ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2013 р. Справа № 914/3151/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва, при секретарі судового засідання М.Скірі, розглянувши матеріали справи

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», м. Київ;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма «Габен», м. Львів;

про: звернення стягнення на предмет іпотеки в сумі 230 255, 66 дол. США, що в еквіваленті становить 1 840 433 грн. 49 коп.

У судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Петришин П.М. - представник на підставі довіреності № 1046/13-Н від 24.05.2013 року;

відповідача: Гордійчук С.М. - представник на підставі довіреності б/н від 05.01.2013 року.

Обставини розгляду справи: Ухвалою господарського суду від 19.08.2013 року прийнято до розгляду позовну заяву та порушено провадження за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма «Габен» про звернення стягнення на предмет іпотеки в сумі 230 255, 66 дол. США, що в еквіваленті становить 1 840 433 грн. 49 коп. Розгляд справи призначено на 04.09.2013 року.

У судовому засіданні 04.09.2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, подав письмові пояснення по справі. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи. Судом відкладено розгляд справи на 18.09.2013 року.

У судовому засіданні 18.09.2013 року представник позивача подав письмові пояснення по справі, вимоги попередньої ухвали суду виконав. Представник відповідача подав заяву про відстрочення виконання рішення суду. Судом оголошено перерву в судовому засіданні до 01.10.2013 року.

У судовому засіданні 01.10.2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав, подав письмові пояснення по справі. Представник відповідача подав пояснення до заяви про відстрочку виконання рішення. Судом оголошено перерву в судовому засіданні до 07.10.2013 року.

У судовому засіданні 07.10.2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову не заперечив.

У судовому засіданні 07.10.2013 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Від фіксації судового процесу технічними засобами представники сторін відмовилися.

Представникам сторін, що брали участь у судовому засіданні, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо їхніх прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

Суть спору. Спір між сторонами виник у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором. Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (надалі по тексту рішення - позивач, кредитор згідно з договором) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми «Габен» (надалі по тексту рішення - відповідач, позичальник згідно з договором) про звернення стягнення на предмет іпотеки в сумі 230 255, 66 дол. США, що в еквіваленті становить 1 840 433 грн. 49 коп.

Договори іпотеки сторони уклали для забезпечення виконання зобов'язань, передбачених генеральним кредитним договором від 22.12.2006 року та кредитним договором від 28.07.2011 року.

Як стверджує позивач, умови кредитного договору відповідач виконав неналежним чином, що стало підставою для стягнення боргу в судовому порядку.

Відповідач проти позову не заперечив, просив зменшити розмір штрафних санкцій та відстрочити виконання рішення суду.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне. 22.12.2006 року Відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», та Товариство з обмеженою відповідальністю - фірма «Габен» уклали генеральний кредитний договір № 69, з подальшими змінами та доповненнями (надалі по тексту рішення - генеральний кредитний договір). У рамках генерального кредитного договору 28.07.2011 року сторони уклали кредитний договір № 010/42-0-1/91 (надалі по тексту рішення - кредитний договір) та додаткові угоди, за якими відповідачу відкрито нову кредитну лінію з лімітом 2 900 000 дол. США з терміном погашення до 20.07.2012 року зі сплатою 10% річних.

Рішенням господарського суду Львівської області від 28.03.2013 року у справі № 5015/5067/12 встановлено порушення відповідачем умов кредитного договору та стягнуто з боржника заборгованість у розмірі 3 223 671, 01 дол. США.

Внаслідок подальшого невиконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором у період з 14.01.2013 року по 17.07.2013 року позивачем нараховано пеню в сумі 230 255, 66 дол. США.

Відповідно до п. 4.1 кредитного договору виконання зобов'язань позичальника забезпечується заставою/іпотекою/порукою, наданою в рамках генерального кредитного договору.

У забезпечення виконання зобов'язань, що витікають з генерального кредитного договору та кредитного договору, між сторонами укладено іпотечний договір № 69/6 від 29.04.2010 року та іпотечний договір № 69/7 від 01.05.2010 року, за яким предмет застави оцінюється в розмірі 387 400 грн.

Згідно з іпотечним договором № 69/6, а саме з п. 1.1, відповідач передав позивачу в іпотеку об'єкт, яким є магазин, позначений літерою А-5 (перший поверх, а саме: приміщення № 1-І, 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, ІІ) загальною площею 93, 3 кв. м., що знаходиться за адресою м. Черкаси, вул. Смілянська, 40. Загальна вартість предмета іпотеки, згідно з п. 1.2 іпотечного договору, становить 900 000 грн.

Згідно з іпотечним договором № 69/7, а саме з п. 1.1, є комплекс, до складу якого входять прирейковий склад, позначений літерою А-І, загальною площею 968, 9 кв. м., приміщення зарядної (літ. Б-І) загальною площею 57, 1 кв. м., асфальтобетонний майданчик (літ. І), огорожа (цифри 1-4) та вбиральня (літ. В), що знаходяться за адресою Черкаська область, Черкаський район, с. Білозір'я, 3 км. траси Черкаси-Дубіївка. Загальна вартість предмета іпотеки, згідно з п. 1.2 іпотечного договору, становить 387 400 грн.

Відповідно до п. 2.1 іпотечних договорів іпотека забезпечує повне виконання грошових зобов'язань іпотекодавця (позичальника), що випливають та/або виникнуть у майбутньому з генерального кредитного договору, а також з будь-яких змін до нього. Відповідно до кредитного договору іпотекодавець отримує від іпотекодержателя (банка) кредит у розмірі 2 900 000 дол. США, при цьому строки та порядок погашення кредиту, сплати процентів,комісій, неустойок та інших платежів визначаються кредитним договором.

Відповідно до п. 7.1 іпотечного договору № 69/7 іпотекодержатель, тобто банк, має право вимагати дострокового виконання забезпечених іпотекою зобов'язань, а в разі їх невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки і задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки у наступних випадках:

- у разі повного або часткового невиконання або неналежного виконання всіх або окремих зобов'язань, що забезпечені іпотекою згідно зі ст. 2 цього договору та в інших випадках, передбачених кредитним договором;

- у разі порушення іпотекодавцем всіх або окремих засвідчень і гарнтій, вказаних в ст. 3 цього договору, та/або у разі повного або часткового невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем всіх або окремих обов'язків, встановлених цим договором.

Аналогічні положення сторони визначили в п. 7.1 іпотечного договору № 69/6.

П. 7.2 іпотечних договорів передбачено, що у випадках, визначених п. 7.1, іпотекодержатель направляє іпотекодавцю письмову вимогу про усунення відповідного порушення протягом 30 календарних днів з моменту отримання такої вимоги. Якщо протягом встановленого 30-денного строку вимога залишається невиконаною, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки.

Вимога про усунення порушень від 08.06.2012 року № с14-120-1-10-2154, копія якої знаходиться в матеріалах справи, направлялася відповідачу, що підтверджується повідомленням про вручення.

Докази виконання відповідачем вимоги у 30-денний строк у матеріалах справи відсутні.

Дані факти матеріалами справи підтверджуються та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків між сторонами, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, є зокрема укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як встановлено судом з матеріалів справи, 22.12.2006 року між сторонами було укладено генеральний кредитний договір, в межах якого 28.07.2011 року укладено кредитний договір. У зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору, позивач скористався своїм правом на звернення стягнення на предмет іпотеки, переданої відповідачем за іпотечними договорами № 69/6 та № 69/7. Умови іпотечних договорів про надіслання вимоги про усунення порушень позивачем дотримані.

Як встановлено рішенням господарського суду Львівської області від 28.03.2013 року у справі № 5015/5067/12, у строки, передбачені умовами кредитного договору та додатком № 1, а саме до 20.07.2012 року, позичальник кредит не повернув. Відповідно факт укладення та неналежного виконання кредитного договору № 010/42-0-1/91 встановлений та підтверджений наведеним рішенням господарського суду, тому, згідно з положеннями ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, не підлягає доведенню у даній справі.

Згідно з положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення передбачені ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Факт неналежного виконання умов кредитного договору судом встановлений, відповідно порушення зобов'язання зі сторони відповідача також доведено.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Кредитним договором встановлювався такий строк - 20.07.2012 року.

Враховуючи положення кредитного договору, а саме п. 14.4, де вказано, що за прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань за цим договором позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення, позивач після ухвалення рішення у справі № 5015/5067/12 нарахував на суму невиконаних зобов'язань заборгованість за пенею у розмірі 230 255, 66 дол. США, що в еквіваленті становить 1 840 433 грн. 49 коп.

Відповідач проти заявлених вимог не заперечив, розмір нарахованої пені не оспорював, доказів її погашення не представив.

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України). Згідно з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Договором сторони визначили сплату пені за кожен день прострочення.

Врахувавши наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази, здійснивши перерахунок розміру пені, суд прийшов до висновку про порушення права позивача на вчасне повернення грошових коштів, наданих у кредит, і доцільність стягнення з відповідача неустойки в розмірі 230 255, 66 дол. США.

Стосовно заяви відповідача (з поясненнями до заяви вх. № 40233 від 01.10.2013 року) про відстрочення виконання рішення терміном на один рік до 01.10.2014 року та зменшення розміру штрафних санкцій на 50 %, суд зазначає наступне. Господарський суд, у відповідності до п. п. 3, 6 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання; відстрочити або розстрочити виконання рішення. Як зазначено у п. 7.1.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення, згідно з п. 7.2 вказаної Постанови, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Як вбачається із заяви відповідача, основними напрямками діяльності боржника є гуртова торгівля засобами захисту рослин, насінням, міндобривами та вирощування сільськогосподарських культур - тобто купівля і наступний продаж рухомого майна, що свідчить про сезонність робіт, а відповідно і прибутку підприємства. На даний час підприємство перебуває у важкому фінансовому становищі - на грані банкрутства і відстрочення виконання рішення та зменшення розміру штрафних санкцій дозволить відповідачу на початку нового весняного сезону вийти на до кризові фінансові показники та уникнути банкрутства. На підтвердження обставин, що ускладнюють і, як наслідок, зроблять неможливим виконання рішення суду після звернення рішення до виконання відповідач подав звіт підприємства про фінансові результати, баланс підприємства та довідки про залишок коштів на рахунку боржника.

Суд, дослідивши наведені аргументи, вважає дані обставини, такими, що є достатніми для задоволення заяви відповідача про відстрочку виконання рішення частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Задовольняючи заяву про відстрочку виконання рішення, враховуючи інтереси обох сторін, суд не вбачає достатніх підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки погоджуючись на умови укладеного між сторонами договору, відповідач повинен був розраховувати і на наслідки, які можуть настати в разі неналежного його виконання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 35, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задоволити повністю.

Звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 69/6 від 29.04.2010 року, а саме магазин, позначений літерою А-5 (перший поверх, а саме: приміщення № 1-І, 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, ІІ) загальною площею 93, 3 кв. м., що знаходиться за адресою м. Черкаси, вул. Смілянська, 40, та на предмет іпотеки за іпотечним договором № 69/7 від 01.05.2010 року, а саме: прирейковий склад, позначений літерою А-І, загальною площею 968, 9 кв. м., приміщення зарядної (літ. Б-І) загальною площею 57, 1 кв. м., асфальтобетонний майданчик (літ. І), огорожу (цифри 1-4) та вбиральню (літ. В), що знаходяться за адресою Черкаська область, Черкаський район, с. Білозір'я, 3 км. траси Черкаси-Дубіївка, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю - фірма «Габен» (79026, Львівська обл., місто Львів, Сихівський район, вул. Персенківка, будинок 19, код ЄДРПОУ 20832731) на праві власності, на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (01011, м. Київ, Печерський район, вул. Лєскова, будинок 9, код ЄДРПОУ 14305909) в рахунок погашення заборгованості за пенею за кредитним договором № 010/42-0-1/91 від 28.07.2011 року в сумі 230 255, 66 дол. США, що в еквіваленті становить 1 840 433 грн. 49 коп.

Спосіб реалізації предметів іпотеки визначити шляхом проведення прилюдних торгів.

Початкову ціну реалізації магазину, позначеного літерою А-5 (перший поверх, а саме: приміщення № 1-І, 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, ІІ) загальною площею 93, 3 кв. м., що знаходиться за адресою м. Черкаси, вул. Смілянська, 40, визначити в сумі 900 000 грн.

Початкову ціну реалізації прирейкового складу, позначеного літерою А-І, загальною площею 968, 9 кв. м., приміщення зарядної (літ. Б-І) загальною площею 57, 1 кв. м., асфальтобетонного майданчика (літ. І), огорожі (цифри 1-4) та вбиральні (літ. В), що знаходяться за адресою Черкаська область, Черкаський район, с. Білозір'я, 3 км. траси Черкаси-Дубіївка, визначити в сумі 387 400 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма «Габен» (79026, Львівська обл., місто Львів, Сихівський район, вул. Персенківка, будинок 19, код ЄДРПОУ 20832731) 36 808 грн. 66 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Заяву про відстрочку виконання рішення задоволити частково. Відстрочити виконання рішення суду терміном на 11 місяців від дати набрання рішенням законної сили.

У задоволенні заяви про зменшення розміру штрафних санкцій відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 09.10.2013 року.

Суддя Р.Матвіїв