Справа № 570/3723/13-к
номер провадження 1-кп/570/181/2013
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 серпня 2013 року м.Рівне
Рівненський районний суд Рівненської області
в особі судді Коробова С.О.,
при секретарі судового засідання Данчук Л.А.,
з участю прокурора Дьомкіна Н.В.,
обвинувачениїх ОСОБА_1,
ОСОБА_2,
потерпілого ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12013190180000810 по обвинуваченню
ОСОБА_1, , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, який має професійно-технічну освіту, пенсіонер, раніше не судимий, проживає ІНФОРМАЦІЯ_3,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.15, ч. 2 ст. 185 КК України,
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянина України, який має вищу освіту, пенсіонер, раніше не судимий, проживає ІНФОРМАЦІЯ_6,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч. 2 ст. 185 КК України,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 12 червня 2013 року близько 18 години 30 хвилин за попередньою змовою з ОСОБА_2, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, вчинили закінчений замах на крадіжку за попередньою змовою групою осіб, потрапивши на територію господарства ПСП «Горинь», що знаходиться по вул. Святопреображенській, 237 в с. Олександрія Рівненського району Рівненської області, де за допомогою гужового транспорту під`їхали до приміщення корівника, який належить ОСОБА_3, та шляхом зриву з даху таємно викрали та погрузили на підводу 16 листів шиферу вартістю 10 грн. за один лист. Однак підсудні не змогли довести злочин до кінця з причин, які не залежали від їхньої волі, оскільки були затримані дільничним інспектором під час спроби вивести майно за межі господарства.
Потерпілий ОСОБА_3 в судовому засіданні підтвердив вчинення замаху на викрадення його майна, однак претензій до підсудних не має, просив їх суворо не карати.
Допитані у судовому засіданні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вину у вчиненні закінченого замаху на крадіжку, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, визнали повністю і суду детально показали, що 12 червня 2013 року близько 18 години 30 хвилин, вони, обоє, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу потрапили на територію господарства ПСП «Горинь», що знаходиться по вул. Святопреображенській, 237 в с. Олександрія Рівненського району Рівненської області, де за допомогою гужового транспорту під`їхали до приміщення корівника, який належить ОСОБА_3, та шляхом зриву з даху таємно викрали та погрузили на підводу 16 листів шиферу. Підтвердили, що не змогли довести злочин до кінця з причин, які не залежали від їхньої волі, оскільки були затримані дільничним інспектором під час спроби вивести майно за межі господарства.
Підсудні повністю погодилися із кількістю, ознаками та вартістю майна, яке намагалися викрасти.
Суд погоджується з кваліфікацією прокурором дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які полягали у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна за попередньою змовою групою осіб, за ч.2 ст.15 ч. 2 ст. 185 КК України, оскільки крадіжку намагалися вчинити особи, які заздалегідь, до початку злочину, домовились про спільне його вчинення, однак їхні дії по вчиненню крадіжки не були доведені до кінця з причин, що не залежали від їхньої волі, і підсудні не вчинили усіх дій, які вважали б необхідними для доведення викрадення до кінця.
Враховуючи те, що обвинувачені в повному обсязі визнали свою вину у вчиненні інкримінованого їм органом досудового слідства кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, беручи до уваги, що прокурор та потерпілий також не оспорювали фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачені, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз’яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинувачених та дослідивши матеріали кримінальної справи, що характеризують особу обвинувачених, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
При призначенні покарання суд враховує, що підсудні сприяли розслідуванню та судовому розгляду справи. Як пом’якшуючі покарання обставини суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю та розслідуванню злочину. Обтяжуючі покарання обставини судом не встановлено.
Враховуючи відсутність у обох підсудних судимостей, їх щире каяття та повне визнання підсудними своєї вини, сприяння досудовому та судовому слідству, суд приходить до висновку про можливість виправлення засуджених без відбування покарання і звільненням їх від відбування покарання з випробуванням відповідно до положень статті 75 КК України.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд -
з а с у д и в:
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк у один рік.
На підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного покарання ОСОБА_1 звільнити з випробуванням з іспитовим строком у один рік.
На підставі ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_1 обов’язки:
- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції,
- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання або роботи.
- періодично, відповідно до ч. 3 ст. 13 КВК України, з’являтись для реєстрації у кримінально-виконавчу інспекцію.
ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк у один рік.
На підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного покарання ОСОБА_2 звільнити з випробуванням з іспитовим строком у один рік.
На підставі ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_2 обов’язки:
- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції,
- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання або роботи,
- періодично, відповідно до ч. 3 ст. 13 КВК України, з’являтись для реєстрації у кримінально-виконавчу інспекцію
Речові докази по справі повернути власникам.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України до Апеляційного суду Рівненської області через Рівненський районний суд Рівненської області протягом 30 днів з дня його проголошення. Обмеження права оскарження даного вироку визначені ч. 2 ст. 473 Кримінального процесуального кодексу України.
Суддя Коробов С.О.