Справа № 2/489/1507/13
РІШЕННЯ
Іменем України
26 вересня 2013 року місто Миколаїв
Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі:
головуючого судді Кокорєва В. В.,
при секретарі Антоненко А. С.,
за участю представника позивача ПАТ "Будівельна фірма "Миколаївбуд" за довіреністю Годза Л. П., відповідача ОСОБА_2, який є представником відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Будівельна фірма "Миколаївбуд" до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про виселення та стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Будівельна фірма "Миколаївбуд" про зобов"язання укласти договір найму із ОСОБА_2 та його вселення ,
встановив:
У квітні 2013 року Публічного акціонерного товариства Будівельна фірма «Миколаївбуд» (далі - ПАТ БФ «Миколаївбуд») звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_3 мотивуючи свої вимоги тим, що 04.11.2008 між ними та відповідачем ОСОБА_3 було укладено короткостроковий договір найму (оренди) житла за № 1/08, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу ОСОБА_3 у користування житлове приміщення кімнати АДРЕСА_1, а відповідач зобов'язався щомісячно вносити плату за комунальні послуги та проживання.
В наслідок систематичної несплати відповідачем плати за користування комунальними послугами та за проживання, за відповідачем утворилась заборгованість, яка складає 2 061,18 грн. Крім того, строк дії договору найму закінчився 31.12.2009, однак відповідач приміщення не звільнив, продовжує користуватися житлом та комунальними послугами.
Посилаючись на викладене позивач просив суд висилити відповідача ОСОБА_3 із кімнати АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення, стягнути з відповідача заборгованість за договором найму житла в сумі 2 061,18 грн.
29 серпня 2013 року представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ПАТ БФ «Миколаївбуд» мотивуючи свої вимоги тим, що між Управлінням соціального розвитку та ним, від імені сина, складалося два примірника договору найму житла - кімнати АДРЕСА_1. Строк дії першого з 01.01.2010 до 31.12.2010. Строк дії другого з 01.01.2010 по 31.12.2013. В п. 1.1 обох примірників договору в якості члена сім'ї наймача вказаний - ОСОБА_2, який досяг пенсійного віку, і відповідно до ч. 5 ст. 125 ЖК України не може бути виселений з службових жилих приміщень без надання іншого житлового приміщення, як пенсіонер по старості.
Посилаючись на викладене, просив зобов'язати ПАТ БФ «Миколаївбуд» укласти з ОСОБА_2 договір на користування кімнатою АДРЕСА_1 та вселити його до зазначеної кімнати.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 29.08.2013 позовні вимоги ОСОБА_3 до ПАТ БФ «Миколаївбуд» об'єднанні в одне провадження із вимогами за первісним позовом.
29 серпня 2013 року ПАТ БФ «Миколаївбуд» змінило предмет позову та збільшило вимоги і просило виселити ОСОБА_3 та ОСОБА_2, як осіб, що втратили право користування житлом, з приватного гуртожитку: кімнати АДРЕСА_1 та стягнути з ОСОБА_3 на свою користь в розмірі 3033,85 грн. і судовий збір в розмірі 344,10 грн.
Представник ПАТ БФ «Миколаївбуд» в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав з підстав зазначених у позовній заяві. Просив позов задовольнити. Зустрічний позов не визнав та надав суду письмові заперечення проти нього.
ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав зустрічний позов та просив його задовольнити. Проти задоволення первісного позову заперечував частково, проти виселення ОСОБА_3 не заперечував, в іншій частині просив відмовити.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено такі обставини та відповідні правовідносини.
На підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 28.12.2011 власником будинку, АДРЕСА_1 є Публічне акціонерне товариство «Будівельна фірма «Миколаївбуд» (а. с. 13).
04.11.2008 між Акціонерним товариством «Будівельна Фірма «Миколаївбуд» та ОСОБА_3 було укладено короткостроковий договір найму (оренди) житла № 1/08, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу в строкове користування житлове приміщення кімнату АДРЕСА_1.
На момент укладення договору ОСОБА_3 в трудових відносинах з власником гуртожитку не знаходився. Строк дії договору закінчився 31.12.2009.
04.01.2010 між Відкритим акціонерним товариством «Будівельна фірма «Миколаївбуд» (правонаступником якого з 17.05.2010 є - Публічне акціонерне товариство «Будівельна фірма «Миколаївбуд») та ОСОБА_3 було укладено договір найму двох ліжко-місць в кімнаті АДРЕСА_1 за № 1/10, де членом сім'ї наймача значиться його батько - ОСОБА_2 Строк дії договору з 01.01.2010 по 31.12.2010.
Згідно з п. 2.3.10 договору найму (оренди) житла за користування житловим приміщенням ОСОБА_3 зобов'язаний сплачувати до 10 числа поточного місяця, вносити плату за житлове приміщення та комунальні платежі.
За обліком особового рахунку № НОМЕР_1 заборгованість ОСОБА_3 за користування житлом станом на 01.09.2013 становить 2999,40 грн., інфляційні - 2,85 грн. та 3% річних - 31,60 грн., всього - 3 033,85 грн.
Відповідно до п.5 ч.3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов'язаний оплачувати послуги у строки, встановлені договором або законом.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обовязковим для виконання сторонами, як з боку наймодавця так і з боку наймача.
Згідно ч. 1 ст.631 ЦК України, строком договору є час протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконувати свої обовязки. Тобто, з моменту припинення договору найму житлового приміщення припиняються права і обовязки сторін, в тому числі і право наймача і членів його сімї користуватися житловим приміщенням.
Відповідно до ст. 826 ЦК України у разі розірвання договору найму житла наймач та інші особи, які проживали у помешканні, підлягають виселенню з житла на підставі рішення суду, без надання їм іншого житла.
Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
ПАТ БФ «Миколаївбуд» як на підставу своїх вимог посилалися на те, що відповідач ОСОБА_3 не сплачує за проживання у гуртожитку, на попередження про погашення заборгованості не реагує, крім того, ПАТ БФ «Миколаївбуд» надано розрахунок заборгованості відповідно до якого відповідач ОСОБА_3 не сплачує за користування житлом.
Строк дії договору найму від 04 січня 2010 року закінчився ще 31.12.2010, нового договору укладено не було і як пояснив представник позивача не могло бути укладено, оскільки відповідач ОСОБА_3 не виконував своїх зобов'язань щодо своєчасної оплати за користування житлом.
Відповідач ОСОБА_2 який одночасно є представником ОСОБА_3 не надав суду оригінал договору найму від 04 січня 2010 року із закінченням строку дії договору 31.12.2013.
Відповідно до ст. ст. 810, 815 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату; наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за житло. Наймач зобов'язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором найму.
Відповідно до ст. 785ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Враховуючи те, що будинок у якому знаходиться спірне приміщення належить позивачу на праві власності суд вважає за можливе застосувати аналогію закону(ст. 8 ЦК України) та ст. 169 ЖК УРСР відповідно до якої у разі припинення договору найму жилого приміщення в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, наймач і особи, які проживають разом з ним, зобов'язані звільнити жиле приміщення, а в разі відмовлення - підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.
Посилання відповідача на те, що він не може бути виселений відповідно до ст. 125 ЖК УРСР, не може бути прийнято судом, оскільки вказана норма регулює правовідносини щодо житла яке надане особі як службове. В даному випадку в матеріалах справи є договір найму, з якого вбачається, що житло надавалось у найм за договором, а не як службове.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про виселення відповідачів є обґрунтованими і підлягають задоволенню, а відтак в задоволенні вимог за зустрічним позовом про зобов'язання ПАТ «БФ «Миколаївбуд» укласти договір найму з ОСОБА_2 необхідно відмовити.
Відповідно до вищезазначених норм, передбачених ст. ст. 810,815 ЦК України наймач зобов'язаний вносити плату за житло та комунальні послуги.
Договором найму від 04.01.2010 було передбачено, що наймач зобов'язується сплачувати вартість займаних ліжко-місць згідно калькуляції затвердженої головою Правління, комунальні послуги сплачуються окремо згідно показників лічильників (п.1.2 Договору).
Позивачем надано суду калькуляцію та розрахунок заборгованості відповідача ОСОБА_3
Посилання представника відповідача на те, що кімната була опечатана, що не дозволяло йому її використовувати не може бути прийнято судом як підстава звільнення від сплати , оскільки в своїх поясненнях представник відповідача пояснив, що побачивши, що кімната опечатана він зірвав лист, яким двері були опечатані та направив цей лист до прокуратури разом зі зверненням. А зайшовши до кімнати побачив, що в ній відсутній холодильник.
Таким чином, враховуючи те, що відповідачами не було належним чином повернуто приміщення позивачу, вони мали змогу ним користуватися, суд дійшов висновку про те, що вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_3 заборгованості підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню витрати по оплаті судового збору пропорційно до задоволених вимог. Оскільки заборгованість стягнуто лише з відповідача ОСОБА_3, саме з нього на користь позивача підлягають стягненню 229,4 грн., а судовий збір 114,7 за виселення з обох відповідачів порівну.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 10, 15, 60, 88, 212-214 ЦПК України суд, -
вирішив:
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Будівельна фірма "Миколаївбуд" до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про виселення та стягнення заборгованості - задовольнити.
Виселити ОСОБА_3 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 з кімнати АДРЕСА_1 без надання іншого житла.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства "Будівельна фірма "Миколаївбуд" (код - 01273036) заборгованість в сумі 3033,85 грн. (три тисячі тридцять три грн. 85 коп.)
В задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Будівельна фірма "Миколаївбуд" про зобов"язання укласти договір найму із ОСОБА_2 та його вселення у кімнату АДРЕСА_1 - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства "Будівельна фірма "Миколаївбуд" (код - 01273036) судовий збір в сумі 286,75 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "Будівельна фірма "Миколаївбуд" (код - 01273036) судовий збір в сумі 57,35 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя В. В. Кокорєв