Справа № 2-53/12 Головуючий у І інстанції Пархоменко О.В.

Провадження № 22-ц/780/4376/13 Доповідач у 2 інстанції Березовенко Р.В.

Категорія 4 11.10.2013

УХВАЛА

Іменем України

07 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Березовенко Р.В.,

суддів: Воробйової Н.С., Верланова С.М.,

при секретарі: Бобку О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 11 червня 2013 року

за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - Ворзельська селищна рада Київської області, про визначення порядку користування земельною ділянкою та

за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Ворзельська селищна рада Київської області, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу ОСОБА_7, про уточнення часток спільної часткової власності, зміну порядку користування земельною ділянкою, визнання договору дарування частини будинку недійсним, відшкодування майнової та моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

в с т а н о в и л а:

У вересні 2007 року позивачка ОСОБА_3 звернулася до суду із даним позовом, посилаючись на те, що будинок, який розташований по АДРЕСА_1 належить на праві власності їй та відповідачам ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_5

На підставі договору дарування № 4293 від 26.12.2003 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_7, зареєстрованого в БТІ м. Ірпеня за № 57 від 27.01.2004 року їй на праві власності належить 1/2 частина вказаного будинку.

ОСОБА_8 належить 1/6 частина будинку АДРЕСА_1 на підставі мирової угоди, затвердженої ухвалою Ірпінського міського суду від 23.08.1977 року.

ОСОБА_4 належить 1/6 частина будинку за вказаною адресою на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Ірпінською нотаріальною конторою 27.02.1988 року, реєстровий № 561.

1/6 частина вказаного будинку зареєстрована за ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Третьою Львівською нотаріальною конторою 25.02.2005 року, реєстровий номер 2-363.

Відповідно до договору дарування частини будинку вона також є власником господарських споруд : сараїв "Б", "В", "З", погреба "Г", вбиральні "К", навісу "С" по плану; відповідачі ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_5 спільно користуються сараєм "Д", вбиральнею "И", огорожею № 1-4, колодязем № 6 по плану. Частини будинку за вказаною адресою, який перебуває у її та відповідачів спільній частковій власності, фактично відокремлені, до кожної з їх частин будинку є окремий вхід.

Вважає, що площа земельної ділянки, яка має перебувати в її користуванні пропорційно до частки у праві власності на будинок, має становити 0,1328 га. У даний час між нею та відповідачами існує спір з приводу розподілу земельної ділянки та користування нею.

В подальшому позивачка ОСОБА_3 уточнила свої позовні вимоги та посилалася на те, що будинок, який розташований по АДРЕСА_1 належить на праві власності їй та відповідачам ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_5 На підставі договору дарування № 4293 від 26.12.2003 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_7, зареєстрованого в БТІ м. Ірпеня за № 57 від 27.01.2004 року їй на праві власності належить 1/2 частина вказаного будинку, що складається з приміщень по плану 1-1 площею 3,8 кв. м., 1-2 площею 15,0 кв. м., 1-3 площею 13,2 кв. м., 1-4 площею 5,8 кв. м., І площею 5,5 кв. м., а також господарських будівель та споруд : сараїв "В", "З", погребу "Г", вбиральні "К". 1/6 частина будинку АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 і складається з приміщень по плану 2-1 площею 7,2 кв. м., 2-2 площею 19,8 кв. м., 2-3 площею 5,9 кв. м., 2-4 площею 17,0 кв. м., 2-5 площею 6,4 кв. м., У площею 27,4 кв. м., вказану частину він успадкував після смерті своєї матері ОСОБА_8 ОСОБА_4 належить 1/6 частина будинку за вказаною адресою на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Ірпінською нотаріальною конторою 27.02.1988 року, реєстровий номер 561, ОСОБА_4 займає приміщення по плану 3-1 площею 11,2 кв. м., 3-2 площею 13,0 кв. м., 3-3 площею 11,8 кв. м. 1/6 частина вказаного будинку зареєстрована за ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Третьою Львівською нотаріальною конторою 25.02.2005 року, реєстровий номер 2-363, ОСОБА_5 займає приміщення по плану 4-1 площею 19,8 кв. м., 4-2 площею 17,2 кв. м., ІІ площею 9,7 кв. м., ІІІ площею 6,3 кв. м., ІУ площею 26,1 кв. м. Частини будинку за вказаною адресою, який перебуває у її та відповідачі спільній частковій власності, фактично відокремлені, до кожної з їх частин будинку є окремий вхід.

Порядок користування земельною ділянкою між попередніми співвласниками будинку неодноразово визначався.

Уточнивши позовні вимоги, позивачка просила визначити порядок користування земельною ділянкою площею 0,2657 га між співвласниками будинку АДРЕСА_1, виділивши їй у відокремлене користування земельну ділянку площею 0,1328 га пропорційно до його частки у праві власності на будинок відповідно до варіанту УІ висновку будівельно-технічної експертизи № 10759 від 15 квітня 2008 року.

В свою чергу ОСОБА_2 у лютому 2009 року звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про уточнення часток спільної власності, зміну порядку володіння і користування земельною ділянкою та відшкодування майнової та моральної шкоди. В подальшому під час розгляду справи ОСОБА_2 неодноразово уточняв свої позовні вимоги, та відповідно уточнених позовних вимог від 14.06.2012 року посилався на те, що у 2009 році він успадкував частку будинку, наявна 1/6 частина будинку у спільній частковій власності не відповідала реальній (1/2), що утискає його права.

Уточнення часток у праві спільної часткової власності на будинок обумовлені тим, що з 1977 року частки будинку жодного разу не уточнювались, незважаючи на їх зміну.

Для визначення порядку користування земельною ділянкою необхідно розглянути законність рішення Ворзельської селищної ради "Про визначення норми земельної ділянки" від 14.7.07 № 480-15-У, яке за заявою ОСОБА_3 закріпило ділянку площею 2657 кв. м., зменшивши її на 391 кв. м.

Також вказує, що вимога ОСОБА_3 збільшити її частку земельної ділянки до 1328 кв. м. незаконна, не обґрунтована та не підтверджена доказами. Вважає, що договір дарування не відповідає вимогам правочину, суперечить вимогам законодавства, порушує форму, встановлену законом та складений з вадами волі згідно вимог ч.1 ст. 229.

Посилається на те, що документи, надані позивачем як докази позовних вимог, не доводять їх чинності. Просив захистити його право на оскарження договору, який складений на основі технічних характеристик технічного паспорту від 29.06.03 та реєстру № 2364696, які мають суттєві помилки істотних умов правочину. Про цей факт він дізнався з відповіді КП "Ірпінське БТІ" № 746 від 06.09.11, тому перебіг позовної давності необхідно обраховувати з моменту, коли він дізнався про порушення допущені КП "Ірпінське БТІ", тобто з 06.09.11.

Позивач, також, вказує, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 своїми протиправною поведінкою та діями нанесли йому майнову та моральну шкоду згідно статей 22, 23 ЦК України.

Позивач просив уточнити частки у праві спільної часткової власності будинку індивідуального житлового фонду у АДРЕСА_1; збільшити його частку у спільній частковій власності будинку до 58% (на підставі розрахунків спеціалістів Київського НДІСЕ) у відповідності до вимог ч.3 ст. 357 ЦК України; визнати нечинним рішення Ворзельської селищної ради від 05.07.07 № 480-15-У "Про встановлення норми земельної ділянки закріпленої за будинком"; внести зміни у порядок користування частками земельної ділянки будинку у відповідності до уточнених часток спільної часткової власності будинку індивідуального житлового фонду; виділити належну йому частку із складу земельної ділянки у відокремлене користування; поновити термін позовної давності встановлений для оскарження Договору дарування 2003 року № 4293 ОСОБА_3; договір дарування 2003 року № 4293 ОСОБА_3 визнати недійсним; позовні вимоги ОСОБА_3 до співвласників будинку індивідуального житлового фонду у АДРЕСА_1 залишити без задоволення; стягнути з ОСОБА_3 на його користь майнову шкоду в розмірі 3 844 гривен; стягнути з ОСОБА_4 на його користь майнову шкоду в розмірі 844 гривни; стягнути з ОСОБА_3 на його користь моральну шкоду в розмірі 46 767 гривен; утримати з ОСОБА_3 на його користь витрати на правову допомогу у розмірі 1000 гривен.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 11 червня 2013 року позов ОСОБА_3 залишено без задоволення.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Поновлено ОСОБА_2 строк позовної давності для оскарження договору дарування частини житлового будинку від 26 грудня 2003 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрованим в реєстрі за № 4293. Визнано не чинним рішення Ворзельської селищної ради від 05.07.2007 № 480-15-У "Про встановлення норми земельної ділянки закріпленої за будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1". В інший частині зустрічний позов залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині залишення зустрічного позову без задоволенні та ухвалити нове. Уточнити частки у праві спільної часткової власності у будинку індивідуального житлового фонду по АДРЕСА_1, відповідно до вимог ст. 357 ЦК України та висновків спеціалістів КА «Ірпінське БТІ» відповідно до висновків експертів Київського НДІСБЕ. Змінити порядок користування земельною ділянкою садиби відповідно до уточнених часток будинку у спільній частковій власності, адекватно принципу розумності та справедливості, з використанням варіантів запропонованих судово-будівельними експертами та співвласниками. Договір дарування від 26.12.2003 № 4293 ОСОБА_3 визнати недійсним правочином у зв'язку з порушенням вимог законодавства України. Стягнути з ОСОБА_3 на користь апелянта майнову шкоду в розмірі 4108, 87 грн. та моральну шкоду в розмірі 47313,75 грн. Стягнути з ОСОБА_4 майнову шкоду в розмірі 743 грн.

В обґрунтування своєї скарги, апелянт посилався на те, що міським судом не уточнено частки у спільній частковій власності на спірне майно. Застосування судом ч.4 ст. 357 ЦК України при визначені часток суперечить наведеним обставинам. Рішенням не змінено порядок користування спірною земельною ділянкою відповідно вимог ст. 91 ЗК УРСРП; не визнано договір дарування № 4293 від 26.12.2003 частини житлового будинку недійсним, оспорений згідно ч.3 ст. 215 ЦК України, так як порушує вимоги ч.1 ст. 203 ЦК України. А також, відмовлено у відшкодуванні матеріальної та моральної шкоди.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови в задоволенні первістного позову та частковому задоволенні зустрічного позову та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 та задовольнити її позовні вимоги, визначивши порядок користування земельною ділянкою площею 0,2657 га між співвласниками будинку АДРЕСА_1, виділивши у відокремлене користування ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0, 1328 га відповідно до варіанту 1 висновку судової будівельно-технічної експертизи від 15.04.2008.

В обґрунтування своєї скарги, апелянт посилався на те, що в порушення вимог ст. 88 ЗК України, п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», суд першої інстанції не визначив порядок користування земельною ділянкою. Не зрозуміло, на якій підставі поновлено строк позовної давності відповідачу ОСОБА_2, чим порушено ч.5 ст. 267 ЦК України. Також, судом помилково застосовано ст.ст. 141-144 ЗК України, оскільки Ворзельська селищна рада, визначаючи норму спірної земельної ділянки, діяла у межах своїх повноважень та на підставі чинного законодавства. Тому судом незаконно визнано не чинним рішення селищної ради, посилаючись на ст.ст. 20, 21, 122 ЗК України, яка своїм рішенням закріпила норму землі площею 0,1775 га та встановила норму по спірній садибі в розмірі 0,2656 га.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 26 грудня 2003 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 було укладено Договір дарування частини житлового будинку, посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстровано в реєстрі за № 4293, відповідно до якого ОСОБА_6 подарував, а ОСОБА_3 прийняла в дар 1/2 частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходиться в АДРЕСА_1. У вказаному договорі зазначено, що за даними технічного паспорту, виданого Ірпінським бюро технічної інвентаризації 29.06.2003 року житловий будинок позначений на плані літерою "А" в цілому дерев'яний, має житлової площі 88,3 кв. м., розташований на земельній ділянці площею 1 775 кв. м., на якій розміщено надвірні будівлі : сараї (літери "Б", "В", "Д", "З"), погріб (літера "Г"), вбиральні (літери "И", "К"), навіс (літера "с"), огорожа під № 1-5, колодязь під № 6. Ця частина житлового будинку належить дарувальнику ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Ірпінської державної нотаріальної контори Плеско О.Ф. 15 листопада 1980 року по реєстру № 4069, зареєстрованого Ірпінським міжміським бюро технічної інвентаризації 20 листопада 1980 року в реєстрову книгу за № 57 та договору дарування, посвідченого державним нотаріусом Ірпінської державної нотаріальної контори Копиловою В.В. 07 квітня 1983 року по реєстру № 1-891, зареєстрованого Ірпінським міжміським бюро технічної інвентаризації 18 червня 1983 року в реєстрову книгу за № 57. Згідно п. 7 даного договору сторони цього договору підтверджують, що ця угода відповідає їх дійсним намірам і не носить характеру мнимої та удаваної, а також не є зловмисною.

Згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно Ірпінського бюро технічної інвентаризації від 27.01.2004 року, номер витягу 2665574 ОСОБА_29 є власником 1/2 частини будинку АДРЕСА_1 на підставі договору дарування № 4293 від 26.12.2003 року; форма власності - приватна спільна часткова.

Рішенням Ворзельської селищної ради від 05.07.2007 року № 480-15-У "Про встановлення норми земельної ділянки за будинком, що розташований за адресою АДРЕСА_1" встановлено норму земельної ділянки за будинком, що розташований за адресою АДРЕСА_1 в розмірі 0,2657 га, з яких земельна ділянка площею 0,1500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та земельна ділянка площею 0,1157 га для ведення особистого селянського господарства; загальна площа земельної ділянки за будинком становитиме 0,2657 га.

Згідно листа Комунального підприємства Київської обласної ради "Ірпінське бюро технічної інвентаризації" від 14 липня 2007 року № 690 згідно з архівними даними право власності на будинок АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_3 - 1/2 частина будинку на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу ОСОБА_7 26.12.2003 року Р № 4293; ОСОБА_8 - 1/6 частина будинку на підставі мирової угоди б/н від 23.08.1977 р., затверджена ухвалою Ірпінського міського суду від 23.08.1977 р.; ОСОБА_4 - 1/6 частина будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Ірпінською нотаріальною конторою 27.02.1988 р., Р №561; ОСОБА_5 - 1/6 частина будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Третьою Львівською нотаріальною конторою 25.02.2005 року, Р № 2-363.

Згідно акту судового виконавця Ірпінського народного суду від 23.04.85 року на підставі виконавчого листа справа № 2-46 від 28.03.85 р. в присутності понятих ОСОБА_13, ОСОБА_14, з участю ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 складено акт про визначення порядку користування земельною ділянкою по АДРЕСА_2, було виділено в користування ОСОБА_15 -459 кв. м. земельної ділянки по варіанту спеціаліста інвентар бюро від 15.10.1980 р. з виділенням додатково 20 кв. м. шляхом продовження полоси 2 м на 10 м вздовж стіни позивачки дот вулиці і 52 кв. м. за рахунок залишку земель загального користування; зобов'язано ОСОБА_16 перенести на 2 м вправо калитку; в загальному користуванні ОСОБА_15 і відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_8 залишити 97 кв.м. земельної ділянки.

Згідно технічного паспорту на житловий будинок індивідуального житлового фонду АДРЕСА_1 від 29.11.2003 р. ОСОБА_3 належить 1/2 частина даного будинку, в даному технічному паспорті зазначена загальна площа земельної ділянки у розмірі 2 657 кв. м.

Відповідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 25 лютого 2005 року, посвідченого державним нотаріусом Третьої Львівської державної нотаріальної контори Семенюк О.Є., зареєстрований в реєстрі за № 2-363 спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_19, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 є її син ОСОБА_5, спадкове майно, на яке в указаній частці видано це свідоцтво, складається з 1/6 частини житлового будинку № 1 з відповідною частиною господарських будівель та споруд, що знаходиться по АДРЕСА_1. Дерев'яний, обкладений цеглою житловий будинок А житловою площею 56,6 кв. м. Загальна площа будинку становить 235,1 кв. м. Будинок розташований на земельній ділянці площею 1 775 кв. м. До будинку належать такі господарські будівлі та споруди : цегляний сарай, позначений на плані літерою Б; дерев'яні сараї, позначені на плану літерами В.Д.З; цегляний погріб, позначений на плані літерою Г; дерев'яні вбиральні, позначені на плані літерами И,К; огорожі, позначені на плані № 1-4; колодязь, позначений на плані № 6. Самовільно збудовані та переобладнані приміщення, господарські будівлі в дане свідоцтво не входять. Вищевказана частина житлового будинку належить спадкодавцю на підставі Мирової угоди, затвердженої ухвалою Ірпінського міського суду від 23 серпня 1977 року та зареєстрованого у Ірпінському міжміському бюро технічної інвентаризації 27 вересня 1977 року в реєстрову книгу за реєстровим № 57. Згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно Ірпінського бюро технічної інвентаризації № 6749275 від 16.03.2005 року за ОСОБА_5 зареєстровано право власності на 1/6 частину будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину № 2-363 від 25.02.2005 року, форма власності - приватна спільна часткова. Згідно технічного паспорту на житловий будинок індивідуального житлового фонду АДРЕСА_1 від 12.11.2004 р. ОСОБА_5 належить 1/6 частина даного будинку, в даному технічному паспорті зазначена загальна площа земельної ділянки у розмірі 2 657 кв. м.

Згідно рішення виконавчого комітету Ворзельської селищної ради народних депутатів від 13.07.1993 року № 89 "Розгляд заяв громадян" вирішено закріпити земельні ділянки за співвласниками ОСОБА_19 - 573 кв. м., ОСОБА_8 - 574 кв. м. по домоволодінню в АДРЕСА_1, а також виділити в тимчасове користування земельну ділянку в розмірі 131 кв. м. в рівних частинах названих вище співвласників без права забудови і висадки фруктових дерев.

Згідно висновку № 10759 судової будівельно-технічної експертизи від 15 квітня 2008 року, проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз експертом запропоновано шість варіантів встановлення порядку користування земельною ділянкою будинковолодіння АДРЕСА_1 загальною площею 0,2656 га .

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_20; за життя ОСОБА_20 16 серпня 1989 року склала заповіт, посвідчений секретарем виконкому Ворзельської селищної ради, зареєстровано в реєстрі за № 130 , яким належну їй на праві власності частину жилого будинку, який знаходиться в АДРЕСА_1 з відповідними надвірними будівлями заповіла ОСОБА_2

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 24 листопада 2008 року, посвідченого державним нотаріусом Третьої Львівської державної нотаріальної контори Семенюк О.Є., зареєстровано в реєстрі за № 2-2457 спадкоємцем до всього зазначеного в заповіті спадкового майна ОСОБА_20, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, є її син ОСОБА_2; спадкове майно, на яке в указаній частці видано це свідоцтво, складається з 1/6 частини житлового будинку № 1 з відповідною частиною господарських будівель та споруд, що знаходиться по АДРЕСА_1. Житловий будинок з дерева, обкладеного цеглою на 26%, позначений на плані літерою А, житловою площею 56,6 кв. м. Загальна площа будинку становить 245,4 кв. м. До будинку належать такі господарські будівлі та споруди : цегляний сарай, позначений на плані літерою Г; дерев'яні сараї, позначені на плані літерами В.Д.З; цегляний погріб, позначений на плані літерою Г; дерев'яні вбиральні, позначені на плані літерами И.К; огорожа, позначена на плані № 1-4; колодязь, позначений на плані № 6; дерев'яний навіс, позначений на плані літерою М, дерев'яний літній душ, позначений на плані літерою Н. Самовільно побудовані приміщення, господарські будівлі та споруди в дане свідоцтво не входять. Вищевказана частина будинку належить спадкодавцю на підстав Мирової угоди від 23 серпня 1977 року, затвердженої ухвалою Ірпінського народного суду Київської області від 23 серпня 1977 року та зареєстрованого у Київському міжміському бюро технічної інвентаризації в реєстрову книгу за реєстровим № 57.

Згідно технічного паспорту на житловий будинок індивідуального житлового фонду АДРЕСА_1 від 25.06.2008 р. ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 належить по 1/6 частині даного будинку, в даному технічному паспорті зазначена загальна площа земельної ділянки у розмірі 3 035 кв. м.

Згідно листа КП КОР "Ірпінське бюро технічної інвентаризації" від 08 жовтня 2008 року ОСОБА_2 надана відповідь про те, що внаслідок проведеної за його зверненням від 27.08.2008 року з приводу внесення змін до технічного паспорту на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 перевірки було виявлено, що в технічному паспорті на житловий будинок помилково зазначено, що мансарда над "А" 2 самовільно побудовано, дану помилку працівниками Ірпінського БТІ виправлено; з приводу інших зауважень, які викладені у зверненні, то проведеною перевіркою вони не підтвердились. Також додатково повідомлено, що внаслідок проведених добудов та переобладнань приміщень в цілому по житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 долі співвласників житлового будинку підлягають уточненню.

Згідно кадастрового плану земельної ділянки, виготовленого Комунальним підприємством "Ірпінське ЗКБ" у 2008 році загальна площа земельної ділянки по АДРЕСА_1 становить 0,2872 га. Згідно зведеного плану земельної ділянки в АДРЕСА_1 (а. с.9 т.2) площа земельної ділянка вказана 0,2755 га. Згідно плану земельної ділянки, який знаходиться в інвентаризаційній справі на будинок АДРЕСА_1 загальна площа земельної ділянки становить 3010 кв. м.

Ухвалою Ірпінського народного суду Київської області від 23 серпня 1977 року затверджено мирову угоду між ОСОБА_22, ОСОБА_17, ОСОБА_20 та ОСОБА_23, якою визнано за ОСОБА_22, ОСОБА_17, ОСОБА_20 право власності на кожним на 1/6 частину будинку в АДРЕСА_1.

Згідно копії генерального плану (схема) земельна ділянка по АДРЕСА_1 площею 3 018 кв. м. зареєстрована на підставі договору купівлі від 17.03.1937 року та рішення виконкому Ворзельської селищної ради від 4.06.1953 р. за № 10 за ОСОБА_25 та ОСОБА_23.

Згідно Дублікату , що має силу оригіналу Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 27 лютого 1988 року, посвідченого державним нотаріусом Ірпінської державної нотаріальної контори Плеско О.Ф., зареєстровано в реєстрі за № 2-69 спадкоємцем вказаного в заповіті майна ОСОБА_15, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 є ОСОБА_4; спадкове майно, на яке видано дане свідоцтво складається із 1/6 частини жилого будинку з відповідними частинами надвірних будівель, за адресою АДРЕСА_1, яке належить ОСОБА_15 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Ірпінською держнотконторою 13 квітня 1981 року по реєстру № 1-807, зареєстрованого в Ірпінському міжміському бюро техінвентаризації 06 травня 1981 року за № 57. Жилий будинок дерев'яний, житлова площа 51,5 кв. м., зареєстрована земельна ділянка площею 1 745 кв. м., на якій розташовані сарай Б.В,Д,З, погріб Г, вбиральня И.К., огорожа № 1-5.

Встановлено, що згідно рішення Ірпінського народного суду Київської області від 26 березня 1985 року у справі за позовом ОСОБА_15 до ОСОБА_17, ОСОБА_20 та ОСОБА_16 про визначення порядку користування земельною ділянкою позов задоволено частково, виділено в користування ОСОБА_15 у садибі будинку АДРЕСА_1 459 кв. м. земельної ділянки по варіанту спеціаліста інвентарбюро від 15.10.1980 року з виділом додатково 20 кв. м. шляхом продовження полоси 2 м на 10 м вздовж стіни позивачки до вулиці і 52 кв. м. за рахунок лишків за землями загального користування; зобов'язано ОСОБА_26 перенести на 2 м вправо калитку; в загальному користуванні ОСОБА_15 і відповідачів ОСОБА_17 і ОСОБА_20 залишити 97 кв. м. земельної ділянки. Даним рішенням суду встановлено, що згідно правовстановлюючих документів за будинком закріплена земельна ділянка 1 745 кв. м., однак фактично використовується 2 756 кв. м. і залишок 1011 кв. м. закріплений в користування рішенням Ворзельського виконкому 04.06.1953 року; також встановлено, що землекористування відповідача ОСОБА_16 буде складати 915 кв. м., ОСОБА_15 459 кв. м., в загальному користуванні 97 кв. м., землекористування відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_8 зазначено кожній по 357 кв. м., однак їх землекористування з урахуванням залишків підлягає перерозподілу у виконкомі.

Згідно технічного паспорту на житловий будинок індивідуального житлового фонду АДРЕСА_1 від 29.06.2003 року ОСОБА_6 належала 1/4 +1/4 частини даного будинку; в даному технічному паспорті зазначена загальна площа земельної ділянки у розмірі 2 657 кв. м.; згідно технічного паспорту на житловий будинок індивідуального житлового фонду АДРЕСА_1 від 29.06.2003 року ОСОБА_20 належала 1/6 частини даного будинку; в даному технічному паспорті зазначена загальна площа земельної ділянки у розмірі 2 657 кв. м.

Згідно акту депутата Ворзельської селищної ради ОСОБА_27 від 26.03.08 року обстежено житлово-побутові умови за адресою АДРЕСА_1, в результаті обстеження виявлено слідуюче. За вказаною адресою в частині будинку проживає на правах заповіту ОСОБА_2 , в інший частині цього ж будинку періодично проживає ОСОБА_28 Між дворами ОСОБА_2 та ОСОБА_28 стояв дерев'яний паркан. В період з 18.02.08 по 18.03.08 ОСОБА_2 був відсутній в зв'язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні в госпіталі та ритуальними заходами , пов'язаними зі смертю матері . В цей час ОСОБА_28 самовільно зняла паркан, де його діла - невідомо, на його місці залишились ямки. На момент її приходу ОСОБА_28 дома не було, тому вияснити причини таких її дій не вдалося. Крім того вона зруйнувала паркан в саду на межі наділів з власником ОСОБА_5 Пропонує ОСОБА_28 відновити паркан на тому місці, де він був та поремонтувати огорожу між сусідом ОСОБА_5 Згідно довідки Ірпінського МВ ГУ МВС України в Київській області , яка видана ОСОБА_2, він дійсно звертався до Ірпінського МВ ГУ МВС України в Київській області з письмовими заявами про те, що сусідка ОСОБА_28, яка проживає за адресою АДРЕСА_3 викрала будівельний матеріал ( цемент, щебінь, глину та дошки), які використала для ремонту своєї частини будинку та безпідставно пошкодила та забрала частину паркану, які являється приватною власністю заявника. В порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ст. 185, 356 КК України відмовлено на підставі п.2 ст. 6 КПК України та ч.2 ст. 11 КК України; беручи до уваги те, що в діях ОСОБА_28 присутні ознаки злочину, передбаченими вище вказаними статтями але не містять суспільної небезпеки та являються цивільно-правовими відносинами, що являється компетенцію суду.

Згідно листа відділу Держкомзему у м. Ірпені Київської області від 25.02.2010 року № 01-02/151 на адресу КП "Ірпінське земельно-кадастрове бюро" був підготовлений лист відділу Держкомзему у м. Ірпені, на який отримано відповідь за № 152 від 25.02.2010 року, завірена копія якої з додатком направляються на адресу суду. Згідно з копії листа Комунального підприємства "Ірпінське земельно-кадастрове бюро" від 25.02.2010 року №152 повідомляється, що КП "Ірпінське земельно-кадастрове бюро" не підтверджує достовірність зведеного плану земельної ділянки в АДРЕСА_1 та кадастрового плану земельної ділянки 3210945600:01:012:0017; натомість Кадастрове бюро надає копію достовірного плану земельної ділянки 3210945600:01:012:0017, який був виданий ОСОБА_2, ОСОБА_5 за заявою № 259г від 28.08.2008 року. Згідно доданої копії кадастрового плану земельної ділянки 3210945600:01:012:0017 площа земельної ділянки становить 0,2872 га.

Згідно листа Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області від 29.04.2011 року № 7/10-824 ОСОБА_2 повідомлено про те, що перевіркою його скарги від 24.03.2011 року з приводу самовільної реконструкції житлового будинку ОСОБА_4 в АДРЕСА_1 встановлено, що ОСОБА_4 є власником частини житлового будинку в АДРЕСА_1. У 2010 році ОСОБА_4 без розробленої та погодженої у встановленому законом порядку проектної документації розпочав добудову до житлового будинку, розмірами 4,5х2,8 м., чим порушив вимоги ст.. 5 Закону України "Про основи містобудування". Вищезгадане порушення ОСОБА_4 тягне за собою відповідальність, передбачену ч.3 ст. 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Проте у відповідності до ст. 268 КУпАП неможливо притягнути до відповідальності особу по довіреності. У зв'язку з тим, що ОСОБА_4 не проживає в смт. Ворзель, заходи адміністративного впливу до нього не було здійснено. Відповідно до вимог ст. 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" ОСОБА_4 надіслано Припис інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області щодо усунення порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності у місячний термін. В разі якщо у вказаний термін ОСОБА_4 не виконає вимоги встановлені у припису, інспекція архітектурно-будівельного контролю у Київській області подасть позов до суду про знесення самочинно побудованого об'єкту відповідно до вимог ст. 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Згідно листа відділу містобудування та архітектури Ірпінської міської ради № 2733 від 25.11.2009 року виконкому Ворзельської селищної ради є технічна можливість для погодження ОСОБА_5 прийняття в експлуатацію закінченої будівництвом житлової кімнати 4-2 площею 17,2 кв. м., загальна площа по квартирі № 4 становитиме 72,1 кв. м., житлова - 17,2 кв. м.

Згідно копії технічного паспорту на житловий будинок індивідуального житлового фонду АДРЕСА_1 від 25.06.2008 року ОСОБА_3 належить 1/2 частина будинку; ОСОБА_20, ОСОБА_4, ОСОБА_5 належить по 1/6 частині будинку, загальна площа земельної ділянки становить 3 035 кв. м.

Згідно висновку № 11255/10/10134/11-15 судової будівельно-технічної експертизи від 27 вересня 2011 року, проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз прибудова розміром 4,5х3,0 м, яку відповідно до рішення виконавчого комітету Ворзельської селищної ради від 12.01.1988 року №4 дозволено прибудувати, фактично не зводилась, а було влаштовано прибудови під літ "А1" та "а6"; згідно технічного паспорту на житловий будинок в АДРЕСА_1, й від 29.06.2003 року прибудови під літ "А1" та "а6" побудовані до 26.12.2003 року. Враховуючи, що для проведення дослідження відповідно до клопотання експертів не надано технічний паспорт на будинок в АДРЕСА_1 станом на 26.12.2003 року та відомості щодо користування кожним із співвласників відповідними приміщеннями та господарськими будівлями і спорудами будинковолодіння станом на 26 грудня 2003 року визначити частки співвласників у будинку в АДРЕСА_1 пропорційно до займаної площі з урахуванням усіх законних добудов до будинку станом на 26.12.2003 року не вбачається можливим. Арифметичні частки співвласників пропорційно до займаних ними приміщень у житловому будинку та господарських будівель і споруд становлять: ОСОБА_3 - 13/100 ; ОСОБА_2 - 58/100; ОСОБА_4 - 9,100; ОСОБА_5 - 20/100. Також експертом запропоновано варіанти порядку користування земельною ділянкою в АДРЕСА_1 відповідно до ідеальних часток співвласників, які описані в дослідницькій частині висновку та схематично зображені у додатках №№ 1,2,3 до висновку.

Постановою від 03.10.2011 року ВДІМ Ірпінського МВ відмовлено в порушенні кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ст. ст. 185, 194 КК України відносно ОСОБА_3; в даній постанові зазначено, що 03.10.2011 року до ЧЧ Ірпінського МВ надійшла письмова заява від ОСОБА_2 про те, що співвласниця будинку ОСОБА_3 в період з 21.06.2011 року по 29.06.2011 року демонтувала паркан, який розмежовує їхні присадибні ділянки та 22.09.2011 року зі своїм знайомим зібрала весь врожай яблук із саду ОСОБА_2 ; як пояснила ОСОБА_3 приблизно 20.06.2011 року перед своїм від'їздом на відпочинок вона приїхала в с. Ворзель до свого будинку з метою прибратись на своїй земельній ділянці, під час прибирання вона прибрала частини деревини, які колись слугувала парканом внутрішнього користування і на той момент знаходились в аварійному стані, а саме практично від часу струхли; 23.09.2011 року вона разом зі своїм сином приїхали до будинку і коли через деякий час збирались від'їхати то взяли декілька кілограмів яблук, які лежали на землі, яблуні ростуть на її частині присадибної ділянки. Проведеними заходами встановити факт грубого порушення громадського порядку не виявилось можливим. Постановою ВДІМ Ірпінського МВ від 08.07.2011 року в порушенні кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ст. 194 КК України відносно ОСОБА_3 відмовлено.

Рішенням № 169-1 виконавчого комітету Ворзельської селищної ради від 9 грудня 2008 року "Про дозвіл на перебудову житлових приміщень, добудов до них, про оформлення правової документації на самовільне будівництво в смт. Ворзель" враховуючи технічну рекомендацію відділу містобудування та архітектури Ірпінської міської ради № 31/1 від 11.05.2007 року дано дозвіл ОСОБА_2 на узаконення самовільної добудови розміром 3,40х3,50 м площею 10,3 кв.м. до існуючого житлового будинку, що розташований за адресою АДРЕСА_1; враховуючи незгоду співвласників будинковолодніння відмовлено ОСОБА_2 в узаконенні самовільно побудованого гаража "Л" на проїзді загального користування на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 та зобов'язано ОСОБА_2 в місячний термін демонтувати гараж; зобов'язано ОСОБА_2 внести зміни до технічної та правової документації на будинковолодіння; КП КОР "Ірпінське БТІ" внести зміни в право власності на будинковолодіння, що розташоване за адресою АДРЕСА_1, що зареєстроване на ОСОБА_2; КП КОР "Ірпінське бюро технічної інвентаризації" внести зміни до технічного паспорта та свідоцтва про право власності на будинковолодіння, що розташоване за адресою АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_2; КП КОР "Ірпінське бюро технічної інвентаризації" внести зміни до реєстру прав власності на нерухоме майно, а саме на будинковолодіння, що розташоване за адресою АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2

Згідно витягу з рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради № 251/10 від 28.10.2003 року "Про затвердження актів державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом індивідуальних житлових будинків та добудов до них" затверджено акт державної технічної комісії від 16.10.2003 р. про прийняття в експлуатацію добудови загальною площею 86,1 кв. м., житловою площею 36,8 кв. м. ОСОБА_20 в АДРЕСА_1.

З 1985 року фактично встановлений порядок користування спірною земельною ділянкою між попередніми співвласниками будинку АДРЕСА_1 на підставі рішення Ірпінського народного суду Київської області від 26.03.1985 року, який було узгоджено сторонами та використовувався ними до останнього часу; згідно даного порядку земельна ділянка площею 915 кв. м., яка виділялась ОСОБА_16 та пізніше використовувалась її правонаступником ОСОБА_6, перейшла в користування ОСОБА_3 Рішенням виконавчого комітету Ворзельської селищної ради народних депутатів № 89 від 13.07.21993 року закріплено за ОСОБА_19 - 573 кв. м., ОСОБА_8 - 574 кв. м. по домоволодінню в АДРЕСА_1, а також виділено їм в тимчасове користування земельну ділянку в розмірі 131 кв. м. в рівних частках без права забудови і висадки фруктових дерев.

Рішенням Ворзельської селищної ради Київської області № 480-15-У від 05.07.2007 року встановлено норму земельної ділянки за будинковолодінням по АДРЕСА_1 площею 0,2657 га, з яких земельна ділянка площею 0,1500 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та земельна ділянка площею 0,1157 га - для ведення особистого селянського господарства.

У відповідності до ст. 91 ЗК Української РСРП особи, яким належить будинок на праві спільної власності, користуються земельною ділянкою спільно. Порядок користування нею визначається співвласниками будинку залежно від розміру часток в спільній власності на будинок. Наступні зміни в розмірі часток у спільній власності на будинок, які сталися у зв'язку з прибудовою, надбудовою або перебудовою не тягнуть за собою змін встановленого порядку користування ділянкою. Угода про порядок користування земельною ділянкою є обов'язковою і для особі, яка згодом придбає відповідну частку в спільній власності на цей будинок. Якщо згоди на користування спільною земельною ділянкою не досягнуто, спір вирішується в порядку, встановленому статтею 167 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 125 ЗК України право власності та право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

У відповідності до ст. 158 ЗК України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, вирішує земельні спори щодо меж земельних ділянок за межами населених пунктів, розташування обмежень у використанні земель та земельних сервітутів. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" Згідно зі статтею 158 ЗК ( 2768-14) суди розглядають справи за спорами про межі земельних ділянок, що перебувають у власності чи користуванні громадян-заявників, які не погоджуються з рішенням органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Згідно п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" виходячи з того, що порядок користування спільною земельною ділянкою, у тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, суд відповідно до статті 88 ЗК ( 2768-14 ) бере до уваги цю угоду при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або на жилий будинок і для яких зазначена угода також є обов'язковою. Це правило стосується тих випадків, коли жилий будинок було поділено в натурі. Суд може не визнати угоду про порядок користування земельною ділянкою, коли дійде висновку, що угода явно ущемляє законні права когось зі співвласників, позбавляє його можливості належно користуватися своєю частиною будинку, фактично виключає його з числа користувачів спільної земельної ділянки, суперечить архітектурно-будівельним, санітарним чи протипожежним правилам. Якщо до вирішення судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої.

Відмовляючи в задоволенні первістногго позову та зустрічного позову в частині позовних вимог про внесення змін у порядок користування частками земельної ділянки будинку у відповідності до уточнених часток спільної часткової власності будинку індивідуального житлового фонду та виділення належної йому частки із складу земельної ділянки у відокремлене користування, суд першої інстанції, повно та всебічно з»ясувавши свсі обставини справи дав їм належну правову оцінку та на думку колегії суддів дійшов вірного висновку, що оскільки сторони користуються тими частинами земельної ділянки, які були передані в користування попереднім співвласниками і визначені рішенням Ірпінського народного суду Київської області від 26.03.1985 року, а кожен з них проводив добудови та перебудови на виділеній саме йому земельній ділянці то наступні зміни в розмірі часток у спільній власності на будинок, які сталися у зв'язку з прибудовою, надбудовою або перебудовою не тягнуть за собою змін встановленого порядку користування ділянкою.

Що стосується відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про уточнення частки у праві спільної часткової власності в будинку індивідуального житлового фонду в АДРЕСА_1 та збільшення його частки у спільній частковій власності будинку до 58% на підставі розрахунків КНДІСЕ у відповідності до вимог ч.3 ст. 357 ЦК України, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстнації, що дані позовні вимоги також задоволенню не підлягають , виходячи із наступного.

У відповідності до ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

У відповідності до ч.3 ст. 357 ЦК України співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна. Відповідно до ч.4 цієї статті співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності.

Рішенням виконавчого комітету Ірпінської міської ради № 251/10 від 28.10.2003 року "Про затвердження актів державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом індивідуальних житлових будинків та добудов до них" затверджено акт державної технічної комісії від 16.10.2003 р. про прийняття в експлуатацію добудови загальною площею 86,1 кв. м., житловою площею 36,8 кв. м. ОСОБА_20 в АДРЕСА_1 . Оскільки ОСОБА_8 здійснила житлову добудову до своєї частини спірного будинку для поліпшення свого проживання, не збільшивши загальну корисну площу будинку для всіх співвласників, тому така добудова не може вважатись спільною та не змінює часток учасників у спільній власності та не змінює порядку користування приміщеннями в будинку. Рішенням № 169-1 виконавчого комітету Ворзельської селищної ради від 9 грудня 2008 року "Про дозвіл на перебудову житлових приміщень, добудов до них, про оформлення правової документації на самовільне будівництво в смт. Ворзель" враховуючи технічну рекомендацію відділу містобудування та архітектури Ірпінської міської ради № 31/1 від 11.05.2007 року дано дозвіл ОСОБА_2 на узаконення самовільної добудови розміром 3,40х3,50 м площею 10,3 кв. м. до існуючого житлового будинку, що розташований за адресою АДРЕСА_1, враховуючи незгоду співвласників будинковолодніння відмовлено ОСОБА_2 в узаконенні самовільно побудованого гаража "Л" на проїзді загального користування на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 та зобов'язано ОСОБА_2 в місячний термін демонтувати гараж.

Таким чином, виходячи із положень ч.4 ст. 357 ЦК України співвласник житлового будинку, який із додержанням установленого законом порядку та за власний кошт зробив добудову (прибудову) до будинку, але без згоди інших співвласників цього будинку, не має права на зміну розміру часток.

Розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_3 на його користь майнової шкоди в розмірі 3 8443 гривен; стягнення з ОСОБА_4 на його користь майнової шкоду в розмірі 844 гривни, стягнення з ОСОБА_3 на його користь моральної шкоду в розмірі 46 767 гривен та стягнення з ОСОБА_3 на його користь витрат на правову допомогу у розмірі 1000 гривен, суд першої інстанції да думку колегї суддів правильно керувався ч.1 ст. 60 ЦПК України та дійшов вірного висновку, що вони не підлягають до задоволення, оскільки в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження доводи позивача про завдання йому такої шкоди та понесення ним витрат на правову допомогу у визначеному ним розмірі. Не були надані такі докази, відповідно до ст.ст. 57-59 ЦПК України, і при розгляді справи апеляційним судом.

Ухвалюючи рішення щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про поновлення терміну позовної давності встановленого для оскарження Договору дарування 2003 року № 4293 ОСОБА_3, суд першої інстанції правомірно вважав, що можливо поновити ОСОБА_8 строк позовної давності для оскарження даного договору, оскільки про його існування йому стало відомо лише після вступу в справу як правонаступника померлої відповідачки ОСОБА_8. Разом із цим суд першої інстанції обгрунтовано вважав, що посилання ОСОБА_2 на порушення приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу ОСОБА_7 норм статей 203, 229 ЦК України при посвідченні договору дарування, укладеного 26.12.2003 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення, оскільки судом не було встановлено будь-яких обставин, які б свідчили про те, що ця угода не відповідала дійсним намірам сторін договору, або носила характер удаваної чи є зловмисною. Крім того, ні померла ОСОБА_8, ні ОСОБА_2 не були стороною цього договору і останнім не було надано жодного належного та допустимого доказу, що цим договором було порушено його право.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 в частині визнання рішення Ворзельської селищної ради Київської області від 05.07.2007 року № 480-15-У "Про встановлення норми земельної ділянки за будинком, що розташований за адресою АДРЕСА_1" незаконним, суд першої інстанції, на думку колегії суддів правильно виходив з того, що згідно копії генерального плану (схема) земельна ділянка по АДРЕСА_1 зареєстрована на підставі договору купівлі від 17.03.1937 року та рішення виконкому Ворзельської селищної ради від 4.06.1953 р. за № 10 за ОСОБА_25 та ОСОБА_23 мала площу 3 018 кв. м. і суду не було надано жодного належного та допустимого доказу того, що рішення виконкому Ворзельської селищної ради від 4.06.1953 року за № 10 було скасовано чи змінено, а тому оскаржуваним рішенням про встановлення норми земельної ділянки за будинком, що розташований за адресою АДРЕСА_1 в розмірі 0,2657 га, з яких земельна ділянка площею 0,1500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та земельна ділянка площею 0,1157 га для ведення особистого селянського господарства; загальна площа земельної ділянки за будинком становитиме 0,2657 га. було порушено права співвласників будинку як землекористувачів, оскільки право користування спірною земельною ділянкою ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не було припинено, а підстави для його припинення згідно ст. ст. 141-144 ЗК України відсутні. Крім того у відповідності до вимог земельного законодавства України припинення права постійного користування відбувається виключно за згодою землекористувача шляхом подання останнім добровільної відмови від земельної ділянки, в іншому випадку припинення права постійного користування відбувається за рішенням суду. Своєї згоди на встановлення іншої норми земельної ділянки за будинком (меншої на 391 кв.м.) співвласники не надавали.

Таким чином суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку, що рішення Ворзельської селищної ради Київської області від 05.07.2007 року № 480-15-У є незаконним, прийняте з порушенням прав співвласників будинку і не містить чітких посилань на підстави скасування чи зміни раніше прийнятих рішень Ворзельської селищної ради, порушує права співвласників будинку на користування земельною ділянкою площею 0,3018 га по АДРЕСА_1, тому його слід визнати незаконним.

Висновки суду першої інстанції викладені в рішенні, відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Щож стосується доводів апеляційних скарг щодо необхідності задоволення як первісттного таз і зустрічного позову, то колегія суддів їх розцінює критично, оскільки вони не грунтуються на нормах закону і жодним чином не спростовують висновки суду, викладені в рішенні.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 11 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Р.В.Березовенко

Судді: Н.С.Воробйова

С.М.Верланов