№ справи:103/1396/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Лягіна О.В.

№ провадження:22-ц/190/5404/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Павловська І. Г.

________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Павловської І.Г.,

суддів:Адаменко О.Г., Шестакової Н.В.,

при секретарі:Таранець О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, за участю третіх осіб - Таврійська товарно-сировинна біржа, реєстраційна служба Бахчисарайського РУЮ, про визнання договорів купівлі-продажу дійсними, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Бахчисарайського районного суду АР Крим від 08 липня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

19.03.13 ОСОБА_6 звернулась до суду із зазначеним позовом та просила визнати дійсними договори купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 від 27.12.01 та земельної ділянки, розташованої за тією ж адресою, що використовується для обслуговування вказаного будинку, укладених між сторонами та зареєстрованих на Таврійській товарно-сировинній біржі під № 0713 та 0714 відповідно.

Свої вимоги мотивувала тим, що нею як покупцем за спірними договорами була сплачена вартість придбаного майна, а відповідачем прийняті грошові кошти, проте останній ухиляється від нотаріального посвідчення вказаних договорів, у зв'язку із чим змушена звернутися до суду із таким способом захисту свого порушеного права як визнання угоди дійсною, передбаченого статтею 47 Цивільного кодексу України 1963 р.

Рішенням Бахчисарайського районного суду АР Крим від 08 липня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення суду та постановити нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що суд першої інстанції при ухваленні рішення не повно з'ясував обставини, що мають значення для вирішення справи.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у відповідності до вимог статті 303 Цивільного процесуального кодексу України ( далі ЦПК), колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довела належними доказами факт ухилення відповідача від нотаріального посвідчення спірних договорів.

Колегія суддів погоджується з таким вирішенням спору, вважає висновки суду першої інстанції законними і обґрунтованими, зробленими з урахуванням фактичних обставин справи, та на підставі правильного застосування норм процесуального і матеріального закону.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 27.12.01 між сторонами як учасниками Таврійської товарно-сировинної біржі було укладено договори купівлі-продажу житлового будинку №107 літ «А», загальною площею 63,4кв.м., житловою площею 40,4кв.м., що складається з житлових кімнат № 3, 4, 5, кухні №2, передньої №1, а також згідно технічного паспорту, довідки - характеристики з гаражу літ. «Б», навісів літ. «В», «Ж», сараїв літ. «Г», «Д», теплиці літ. «З», курятника літ. «Л», душа літ. «К», вбиральні літ. «Е», що знаходиться по АДРЕСА_1 та земельної ділянки, площею 1 130кв.м., розташованої за тією ж адресою, що використовується для обслуговування вказаного будинку. Вказані договори зареєстровані на Таврійській товарно-сировинній біржі під № 0713 та 0714 відповідно.

Позивачка згідно із паспортними даними зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, починаючи з 19.10.99.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про товарну біржу» угоди зареєстровані на біржі не підлягають нотаріальному посвідченню.

Згідно зі статтею 5, пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до статті 224 ЦК України 1963 року за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно та сплатити за нього певну грошову суму.

Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором, що встановлено статтею 128 ЦК України 1963 року.

Згідно статей 18, 114 Земельного кодексу України від 18.12. 90 придбання земельних ділянок, що перебувають у колективній або приватній власності, провадиться за договором купівлі-продажу, який посвідчується у нотаріальному порядку. Угоди, укладені власниками землі з порушенням установленого для них порядку придбання або відчуження земельних ділянок, є недійсними.

Відповідно до статті 227 ЦК України (1963 року) договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Відповідно до затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 09.06.98 № 121, і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26.06.98 за № 399/2839, Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб (пункт 1 пп 1.5.-1.7) державну реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна здійснюють державні комунальні підприємства - бюро технічної інвентаризації. Державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна в бюро технічної інвентаризації є обов'язковою для власників, незалежно від форми власності. Реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться на підставі правовстановлюючих документів за рахунок коштів власників нерухомого майна. До переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна, відносяться зокрема договори купівлі-продажу, міни, зареєстровані біржею (пункт 9 додатку № 1 до Інструкції ).

Будь-яких відомостей, що позивач протягом 12 років у відповідності з діючим на той час законодавством, намагався здійснити державну реєстрацію укладеного договору позивачем не надано.

Відповідно до приписів статті 47 ЦК України 1963 року, чинного на час укладення спірної угоди, нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною 2 статті 48 цього Кодексу. Якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі, наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Таким чином, вищевказаною нормою законодавець визначив можливість використання такого способу захисту свого порушеного права як визнання угоди дійсною лише у випадку, коли така угода підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню, і тоді, коли одна із сторін такої угоди ухиляється від її нотаріального оформлення.

При визнанні такої угоди дійсною суд повинен обов'язково перевірити, чи підлягає взагалі ця угода нотаріальному посвідченню, з яких причин вона не була нотаріально засвідчена і чи не містить дана угода будь-яких протиправних умов (пункт 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.78 № 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними).

Відповідно до частини 1 статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього кодексу.

Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина 4 статті 60 ЦПК). Відповідно до частини 1 статті 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно із частини 2 статті 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позивачем в супереч вимогам статті 60 ЦПК України не було надано жодного належного доказу ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору. Посилання апелянта на копії конверта, відправленого на ім'я відповідача лише у кінці 2012 року та поштового повідомлення, отриманого позивачем з відміткою про вибуття одержувача з цього місця проживання, як на підтвердження ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договорів, не є такими доказами у розумінні згаданих положень процесуального закону.

Отже, колегія суддів визнає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги такими, що не спростовують висновків суду, та не є підставою для скасування рішення.

Відповідно до статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведеного, керуючись статтями 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Бахчисарайського районного суду АР Крим від 08 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Судді: