АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 524/857/13-к
Номер провадження 11-кп/786/167/2013
Категорія: ч.2 ст.164 КК України - Н.Т.
Головуючий у 1-й інстанції Сировєтнік Т..І.
Доповідач ап. інст. Харлан Н. М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2013 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:
Головуючого Харлан Н.М.,
суддів: Кожевнікова О.В., Тараненка Ю.П.,
з участю прокурора Акулова С.М.,
при секретарі Погорілій Ю.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтава кримінальну справу за апеляцією обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Автозаводського районного суду м. Кременчук Полтавської області від 31 травня 2013 року,-
ВСТАНОВИЛА :
Цим вироком
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Кременчук Полтавської області, проживає в АДРЕСА_1, раніше судимий:
- 21.11.2011 р. вироком Автозаводського районного суду м. Кременчук Полтавської області за ч. 1 ст. 164 КК України на 1 рік обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік,
- засуджений за ч. 2 ст. 164 КК України на 2 роки обмеження волі.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового складання покарань за різними вироками визначено ОСОБА_2 остаточне покарання у вигляді 2 років 1 місяця обмеження волі.
За вироком суду обвинувачений ОСОБА_2 визнаний винуватим у злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням суду аліментів на утримання дитини, вчинене особою раніше судимою за злочин, передбачений ч.1 ст. 164 КК України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування вироку суду та закриття провадження у справі. Вказує та те, що судове рішення суперечить фактичним обставинам справи. Зокрема зазначає, що він працевлаштований однак не отримує заробітну плату з січня 2012 року через тяжке фінансове становище підприємства; має постійне місце проживання, між ним та його колишньою дружиною існує усна домовленість щодо відшкодування заборгованості аліментів за рахунок продажу земельної ділянки; по можливості надає матеріальну допомогу доньці; одружений, має на утриманні неповнолітню дитину. Тому на його думку, факт злісного ухилення від сплати аліментів в судовому засіданні доведено не було. Також просить звільнити його від покарання з одночасним погашенням судимості.
Заслухавши доповідача, думку прокурора Акулової С.М про необґрунтованість апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Судом першої інстанції ОСОБА_2 засуджений за злочин, вчинений за наступних обставин:
Згідно рішення Автозаводського районного суду м. Кременчук Полтавської області № 2-5801/10 від 26.10.2010 року ОСОБА_2 зобов'язаний сплачувати аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, в розмірі ? частини з усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму, починаючи з 17.08.2010 року до досягнення дитиною повноліття, на користь ОСОБА_4.
Достовірно знаючи про винесене судом рішення, будучи 21.11.2011 року засудженим Автозаводським районним судом м. Кременчук за ч. 1 ст. 164 КК України, ОСОБА_2 злісно ухиляється від сплати аліментів на утримання дитини: офіційно не працює, не повідомляє державного виконавця Автозаводського ВДВС КМУЮ про фактичне місце роботи, проживання на попередження державного виконавця не реагує, не являючись на виклики державного виконавця, матеріальної допомоги на утримання доньки не надає. В проміжок часу з грудня 2011 року по лютий 2012 року та з квітня 2012 року по 01.01.2013 року заборгованість ОСОБА_2 по аліментам складає 9457 грн., хоча загальна заборгованість складає 21268,30 грн.
За змістом ст. 164 КК України злісним ухиленням від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), а також злісне ухилення батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, що перебувають на їх утриманні, - є тривале, систематичне і наполегливе ухилення боржника від виконання свого обов'язку, вчинення ним будь-яких діянь, спрямованих на невиконання рішення суду, як-то: приховування доходів, зміну місця проживання чи місця роботи без повідомлення державного виконавця з метою ухилитися від сплати встановлених рішенням суду платежів, тощо.
Перевіркою доводів апеляційної скарги встановлено наступне:
За рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчук Полтавської області № 2-5801/10 від 26.10.2010 року ОСОБА_2 зобов'язаний сплачувати аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, в розмірі ? частини з усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму, починаючи з 17.08.2010 року до досягнення дитиною повноліття, на користь ОСОБА_4.
21 листопада 2011 року вироком того ж суду ОСОБА_2 був засуджений за ч.1 ст. 164 КК України на 1 рік обмеження волі з іспитовим строком 1 рік за злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду аліментів на користь ОСОБА_4 Вказане рішення в апеляційному та касаційному порядках не переглядалося.
Виконавчий лист №2-5801 від 16 грудня 2010 року про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_4 на утримання доньки ОСОБА_3 перебуває на виконанні у державного виконавця Автозаводського відділу ДВС ОСОБА_5
Відповідно до журналу судового засідання та технічного запису, свідок ОСОБА_5 була допитана судом першої інстанції та показала, що ОСОБА_2 на виклики до виконавчої служби з'являвся та повідомляв про своє працевлаштування. Одночасно вказував на те, що за місцем основної роботи заробітну плату йому хоча і нараховують, однак не виплачують. В зв'язку із невиплатою коштів, свідок вирішила не направляти виконавчий лист за місцем роботи ОСОБА_2, а відтак інформацію обвинуваченого про його фінансовий стан уповноважена особа не перевірила.
Сам обвинувачений неодноразово під час досудового та судового слідства повідомляв, що він з'являвся на виклики до державного виконавця, повідомляв її що працевлаштований, в зв'язку з чим, у нього не було необхідності ставати на облік у Центрі зайнятості. Також обвинуваченим наголошувалося на тому, що він періодично, хоча і не систематично, зустрічався із своєю неповнолітньою донькою ОСОБА_3 та давав їй кошти.
Ні органами досудового слідства, ні судом першої інстанції не було встановлено фактів зміни обвинуваченим місця проживання чи роботи за період із грудня 2011 року по серпень 2012 року, в тому числі і з метою ухилення від сплати аліментів.
Більш того, потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні підтвердила, що ОСОБА_2 протягом зазначеного періоду періодично зустрічався із донькою, давав їй кошти, одного разу дав потерпілій кошти на придбання ліків для доньки, їй було відоме постійне місце проживання обвинуваченого. Оскільки фінансова допомога з його сторони була не систематичною, потерпіла звернулася до правоохоронних органів із заявою про притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності.
Матеріали справи містять інформацію про належність ОСОБА_2 на праві власності автомобіля АЗЛК-2140 держ. номер НОМЕР_1 та причіп держ. номер НОМЕР_2, зареєстрованих за ним з 22.03.2005 року. (т.1 а.с.57-58) Державним виконавцем ОСОБА_5 згідно постанови від 30.03.2012 року на все рухоме майно ОСОБА_2 було накладено арешт (т.1 а.с.19)
Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні повідомила, що реалізувати зазначені вище транспортні засоби для погашення боргу по аліментах вона не може, оскільки вони перебувають у банківській заставі. Проте, будь-якого документального підтвердження даного факту суду надано не було.
Досудовим слідством не було встановлено наявність у ОСОБА_2 іншого джерела доходу, його розмір та факт приховування такого доходу від виконавчої служби.
Більш того, обвинувачений надав суду докази про наявність у нього земельної ділянки та намагання реалізувати її з метою погасити борг по аліментам перед ОСОБА_4 Вказану обставину потерпіла як на досудовому слідстві, так і у судовому засіданні підтвердила та повідомила, що між нею та ОСОБА_2 мала місце відповідна розмова.
Матеріали справи містять два офіційних попередження ОСОБА_2 винесені державним виконавцем про те, що у разі злісного ухилення без поважних причин від сплати аліментів, він буде притягнутий до кримінальної відповідальності за ст. 164 КК України. (а.с. 16, 21).
Слід зазначити, що вказані попередження датовані до винесення попереднього вироку від 21.11.2011 року щодо ОСОБА_2, засудженого за аналогічною статтею КК України, а відтак не можуть бути доказом у даному кримінальному провадженню.
Статтею 409 КПК України визначено, що підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження.
Відповідно до ст. 411 КПК України судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду.
Ретельно вивчивши матеріали кримінального провадження, колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції дослідивши докази надані стороною обвинувачення, дав їм не правильну оцінку та прийшов до висновків, що не відповідають фактичним обставинам, ухваливши обвинувальний вирок.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість апеляційної скарги обвинуваченого в частині скасування вироку Автозаводського районного суду м. Кременчук Полтавської області від 31 травня 2013 року щодо ОСОБА_2 та закриття провадження по справі у зв'язку з недоведеністю його винуватості в інкримінованому злочині.
Відповідно до статей 88, 89 КК України судимість погашається автоматично, а тому вимоги апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.
За обставин закриття провадження у справі, апеляційна вимога ОСОБА_2 про звільнення від відбування покарання також є безпідставною.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає апеляційну скаргу обвинуваченого підлягаючою до часткового задоволення, а вирок суду щодо ОСОБА_2 - до скасування із закриттям провадження по справі.
Керуючись ст.ст. 409, 411, 417 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Вирок Автозаводського районного суду м. Кременчук Полтавської області від 31 травня 2013 року щодо ОСОБА_2 обвинуваченого за ч.2 ст. 164 КК України скасувати, а кримінальне провадження закрити в зв'язку з недоведеністю його винуватості.
Ухвала набуває чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 3 місяців до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
СУДДІ :
Харлан Н.М. Кожевніков О.В. Тараненко Ю.П.