ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
справа № 41/247 | 17.10.08 |
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрут майстер Трейд»
до Приватного підприємства «Патерсон»
про стягнення 66 436,77 грн.
Суддя Спичак О.М.
Представники:
від позивача: Лихвар В.А. –довіреність б/н від 07.07.08;
від відповідача: не з’явився;
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фрут майстер Трейд»звернулось в Господарський суд м. Києва з позовом до Приватного підприємства «Патерсон» про стягнення 66 436,77 грн. заборгованості.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення строків встановлених Договором поставки товару № 10/07/К-169 від 23.01.2007 р. повністю не оплатив вартість поставленого товару, заборгувавши позивачу 41 866,64 грн.
З цих підстав позивач просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 41 866,64 грн. - боргу, 9 091,55 грн. - пені, 13 580,15 грн. –індексу інфляції, 1 898,40 грн. –3 % річних, а також понесені ним по справі судові витрати –664,37 грн. –державного мита, 118, 00 грн. –витрат за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Ухвалою від 01.09.2008 р. було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 25.09.2008 р.
25.09.2008 р. представник відповідача в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання повідомлений належним чином.
25.09.2008 р. розгляд справи було відкладено на 17.10.2008 р.
17.10.2008 р. представник відповідача повторно в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання повідомлений належним чином.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги повністю.
Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 17.10.2008р. оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
23.01.2007 р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір поставки товару № 10/07/К-169 (далі - Договір), згідно умов якого (п.1.1), сторони погодили, що позивач зобов’язується передати у власність відповідача товар в асортименті й у кількості, зазначеній в заявці відповідача, а відповідач зобов’язується прийняти цей товар і сплатити за нього певну грошову суму (ціну).
Пунктом 7.2 Договору встановлено, що відповідач сплачує товар кожні 30 (тридцять) банківських днів з моменту належним чином здійсненого приймання товару від позивача.
З матеріалів справи вбачається, що за період з 23.02.2007 р. по 27.03.2008 р. позивач належним чином виконував взяті на себе зобов’язання по поставці товару, що підтверджується видатковими накладними, належним чином завірені копії яких долучені до матеріалів справи.
Відповідач взяті на себе зобов’язання по Договору виконав частково, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем на загальну суму 41 866,64 грн., що підтверджується банківськими виписками, належним чином завірені копії яких долучені до матеріалів справи.
Відповідно до п. 12.1 Договору усі суперечки за даним Договором вирішуються шляхом переговорів, а так само шляхом обов’язкового виставлення письмової претензії. Відповідь на претензію повинна бути дана стороною протягом 10 днів з моменту одержання претензії.
В порядку дотримання п. 12.1 Договору, 12.08.2008 р. позивач звернувся з письмовою вимогою вих. № 1/12 до відповідача, про сплату суми боргу та нарахованої пені, яка залишена останнім без відповіді та належного реагування.
Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки покупець зобов’язаний прийняти поставлений постачальником товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Зважаючи на встановлені обставини та вимоги правових норм викладених вище, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю.
Пунктом 8.11 Договору встановлено, що відповідач, у випадку порушення встановленого терміну розрахунків за поставлений товар (7.2) даного Договору, на вимогу позивача, сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у цей період, від суми заборгованості за кожний день протермінування платежу.
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 9 091,55 грн. пені (розрахунок у матеріалах справи).
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов’язань.
Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Частина 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Враховуючи вищевикладене, перевіривши розрахунки позивача, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача пеню в розмірі 9 091,55 грн., яка нарахована позивачем у відповідності з вимогами вищезазначених правових норм.
Позивач також просить стягнути з відповідача 13 580,15 грн. - індексу інфляції та 1 898,40 грн. –3% річних (розрахунок у матеріалах справи).
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перерахунок 3% річних та індексу інфляції нарахованих позивачем, господарський суд приходить до висновку, що їх нарахування здійснено позивачем відповідно до вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Приватного підприємства «Патерсон»(04205, м. Київ, пр-т Оболонський, 23-А; фактична адреса: 04212, м. Київ, вул. М. Малиновського, 12, код ЄДРПОУ 32824928) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрут майстер Трейд»(01010, м. Київ, вул. Арсенальна, 20; фактична адреса: 03057, м. Київ, вул. Металістів, 22, код ЄДРПОУ 34241106) –41 866 (сорок одна тисяча вісімсот шістдесят шість) грн. 64 коп. –боргу, 9 091 (дев’ять тисяч дев’яносто одна) грн. 55 коп. –пені, 13 580 (тринадцять тисяч п’ятсот вісімдесят) грн. 15 коп. –індексу інфляції, 1 898 (одна тисяча вісімсот дев’яносто вісім) грн. 40 коп. –3 % річних, 664 (шістсот шістдесят чотири) грн. 37 коп. –державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. - витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя О.М. Спичак
Дата підписання рішення: 11.11.2008 р.