Справа № 1-5/2008

 ВИРОК

ІМЕНЕМ         УКРАЇНИ

смт.Турійськ                                                                                                21 лютого 2008 року

Турійський районний суд  Волинської області під головуванням судді Хвіц Г.Й.

за участю секретаря Ганюк З.Ю.,

прокурора Мисюка М.І.,

підсудного ОСОБА_1.,

потерпілогоОСОБА_3.,

представника потерпілого ОСОБА_4.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу про обвинувачення   ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Озеряни Турійського району Волинської області, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1, жителя АДРЕСА_2, громадянина України, освіта професійно-технічна, працюючого водієм підприємця ОСОБА_2., одруженого, має на утриманні одну малолітню дитину, не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, -

 В С Т А Н О В И В:

04 листопада 2007 року приблизно о 04 год. 00 хв. ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та стомлення, керуючи автомобілем марки ВАЗ 21011, державний реєстраційний знак НОМЕР_1, належним, згідно свідоцтва  про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2, виданого Ковельським МРЕВ ДАІ ГУ УМВС України у Волинській області 13.10.2006 року, ОСОБА_5, та рухаючись зі швидкістю 60 - 80 км/год. на 469 кілометрі автомобільної дороги Київ-Ковель-Ягодин поблизу с.Окунин Турійського району  Волинської області, грубо порушив вимоги Правил дорожнього руху України, а саме:

– п.2.3 (б), згідно якого для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов”язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

– п.2.9 (а), яким передбачено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин;

– п.2.9 (б), яким водієві забороняється керувати транспортним засобом у хворобливому стані, у стані стомлення, а також перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції і увагу,

 заснув за кермом, внаслідок чого керований ним автомобіль, перетнувши смугу зустрічного руху, виїхав на ліве узбіччя та з'їхав у лівий кювет, де зіткнувся з деревом, в результаті чого пасажиру автомобіля ОСОБА_6 було спричинено тяжкі тілесні ушкодження у вигляді відкритої тупої черепно-мозкової травми, а саме: перелому кісток склепіння і основи черепа, рвано-забійної рани лобної ділянки голови зліва, забою головного мозку з формуванням епідуральної, субдуральної і внутрішньо-мозкової гематом з проривом в шлуночкову систему, яка ускладнилась набряком-набуханням головного мозку, менінгоенцефалітом лівої лобно-скроневої ділянки, гнійним лептоменінгітом, гнійною бронхопневмонією, від яких потерпілий ІНФОРМАЦІЯ_2 помер у лікарні.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 винним себе в інкримінованому йому обвинуваченні визнав повністю та суду пояснив, що дійсно 04 листопада 2007 року приблизно о 04 год. 00 хв. він, після вживання спиртних напоїв в с.Руда Любомльського району Волинської області, на автомобілі, який належить його батькові, повертався в смт.Луків Турійського району Волинської області по автодорозі Київ-Ковель-Ягодин. В салоні автомобіля, крім нього, перебували також ОСОБА_7 та ОСОБА_6., які під час руху спали. Заснувши за кермом, прокинувся від того, що автомобіль, кілька разів вдарившись в якусь перешкоду, зупинився. Вийшовши з ОСОБА_7 з автомобіля, побачили, що він з”їхав у кювет і вдарився в дерево. Зазирнувши в салон автомобіля, виявив, що ОСОБА_6., який знаходився на його задньому сидінні, отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких пізніше помер в лікарні.

 Щиро розкаюється у вчиненому, просить суворо його не карати та не позбавляти права керування транспортними засобами, оскільки він працює водієм. Ствердив, що під час перебування ОСОБА_6 в лікарні він постійно надавав йому допомогу на лікування, а коли той помер - повністю відшкодував витрати на його поховання. Разом з тим, пояснив, що цивільний позов, заявлений потерпілим ОСОБА_3., визнає частково, так як він має реальну можливість відшкодувати моральну шкоду лише в розмірі 25 000.00 грн.

Крім власного визнання своєї вини вина підсудного ОСОБА_1. у вчиненому підтверджується й перевіреними і дослідженими в судовому засіданні доказами.

Так, потерпілий ОСОБА_3 пояснив суду, що з телефонної розмови зі своїм старшим сином йому стало відомо про те, що 04 листопада 2007 року в результаті дорожньо-транспортної пригоди постраждав його молодший син ОСОБА_6., який ІНФОРМАЦІЯ_2 помер від отриманих травм в лікарні. Ствердив, що протягом лікування сина підсудний ОСОБА_1 надавав йому матеріальну допомогу та взяв на себе витрати на його поховання, а тому він не наполягає на позбавленні ОСОБА_1. волі, проте просить позбавити його права керування транспортними засобами. Завдану вчиненим підсудним злочином моральну шкоду він оцінює в 100 000.00 грн.

Хоча підсудний ОСОБА_1 свою вину у вчиненому визнав повністю, сумнівів у добровільності та істинності його показань немає, сам підсудний при з'ясуванні обставин вчинення ним злочину просить обмежитись його допитом та допитом потерпілого, однак його вина у вчиненому доводиться й дослідженими в судовому засіданні матеріалами справи.

А саме, протоколом огляду місця події від 04.11.2007 року, яким є ділянка 469 кілометра автомобільної дороги Київ-Ковель-Ягодин поблизу с.Окунин Турійського району  Волинської області, де в лівому кюветі виявлено автомобіль марки ВАЗ 21011, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що зіткнувся з деревом (а.с.6-9), протоколом огляду транспорту від 04.11.2007 року, з якого видно, що автомобіль марки ВАЗ 21011, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, отримав механічні пошкодження (а.с.13-14), протоколом медичного огляду на встановлення факту вживання алкоголю і стану сп”яніння № 360 від 04.11.2007 року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 в цей день о 10 год. 08 хв. перебував в стані алкогольного сп”яніння (а.с.12), висновком експерта № 1268/07 від 21.12.2007 року, з якого видно, що смерть ОСОБА_6 настала від відкритої тупої черепно-мозкової травми у вигляді перелому кісток склепіння і основи черепа, рвано-забійної рани лобної ділянки голови зліва, забою головного мозку з формуванням епідуральної, субдуральної і внутрішньо-мозкової гематом з проривом в шлуночкову систему, яка ускладнилась набряком-набуханням головного мозку, менінгоенцефалітом лівої лобно-скроневої ділянки, гнійним лептоменінгітом, гнійною бронхопневмонією, і її настання перебуває в прямому причинному зв”язку з травмою, що мала місце 04.11.2007 року (а.с.41-46).

Таким чином суд, всесторонньо аналізуючи матеріали даної справи та ті обставини, що були встановлені в судовому засіданні, приходить до висновку, що ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого, тобто вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.286 КК України, і за це повинен нести кримінальну відповідальність.

При обранні міри покарання підсудному суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину; особу підсудного; обставини,  що пом'якшують та обтяжують покарання.

До пом'якшуючих покарання обставин суд відносить підсудному щире каяття у вчиненому та добровільне відшкодування завданого збитку.

До обтяжуючих покарання обставин суд відносить вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.

Також суд враховує і те, що, хоча підсудний вчинив тяжкий злочин, однак він вперше притягається до кримінальної відповідальності, є особою молодого віку, займається суспільно-корисною працею, має на утриманні одну малолітню дитину, виключно позитивно характеризується за місцем проживання та праці, потерпілий не наполягає на позбавленні його волі.

З врахуванням наведеного суд вважає, що виправлення підсудного ОСОБА_1. в даному випадку можливе без ізоляції його від суспільства і щодо нього слід обрати міру покарання, передбачену санкцією закону, за яким він повинен нести кримінальну відповідальність, із застосуванням ст.ст.75, 76 КК України. 

Санкцією ч.2 ст.286 КК України передбачене додаткове альтернативне покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

В даному випадку суд вважає, що його слід застосувати, оскільки порушення Правил дорожнього руху України ОСОБА_1. спричинили тяжкі наслідки, а саме смерть потерпілого.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.81 КПК України. 

Цивільний позов потерпілогоОСОБА_3. про відшкодування завданої злочином моральної шкоди в сумі 100 000.00 грн., який підсудний ОСОБА_1 визнав частково, підлягає до задоволення частково.

Пунктом 5  постанови  Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1989 року № 3 “Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна” передбачено, що при розгляді цивільного позову в кримінальній справі з питань, не врегульованих КПК, суд може керуватися відповідними нормами ЦПК.

Відповідно до ч.4 ст.174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд ухвалює рішення про задоволення позову за наявності для того законних підстав.

Згідно з ч.3 ст.23 ЦК України, при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди враховуються вимоги розумності і справедливості.

У відповідності до ч.2 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, незалежно від її вини, якщо шкоди завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно з ч.1 ст.1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов"язана з використанням транспортних засобів, що створює небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Оскільки, судом встановлено, що ОСОБА_1, керуючи на підставі довіреності автомобілем  марки ВАЗ 21011, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, завдав цим джерелом підвищеної небезпеки потерпілому ОСОБА_3 моральної шкоди смертю його сина ОСОБА_6 внаслідок своїх неправомірних дій, які виявилися у порушенні ним правил безпеки дорожнього руху, то ця шкода підлягає до відшкодування саме підсудним.

При визначенні розміру грошового відшкодування спричиненої ОСОБА_3 моральної шкоди суд виходить з того, що потерпілий зазнав великих душевних страждань у зв"язку зі смертю близької людини, враховує їх характер і тривалість, а також - тяжкість завданої ОСОБА_3 душевної травми й, виходячи з засад розумності, виваженості й справедливості, приходить до висновку, що з підсудного ОСОБА_1. слід стягнути в користь потерпілогоОСОБА_3. на відшкодування завданої йому моральної шкоди 25 000.00 грн.

Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п”ять) років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування основного покарання, якщо він протягом трьох  років не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього  обов'язки:

• повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи;

• періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування  завданої злочином моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 25 000 (двадцять п”ять тисяч гривень 00 копійок) заподіяної моральної шкоди.

В решті позовних вимог відмовити.

Речові докази по справі, а саме автомобіль марки ВАЗ 21011, номерний знак НОМЕР_1, який знаходиться на зберіганні у ОСОБА_5, - залишити в його користуванні.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо засудженого ОСОБА_1. залишити попередній - підписку про невиїзд.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Волинської області через Турійський районний суд протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

Головуючий: