Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Постанова
Іменем України
06.11.2008 Справа № 22-а-220/08
Попередній № справи 2-а-214/08
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лядової Т.Р.,
суддів Омельченка В. А. ,
Кучерука О.В.
секретар судового засідання Ковальчук К.В.
за участю:
позивача ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Гурзуфським ВМ Ялтинського МУГУ МВС України в АР Крим 14.10.1997 року;
представників позивача ОСОБА_2, довіреність № б/н від 31.01.2008р.; ОСОБА_3, довіреність № б/н від 03.04.2008р.;
представника відповідача Комунального підприємства "Гурзуф"- Юречко Альони Іванівни, довіреність № б/н від 01.11.2008р.;
відповідач Голова Гурзуфської селищної ради Гамаль Віктор Романович у судове засідання не з’явився.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим (суддя Бондаренко Г.М.) від 20.05.2008р. у справі № 2а-214/2008р.
за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до Комунального підприємства „Гурзуф” (вул.Подвойського, 11, смт Гурзуф, Ялтинський район 98640)
Голови Гурзуфської селищної Ради Гамаль Віктора Романовича (вул.Подвойського, 9, смт Гурзуф, Ялтинський район 98640)
про визнання дій неправомірними, визнання незаконним розпорядження, про усунення перешкод в користуванні власністю
ВСТАНОИВ:
ОСОБА_1 у лютому 2008 року звернулася до суду з позовом до комунального підприємства „Гурзуф”, Голови Гурзуфської селищної ради –Гамаль Романа Вікторовича з вимогами про визнання неправомірними дій комунального підприємства, визнання незаконним та скасування розпорядження Голови селищної ради, усунення перешкод в користуванні власністю.
Вимоги позивача мотивовані тим, що розпорядженням голови Гурзуфської селищної ради № 3 від 14.01.2008 року на комунальне підприємство „Гурзуф” покладений обов’язок демонтувати частину першого поверху будівлі за адресою: смт.Гурзуф, вул.Ленінградська, 32. Комунальне підприємство „Гурзуф” здійснило демонтаж вказаного будинку, та встановило огородження. Разом з тим, позивач є власником квартири № 4 вище вказаного будинку, у зв’язку з чим, розпорядження голови селищної ради, та дії комунального підприємства порушують право власності позивача.
Постановою Ялтинського міського суду АР Крим (суддя Бондаренко Г.М.) від 20 травня 2008р. позивачеві відмовлено у задоволенні позову у повному обсязі.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1. подала апеляційну скаргу, в якій просить суд постанову суду першої інстанції від 20.05.2008р. скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального права.
Ухвалою колегії суддів Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2008р., ОСОБА_1 поновлений строк на апеляційне оскарження постанови суду.
Ухвалою судді Севастопольського апеляційного адміністративного суду Лядової Т.Р. від 25.09.2008р. відкрите апеляційне провадження по апеляційній скарзі ОСОБА_1 на постанову Ялтинського міського суду АР Крим від 20.05.2008р.
Ухвалою судової колегії Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2008р. справа призначена до розгляду на 06.11.2008р., 10.15год.
У судовому засіданні позивач та її представник підтримали вимоги апеляційної скарги у повному обсязі.
Представник КП „Гурзуф” у судовому засіданні просила суд відмовити позивачу в задоволенні апеляційної скарги, посилаючись на те, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим.
Представник Голови Гурзуфської селищної ради у судове засідання не з’явився, про місце та час розгляду справи сповіщений належним чином, причин нез’явлення суду не повідомив.
Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність нез’явившегося відповідача, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.
Судова колегія, заслуховуючи доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню по наступних підставах.
Відповідно до ч.1 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Згідно зі ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
безсторонньо (неупереджено);
добросовісно;
розсудливо;
з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є власником квартири АДРЕСА_2, на підставі договору купівлі-продажу від 10.10.2001 року (арк.с.7). На підставі вказаної угоди 03.11.2003 року здійснена державна реєстрація права власності позивача (арк.с.9).
Розпорядженням Голови Гурзуфської селищної ради № 3 від 14 січня 2008 року на комунальне підприємство „Гурзуф” покладений обов’язок демонтувати частину першого поверху будівлі № 32 по вул.Ленінградська (арк.с.48) з тих підстав, що вказана будівля знаходиться у аварійному стані, а також у зв’язку з тим, що ОСОБА_1. самовільно демонтувала частину другого поверху вказаного будинку.
На думку судової колегії, висновки суду першої інстанції стосовно правомірності оскаржуваного розпорядження, та дій комунального підприємства є помилковими, оскільки судом допущено порушення норм матеріального права, що виразилося у наступному.
Згідно із приписами ст.60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” право комунальної власності на рухоме та нерухоме майно належить територіальним громадам. Органи місцевого самоврядування діють від імені та в інтересах територіальних громад і, відповідно до закону, здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження цими об’єктами.
Відповідно до ст.ст.1,10,12 названого Закону, органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами, є сільські, селищні, міські ради. Селищний голова є головною посадовою особою територіальної громади селища.
Зміст пункту 31 статті 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” визначає, що рішення про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення цих повноважень та умов їх здійснення проводиться виключно на пленарних засіданнях міської ради.
Згідно із п.20 ст.42 вказаного Закону голова селищної ради видає розпорядження в межах своїх повноважень. При цьому, цією статтею встановлено перелік повноважень селищного голови, яким не передбачено право вирішення питань у галузі будівництва. Вирішення цих питань, відповідно до ст.31 вказаного Закону відноситься до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.
З урахуванням викладеного, судова колегія дійшла до висновку про те, що розпорядження Голови Гурзуфської селищної ради № 3 від 14.01.2008 року ухвалено з перевищенням його повноважень.
Судова колегія вважає помилковими висновки суду першої інстанції стосовно того, що позивач самовільно знищила належне їй на праві власності майно.
Із змісту ч.2 ст.349 ЦК України випливає, що припинення права власності на нерухоме майно можливе виключно за згодою власника такого майна, шляхом подання відповідної заяви до державного реєстру. Оскільки позивач такій заяви не подавала, її право власності не припинене.
Відповідно до ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об’єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.
Дослідивши наявні докази, в їх сукупності, слід визнати, що розпорядження № 3 від 14.01.2008р. про демонтування аварійної частини будівлі № 32 по вул.Ленінградська смт.Гурзуф ухвалено Гурзуфським селищним головою не в межах його повноважень, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, у зв’язку з чим, вказане розпорядження підлягає скасуванню.
Як вбачається зі статуту Комунального підприємства „Гурзуф”, воно утворено з метою формування, організації обліку і раціонального використовування державного майна, що знаходиться в комунальній власності Селищної ради, здійснення обліку, контролю своєчасності і повноти внесення орендних платежів орендарями і здійснення діяльності пов’язаної з утриманням доріг і території, і з метою отримання прибутку, використовування його з урахуванням інтересів Селищної ради.
У статуті також зазначено, що Комунальне підприємство „Гурзуф” засновано на комунальній власності Гурзуфської селищної ради рішенням № 48 42-ої сесії 4-го скликання від 29 грудня 2004 року, на підставі Законів України „Про місцеве самоврядування в Україні”, „Про підприємництво”, „Про підприємства в Україні”. Підприємство підлегле, підзвітне і підконтрольне Гурзуфської селищної раді.
Таким чином, судова колегія дійшла до висновку про те, що Гурзуфська селищна рада, на підставі свого рішення, тобто підзаконного нормативно-правового акту, делегувала комунальному підприємству „Гурзуф” повноваження щодо використовування права власності територіальної громади, у зв’язку з чим, КП „Гурзуф” є належним відповідачем по вимогам позивача стосовно визнання його дій неправомірними.
Враховуючи, що у судовому засіданні встановлено, що Комунальне підприємство „Гурзуф” здійснило демонтування приналежної ОСОБА_1. квартири АДРЕСА_2, на підставі розпорядження, ухваленого неуповноваженою особою, його дії слід визнати неправомірними.
Зважаючи на те, що порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у відповідності до вимог п.4ч.1ст.202 КАС України, є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового, судова колегія вважає за необхідне скасувати Постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 20.05.2008р. та ухвалити нову про часткове задоволення позову ОСОБА_1.
Керуючись ст.195; п.3ч.1 ст.198; п.4ч.1ст.202; п.3ч.1 ст.205; ст.207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 –задовольнити частково.
2. Постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим (суддя Бондаренко Г.М.) від 20.05.2008р. у справі № 2а-214/2008р. за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства „Гурзуф”, Голови Гурзуфської селищної Ради Гамаль Віктора Романовича про визнання незаконним розпорядження, усунення перешкод –скасувати.
Ухвалити нову постанову, якої частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1.
Визнати недійсним та скасувати розпорядження Голови Гурзуфської селищної Ради „Про демонтування аварійної частини будівлі, розташованої за адресою: смт Гурзуф, вул.Ленінградська, 32” № 03 від 14.01.2008р.
Визнати неправомірними дії комунального підприємства „Гурзуф” щодо знищення, приналежної ОСОБА_1. квартири АДРЕСА_2.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.
Постанова може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.
Головуючий суддя підпис Т.Р.Лядова
Судді підпис В.А.Омельченко
підпис О.В.Кучерук
З оригіналом згідно
Помічник судді К.В.Краєвська