Справа №591/7024/13 Головуючий у суді у 1 інстанції - Янголь

Номер провадження 22-ц/788/2225/13 Суддя-доповідач - Бойко В. Б.

Категорія - 57

УХВАЛА

10 жовтня 2013 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Бойка В. Б.,

суддів - Білецького О. М., Кононенко О. Ю.,

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду справу за апеляційною скаргою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції Загорного Дмитра Сергійовича на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 17 вересня 2013 року про відмову у зміні порядку виконання рішення суду

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення боргу і звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И Л А :

ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 17 вересня 2013 року у задоволенні заяви старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції ОСОБА_6 ( далі - ВДВС ) про зміну порядку виконання рішення суду відмовлено.

В апеляційній скарзі ВДВС, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права, просить скасувати зазначену ухвалу та постановити нову про задоволення заяви. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд, відмовляючи у задоволенні заяви, не врахував положення ст. 361 ЦК України, тому безпідставно відмовив у зміні способу виконання рішення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення державного виконавця Загорного Д.С., який підтримав доводи апеляційної скарги, думку представника стягувача - Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» ( далі - ПАТ ), боржників ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які також вважають, що скарга є обґрунтованою, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що доказів виділення в натурі нежитлових приміщень, відносно яких звертається стягнення, як і доказів наявності обставин, що утруднюють або роблять неможливим виконання рішення суду, заявник суду не надав.

Колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого суду з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та як вірно встановлено судом першої інстанції, в провадженні державного виконавця відділу ДВС знаходиться виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-2123/10, виданого 05.01.2011 року Зарічним районним судом м. Суми, за яким у рахунок стягнення на користь ПАТ заборгованості за кредитним договором в сумі 172824,55 доларів США та 135232,11 грн. звернуто стягнення на нежитлове приміщення, площею 2173,30 кв.м. у АДРЕСА_1 яке належить ОСОБА_4, шляхом продажу на прилюдних торгах з початковою ціною в розмірі 90% від вартості предмета іпотеки.

04.06.2013 р. державним виконавцем накладено арешт на зазначене вище нерухоме майно.

Державний виконавець, звертаючись з заявою до місцевого суду, просив замінити порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме : зі звернення стягнення на все нежитлове приміщення, площею 2173,30 кв.м. на звернення стягнення на окремі частини цього приміщення. Зокрема, в першу чергу просив звернути стягнення на нежитлове приміщення, площею 501,2 кв.м, а в разі недостатності коштів - звернути стягнення на іншу частину предмету іпотеки.

Визнаючи доводи апеляційної скарги безпідставними та залишаючи в силі ухвалу суду 1-ї інстанції, колегія суддів вважає за необхідне вказати на наступне.

Зміна чи встановлення способу та порядку виконання судового рішення - це заміна одного виду виконання іншим або визначення чіткого, логічного порядку вчинення дій, спрямованих на виконання припису рішення суду.

Частиною 1 статті 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи лише в межах заявлених позивачем вимог.

У пункті 9 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року " Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин " також роз»яснено, що право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором ( дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця ( майновий поручитель ), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо ) належить виключно позивачеві ( частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК ).

Із матеріалів справи вбачається, що, звертаючись до суду з позовом, ПАТ посилався на невиконання позичальником умов кредитного договору та наявність підстав для стягнення боргу, а також для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Як слідує із наявної у справі копії договору іпотеки ( т. 1, а.с. 22-24 ), предметом іпотеки є нежитлове приміщення, площею 2173,30 кв.м. у АДРЕСА_1 яке належить ОСОБА_4

Отже позивач визначився зі способом захисту свого порушеного права, а суд ухвалив рішення про задоволення позову відповідно до змісту заявлених ПАТ вимог ( т. 1, а.с. 102-103, 156-158 ).

Частиною 1 статті 14 ЦПК України передбачено, що судові рішення, які надбали законної сили, обов»язкові для всіх органів влади, фізичних та юридичних осіб.

Статтею 18 Закону України « Про виконавче провадження « передбачено, що у виконавчому документі повинна бути наведена резолютивна частина рішення суду.

Таким чином, аналіз наведених норм вказує на те, що державним виконавцем повинно виконуватися рішення саме у тому вигляді, як воно було ухвалено судом. Запропонований державним виконавцем спосіб виконання рішення суду буде не визначенням порядку вчинення виконавчих дій, а буде фактично зміною самого рішення суду. Останнє, як зазначалося вище, відповідає обраному позивачем способу захисту своїх прав та інтересів, а також змісту укладеного між сторонами договору іпотеки та спеціального закону, яким врегульовані питання звернення стягнення на предмет іпотеки.

Окрім того, при розгляді даної справи, у відповідності до ст. 134 Закону України « Про судоустрій і статус суддів «, а також ст. 360-7 ЦПК України, інстанційні суди зобов»язані враховувати і правову позицію Верховного Суду України, що була сформульована за наслідками розгляду заяв про перегляд судових рішень з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Зокрема, в постанові від 18.09.2013 року №6-76цс13 Верховний Суд України вказав, що аналізуючи зміст норм права : ст.ст. 177, 179, 181-182, 186, 188, 190-191 ЦК України, які визначають поняття речі як об'єкта цивільних прав, нерухомої речі, належність речі до подільної й неподільної залежно від можливості поділу або виділу частки з об'єкта нерухомого майна; ст. 66 Закону України « Про виконавче провадження » щодо підготовки і проведення прилюдних торгів; пп. 2.1, 2.5, 3.7, 3.10 Типового положення, які визначають поняття лота як одиниці майна, що виставляється для продажу на прилюдних торгах ( у справі, яка переглядалася ВСУ, - це будівля гуртожитку як одиниця нерухомого майна, загальною площею 6575, 5 кв.м. ), слід дійти висновку про те, що об'єктом реалізації з прилюдних торгів могло бути нерухоме майно, яке є об'єктом цивільних прав ( будівля, споруда, інші приміщення, земельна ділянка, підприємство як цілісний майновий комплекс або його частина, виділена у встановленому законом порядку в окремий самостійний об'єкт власності ), а не його частина, яка не набула статусу об'єкта нерухомості в передбаченому законом порядку.

Верховний Суд України вказав також, що висновки суду про правомірність здійснення продажу з прилюдних торгів частин внутрішнього об'єму цієї будівлі ( окремих кімнат, приміщень загального користування : коридорів, душових ) без вирішення питання щодо технічної можливості виділу в натурі цих часток з об'єкта нерухомого майна й набуття ними статусу об'єкта цивільних прав не можна визнати такими, що відповідають вимогам закону.

Спірний об»єкт нерухомості, як вказано в рішенні суду, також повинен бути проданий на прилюдних торгах.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, матеріалів справи та пояснень учасників процесу в суді апеляційної інстанції, та частина нежитлових приміщень, про які йде мова в заяві державного виконавця, в натурі не виділена та статусу самостійного об'єкту цивільних прав не набула.

Відповідні зміни до договору іпотеки його сторони не обговорювали та не підписували.

Не укладалася між сторонами і мирова угода в процесі виконання рішення суду.

Окрім того, виходячи зі змісту ст. 36 Закону України « Про виконавче провадження «, а також ст. 373 ЦПК України, встановлення або зміна способу і порядку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Таких обставин державний виконавець в заяві до суду не наводить. Натомість у заяві він посилається лише на надходження заяви від боржника ОСОБА_4 Останній же, всупереч умовам укладеного між сторонами договору іпотеки та рішенню суду, пропонує звернути стягнення лише на частину предмету іпотеки ( т. 1, а.с. 196 ).

Отже задоволення заяв боржника ( майнового поручителя ) та державного виконавця не будуть сприяти вирішенню завдань цивільного судочинства та виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження ( ст. 1 ЦПК України, ст. 1 Закону України « Про виконавче провадження « ).

В матеріалах справи маються також і письмові пояснення ПАТ, зі змісту яких вбачається, що стягувач не заперечує проти задоволення заяви державного виконавця, однак за тих умов, що обтяження щодо всього предмету іпотеки залишиться, а новий власник ( покупець ) частини предмету іпотеки прийме на себе всі обов»язки іпотекодавця ( т. 1, а.с. 245 ).

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду 1-ї інстанції є законною і обґрунтованою, а відтак підстави для її зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції Загорного Дмитра Сергійовича відхилити.

Ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 17 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий -

Судді -