається в розпорядженні сільськогосподарського підприємства.

З врахуванням викладеного, представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з мотивів викладених в адміністративному позові.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, проти позову заперечив, посилаючись на те, що оспорювані податкові повідомлення-рішення Гусятинської ОДПІ прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства.

Крім пояснень представників сторін, судом також досліджені письмові докази, наявні у матеріалах справи.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, з наступних міркувань.

Судом встановлено, що в період з 15 лютого по 22 березня 2013 року, на підставі наказу Гусятинської ОДПІ від 29.01.2013 №39 податковим інспектором було проведено невиїзну документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Агрокомпанія» Дружба» з питань дотримання вимог податкового законодавства, за результатами якої було винесено акт від 22.03.2013 року №175/15/36023635.

Перевіркою встановлено, що в порушення пп. 49.18.1 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України (далі - ПК), ТОВ «Агрокомпанія» Дружба» невчасно подана за листопад 2011 року та не подана за січень 2012 року декларацій з податку на додану вартість. За дані порушення контролюючим органом винесене податкове повідомлення-рішення №0000021500, яким позивачу нараховано 340 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Також за результатами проведеної перевірки, податковим органом зроблено висновки про те, що в порушення п. 203.2 ст. 203 ПК Товариством проведено несвоєчасне перерахування сум податку на додану вартість, що залишаються у розпорядженні сільськогосподарського підприємства на спеціальний рахунок. За дані порушення контролюючим органом винесені податкові повідомлення-рішення №0000031500 № 0000051500 та №0000061500, якими позивачу нараховано штрафні (фінансові) санкції в загальній сумі 20 282,96 грн.

Аналізуючи підстави для прийняття податкового повідомлення-рішення №0000021500 від 10 квітня 2013 року судом встановлено наступне.

Представник позивача погодився з порушенням в частині не подання декларації з податку на додану вартість за січень 2012 року, а тому ця обставина відповідно до ч.3 ст.72 КАС України не підлягає додатковому доказуванню.

Проте, суд не приймає до уваги твердження позивача про своєчасність подання декларації з податку на додану вартість за листопад 2011 р. через програму електронної звітності, оскільки дана обставина спростовується належними та допустимими доказами поданими представником відповідача. Так, до матеріалів справи представник податкового органу долучив належним чином завірену копію квитанції №1 про неприйняття від ТОВ «Агро компанія» Дружба» податкової декларації з ПДВ (скороченої) за листопад 2011 року у зв'язку з допущеними помилками. Квитанція була датована 20 грудням 2011 року, тобто в день подання позивачем декларації. Фактично декларацію з ПДВ (скорочену) за листопад 2011 року було подано позивачем тільки 13 лютого 2012 року.

Відповідно до пп. 49.18.1 п. 49.18 ст.49 ПК податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно п. 120.1 ст. 120 ПК України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 грн. за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не дотримано вимог пп. 49.18.1 п. 49.18 ст.49 ПК України, що своєчасного подання податкової декларації з ПДВ (скороченої) за листопад 2011 року, а тому застосування до нього санкцій передбачених п. 120.1 ст. 120 ПК України є правомірним.

З врахуванням викладеного, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення №0000021500 від 10 квітня 2013 року винесено правомірно, а тому приходить до переконання про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Щодо податкових повідомлень-рішень №0000031500 № 0000051500 та №0000061500, якими позивачу нараховано штрафні (фінансові) санкції в загальній сумі 20 282, 96 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з акту перевірки, податковим органом зроблено висновки про те, що в порушення п. 203.2 ст. 203 ПК України ТОВ «Агрокомпанія «Дружба» проведено несвоєчасне перерахування сум податку на додану вартість, що залишаються у розпорядженні сільськогосподарського підприємства на спеціальний рахунок.

Суд не погоджується з таким висновком податкового органу виходячи з наступного:

Відповідно до п. 203.2 ст. 203 ПК платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації. Дана норма є загальною та стосується порядку надання податкової декларації (загальних) та строків розрахунків з бюджетом, про що свідчить і назва ст.203 ПК України.

Разом з тим, спеціальною нормою яка стосується позивача в даному випадку є статті 209 ПК України. Так, відповідно до п. 209.2 ст. 209 ПК України згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Як вбачається з долучених до матеріалів справи копій податкових декларацій з ПДВ (наприклад за липень 2013 року) ТОВ «Агрокомпанія «Дружба» відображав суми податку на додану вартість в рядку 25.2 декларації як суму яка залишається у розпорядженні с/г підприємства та/або спрямовується на спеціальний рахунок.

Відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

З аналізу вищенаведених норм Податкового кодексу України суд приходить до висновку, що оскільки ТОВ «Агрокомпанія «Дружба» є сільськогосподарським підприємством, а тому до нього не застосовуються ст..203 ПК України, що регламентує розрахунки з бюджетом по податку на додану вартість, оскільки ці кошти залишаються у розпорядженні с/г підприємства. Крім того, податковим законодавством не передбачено нарахування штрафних санкцій за несвоєчасне перерахування сум податку на додану вартість, що залишаються у розпорядженні сільськогосподарського підприємства на спеціальний рахунок.

Застосований до позивача п. 126.1 ст. 126 ПК України взагалі стосується сплати узгодженої суми грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, а не з податку на додану вартість, що має місе в даному випадку.

З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що застосування штрафних санкцій до позивача за порушення строків перерахування сум податку на додану вартість до позивача є безпідставним, а відтак протиправними є податкові повідомлення-рішення №0000031500 № 0000051500 та №0000061500 від 10 квітня 2013 року, якими такі штрафні санкції застосовані.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За таких обставин, суд приходить до переконання, що позивачем частково доведено правомірність обставин викладених в позовній заяві, а відтак вважає, що позов слід задовольнити частково.

Судові витрати по справі згідно ст.94 КАС України не стягуються.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 94, 158-167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Гусятинської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області державної податкової служби від 10 квітня 2013 року №0000031500, №0000051500 та №0000061500.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 12 жовтня 2013 року.

Суддя Осташ А. В.

копія вірна

Суддя Осташ А. В.