РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/529/13-ц

17 липня 2013 року

Костопільський районний суд Рівненської області в особі судді Олійник П.В.

розглянувши в м.Костопіль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення в його користь у відшкодування матеріальної шкоди від злочину в розмірі 19262,72 грн., 50 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, 1100 грн. у відшкодування витрат за отримання юридичної допомоги.

В обґрунтування заявлених вимог покликається на те, що по вині відповідача ОСОБА_2 сталася ДТП, в результаті якої він отримав тілесні ушкодження, які відносяться до тяжких як небезпечні для життя, тривалий час лікувався та переніс дві операції.

В судове засідання позивач не з’явився, в поданій до суду заяві просить справу розглянути у його відсутність, цивільний позов підтримує повністю.

Відповідач та його представник в судове засідання на розгляд справи не з’вились. Згідно заяви його представника позовні вимоги ОСОБА_2 не визнає повністю.

Суд, з’ясувавши обставини та вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.

Як встановлено судом, 30.08.2008 року сталася ДТП з участю позивача та відповідача ОСОБА_2 В результаті ДТП позивач отримав тілесні ушкодження, які відносяться до тяжких як небезпечні для життя, з приводу яких тривалий час лікувався. Вироком Костопільського районного суду № 1-15/12 відповідача ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, перебаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 2 роки, ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 26.02.2013 року вирок Костопільського районного суду залишено без змін.

Згідно ч.1 ст.1195 ЦК України фізична особа, яка завдала шкоди каліцтвом, або іншим ушкодженням здоров’я фізичній особі, зобов’язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, покликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Згідно довідки № 24/639 від 12.08.2009 року позивач працює в КРУ в Рівненській області з 07.08.2008 року і його дохід за серпень 2008 року становить 988,00 грн.

Згідно п.2 ч.1 ст.1197 ЦК України якщо середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого є меншим від п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, розмір втраченого заробітку (доходу) обчислюється виходячи з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно ст.59 ЗУ "Про державний бюджет на 2008 рік" розмір мінімальної заробітної плати становить 525 грн. на місяць. Відповідно п’ятикратний розмір становить 525 х 5 = 2625 грн., з якого необхідно виходити при визначенні втраченого заробітку.

Згідно довідки та епікризу нейрохірургічного віділення Рівненської центральної міської лікарні ОСОБА_3 знаходився на стаціонарному лікуванні з серпня 2008 року по жовтень 2008 року; з 23.10.2008 року по 15.11.2008 року. Тобто був 2,5 місяці непрацездатний. Тоді втрачений дохід становитиме 2625 х 2,5 = 6562,50. Дана сума є обгрунтованою і підлягає до задоволення.

Крім того, підлягає до задоволення вимога позивач про відшкодування витрат на лікування та посиленого харчування в сумі 2380,22 грн., що підтверджується фіскальними чеками придбання необхідних ліків та продуктів. Суд вважає, що внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, позивачу для відновлення функцій організму необхідне було додаткове харчування, в тому числі і продуктами, які не входять в раціон лікувального закладу.

Відповідно до ст.ст. 84, 88 ЦПК України підлягають відшкодуванню витрати позивача на отримання правової допомоги. Як встановлено судом правову допомогу позивачу надавав адвокат ОСОБА_4 З наданих позивачем доказів встановлено, що він оплатив за отримання правової допомоги 1100 грн. Враховуючи обсяг і час роботи адвокатів при наданні правової допомоги, суд вважає, що позовні вимоги в частині відшкодування витрат на правову допомогу підлягають задоволення в повному обсязі.

Щодо позовної вимоги про стягнення 10320 грн. на санаторно курортне лікування суд відмовляє, оскільки позивачу рекомендовано пройти двічі на рік санаторно-курортне лікування, однак доказів того, що йому виділено путівки на санаторно-куротне лікування чи придбання ним путівок суду не надав.

Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди у розмірі 50000 грн., то суд прийшов до висновку про їх часткове задоволення з наступних підстав.

Статтею 23 ЦК України передбачено право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із ушкодженням здоров'я.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих стосунках.

Судом встановлено, що позивач отримав тілесні ушкодження, які відносяться до тяжких як небезпечних для життя, спричинили довготривалий розлад здоров'я. З матеріалів справи встановлено, що з приводу отриманих травм позивач змушений був тривалий час стаціонарно лікуватись та переніс дві операції, після чого його було виписано в стабільному стані на подальший нагляд невролога за місцем проживання. Зазначені обставини безперечно свідчать про наявність моральної шкоди, заподіяної позивачу у зв'язку із ушкодженням його здоров'я, завдання фізичних страждань, пов'язаних із травмою, вимушеним порушенням звичайного укладу його життя. На підставі вищенаведеного суд визначає суму одноразового відшкодування в розмірі 20000 грн.

Згідно ст.88 ЦПК України суд також стягує з відповідача 300,43 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст.10, 60, 212,214,215 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2380, 22 грн. витрат на лікування та посиленого харчування, 6562,50 грн. у відшкодування втраченого заробітку, 1100 грн. у відшкодування вартості витрат на правову допомогу, 20000 грн. у відшкодування моральної шкоди, а всього 30042 ( тридцять тисяч сорок дві) грн. 72 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 300 грн. 43 коп. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

          Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Костопільський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Олійник П.В.