УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 2/121/42/13Головуючий суду першої інстанції:Кулєшова О.І.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Кірюхіна М. А.

"02" жовтня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіКірюхіної М.А.,

СуддівБерзіньш В.С., Руснак А.П.,

При секретаріРижих М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Приватного підприємства «Сервісна компанія «Комфорт» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості, визнання договору укладеним,

за апеляційними скаргами ОСОБА_6, ОСОБА_7 та Приватного підприємства «Сервісна компанія «Комфорт» на рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 11 червня 2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство «Сервісна компанія «Комфорт» звернулось до суду з позовом, який під час розгляду справи був уточнений, до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості, визнання договору укладеним.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ПП «Сервісна компанія «Комфорт» є експлуатуючою організацією, виконавцем житлово-комунальних послуг в будинку, де відповідачам належить на праві власності квартира №35. Відповідачі не в повному обсязі та нерегулярно сплачують спожиті житлово-комунальні послуги, внаслідок чого за період з березня 2010 року по листопад 2011 року в них утворилась заборгованість, яка не була сплачена в добровільному порядку. Крім того, відповідачі ухиляються від виконання обов'язку щодо укладення договору про надання житлово-комунальних послуг.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 27 січня 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 09 квітня 2012 року, первісний позов ПП «Сервісна компанія «Комфорт» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 солідарно на користь ПП «Сервісна компанія «Комфорт» заборгованість за житлово- комунальні послуги за період з 01 березня 2010 року по 01 листопада 2011 року в сумі 6941 грн. Зобов'язано відповідачів укласти з ПП «Сервісна компанія «Комфорт» договір про надання комунальних послуг. В решті позову відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Ухвалою Вищого Спеціалізованого суду України від 04 липня 2012 року вказані судові рішення скасовані в частині первісного позову ПП «Сервісна компанія «Комфорт» до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про стягнення заборгованості та зобов'язання укласти договір та передано справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. В решті ці рішення залишені без змін.

Останнім рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 11 червня 2013 року позов ПП «Сервісна компанія «Комфорт» задоволено частково.

Стягнуто солідарно зі ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь Приватного підприємства «Сервісна компанія «Комфорт» заборгованість за надані житлово-комунальні послуги за період з 01 березня 2010 року по 01 листопада 2011 року в сумі 710,03 грн.

Визнано укладеним договір про надання комунальних послуг, послуг з утримання будинку та прибудинкової території на квартиру АДРЕСА_1 між ПП «Сервісна компанія «Комфорт» та ОСОБА_6, ОСОБА_7 в редакції додатку до уточненої позовної заяви (т.3 а.с.165-166).

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду, відповідачі подали апеляційну скаргу, в якій ставлять питання про його зміну, посилаючись на те, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права .

На рішення суду Приватне підприємство «Сервісна компанія «Комфорт» також подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі, оскільки судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ухвалюючи рішення про визнання договору укладеним, суд першої інстанції виходив з того, що споживачі зобов'язані укласти письмовий договір з виконавцем комунальних послуг, а редакція запропонованого відповідачем договору відповідає умовам типового договору. Ухвалюючи рішення про стягнення заборгованості за комунальні послуги без врахування інфляційних втрат та 3 - х відсотків річних, суд виходив з того, що заборгованість за період з 01 березня 2010 по 01 листопада 2011 року склала суму 710 грн., а нарахування інфляційних втрат та процентів законодавством не передбачена.

Проте з такими висновками погодитися не можна, оскільки вони зроблені з порушенням вимог матеріального та процесуального закону, що призвело до неправильного вирішення спору.

Свобода договору, закріплена у ст. ст. 6, 627 ЦК України, яка полягає у праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, при виборі контрагентів та при погодженні умов договору, не є безмежною.

У тих випадках, коли актом цивільного законодавства передбачена обов'язковість положень цього акту для сторін договору, сторони не вправі відступити від їх положень (ч. 3 ст. 6 ЦК України).

Так, ст. ст. 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачають обов'язок споживача житлово-комунальних послуг укласти письмовий договір з виконавцем послуг на основі типового договору.

Форма та зміст (умови) типового договору затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529 «Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій».

З аналізу змісту ч. 3 ст. 6, ч. 1 ст. 630 ЦК України, ст. ст. 19 - 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529 «Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» убачається, що умови типового договору, що набули юридично обов'язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов'язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Таким чином, укладення договору про надання житлово-комунальних послуг є обов'язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору. Відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам ч. 3 ст. 6, ст. ст. 627, 630 ЦК України та ст. ст. 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

У разі такої відмови, виходячи з положень ст. ст. 3,6,12 - 15, 20, 630, 640, 642, 643 ЦК України виконавець послуг вправі звернутись до суду за захистом свого права, яке підлягає захисту судом на підставі п. 1 ч. 2 ст. 6 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов'язкової дії.

Проте, як вбачається зі змісту наданого позивачем договору про надання комунальних послуг та послуг з утримання будинку та прибудинкової території (а.с.165 - 166 том 3), він значною мірою не відповідає положенням типового договору. Так, у запропонованому позивачем договорі звужені права споживачів порівняно з типовим договором.

Зокрема, не передбачені такі важливі права споживача як право на відшкодування збитків внаслідок неналежного надання або ненадання послуг; перевірку кількісних та якісних показників надання послуг, та розподіл витрат на таку перевірку між споживачем та виконавцем; право споживача на встановлення квартирних засобів обліку води, теплової енергії; періодичну повірку, обслуговування та ремонт квартирних засобів обліку; звільнення від плати за послуги у разі їх ненадання та отримання компенсації за перевищення строків проведення аварійних робіт тощо.

Не відповідає типовому договору внесення у зміст договору положення щодо права виконавця зупинити надання споживачу послуг за наявності заборгованості за надані послуги. Договором не передбачені точки розподілу, в яких здійснюється передача послуг від виконавця споживачеві всупереч положенню типового договору про це.

Також не відповідає умовам типового договору внесення у проект договору умов щодо порядку зарахування платежів за надані послуги.

Порядок встановлення факту неналежного надання або ненадання послуг та розв'язання спорів, визначений у договорі, також не відповідає повною мірою змісту типового договору.

Таким чином, в цілому запропонований ПП «Сервісна компанія «Комфорт» договір не може бути визнано укладеним, оскільки у ньому позивач відступає від положень типового договору і намагається врегулювати відносини за споживачем на власний розсуд.

При цьому у договорі звужені права споживача порівняно з умовами топового договору, й навпаки, права виконавця перевищують межі, встановлені типовим договором, тобто порушений баланс між правами й обов'язками сторін.

Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, а саме: обов'язком споживача є оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору.

Крім того, обов'язок споживача вносити плату за комунальні послуги у встановленому порядку визначений положеннями статей 67 і 162 Житлового кодексу України.

Обраний судом першої інстанції механізм розрахунку заборгованості як різниця між сумами заборгованості станом на 01 листопада 2011 року - 6697,29 грн. та 01 березня 2010 року - 5987, 26 грн. є помилковим, він не відображає суми нарахувань та суми оплати за відповідний період.

Як вбачається з особового рахунку, відкритого на ім'я власниці квартири - ОСОБА_7, за період з 01 березня 2010 року по 11 листопада 2011 року нараховано до сплати за комунальні послуги 7711, 04 грн., а сплачено за цей же період 6302 грн. 57 коп. Таким чином, заборгованість за пред'явлений позивачем період в позовній заяві від 10 червня 2013 року( а.с. 163 - 164 том 1) складає суму 1408 грн. 47 коп.

При цьому колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги позивача про те, що сплачені відповідачами за цей період суми відносяться до погашення заборгованості за попередні періоди - до 01 березня 2010 року, оскільки з наданих відповідачами квитанцій вбачається, що платежі здійснювались помісячно і в розділі за який місяць здійснюється оплата, вказано попередній місяць. Так, наприклад, в квитанції № 116 від 03 лютого 2011 вказано «за січень 2011 року», в квитанції № 117 від 09 березня 2011 року вказано «за лютий 2011 року» (том 1 а.с.129 - 150).Аналогічні відомості містяться й в усіх інших квитанціях за період, пред'явлений позивачем до стягнення - з березня 2010 року по жовтень 2011 року.

Посилання позивача на положення ст. 534 ЦК України не є коректними, оскільки зазначена норма закону встановлює черговість погашення вимог за грошовим зобов'язанням: в першу чергу відшкодування витрат кредитора, пов'язані з одержанням виконання, в другу чергу - сплату процентів та неустойку, в третю чергу - сплату основної суми боргу. При цьому вказана норма закону не регулює черговість періодичних платежів за основною сумою боргу, а тому колегія суддів відхиляє цей довід апеляційної скарги.

Колегія суддів також не погоджується з доводами апеляційної скарги відповідачів щодо безпідставного нарахування позивачем плати за опалення. При цьому відповідачі посилаються на акт про відключення квартири від централізованого опалення, складений 21 листопада 2003 року.

Колегія суддів не може прийняти даний довід до уваги, оскільки із зазначеного акту вбачається, що представник ПП «Сервісна компанія «Комфорт» даний акт не підписав, згоди на відключення опалення не давав, а відтак відключення здійснено в односторонньому порядку всупереч положенням ст. 525 ЦК України. Колегія суддів не вбачає підстав для звільнення відповідачки від оплати наданих послуг, від використання яких вона відмовилась з порушенням наведеної норми закону. Крім того, колегія суддів приймає до уваги, що в травні 2012 року ОСОБА_7 зверталась до суду з позовом до ОП «Кримтеплокомуненерго», ПП «Сервісна компанія «Комфорт» та інших осіб про зобов'язання відповідачів провести роботи з технічного обслуговування системи теплопостачання житлового будинку, в якому знаходиться її квартира, просила поновити подачу теплоносія в систему опалення її квартири.

Що стосується висновків суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми, то вони не відповідають положенням закону, тому колегія суддів з ними також не погоджується.

Відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, установлених ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.

З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Таким чином, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.

Закріплена в п. 10 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, встановлених у ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Правові наслідки прострочення боржника виконання грошового зобов'язання, сплата пені та - на вимогу виконавця - суми втрат від інфляції та трьох процентів річних, з урахуванням зазначених норм матеріального права, визначені сторонами і в укладеному ними договорі.

Застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України до спірних правовідносин також кореспондується із закріпленими в п. 3 ч. 1 ст. 96 ЦПК України нормами, відповідно до яких однією з вимог, за якими може бути видано судовий наказ, є вимога про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості.

Разом з тим, розраховані позивачем суми інфляційних втрат - 856,27 грн. та трьох відсотків річних - 389 грн. є завищеними.

Виходячи з суми заборгованості - 1408 грн.47 коп., періоду прострочення - 669 днів, розмір трьох відсотків річних становить суму 70 грн. 40 коп. (1408, 47 х 0,03 / 365 х 669).

Сума інфляційних втрат відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів громадян» та рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при вирішенні судових справ, наведених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 року №62-97, розраховується виходячи із індексів інфляції за період прострочення боргу шляхом перемноження суми боргу на місячні коефіцієнти інфляції, в яких коефіцієнт інфляції перевищує одиницю. 1408,47 грн. х 1,001х1,002 х 1,002 х1,002 х1,003 х 1,001 х 1,002 х 1,002, х 1,001 - 1408, 47 = 18 грн. 30 коп.

Колегія суддів не вбачає правових підстав для стягнення суми боргу солідарно з обох відповідачів, оскільки власником квартири, до якої надаються комунальні послуги є відповідачка ОСОБА_7, на неї ж відкрито особовий рахунок, відтак обов'язок зі сплати комунальних послуг покладається на неї в силу положень ст.322 ЦК України щодо утримання власником свого майна.

З огляду на наведене, враховуючи положення п. 3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, колегія суддів скасовує рішення суду з ухваленням нового рішення, як таке, що ухвалено з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального законів, а також з висновками, що не відповідають обставинам справи.

Керуючись статтями 303,304, 307, 308, 309, 314, 316, 324, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

ВИРІШила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_7 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Сервісна компанія «Комфорт» задовольнити частково.

Рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 11 червня 2013 року скасувати.

В задоволенні позову Приватного підприємства «Сервісна компанія «Комфорт» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання договору про надання комунальних послуг відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_7 на користь Приватного підприємства «Сервісна компанія «Комфорт» заборгованість за комунальні послуги за період з 01 березня 2010 року по 31 жовтня 2011 року в сумі 1408,47 грн., а також 3 відсотки річних в сумі 70 грн.40 коп. та суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів - 18 грн. 30 коп.

В іншій частині позову про стягнення заборгованості - відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_7 на користь Приватного підприємства «Сервісна компанія «Комфорт» судовий збір в розмірі 114,70 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: