УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 408/8483/12 22-ц/774/1998/К/13
Справа № 408/8483/12 Головуючий в 1 -й інстанції
Провадження 22-ц/774/1998/К/13 Сільченко В.Є.
Категорія -26 (IV) Доповідач Остапенко В.О.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Остапенко В.О.
суддів: Зубакової В.П., Турік В.П.
при секретарі: Кузьміній Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 14 травня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" , третя особа Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Кривому Розі Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди, -
Особи, які беруть участь у розгляді справи:
представник відповідача ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" - Ременюк Юлія Володимирівна;
позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_4.
В С Т А Н О В И Л А:
В листопаді 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом та просив стягнути з відповідача на його користь 145 999 грн. 92 коп. у відшкодування моральної шкоди, спричиненої нещасним випадком на виробництві.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 17.03.1986 року він працював на підприємстві відповідача.
19.06.1988 року під час виконання трудових обов'язків з ОСОБА_2 на виробництві трапився нещасний випадок, про що 20.06.1988 року було складено акт № 110-/у. Вказаним актом встановлено, що внаслідок нещасного випадку на виробництві позивач отримав тяжку контузію гласного яблука лівого ока з розривом склери ока та втратив зір на одне око повністю, висновком ЛТЕК від 11.11.1988 року позивачу первинно було встановлено 50% стійкої втрати працездатності та третю групу інвалідності з 22.11.1991 року безстроково, у зв'язку з чим ОСОБА_2 після неодноразового уточнення позовних вимог, у відповідності до вимог ст.ст. 1167, 1168 ЦК України, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у сумі 154 700 грн. одноразовим платежем.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 14 травня 2013 року позов задоволено частково: стягнуто з публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (надалі - ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг") на користь ОСОБА_2 25000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
В апеляційній скарзі ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2відмовити, оскільки судом порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано, що первинна втрата професійної працездатності позивачу згідно виписки з акту переосвідчення №096526 була встановлена 11.11.1988 року, тобто до набрання чинності Закону України "Про охорону праці" № 2694-ХІІ від 14.10.1992 року, який вступив у законну силу 24.11.1992 року і зворотної дії в часі немає.
В запереченнях на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін, оскільки воно ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права; провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи; крім того,до даної категорії справ не застосовується строк позовної давності.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 17.03.1986 року працював на металургійному заводі "Криворіжсталь", правонаступником якого є ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг". 19.06.1988 року на виробництві з ним трапився нещасний випадок - під час натягнення тросу виник обрив гайки, яка з силою полетіла в сторону ОСОБА_2 і нанесла йому удар в обличчя, спричинивши тяжку контузію гласного яблука лівого ока з розривом склери ока, в результаті чого позивач втратив зір на ліве око повністю. Причиною нещасного випадку встановлено вину підприємства, а саме незадовільна організація робіт по виконанню вантажопідйомних операцій.
Згідно виписки з акту переосвідчення №096526 від 11.11.1988 року, позивачу первинно встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 50% . При подальших переоглядах відсоток втрати професійної працездатності у ОСОБА_2 не змінювався. Згідно довідки серії ДНА-01 № 539046 від 22.11.1991 року ОСОБА_2 встановлено 50% втрати працездатності безстроково та визнано інвалідом 3 групи.
Задовольняючи частково позовні вимоги, та стягуючи з відповідача моральну шкоду, суд першої інстанції керувався положеннями ст.ст. 153, 273-1 КЗпП України, й виходив з обов'язку відповідача її відшкодувати.
Однак, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може з наступних підстав.
Так, відповідно до ст. 214 ЦПК України суд, під час ухвалення рішення, серед інших питань, вирішує які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
У статті 58 Конституції України зазначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Частиною 2,3 статті 5 ЦК України також передбачено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в правах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року передбачено, що, оскільки питання про відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодуванню моральної шкоди у цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.
Порядок та умови відшкодування моральної шкоди, завданої працівникові внаслідок небезпечних або шкідливі умови праці були визначені нормами діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства, а саме: ст. 12 Закону України «Про охорону праці» та Правилами відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 р. № 472 (далі - Правила).
Однак, вирішуючи спір, суд першої інстанції, визначившись з характером спірних правовідносин, дійшов помилкового висновку про їх врегулювання у відповідності до положень ч.2 ст. 237-1 КЗпП України в редакції від 13 січня 2000 року та ст. 1167 ЦК України в редакції 2003 року, які набрали чинності тільки після виникнення спірних правовідносин.
При цьому, жодна з норм діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства судом першої інстанції до їх врегулювання застосована не була.
На момент виникнення спірних правовідносин питання про відшкодування шкоди, завданої нещасним випадком на виробництві, регулювалися Правилами відшкодування підприємствами, установами,організаціями шкоди, завданої робітникам та службовцям каліцтвом або іншим пошкодженням здоров'я, пов'язаним з їх роботою, затвердженими постановою ДК СМ СРСР з питань оплати праці та заробітної плати та Президіума ВЦСПС від 22.12.1961 року зі змінами та доповненнями від 03.09.1963 року, 28.08.1968 року та 04.04.1972 року. (надалі Правила відшкодування шкоди), якими відшкодування шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я під час нещасного випадку на виробництві не передбачено.
Таким чином суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позову ОСОБА_2 лковим. Посилання суду на нерозповсюдження на спірні правовідносини строку позовної давності є помилковим, оскільки, діючим на момент виникнення правовідносин між сторонами, законодавством, не було передбачено відшкодування моральної шкоди.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального законодавства, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.3 ч.1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" задовольнити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 14 травня 2013 року скасувати і ухвалити нове рішення.
Відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позову до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Кривому Розі Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди внаслідок каліцтва.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: /підпис/
Судді: /підписи/