Справа № 434/1/13-ц

Провадження № 22ц/782/3804/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2013 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області у складі:

Головуючого - Сергєєвої С.В.

Суддів: Стахової Н.В., Орлова І.В.,

при секретарі: Зеленській К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Артемівського районного суду м. Луганська від 02 серпня 2013 року у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Артемівського районного суду м. Луганська від 02 серпня 2013 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Артемівського ВДВС Луганського МУЮ відмовлено за необґрунтованістю.

ОСОБА_1 не погодився із зазначеної ухвалою та подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою повернути справу до суду першої інстанції для розгляду, оскільки вона постановлена суддею, якому ним заявлено відвід, залишений без задоволення, та з порушеннями цивільно-процесуальних норм, оскільки не було задоволено його клопотання про долучення до матеріалів справи його документів.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши її доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст. 312 ЦПК України апеляційний суд, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Судом встановлено, що відповідно до виконавчого листа № 2-284 від 23.10.2008 року, виданого Артемівським районним судом м. Луганська, ОСОБА_2 вселено у домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 і зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_2 здійснювати своє право користування та розпорядження домоволодінням.

Після попереднього письмового повідомлення апелянта про проведення виконавчих дій, яке було отримано ним 28.12.2012 року, 04.01.2013 року державним виконавцем було проведено виконавчі дії з виконання рішення суду, ОСОБА_2 було вселено у домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , при цьому державний виконавець діяв у спосіб та в порядку, передбаченому виконавчим документом та Законом України «Про виконавче провадження».

Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця щодо зупинення виконавчого провадження, суд виходив з того, що відповідно до ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» це провадження може бути зупинено за рішенням суду у випадку зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документу, який оскаржується боржником у судовому порядку, а оскільки рішення суду з приводу зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документу, прийнято не було, у державного виконавця не було підстав для такого зупинення, і його дії по виконанню рішення суду відповідають вимогам чинного законодавства і не порушують прав і законних інтересів заявника.

Судова колегія вважає такий висновок суду законним та обґрунтованим.

Посилання апелянта на порушення його прав судом першої інстанції шляхом відхилення клопотання про долучення до матеріалів справи документів без видалення суду до нарадчої кімнати, що на його думку є проявом упередженого ставлення судді та неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи і було підставою для заявлення апелянтом клопотання про відвід судді-доповідача суду першої інстанції, не може бути підставою для скасування оскарженої ним ухвали суду, постановленої в результаті розгляду скарги на дії держвиконавця по суті, оскільки ч. 1 ст. 168 ЦПК України передбачає зокрема, що ухвала суду про відмову у задоволенні клопотання не перешкоджає повторному його заявленню з інших підстав. Усні ухвали заносяться до журналу судового засідання і оскарженню не підлягають.

Що стосується посилання апелянта на п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України, відповідно до якої участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення, то колегія суддів вважає його необґрунтованим, оскільки не вбачає підстав для визнання заяви про відвід судді мотивованою та такою, що підлягала б задоволенню, оскільки апелянтом не наведено обґрунтованих підстав для визнання дій судді необ`єктивними та упередженими. Крім того зазначена норма, на думку колегії суддів, стосується саме рішень суду першої інстанції, однак в даному випадку апелянтом було оскаржено ухвалу суду, а не рішення.

Апеляційних доводів по суті розглянутого судом питання щодо законності дій державного виконавця, які були оскаржені ОСОБА_1, та по суті самих висновків суду щодо даного питання, апелянтом заявлено в апеляційній скарзі не було.

На підставі вищезазначеного колегія приходить до висновку, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду у судової колегії відсутні, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає відхиленню, а ухвала Артемівського районного суду м. Луганська від 02 серпня 2013 року повинна бути на підставі положень ст.. 312 ЦПК України залишена без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 312-315, 317 ЦПК України судова колегія ,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Артемівського районного суду м. Луганська від 02 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно, може бути оскаржена до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: