Справа № 169/424/13-к Провадження №11-кп/773/180/13 Головуючий в 1 інстанції Турак О.В.
Категорія:ч. 2 ст. 286 КК України Доповідач : Міліщук С. Л.
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 жовтня 2013 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Міліщука С.Л.,
суддів - Борсука П.П., Денісова В.П.,
при секретарі - Бубало О.О.,
з участю прокурора - Кравчука О.В.,
обвинуваченого - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, на вирок Турійського районного суду від 31 липня 2013 року, яким ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Веймар, Німеччина, жителя АДРЕСА_1, громадянина України, українця, з професійною - технічною освітою, працюючого кліриком Володимир-Волинської єпархії, не одруженого, раніше не судимого,
- засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 5 (п'ять) років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку - 2 (два) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишено попередній - особисте зобов'язання.
Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати в розмірі 1 568 грн., які були пов'язані з проведенням судових експертиз.
Долю речових доказів вирішено у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.
За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним і засуджений за те, що він, 20 квітня 2013 року біля 02 години 00 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем марки «БМВ», р.н.з. НОМЕР_1, та рухаючись по автодорозі сполученням «Ковель-Володимир-Волинський-Жовква» в районі 15 км + 100 м., що поблизу с. Селець, Турійського району Волинської області, в порушення вимог п. п. 1.2, 2.3 (б), 11.3, 12.1 Правил дорожнього руху України був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою та відволікся від керування, в результаті чого виїхав на зустрічну смугу дорожнього руху, де допустив зіткнення із автомобілем «Форд-ескорт», р.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, який рухався у зустрічному напрямку. Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля «Форд-ескорт» ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, внутрішньочерепних крововиливів з набряком головного мозку, закритої тупої травми грудної клітки з множинними переломами ребер та травм внутрішніх органів з розвитком шоку, що спричинили смерть потерпілого.
В апеляційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, не оспорюючи фактичні обставини справи та кваліфікацію дій обвинуваченого, в той же час посилається на неправильне застосування кримінального закону, а саме: безпідставне незастосування до обвинуваченого додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, що призвело до невідповідності призначеного судом покарання тяжкості вчиненого злочину та особі винного внаслідок м'якості. У зв'язку з цим просить вирок в частині призначеного покарання скасувати та постановити новий, яким призначити ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки і на підставі ст. 75 КК України звільнити останнього від відбування основного покарання з іспитовим строком в 2 роки.
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку та доводи апеляційної скарги, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та в судових дебатах просив її задовольнити, обвинуваченого, який заперечив останню та в судових дебатах і в останньому слові, просив залишити вирок суду без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції матеріали даного кримінального провадження за згодою учасників судового провадження розглянуті в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України. Встановлені судом фактичні обставини вчиненого злочину та кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України учасниками судового провадження не оспорюються.
У відповідності з ст. 65 КК України, п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також з врахуванням наслідків, що настали, та ставленням винного до своїх дій.
Як вбачається із вироку, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відноситься до категорії тяжких, особу винного, який раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем роботи, а також думку потерпілого, який просив не позбавляти обвинуваченого волі.
Щире каяття та часткове добровільне відшкодування потерпілому завданих збитків підставно віднесено судом до обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого.
З урахуванням особи ОСОБА_1, обставин, які пом'якшують його покарання, відсутність у нього обставин, які б обтяжували покарання, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку щодо призначення йому основного покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України, та про можливість його виправлення і перевиховання без ізоляції від суспільства, із застосуванням до нього ст. 75 КК України.
Разом з тим, наведені судом у мотивувальній частині вироку мотиви не призначення ОСОБА_1 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, колегія суддів вважає непереконливими, а посилання прокурора на дану обставину в апеляційній скарзі обґрунтованими.
Як вбачається з мотивувальної частини вироку, місцевий суд при незастосуванні до обвинуваченого додаткового покарання, послався на характер вчиненого злочину, фактичні обставини його скоєння, характеризуючі дані щодо обвинуваченого, зокрема, що він раніше не притягувався до відповідальності за порушення правил безпеки дорожнього руху, а також думку потерпілого та його представника, які не наполягали на призначенні обвинуваченому додаткового покарання.
Однак при цьому, суд не в повній мірі врахував, що внаслідок допущених обвинуваченим грубих порушень Правил дорожнього руху настала смерть потерпілого, а також залишив поза увагою, що після скоєння дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 фактично залишив її місце.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що призначене обвинуваченому покарання без позбавлення його права керувати транспортними засобами є надто м'яким і таким, що не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі винного, а тому, вирок суду в частині призначеного ОСОБА_1 покарання підлягає скасуванню з постановленням апеляційним судом нового вироку.
З врахуванням ступені тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що пом'якшують покарання останнього, всіх обставин справи, в тому числі, і його поведінку після скоєння дорожньо-транспортної пригоди, колегія суддів приходить до висновку, що основне та додаткове покарання ОСОБА_1, слід призначити в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України, і його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства із застосуванням до нього ст. 75 КК України.
Таке покарання відповідатиме вимогам ст. ст. 50 та 65 КК України, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 420 КПК України,
З А С У Д И Л А :
Апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, задовольнити.
Вирок Турійського районного суду від 31 липня 2013 року щодо ОСОБА_1 в частині призначеного йому покарання скасувати.
Призначити ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування основного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 2 (два) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього на цей період обов'язки, передбачені п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме:
- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;
- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- періодично з'являтись для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію;
В решті вирок суду першої інстанції залишити без зміни.
Вирок може бути оскаржений до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Копію даного вироку негайно після його проголошення вручити засудженому і прокурору та не пізніше наступного дня надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми у судовому засіданні.
Головуючий:
Судді :