справа №1-675/2008
Вирок
Іменем України
20 серпня 2008 року Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді: Марченко М.В.,
при секретарі: Верещак О.І.,
за участю прокурора: Єрмоленко С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Дніпровського районного суду м.Києва кримінальну справу по обвинуваченню
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1
ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця м.Києва, громадянина
України, з неповною середньою освітою, офіційно
не працюючого, не одруженого, без постійного місця
проживання, раніше судимого:
31.05.1984 року вироком Мінського районного суду
м.Києва за ст.ст.17,81ч.4, 140ч.2 КК України (в редакції
1960 року) із застосуванням ст.42 КК України (в редакції
1960 року) на 8 років позбавлення волі з конфіскацією
всього майна, що є його особистою власністю;
21.04.1993 року вироком судової колегії в кримінальних
справах Київського міського суду за ст.ст.17, 86-1 КК
України (в редакції 1960 року) на 12 років позбавлення
волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою
власністю, звільненого 09 грудня 2004 року по відбуттю
строку покарання,
у вчиненні злочину, передбаченого ст.185ч.3 КК України (в редакції 2001 року),-
встановив :
ОСОБА_1 , будучи раніше неодноразово судимим, останній раз вироком судової колегії в кримінальних справах Київського міського суду від 21 квітня 1993 року за ст.ст.17, 86-1 КК України (в редакції 1960 року) на 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю, звільнившись 09 грудня 2004 року з місць позбавлення волі по відбуттю строку покарання, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став і, маючи не зняті та непогашені у встановленому законом порядку судимості, повторно вчинив умисний злочин за наступних обставин.
Так, ОСОБА_1 12 квітня 2008 року, приблизно о 03 годині 20 хвилин, з метою повторного таємного викрадення чужого майна, підійшов до приміщення приватного підприємства «Сокіл», яке розташоване по АДРЕСА_1 та, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи при цьому повторно, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, за допомогою мотузкової драбини через вентиляційну шахту проник до приміщення офісу приватного підприємства «Сокіл», яке розташоване по АДРЕСА_1 , звідки повторно таємно викрав чуже майно, що належало ОСОБА_2 , а саме:
• відеокарту №63051402213401, кількістю 1 штука, вартістю 4850 гривень;
• відеокарту А08080095222, кількістю 1 штука, вартістю 1170 гривень;
• комунікатор 79ОАЄ032697, кількістю 1 штука, вартістю 2170 гривень;
• комунікатор 79АОАЄ032924, кількістю 1 штука, вартістю 2170 гривень;
• модуль пам’яті, кількістю 1 штука, вартістю 130 гривень, а всього ОСОБА_1 таємно повторно викрав чуже майно, що належало ОСОБА_2 на загальну суму 10490 гривень 00 копійок, чим завдав потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду на вказану суму. В подальшому, ОСОБА_1 з викраденим майном тим же самим способом, що проникав, залишив приміщення офісу, однак невдовзі був затриманий та викрадене майно у нього було вилучено.
В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 вину в пред’явленому йому обвинуваченні визнав, вищезазначені обставини підтвердив та детально і послідовно пояснив, що дійсно 12 квітня 2008 року, приблизно о 03 годині 20 хвилин, він з метою вчинення крадіжки підійшов до приміщення приватного підприємства «Сокіл», яке розташоване по АДРЕСА_1 та, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи при цьому таємно, за допомогою мотузкової драбини через вентиляційну шахту проник до приміщення офісу приватного підприємства «Сокіл», за вищевказаною адресою, звідки таємно викрав майно, що належало потерпілому ОСОБА_2 , а саме: дві відео карти, два комунікатори та один модуль пам’яті, після чого з викраденим майном, тим же самим способом, що проникав, залишив приміщення офісу, однак невдовзі був затриманий та викрадене майно у нього було вилучено.
Свою винність підсудний ОСОБА_1 визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся, пояснив, що зробив для себе відповідні висновки, послався на те, що вчинив злочин через скрутне матеріальне становище, оскільки працював неофіційно у вказаному приватному підприємстві вантажником, однак власник підприємства тривалий час не сплачував йому заробітну плату, у зв’язку з чим він не мав взагалі засобів для існування, також зазначив, що з доказами зібраними по справі, в тому числі з показаннями потерпілого, свідків по справі, з вартістю викраденого майна, що зазначена в обвинувальному висновку згоден повністю, послався на те, що майно потерпілому повернуто, фактичні обставини справи не оспорював.
Крім того, в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 у зв’язку з тим, що свою вину визнав повністю, виявив бажання, щоб докази, що стосуються фактичних обставин справи не досліджувались судом.
Дані підсудним ОСОБА_1 показання не викликають у суду сумніву щодо їх правдивості та добровільності.
За таких обставин, відповідно до вимог ст.299 КПК України, суд приходить до висновку про недоцільність дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.
Винність ОСОБА_1 , крім його визнавальних показань, підтверджується, також, сукупністю зібраних по справі досудовим слідством доказів, на дослідженні яких підсудний не наполягав.
Таким чином, на підставі наведеного, суд робить висновок про доведеність винності ОСОБА_1 в пред’явленому йому обвинуваченні.
Разом з тим, суд приходить до висновку, що органом досудового слідства помилково кваліфіковані дії ОСОБА_1 в частині такої кваліфікуючої ознаки як проникнення у сховище, оскільки в судовому засіданні встановлено, виходячи з фактичних обставин, встановлених органом досудового слідства, що з боку ОСОБА_1 мало місце проникнення саме в приміщення, а не в сховище.
А тому суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ст.185ч.3 КК України, оскільки він своїми умисними діями вчинив таємне викрадення чужого майна /крадіжка/, вчинене повторно, поєднане з проникненням в приміщення.
Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_1 покарання, суд відповідно до вимог ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу підсудного, який є особою похилого віку, працював неофіційно вантажником, за місцем тимчасового утримання характеризується позитивно, вчинив злочин через скрутне матеріальне становище, вину у вчиненому визнав, щиро розкаявся, майно потерпілому повернуто, раніше судимий (а.с.81-88, 91-105, 107-114, 127-129).
Обставиною, яка пом’якшує покарання ОСОБА_1 , суд визнає щире каяття підсудного.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_1 , судом не встановлено.
З урахуванням ступеня тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину, вищезазначених даних про його особу, конкретних обставин справи, обставини, яка пом’якшує покарання підсудного, враховуючи також поряд з цим, що ОСОБА_1 вчинив новий умисний злочин, маючи не зняті та непогашені у встановленому законом порядку судимості, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, а тому вважає, що його виправлення неможливе без ізоляції від суспільства, у зв’язку з чим не вбачає підстав для застосування ст.75 КК України.
Речові докази по справі: відеокарту №63051402213401 у кількості 1 штуки, відеокарту А08080095222 у кількості 1 штуки, комунікатор 79ОАЄ032697 у кількості 1 штуки, комунікатор 79АОАЄ032924 у кількості 1 штуки, модуль пам’яті у кількості 1 штуки, які належать потерпілому ОСОБА_2 та передані йому на зберігання під розписку слід залишити у власності потерпілого (а.с.22-23).
Судових витрат по справі немає.
Від заявленого по справі цивільного позову потерпілий ОСОБА_2 відмовився під час досудового слідства у зв’язку з тим, що викрадене майно йому було повернуто в повному обсязі (а.с.30).
Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд,-
засудив:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.185ч.3 КК України і призначити йому покарання за цей злочин у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою в Київському СІЗО №13 Державного департаменту України з питань виконання покарань - залишити без зміни до набрання вироком законної сили.
Строк покарання ОСОБА_1 обчислювати з 14.04.2008 року (а.с.34).
Речові докази по справі: відеокарту №63051402213401 у кількості 1 штуки, відеокарту А08080095222 у кількості 1 штуки, комунікатор 79ОАЄ032697 у кількості 1 штуки, комунікатор 79АОАЄ032924 у кількості 1 штуки, модуль пам’яті у кількості 1 штуки, які належать потерпілому ОСОБА_2 та передані йому на зберігання під розписку - залишити у власності потерпілого (а.с.22-23).
Судових витрат по справі немає.
На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду м.Києва протягом 15 діб через Дніпровський районний суд м.Києва.
Суддя: