УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа №: 124/2699/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Гулевич Ю.Г.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Кірюхіна М. А.
"02" жовтня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіКірюхіної М.А.,
СуддівБерзіньш В.С., Руснак А.П.,
При секретаріРижих М.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа: Приватний нотаріус Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_8, про визнання недійсним договору купівлі-продажу будинку та земельної ділянки від 22 грудня 2012 року,
за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 09 липня 2013 року,
ВСТАНОВИЛА:
У квітні 2013 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_7, третя особа: Приватний нотаріус Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_8, про визнання недійсним договору купівлі-продажу будинку та земельної ділянки від 22 грудня 2012 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачка збиралась оформити заповіт на відповідачку та вони збирали всі необхідні документи саме для оформлення заповіту, а не договору купівлі-продажу будинку та земельної ділянки. Позивачка дійсно підписала договір купівлі-продажу будинку та земельної ділянки, вважаючи вказаний документ заповітом, який не змогла прочитати через погане самопочуття та незнання української мови. З огляду на викладене, позивачка просить позов задовольнити.
Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 09 липня 2013 року позов ОСОБА_6 залишено без задоволення.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій ставить питання про його скасування та ухвалення нового рішення про задоволення позову, посилаючись на те, що воно незаконне та необґрунтоване, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Залишаючи позов без задоволення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не доведено, що вона уклала договір купівлі-продажу будинку та земельної ділянки внаслідок введення її відповідачкою в оману, договір було укладено з додержанням усіх умов, необхідних для його дійсності, та позивачкою і її представником проведені всі підготовчі дії для укладення саме договору купівлі-продажу.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів.
Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною(сторонами) вимог, які встановлені ст.203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
За положеннями ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочини має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин повинен бути реально направлений на виникнення обумовлених ним правових наслідків.
У сенсі ст.230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 20 постанови №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману. Наявність умислу в діях відповідача і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.
За положеннями ст.655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_6 на підставі рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 25.09.1998 року №1311 була передана у приватну власність земельна ділянка площею 0,06 га за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку.
26.10.1998 року позивачка отримала державний акт на право приватної власності на вищевказану земельну ділянку.
21.08.2012 року ОСОБА_6 отримала свідоцтво про право власності на житловий будинок з надвірними побудовами за адресою: АДРЕСА_2.
23 травня 2013 року позивачка, повністю усвідомлюючи значення своїх дій та згідно вільного волевиявлення на підставі ст.244 ЦК України надала довіреність, якою уповноважила ОСОБА_9 представляти її інтереси у всіх організаціях та установах АР Крим з питання продажу належних їй на праві приватної власності житлового будинку з надвірними побудовами та земельної ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2, на умовах та за ціну на його розсуд.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 помер, що підтверджується відповідним свідоцтвом про смерть.
22.12.2012 року між позивачкою особисто та відповідачкою було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2. Ціна об'єкту договору купівлі-продажу встановлена продавцем та покупцем в розмірі 346000 грн., яка останньою сплачена повністю до нотаріального посвідчення вказаного договору (п.3 Договору купівлі-продажу).
Зі змісту оспорюваного договору купівлі-продажу також вбачається, що ОСОБА_6 своїм підписом під договором підтверджує проведення розрахунку та відсутність претензій фінансового характеру, розуміє значення і умови цього договору та правові наслідки, договір відповідає її волевиявленню,вона не страждає на захворювання, усвідомлює суть цього договору.
Допитана у судовому засіданні суду першої інстанції приватний нотаріус Сімферополського міського нотаріального округу АР Крим ОСОБА_8, яка посвідчувала договір купівлі-продажу, пояснила, що нею при посвідченні оспорюваного договору купівлі-продажу були вчинені усі передбачені чинним законодавством дії, а саме: нею позивачці було роз'яснено зміст угоди, особисто прочитано на українській мові з перекладом на російську мову, що підтверджується підписом ОСОБА_6 на відповідних заявах та самому договорі купівлі-продажу. Сама позивачка не заперечує про справжність її підпису на вказаних документах.
Доказів того, що нотаріус при здійсненні своїх дій припустила будь-які порушення норм чинного законодавства ані суду першої, ані апеляційної інстанцій надано не було.
Крім того, допитані в суді першої інстанції свідки, які були попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів, також пояснили, що позивачка усвідомлювала той факт, що укладає саме договір купівлі-продажу, а не будь який інший право чин, зокрема,заповіт.
Аналізуючи фактичні обставини по справі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачка не довела наявність обману з боку відповідачки при укладенні правочину купівлі-продажу.
Доводи апеляційної скарги позивачки про те, що суд першої інстанції не дав оцінки тому, що документи для оформлення договору вона не отримувала, а їх збирала ОСОБА_10,колегія суддів відхиляє, оскільки зазначена обставина не має правового значення для вирішення даного спору.
Не є прийнятними доводи апеляційної скарги щодо безпідставної відмови у допиті свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12, оскільки представники позивачки при апеляційному перегляді справи пояснили, що дані свідки мали підтвердити стан здоров'я позивачки, що не є предметом доказування по даній справі. Крім того, проте клопотання про допит свідків у суду апеляційної інстанції ані позивачка, ані два її представники не заявляли.
Що стосується доводу апеляційної скарги про відсутність у відповідачки розписок про отримання позивачкою грошей за продане майно, колегія суддів відхиляє, оскільки факт отримання коштів позивачка підтвердила своїм підписом у нотаріально посвідченому договорі.
Не може судова колегія прийняти до уваги довід апеляційної скарги про те, що відповідачка не задекларувала грошові кошти, якими розрахувалася з нею за придбане майно, при в'їзді в Україну, оскільки наведене не має правового значення для вирішення даного спору. Зазначене не можна вважати доказом того, що відповідачка з нею не розрахувалась.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, і підстав для його скасування немає.
Судом правильно встановлені факти, якими обґрунтуються вимоги і заперечення, та докази, якими вони підтверджуються, правовідносини та норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини і по справі постановлено рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права, що відповідно до положень статті 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги.
На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 317, 319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 09 липня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді: