Справа № 430/2072/13-ц

УХВАЛА

"09" жовтня 2013 р.                                                   смт.Станиця Луганська Луганської області

Станично-Луганський районний суд Луганської області у складі:

головуючого Соболєва Є.О.

при секретарі Сухаревській Н.О.,

за участю: представника скаржника ОСОБА_1,

державного виконавця Слєсарєвої Ю.С.,

представника заінтересованої особи –

ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_4 на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Станично-Луганського районного управління юстиції,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до суду з цією скаргою, в якій просив визнати неправомірними дії державного виконавця ВДВС Станично-Луганського РУЮ стосовно винесення постанови від 16.08.13 р. «Про арешт майна боржника» та скасувати її, закрити виконавче провадження відносно нього, посилаючись на те, що державним виконавцем незаконно проводяться виконавчі дії щодо виконавчого документа, виданого на підставі рішення Станично-Луганського районного суду Луганської області від 28.11.11 р. у справі № 2-124/2011 р., а саме в порушення ст.ст. 553, 559 Цивільного кодексу України стосовно припинення поручительства у зв’язку зі зміною боржника.

В судовому засіданні представник скаржника скаргу підтримала, суду додатково пояснила, що скарга підлягає задоволенню ще й тому, що на цей час борг ПП «Донець Плюс» банку фактично виплачується іншим підприємством.

Державний виконавець заперечувала проти задоволення скарги, пояснюючи, що нею виконавчі дії проводяться на виконання рішення суду відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження», яке до цього часу не скасовано, борг не погашений, тому підстав для задоволення скарги не вбачається.

Представник заінтересованої особи також був проти задоволення скарги, посилаючись на те, що скаржник взагалі у своїй скарзі не навів норм Закону України «Про виконавче провадження», які порушила державний виконавець при виконанні рішення суду.

Вислухавши учасників розгляду скарги, дослідивши матеріали, які були додані до скарги, суд дійшов висновку про необґрунтованість скарги з наступних підстав.

Судом встановлено, що скаржником оскаржуються дії державного виконавця щодо винесення постанови від 16.08.13 р. «Про накладення арешту на майно боржника», яка була винесена у виконавчому провадженні, що було відкрите на підставі виконавчого документа, виданого на підставі рішення Станично-Луганського районного суду Луганської області від 28.11.11 р., згідно із яким з ОСОБА_4 як поручителя було стягнуто в солідарному порядку на користь ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» 2648069,08 грн..

Ці дії скаржник вважає незаконними у зв’язку з тим, що, на його думку, державний виконавець не врахувала положення діючого Цивільного кодексу України і не закрила виконавче провадження через те, що нібито порука за відповідним договором у ОСОБА_4 припинилась, а отже він не є боржником перед ПАТ «ОСОБА_2 Аваль».

Зазначені доводи скарги не є обґрунтованим з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов’язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом (ст. 11 ЗУ «Про виконавче провадження»).

Згідно ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України. Обов’язковість виконання судового рішення виникає після набрання ним сили закону відповідно до процесуального законодавства.

Як підтвердили в судовому засіданні його учасники, рішення суду, на підставі якого з ОСОБА_4 стягнута сума грошей на користь ПАТ «ОСОБА_2 Аваль», є чинним і не скасовувалось, тому державний виконавець в силу наведених вище положень закону правомірно здійснює виконавчі дії, метою яких є виконання конкретного судового рішення, до повноважень якого не входить ставити його під сумнів.

За таких обставин твердження скаржника про те, що державний виконавець винесла оскаржувану постанову в порушення чинного законодавства не засновані на законі, оскільки в даному випадку нею виконувалось судове рішення, яке не залежить від зміни обставин у відносинах між стягувачем та боржником.

Також суд вважає взагалі недоречною вимогу скаржника про закриття виконавчого провадження, оскільки відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» це є виключною компетенцією держаного виконавця, в провадженні якого воно знаходиться.

Отже, враховуючи наведене, скарга не підлягає задоволенню в цілому, тому її слід відхилити.

На підставі наведеного, керуючись ст. 386, 387 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_4 на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Станично-Луганського районного управління юстиції – залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Луганської області через Станично-Луганський районний суд Луганської області протягом п’яти днів з моменту її проголошення.

Головуючий: