СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
11.11.2008 Справа № 22-а-533/08
Попередня справа № 2-а-77/08
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Щепанської О.А.,
суддів Ілюхіної Г.П. ,
Санакоєвої М.А.
секретар судового засідання Шелемет'єва О.В.
за участю представників сторін:
позивач: ОСОБА_1 - не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,
представника відповідача: Управління праці та соціального захисту населення Центральної районної ради міста Сімферополя - не з’явився, до початку судового засідання надав суду клопотання про відкладення розгляду справи,
розглянувши апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Центральної районної ради міста Сімферополя на постанову Центрального районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим (суддя Гулевич Ю.Г.) від 25.01.08 у справі № 2-а-77/08 (№22а-533/08),
за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
представника позивача ОСОБА_2 (АДРЕСА_2)
до Управління праці та соціального захисту населення Центральної районної ради міста Сімферополя (вул. 60 років Жовтня 13/64, Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95044)
про перерахунок і виплату недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення за 2005-2007р., як учасникові ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інвалідові 2-ої групи,
ВСТАНОВИВ:
Постановою Центрального районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 25.01.2008 року (суддя Гулевич Ю.Г.) у справі №2а-77/08 (№22а-533/08) задоволено позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Центральної районної ради міста Сімферополя про перерахунок і виплату недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення за 2005-2007р., як учасникові ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інвалідові 2-ої групи.
Суд зобов'язав Управління праці та соціального захисту населення Центральної районної ради міста Сімферополя провести перерахунок і виплатити ОСОБА_1 неодержану суму щорічної допомоги на оздоровлення за 205-2007р., у сумі 5175,00грн. передбачену Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Не погодившись з постановою суду, Управління праці та соціального захисту населення Центральної районної ради міста Сімферополя звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована порушенням норм матеріального та процесуального права. Заявник апеляційної скарги вказує на те, що відсутні грошові кошти для виплати допомоги, які не були передбачені Законом України "Про Державний бюджет України". У виконання Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали унаслідок Чорнобильської катастрофи" Кабінет Міністрів України 12.07.2005 року прийняв ухвалу №562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали унаслідок Чорнобильської катастрофи". Даною ухвалою були встановлені розміри компенсаційних виплат. Таким чином, застосовуючи норми статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали унаслідок Чорнобильської катастрофи" повинні бути застосовані норми ухвали Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 №562. Управління праці і соціального захисту населення Центральної районної ради міста Сімферополя створено Центральною районною Радою міста Сімферополя для здійснення повноважень у сфері соціального захисту населення відповідно до статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Згідно з Положенням про Управління, затвердженого рішенням 8 сесії Центральної районної ради V скликання від 01.02.2007 №68, Управління є самостійним виконавчим органом Центральної районної ради міста Сімферополя. Пунктом 1.5 положення передбачено, що Управління фінансується за рахунок засобів районного бюджету (місцевого). Статтею 67 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" також визначено, що держава фінансує в повному об'ємі здійснення органами місцевого самоврядування наданих законом повноважень органів виконавчої влади. В статті 176 Цивільного Кодексу України визначено розмежування відповідальності за зобов'язаннями держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад і створених ними юридичних осіб і встановлено, що територіальна громада не відповідає за зобов'язаннями держави. Органи місцевого самоврядування не несуть відповідальності засобами відповідних бюджетів за бюджетні зобов'язання держави. Крім того, відповідач посилається на те, що позивач пропустив термін для пред'явлення вимог про виплату сум за 2005-2006 роки, у зв'язку з чим, відповідач наполягає на застосуванні терміну позовної давності.
Представники сторін у судове засідання не з'явились, про причини неприбуття у судове засідання суд не повідомили. Про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належними чином.
Проте, до початку судового засідання від відповідача надійшло клопотання про відкладення слухання справи у зв'язку з відпусткою уповноваженого представника.
Судова колегія, порадившись на місці, не знайшла підстав для задоволення клопотання відповідача, оскільки чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.
Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
При викладених обставинах, враховуючи те, що позивач та відповідач викликались в судове засідання, але в суд не з’явились, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представників сторін.
На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, позивач просив зобов'язати відповідача виплатити позивачу недодержану суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2005-2007 роки у розмірі 5175,00грн, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що позивач як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції, отримував в Управлінні праці і соціального захисту населення Центрального району міста Сімферополя щорічну допомогу на оздоровлення згідно з статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали унаслідок Чорнобильської катастрофи" і постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 №562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, що постраждали унаслідок Чорнобильської катастрофи, в сумі за 2005 - 120,00грн.; за 2006 - 120,00грн.; - за 2007 - 120,00грн.
Позивач з розміром виплачених сум не згоден, оскільки він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції, та посилається на те, що повинен отримувати щорічно на оздоровлення - 5-ть мінімальних заробітних плат відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали унаслідок Чорнобильської катастрофи".
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач виплачував позивачу суми компенсації на оздоровлення в абсолютно інших розмірах, посилаючись на Постанову Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 №562, в даній Постанові Кабінету Міністрів України розмір мінімальної заробітної плати не врахований, оскільки з 2005 року розмір мінімальної заробітної плати в Україні неодноразово збільшувався і на сьогоднішній день складає 460,00грн.
Дана сума встановлена чинним законодавством і застосовується для всіх розрахунків, де законодавством встановлені різні виплати, що обчислюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати в Україні.
Крім того, невідповідність підзаконних актів, до яких відносяться і постанова Кабінету Міністрів України, якою керується відповідач, Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали унаслідок Чорнобильської катастрофи" і Конституції України також підтверджено в Рішенні Конституційного Суду України від 20.03.2002 № 5-рп/2002, де суд чітко розділяє гарантії і компенсації з боку держави стосовно завданої шкоди здоров'ю від інших виплат і роз'яснює, що звуження прав на гарантій, компенсації особам, що постраждали, унаслідок Чорнобильської катастрофи, є неконституційним, що відповідно є неправомірним. Більше того відповідно до статті 56 Конституції України позивачу гарантовані види соціальних виплат і допомоги, що є основним джерелом існування.
У бюджеті на 2007 рік також припинені компенсаційні виплати, передбачені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали унаслідок Чорнобильської катастрофи", що також є порушенням Конституції України, і цього Закону.
Припинення дії законів є засобом тимчасового припинення їх дії в часі (або по коло осіб) і повинне здійснюватися відповідно до вимог Конституції України. Дана юридична процедура знаходиться в органічному зв'язку з відміною законів, внесення в них змін і доповнень. Тобто, у такому разі законом про Державний бюджет України припиняється на певний термін правове регулювання відносин у сфері соціального захисту, зупиняється дія механізму реалізації конституційних соціально-економічних прав громадян, що приводить до обмеження прав на соціальний захист. Систематичне припинення законами про Державний бюджет України виконання діючих законів України відносно надання пільг, компенсацій, гарантій фактично відміняє їх дію.
Статтею 64 Конституції України вичерпно визначено дані випадки, а саме передбачено, що в умовах військового або надзвичайного положення можуть встановлюватися певні обмеження прав і свобод людини з вказівкою терміну дії даних обмежень, і визначений ряд прав і свобод, які не можуть бути обмежені ні за якими обставинами.
Стосовно даного факту є Рішення Конституційного суду №6-рп/2007 від 09.07.2007, що відповідає вимогам пункту 5 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України. Таким чином, розмір що недоплатили позивачу відповідачем сум складає: за 2005 рік: 5-ть мінімальних зарплат (по 332,00грн.,) 1660,00грн., з них сплачено 120,00грн.., недоплачено 1540,00грн. За 2006 рік: 5 мінімальних зарплат (по 375,00грн.) 1875,00грн., з них сплачено 100,00грн., не доплачено 1755,00грн. За 2007 рік: 5 мінімальних зарплат (по 400,00грн.) 2000,00грн., з них сплачено 120,00грн. На 15 вересня 2007 року, недоплачено 1880,00грн. Всього за 2005-2007 роки позивачу недоплачено суму на щорічне оздоровлення , яка складає 5175,00грн.
Суд першої інстанції позовні вимоги задоволив у повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин і додержання норм матеріального та процесуального права при прийнятті судом першої інстанції постанови, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з представлених доказів в матеріалах справи та було встановлено судом першої інстанції, позивач - ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції, інвалідові 2-ої групи і згідно зі статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали унаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на щорічну допомогу на оздоровлення громадян, що постраждали унаслідок Чорнобильської катастрофи.
Проте, відповідачем у встановленому розмірі вказана щорічна допомога не виплачувалась, посилаючись на Постанову Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 №562. Виплачена сума допомоги склала у сумі за 2005 рік - 120,00грн.; за 2006 рік - 120,00грн.; за 2007 рік. - 120,00грн.
Відповідно до норми статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали унаслідок Чорнобильської катастрофи", позивач повинен отримувати щорічно на оздоровлення - 5-ть мінімальних заробітних плат в Україні.
Крім того, Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, постраждавших унаслідок Чорнобильської катастрофи" позивачу встановлені гарантії і компенсації за заподіяну шкоду здоров'ю з боку держави, які не можуть бути відмінені і припинені підзаконними нормативно-правовими актами, оскільки вони носять тимчасовий характер. Законом вказаний конкретній розмір компенсації - 5-ть мінімальних заробітних плат і він не може бути зменшений підзаконним актом постановою Кабінету Міністрів України.
Проте, у бюджеті на 2007 рік були припинені компенсаційні виплати, передбачені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали унаслідок Чорнобильської катастрофи", що також є порушенням Конституції України, і цього Закону.
Припинення дії законів є засобом тимчасового припинення їх дії в часі (або по колу осіб) і повинне здійснюватися відповідно до вимог Конституції України. Дана юридична процедура знаходиться в органічному зв'язку з відміною законів, внесення в них змін і доповнень. Тобто, у такому разі законом про Державний бюджет України припиняється на певний термін правове регулювання відносин у сфері соціального захисту, зупиняється дія механізму реалізації конституційних соціально-економічних прав громадян, що приводить до обмеження прав на соціальний захист. Систематичне припинення законами про Державний бюджет України виконання діючих законів України відносно надання пільг, компенсацій, гарантій фактично відміняє їх дію.
Припинення дій положень законів, якими визначені права і свободи громадян, їх зміст і об'єм, є обмеженням прав і свобод громадян, може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України. У статті 64 Конституції України вичерпно визначено дані випадки, а саме передбачено, що в умовах військового або надзвичайного положення можуть встановлюватися певні обмеження прав і свобод людини з вказівкою терміну дії даних обмежень, і визначений ряд прав і свобод, які не можуть бути обмежені ні за якими обставинами.
Крім того, Рішенням Конституційного суду №6-рп/2007 від 09.07.2007, визнані такими, що не відповідають Конституції України пункт 30 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України за 2007 рік", зупинено дію абзаців другого-сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого - сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України "Про соціальний статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до частини 3 статті 22, статті 64 Конституції України, право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Більше того, відповідно до статті 71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
Отже, розмір що недоплатили позивачу відповідачем сум складає: за 2005 рік: 5 мінімальних зарплат (по 332,00грн.) 1660,00грн., з них сплачено 120,00грн.., недоплачено 1540,00грн. За 2006 рік: 5 мінімальних зарплат (по 375,00грн.) 1875,00грн., з них сплачено 100,00грн., не доплачено 1755,00грн. За 2007 рік: 5 мінімальних зарплат (по 400,00грн.) 2000,00грн., з них сплачено 120,00грн. На 15 вересня 2007 року, не доплачено 1880,00грн. Всього за 2005-2007 роки позивачу недоплачено суму на щорічне оздоровлення, яка складає 5175,00грн., та яка підлягає виплаті.
Судова колегія також вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що підлягає відновленню строк позовної давності, оскільки позивачу стало відомо про порушення його прав з моменту винесення рішення Конституційним судом України №6-рп/2007 - 09.07.2007.
При викладених обставинах, судова колегія Севастопольського апеляційного адміністративного суду вважає, що постанову Центрального районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим (суддя Гулевич Ю.Г.) від 25.01.08 у справі № 2-а-77/08 (№22а-533/08) було прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку із чим, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова Центрального районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим (суддя Гулевич Ю.Г.) від 25.01.08 у справі № 2-а-77/08 (№22а-533/08) підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
1.Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Центральної районної ради міста Сімферополя залишити без задоволення.
2.Постанову Центрального районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим (суддя Гулевич Ю.Г.) від 25.01.08 у справі № 2-а-77/08 (№22а-533/08) залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п’ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя О.А.Щепанська
Судді Г.П.Ілюхіна
М.А.Санакоєва