№ справи:106/3046/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Куликовська О.М.

№ провадження:22-ц/190/5820/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Павловська І. Г.

________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Павловської І.Г.

суддів:Адаменко О.Г., Шестакової Н.В.,

при секретарі:Таранець О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Сімферополі цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія» до ОСОБА_6 про стягнення кредитної заборгованості, за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія» на рішення Євпаторійського міського суду АР Крим від 23 травня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

08.05.13 ПрАТ «Українська страхова компанія» ( раніше АТЗТ «Українська страхова компанія») звернулось до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_6 та просило стягнути з останньої кредитну заборгованість у розмірі 4 673,64 грн. та 3 % річних у розмірі 89,73 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03.06.10 між АБ «Український Бізнес Банк» і ОСОБА_6 був укладений договір кредиту № ВПЧ66929 на суму 10 749,89 грн. зі сплатою 33 % річних на строк до 03.06.12.

У той же час, 03.06.10 у забезпечення виконання зобов'язань між АТЗТ «Українська страхова компанія», ОСОБА_6 і АБ «Український Бізнес Банк» було укладено договір добровільного страхування відповідальності позичальника за непогашення кредиту. ОСОБА_6 свої зобов'язання щодо своєчасного погашення кредиту та сплати процентів належним чином не виконала, тому ПрАТ «Українська страхова компанія» сплатило банку страхове відшкодування в сумі 4 673,64 грн.

Рішенням Євпаторійського міського суду АР Крим від 23 травня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПрАТ «Українська страхова компанія» просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції були порушені норми матеріального і процесуального права, та не повно з'ясовані обставини справи.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) апеляційний суд під час розгляду справи в апеляційному порядку перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з його необґрунтованості та недоведеності.

Колегія суддів погоджується з таким вирішенням спору, вважає висновки суду першої інстанції законними і обґрунтованими, зробленими з урахуванням фактичних обставин справи, та на підставі правильного застосування норм процесуального і матеріального закону.

При апеляційному перегляді встановлено, що 03.06.10 року між АБ «Український бізнес Банк» та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір №ВП66929 на строк до 03.06.12. За умовами зазначеного договору відповідачка отримала кредит у розмирі 10 749,89 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмирі 33% на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення 03.06.12, з визначенням порядку погашення кредиту за графіком у сумі 636,87 грн. кожного місяця.

Цього ж дня, у забезпечення виданого відповідачу кредиту між АТЗТ «Українська страхова компанія», позичальником - ОСОБА_6 та АБ «Український Бізнес Банк» був укладений договір добровільного страхування відповідальності позичальника за непогашення кредиту № 009097. Даним договором визначена солідарна відповідальність страховика - АТЗТ «Українська страхова компанія» і позичальника ОСОБА_6, перед АБ «Український бізнес Банк» за виконання зобов'язань за кредитним договором.

Випискою по рахунку клієнта підтверджується, що на пенсійну картку ОСОБА_6 згідно кредитного договору 03.06.10 було зачислено сума 8500грн., а 08.07.10 на погашення цього кредиту було перерахована 8500грн., після чого жодного платежу відповідачем здійснено не було ( а. с. 23).

Умовами кредитного договору № ВП66929 встановлено, що Банк має право на дострокове погашення кредиту в разі непогашення боржником внеску протягом двох місяців, тобто, враховуючи, що відповідачка з 08.07.10 року платежі не здійснювала, Банк мав право вимоги, починаючі з 08.10.10.

Пунктом 2.1, 6.2.5., 7.1.4 договору добровільного страхування відповідальності позичальника за непогашення кредиту № 009097 встановлено, що страховим випадком, поряд з іншим, є факт невиконання позичальником своїх обов'язків перед Кредитором, передбачених кредитним договором, а відповідальність страховика у цьому випадку виникає у разі, якщо кредитор не одержав суми трьох будь-яких послідовних платежів, передбачених кредитним договором протягом 10 днів після настання строку сплати третього платежу; у разі настання страхового випадку вигодонабувач (Банк) зобов'язаний повідомити страховика про настання страхового випадку протягом 10 робочих днів; для одержання виплати страхового відшкодування Банк зобов'язаний протягом 5 робочих днів подати страховику письмову заяву та необхідні документи, а також вживати заходи для запобігання та зменшення збитків ( а. с. 7).

З пояснень апеляційної скарги та наданого апелянтом страхового акту №1552кр вбачається, що Банк звернувся до позивача - ПрАТ «Українська страхова компанія» із заявою про страхову виплату 05.07.12 за вих. № 37104/6142, яку позивач отримав 09.07.12 за вх. № 1164-109/12/з, тобто з порушенням умов договору страхування (а. с. 48, 67).

Разом з тим, згідно пункту 4.1 договору страхування строк його дії становить з 03.06.10 по 03.06.12 включно. Пунктами 8.2, 8.2.1 договору страхування встановлено, що його дія припиняється та він втрачає чинність, крім іншого, у разі закінчення строку дії договору страхування.

За положеннями статті 27 Закону України «Про страхування» (далі Закон), до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

За правилами статті 28 Закону дія договору страхування припиняється та втрачає чинність за згодою сторін, а також у разі закінчення строку дії.

Аналізуючи наведені положення закону, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки з 04.06.12 договір добровільного страхування відповідальності позичальника за непогашення кредиту № 009097 втратив чинність, Банк звернувся до страховика лише 05.07.12, порушуючи умови договору для одержання страхового відшкодування, відтак у позивача не було правових підстав для здійснення страхових виплат, обумовлених вказаним договором страхування, що виключає можливість задоволення заявлених вимог.

Відповідачем не надано і матеріали цивільної справи не містять жодних належних і допустимих доказів у підтвердження того, що Банк звертався до страховика у межах дії договору добровільного страхування відповідальності позичальника за непогашення кредиту № 009097.

Інші доводи апелянта не дають підстав для висновку про необґрунтованість висновків місцевого суду.

Таким чином, колегія суддів визнає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги такими, що не спростовують висновків суду, та не є підставою для скасування рішення.

З урахуванням наведеного, керуючись статтями 303, 304, 308, 313-315, 317, 319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія» відхилити.

Рішення Євпаторійського міського суду АР Крим від 23 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Судді: