перша інстанція
справа №2702/9998/12
провадження 2/763/1324/13
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 травня 2013 року Гагарінський районний суд міста Севастополя
у складі: головуючого судді -Євдокімової І.А.
при секретарі Ткаченко К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради, Севастопольської міської Ради про визнання права власності, суд -
ВСТАНОВИВ:
22.10.2012 року позивачка звернулася до суду з вищеназваною позовною заявою, посилаючись на те, що у вересні 2002 року по клопотанню начальника ГНІ в Гагарінському районі м. Севастополя на підставі рішення профспілкового комітету ДНВП «Морські технології», протоколу засідання від 30.08.2002 року та керуючого санацією вона була вселена у квартиру АДРЕСА_1 у якої проживає по теперішній час. 18.10.2002 року розпорядженням голови Севастопольської міської державної адміністрації був змінений статус будинку АДРЕСА_1 з малосімейного гуртожитку на жилий будинок. Проте спеціальний ордер на вселення не надався. З 2002 року та по теперішній час проживає по даному адресу, сплачує комунальні платежі , здійснює ремонт у квартирі, безперервно володіє квартирою протягом 10 років. Просить суд визнати за нею на підставі ч.1 ст. 344 ЦК України право власності на вищевказану квартиру.
Позивачка, представник позивачки у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просять задовольнити.
Представник Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.
Представник Севастопольської міської Ради у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснив, що єдиною підставою для вселення у житлове приміщення та подальшого проживання є спеціальний ордер, який позивачка не отримала, у зв'язку з чим вона проживає у квартирі незаконно.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст.10,60 ЦПК України, кожна обставина повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.57 ЦПК України). Згідно ч.1 ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.58 ЦПК України).
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку встановленому Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
У судовому засіданні встановлено, що у вересні 2002 року на засіданні профсілковго комітету ДНВП «Морські технології» було розглянуто клопотання ДНВП "Морські технології", а є співробітником Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя (а.с.4).
Розпорядженням голови Севастопольської міської державної адміністрації від 18.10.2002 №1589-р "Про зміну статусу будинку АДРЕСА_1" був змінений статус будинку АДРЕСА_1 з малосімейного гуртожитку на жилий будинок (а.с.5).
На підставі рішення Севастопольської міської ради "Про дачу згоди на прийом до комунальної власності територіальної громади м. Севастополя житлового будинку по АДРЕСА_1" від 08.09.2004 №2157 та розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 04.10.2004 №1504-р "Про прийом до комунальної власності територіальної громади міста Севастополя жилого будинку по АДРЕСА_1», вказаний будинок було прийнято до комунальної власності територіальної громади міста Севастополя (а.с.11).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 ніколи не була і не є працівником ДНВП «Морські технології», а є співробітником Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя, яка клопотала про вселення ОСОБА_1 у вищевказану квартиру, прописку та надання ордеру на квартиру.
Відповідно до довідки КП «БТІ ДРОНМ» СМР, право власності на багатоквартирний житловий будинок АДРЕСА_1 не зареєстровано, за виключенням квартир оформлених у приватну власність фізичних осіб.
Стаття 41 Конституції України зазначає, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Згідно ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, а рухомим майном протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред'явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п'ятнадцять, а на рухоме майно - через п'ять років з часу спливу позовної давності. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Проте цей Кодекс набрав чинності з 1 січня 2004 року і зворотної сили не має.
Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 58 ЖК України, єдиною підставою для вселення в жиле приміщення є ордер, виданий виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної Ради народних депутатів.
Судом встановлено, що також не заперечується позивачкою, що ОСОБА_1 за відсутністю спеціального ордеру вселилася до квартири АДРЕСА_1.
Відповідно до ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільної, господарській або адміністративної справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ у яких беруть участь ти самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Так, постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 10.07.2012 року у задоволені позовної заяви ОСОБА_1 до Севастопольської міської державної адміністрації про визнання дії противоправними та зобов'язання вчинити дії з видачі ордеру на квартиру було відмовлено. Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2012 року постанова Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 10.07.2012 року залишена без змін.
Також встановлено, що ОСОБА_1 за вказаною адресою не зареєстрована.
Судом також встановлений той факт, що з боку Севастопольської міської державної адміністрації рішення про надання жилого приміщення позивачу не приймалося та підстав для його прийняття не було, у зв'язку з чим відсутні підстави для видачі ордеру.
Оскільки в матеріалах справи відсутній ордер на ім'я позивач ОСОБА_1 для вселення у встановленому законом порядку в спірну кімнату, тому відсутні правові підстави для визнання за нею право власності.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 328, 344 ЦК України, ст.58 ЖК України, ст.10, 60, 209, 214, 215 ЦПК України, суд -
ВИРИШИВ:
У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради, Севастопольської міської Ради про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Гагарінського
районного суду м. Севастополя І.А. Євдокімова