АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Апеляційне провадження
№22-ц/796/12961/2013 Головуючий у 1-й інстанції: Піхур О.І.
Доповідач: Українець Л.Д.
У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
09 жовтня 2013 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :
Головуючого - Українець Л.Д.
суддів - Оніщука М.І.,
- Шебуєвої В.А.,
при секретарі - Дем»янчук Т.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 серпня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: Служба у справах дітей Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації про стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини
в с т а н о в и л а :
У лютому 2013 року позивач звернулася в суд з позовом до відповідача про стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини.
Свої вимоги мотивувала тим, що 17.12.1993 року вони з відповідачем зареєстрували шлюб та мають неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 20.11.2007 року шлюб було розірвано, після чого дитина залишилась проживати з нею. В свою чергу відповідач припинив надавати матеріальну допомогу на утримання дитини, через що вона вимушена самостійно утримувати дитину, оплачувати додаткові заняття, купувати одяг та харчі.
З усіма уточненнями просила суд визначити місце проживання дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, за її місцем проживання; стягнути з відповідача аліменти за минулий час у твердій грошовій сумі із розрахунку, що розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а саме за період з 12.02.2010 року до. 12.02.2013 року на утримання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 в грошовій сумі - 11704,80 грн. на її користь; стягнути з відповідача на її користь кошти на утримання неповнолітньої дитини, щомісячно, починаючи з дати надходження позовної заяви, у розмірі ј з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на місяць та до досягнення нею повноліття; стягнути з відповідача судові витрати.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 05 серпня 2013 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Визначено місце проживання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом із матір'ю ОСОБА_3
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти у розмірі ј частини заробітку (доходу) щомісячно починаючи з 12.02.2013 року до повноліття сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 - ІНФОРМАЦІЯ_2, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині сплати аліментів за один місяць.
Не погоджуючись з рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Зазначає, що позивач не надає можливості бачитися та спілкуватися з дитиною.
Крім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач має належні умови для проживання з їхнім сином, так як відсутній акт обстеження умов проживання за місцем реєстрації ОСОБА_3, а документи про місце роботи та розмір заробітної плати мають суперечливий характер.
ОСОБА_2 в судове засідання 18.09.20013 року не з»явився.
Направив клопотання про відкладення розгляду справи у зв»язку з тим, що він з 17 по 20 вересня 2013 року буде перебувати у відрядженні за межами України.
09 жовтня 2013 року ОСОБА_2 повторно не з»явився в судове засідання.
Направив клопотання з проханням відкласти розгляд справи у зв»язку з тим, що він з 07 по 10 жовтня 2013 року буде знаходитись у службовому відрядженні за межами України.
Відповідно до вимог ч.4 ст. 169 ЦПК України, колегія суддів ухвалила вирішувати справу на підставі наявних у справі доказів.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з"явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції підставно виходив з їх обґрунтованості з огляду на таке.
Судом встановлено, що 17 грудня 1993 року між позивачем та відповідачем був укладений шлюб, який відповідно до рішення Київського районного суду м. Полтави від 20 листопада 2007 року розірвано (а.с.6-7).
Сторони у справі мають сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_1, виданим 13 березня 2006 Київським відділом реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції ( а.с.5).
Відповідно до довідки форми № 3 від 29.05.2013 року позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.149).
З договору про надання приміщення у безоплатне користування від 06.04.2013 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, вбачається, що позивач користується квартирою АДРЕСА_1, яка складається із трьох кімнат. Строк дії договору становить 1 рік з правом подальшої автоматичної пролонгації на кожен наступний рік (а.с. 142).
ЗгідноАкту обстеження умов проживання дитини в квартирі АДРЕСА_1 від 11.06.2013 року, складеного Відділом опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, в квартирі чисто, охайно, наявні всі необхідні меблі, умови для проживання та виховання дитини є хорошими (а.с.131).
Судом першої інстанції також проаналізовано довідки Державного центру сертифікації від 20 травня за №20 та №30 та встановлено, що відповідач працює на посаді заступника директора центру з кадрового та адміністративного забезпечення з 11.09.2012 року, житлом не забезпечувався, так як власних службових квартир Держцентр не має. Відповідач винаймає житло за свій рахунок, а кошти на найм житла Держцентром не відшкодовувалися (а.с.66-67).
У відповідності до Висновку від 27.06.2013 року № 109/02/41-4434, Орган опіки та піклування Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації підтримує позовну заяву та вважає, що місце проживання дитини повинно бути визначено з матір'ю ОСОБА_3, оскільки згідно висновку психологічної служби загальноосвітньої школи №70 м. Києва Даниіл більше схилявся до матері у ситуації вибору з ким жити (а.с.129-130).
Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Відповідно до ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає.
Відповідно до положення ч.1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
У силу ч.1 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може бути вирішено органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов»язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров»я та інші обставини, що мають істотне значення.
З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого, є запорукою нормального психічного розвитку дитини.
Відповідач, який є батьком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та який заперечує визначення місця проживання малолітньої дитини з матір'ю не звертався до суду із зустрічною позовною заявою про визначення місця проживання дитини з ним та не надав переконливих доказів того, що визначення місця проживання малолітньої дитини з матір'ю порушить інтереси їхнього сина.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визначення місця проживання малолітньої дитини з матір'ю.
За змістом ст. 18 Конвенції про захист прав дитини, суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право нa рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.
У відповідності з ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Частиною 2 цієї статті передбачено, що розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, а саме: обов'язків щодо виховання та розвитку дитини, про що йдеться у ст. 150 СК України.
До апеляційного суду ОСОБА_3 надала копію Розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 08.07.2013 року №396 Про встановлення графіка побачень ОСОБА_2 з дитиною.
У відповідності до положень ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч.3 ст. 181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Згідно ч.1,2 ст.183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Як вбачається із довідки від 25.04.2013 року № 88, сукупний дохід відповідача за період з 01.11.2012 року по 30.04.2013 року склав 53682,04 грн. (а.с.68).
Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об»єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Колегія суддів вважає, що відповідач не надав доказів порушення судом вимог закону при визначенні розміру аліментів, що підлягають стягненню, тому погоджується з висновком суду про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на сина у розмірі ј частини доходу відповідача щомісячно.
З наведеного вбачається, що суд дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог, оскільки відповідач не надав переконливих доказів того, що визначення місця проживання малолітньої дитини з матір'ю порушить інтереси їхнього сина та що судом порушено вимоги законодавства при визначенні розміру аліментів.
Доводи апеляційної скарги були предметом дослідження в суді першої інстанції.
Суд повно та всебічно з'ясував обставини справи, дав їм належну правову оцінку.
Рішення суду відповідає вимогам закону, наданим доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Керуючись ст.ст. 303, 304,307,308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 серпня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.
Головуючий:
Судді: