УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа №: 121/2784/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Цалко А.А.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Кірюхіна М. А.
"02" жовтня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіКірюхіної М.А.,
СуддівБерзіньш В.С., Руснак А.П.,
При секретаріРижих М.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до ОСОБА_10 про витребування майна,
за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_11 на заочне рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 20 травня 2013 року,
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2013 року ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_10 про витребування майна.
Позовні вимоги мотивовані тим, що спірна квартира АДРЕСА_1 вибула з їх власності не з їхньої волі, а внаслідок прийняття незаконного рішення 14 червня 2011 року Апеляційним судом АР Крим. В даний час, в результаті кінцевого вирішення даного судового спору на підставі чинних судових рішень підтверджено законність набуття позивачами права власності на спірну квартиру, а тому вони є власниками, але не володіють власністю.
Заочним рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 20 травня 2013 року позов ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 задоволено. Витребувано від ОСОБА_10 на користь ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 квартиру АДРЕСА_1. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
На зазначене судове рішення представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про його скасування у повному обсязі, посилаючись на те, що воно незаконне, ухвалене з порушення норм процесуального та матеріального права. В апеляційній скарзі представник відповідача посилається на те, що суд порушивши норми процесуального закону щодо належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, не дослідив письмові докази, які є суттєвими для правильного вирішення спору.
Розглянувши справу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірна квартира вибула з власності позивачів не з їх волі, що підтверджено судовими рішеннями, у зв'язку з чим наступна передача майна відповідачу є незаконною, тому у відповідності до вимог ст.388 ЦК України підлягають захисту права позивачів шляхом витребування майна з чужого володіння.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, на підставі рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради №211 від 22.02.2007 року ОСОБА_6 на сім'ю у складі чотирьох осіб надано квартиру АДРЕСА_1.
19.03.2007 року вищевказана квартира була приватизована родиною ОСОБА_6, про що видане свідоцтво про право власності №22746-1 від 19.03.2007 року.
У травні 2007 року ОСОБА_12 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Ялтинської міської ради, виконавчого комітету Ялтинської міської ради, СП»Готель Україна», спільного Турецько-Болгарського підприємства АТ «Ріал», ТОВ фірма «Консоль ЛТД», виконавчого комітету Масандрівської селищної ради, ОСОБА_6. ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7,ОСОБА_13, в якому просив визнати недійсними договір, розпорядження, рішення, реєстрацію права власності, ордер на квартиру, свідоцтво про право власності та визнати право власності.
Тобто, заявлені ОСОБА_12 позовні вимоги стосувались квартири АДРЕСА_1.
Рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 26 лютого 2010 року в задоволенні вищевказаного позову ОСОБА_12 було відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду АР Крим від 14 червня 2011 року судове рішення від 26.02.2010 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_12 задоволено частково, а саме: визнано недійсним договір №2 від 23.06.2003 року щодо передачі на користь виконавчого комітету Ялтинської міської ради двох квартир на першому поверсі блоків «Б/В» площею 188,46 кв.м. по вулиці Боткінській,13а в м. Ялта, визнано незаконним рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради №211 від 22.02.2007 року в частині оформлення права власності на квартиру АДРЕСА_1 за Ялтинською міською радою та проведення БРТІ м. Ялта реєстрації права власності, надання квартири №24 за вищевказаною адресою ОСОБА_6 на склад сім'ї 4 особи. Також визнано недійсним ордер №12 від 07.03.2007 року на квартиру АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_6, визнано незаконним розпорядження органу приватизації №39-п від 19.03.2007 року та свідоцтво про право власності №22746-1 від 19.03.2007 року.
На підставі зазначеного рішення апеляційного суду ОСОБА_12 09.09.2011 року зареєстрував своє право власності на спірну квартиру, про що отримав відповідне свідоцтво про право власності.
16.09.2011 року квартира АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_12 була відчужена ОСОБА_10, яка до теперішнього часу перебуває у його користуванні.
Наступною ухвалою Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 січня 2013 року рішення Апеляційного суду АР Крим від 14 червня 2011 року скасовано та рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 26.02.2010 року залишено в силі.
Тобто судовим рішенням касаційної інстанції визнана законність набуття позивачами права власності на спірну квартиру.
За ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
За правилами ст.388 ЦК України власник має право витребувати своє майно від добросовісного набувача, зокрема якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
За роз'ясненнями у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» слідує, що майно може бути витребувано від особи шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача з підстав, передбачених ст.388 ЦК України; право на витребування майна не потребує визнання недійсним правочину, за яким майно вибуло від законного власника.
Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрали законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, в яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо до якої встановлені ці обставини.
З огляду на викладене, обставини справи свідчать про те, що спірна квартира вибула з володіння позивачів не з їх волі, а тому вони, як власники, мають право витребувати це майно у добросовісного набувача ОСОБА_10
Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідач взагалі не знав про надходження до суду даного позову, не повідомлявся про призначення судових засідань, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки суд першої інстанції неодноразово за місцем реєстрації відповідача направляв судові повістки та телеграми за місцем реєстрації відповідача- АДРЕСА_2. Проте вони поверталися до суду у зв'язку не доставкою адресату через його відсутність за місцем проживання. Суд також здійснював виклик відповідача через газету, тому з огляду на наведене суд змушений був розглянути справу без участі відповідача, вважаючи його належним чином повідомленим відповідно до вимог ч.5 ст.74 ЦПК України.
Довід апеляційної скарги про те, що неучасть відповідача в судових засіданнях потягла за собою не надання наявних в нього доказів того, що спірна квартира вибула з володіння позивачів законно, судова колегія відхиляє, оскільки з цих підстав наявне судове рішення, яке набрало законної сили та відповідно до вимог ст.61 ЦПК України обставини встановленні в ньому доказуванню не підлягають.
Доводи апеляційної скарги щодо незаконності проведеної приватизації позивачами спірної квартири не є прийнятними, оскільки дотепер приватизація не скасована.
Колегія суддів відхиляє й доводи апеляційної скарги щодо необхідності дослідження матеріалів кримінальної справи відносно осіб, що приймали участь у приватизації квартири, оскільки вироку стосовно цих осіб не постановлено.
Інших доводів апеляційна скарга представника відповідача не містить.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, і підстав для його скасування немає.
Судом правильно встановлені факти, якими обґрунтуються вимоги і заперечення, та докази, якими вони підтверджуються, правовідносини та норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини і по справі постановлено рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права, що відповідно до положень статті 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги.
На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 317, 319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
ухвалила:
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_11 відхилити.
Заочне рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 20 травня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді: