СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
27.10.2008 Справа № 22-а-349/08
Попередня справа № 2-16/660.1-2008
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Дадінської Т.В.,
суддів Іщенко Г.М. ,
Горошко Н.П.
секретар судового засідання Ковальчук К.В.
за участю представників сторін:
представник позивача Красноперекопського відкритого акціонерного товариства "Бром" Дерев'янко Олександр Михайлович ,
представник відповідача Красноперекопської об'єднаної Державної податкової інспекції Шепель Іван Олексійович ,
представник відповідача Красноперекопської об'єднаної Державної податкової інспекції Сачок Олег Анатолійович ,
Прокуратура АР Крим Красноперекопського відкритого акціонерного товариства "Бром" прокурор Цуркан Сергій Анатолійович, посвідчення № 505 від 13.06.07 ,
розглянувши апеляційну скаргу Красноперекопської об'єднаної Державної податкової інспекції АР Крим на постанову Господарський суд Автономної Республiки Крим (суддя Омельченко В.А. ) від 31.07.08 по справі № 22-а-349/08
за позовом Красноперекопського відкритого акціонерного товариства "Бром" (вул. Північна 1,Красноперекопськ,Автономна Республіка Крим,96000)
до Красноперекопської об'єднаної Державної податкової інспекції АР Крим (вул. Північна 2,Красноперекопськ,Автономна Республіка Крим,96000)
3-ті особи:
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду АР Крим (суддя Омельченко В.А.) від 31 липня 2008 року у справі № 2-16/660.1-2008А ( № 22-а-349/08) позов Красноперекопського акціонерного товариства «Бром» до Красноперекопської об’єднаної державної податкової інспекції за участю прокурора АР Крим про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень було задоволено у повному обсязі. Визнані недійсними податкові повідомлення-рішення Красно перекопської об’єднаної державної податкової інспекції АР Крим № 0000142602/0 від 28 липня 2005 року про визначення податкового зобов’язання з податку на землю в розмірі 992601,09 грн. (661734,06 грн. основного платежу та 330867,03 грн. штрафних санкцій) та № 0000152602/0 від 28 липня 2005 року про визначення податкового зобов’язання з податку на землю у розмірі 260033,92 грн. (173355,95 грн. основного платежу та 86677,97 грн. штрафних санкцій).
Не погодившись з постановою суду, Красноперекопська об’єднана державна податкова інспекція звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду, прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судове рішення ухвалено без повного з’ясування обставин справи, що мають істотне значення для розгляду справи, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права України.
Так, відповідач посилається на положення статті 8 Закону України «Про плату за землю», якою визначено, що податок за земельні ділянки, надані для підприємств промисловості справляється з розрахунку 5 відсотків від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області. Відповідно до статутних документів позивача його основною діяльністю є промисловість. Державний акт на право постійного користування землею 11-КМ № 002512 від 25 грудня 1997 року свідчить про те, що земля позивачу надана в постійне користування для промислового виробництва. Крім того, з посиланням на положення статті 18 та частини 1 статті 19 Земельного Кодексу України, відповідач вказує, що запроваджено класифікацію земель на категорії а основною підставою віднесення земельної ділянки до тієї чи іншої категорії є її цільове призначення. Крім того, відповідно до статей 58 та 59 Земельного Кодексу України у постійне користування землі водного фонду надаються державним водогосподарським організаціям для догляду за водними об’єктами, прибережними захисними смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами тощо. На думку відповідача, Земельним Кодексом України не передбачена можливість використання земель водного фонду для цілей промисловості, а лише за доглядом за водними об’єктами чи для рибогосподарських, спортивних, туристичних потреб. Відповідач також посилається на постанову Вищого адміністративного суду України від 27 травня 2008 року у справі 2-25/113-2006 та вважає, що позивачем були пропущені строки звернення з адміністративним позовом, встановлені статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
У судовому засіданні відповідач підтримав апеляційну скаргу.
Позивач проти апеляційної скарги заперечує та надав суду письмові заперечення в яких вказав, що суд першої інстанції правильно дав оцінку доводам відповідача про пропуск строку звернення з адміністративним позовом, правильно встановив, що Закон України «Про плату за землю» розмір плати за землю з категорією землі на момент її обчислення не пов’язує. Доводи апеляційної скарги та заперечень на позов позивач вважає недопустимими доказами. Рішення по справі позивач вважає обґрунтованим та таким, що не підлягає скасуванню.
Прокурор у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу відповідача та просив суд скасувати судове рішення по справі, а в позові відмовити.
Колегія суддів, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, думку прокурора, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що 26 липня 2005 року Красноперекопською об’єднаною державною податковою інспекцією була проведена планова документальна перевірка Відкритого акціонерного товариства «Бром»з питання дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01 квітня 2004 року по 01 квітня 2005 року.
У результаті перевірки було встановлено порушення податкового законодавства України, у тому числі статей 2, 8 Закону "України Про плату за землю", що виразилося у заниженні податку на землю на загальну суму 835526,19 грн., в тому числі: у період з 01 квітня 2004 року по 31 грудня 2004 рок на суму 626753,70 грн.; у період з 01 січня 2005 року по 31 березня 2005 року на суму 208772,49 грн., про що складений акт за № 115/23-2/05444552 від 26 липня 2005 року.
На підставі зазначеного акту планової документальної перевірки Красноперекопською об’єднаною державною податковою інспекцією прийнято податкові повідомлення-рішення за № 0000142602/0 від 28 липня 2005 року про визначення платнику податку податкового зобов’язання по податку на землю у розмірі 992601,09 грн., у тому числі 661734,06 грн. –основного платежу (податку на землю) та 330867,03 грн. –штрафних (фінансових) санкцій, а також за № 0000152602/0 від 28 липня 2005 року про визначення податкового зобов’язання по податку на землю у розмірі 260033,92 грн., у тому числі 173355,95 грн. –основного платежу (податку на землю) та 86677,97 грн. – штрафних (фінансових) санкцій.
Матеріали справи свідчать про те, що підставами для донарахування податкових зобов’язань позивачу по податку на землю є висновки податковій інспекції про заниження позивачем податкових зобов’язань по податку на землю у зв’язку з неправомірним застосуванням ставки податку у розмірі 0,3% від грошової оцінки землі. Ця ставка податку була застосована позивачем у розрахунку податку на землю як для земель водного фонду. На думку податкової інспекції, позивач повинен був розраховувати податок на землю по ставці 5% від грошової оцінки землі, тобто по ставці податку на землі промисловості.
Такі висновки відповідача засновані на підставі відомостей Державного акту на право постійного користування землею ВАТ «Бром» серії 11-КМ № 002512 від 25 грудня 1997 року, згідно до якого земля надана позивачу у постійне користування для промислового виробництва та на підставі акту Державної земельної інспекції АР Крим перевірки дотримання вимог земельного законодавства, реалізації державної політики в сфері регулювання земельних відносин, використання і охорони земель ВАТ «Бром»від 16 травня 2005 року, якім зазначено, що ВАТ «Бром» фактично використовує земельні ділянки для промислових потреб.
Судова колегія не погоджується з висновками Красноперекопської об’єднаної державної податкової інспекції про заниження позивачем податкових зобов’язань по податку на землю у зв’язку з неправильним застосуванням ставки податку. При цьому судова колегія керується наступним.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про плату за землю»підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності – договір оренди такої земельної ділянки.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про плату за землю» платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року та подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про плату за землю» податок за земельні ділянки, надані на землях водного фонду, за винятком земельних ділянок, зазначених у частині другій статті 6 цього Закону, справляється у розмірі 0,3 відсотка від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.
Відповідно до листа Красноперекопської райдержадміністрації від 17 лютого 2005 року № 01.01-05/364 земельні ділянки, які знаходяться в постійному користуванні позивача згідно до державного акту на право постійного користування під об’єктами «Озеро Старе»і «Озеро Ян-Гул»згідно до формі статистичної звітності 6-зем «Звіт про наявність земель і розподіл їх по власникам земель, користувачам, угідь і видам економічної діяльності» класифікуються: графа 72 –води, в тому числі графа 75 –озера, прибережні замкнені водойми, лимани, відносяться до земель водного фонду.
Згідно до пункту 1 статті 58 Земельного Кодексу України землі, зайняті морями, озерами, ріками, водосховищами, болотами, іншими водними об’єктами, а також островами, відносяться до земель водного фонду.
Статтею 20 Земельного Кодексу України передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
18 січня 2006 року позивач звернувся до Красноперекопської райдержадміністрації з проханням повідомити про категорію земель, наданих по Державному акту 11-КТ № 002512 від 24 грудня 1997 року в постійне користування озер Старе площею 1301,97 га і Ян-Гул площею 341,08 га на що надійшла відповідь про те, що на території Красноперекопського району в постійне користування для промислового виробництва ВАТ «Бром»передані земельні ділянки загальною площею 1643,05 га, в тому числі землі водного фонду (озеро Ян-Гул) – 341,08 га і землі водного фонду (озеро Старе) –1301,97 га.
В матеріалах справи є відповідь, яка надана на запит суду першої інстанції про те, що зміни цільового призначення земельних ділянок як критерію категорійністі землі органами державної влади і місцевого самоврядування згідно статті 20 Земельного Кодексу України не приймались.
Судова колегія погоджується с висновками суду першої інстанції про те, що водні об’єкти «Озеро Старе і «Озеро Ян-Гул»існували до виникнення підприємства та виробництва брому і саме з метою використання сировини з цих озер у 1932 біля них було створено промислове підприємство. З матеріалів справи вбачається, що озеро Старе використовується як накопичувач сировини (східний відсік) та відходів (західний відсік), а озеро Ян-Гул не використовується. Позивач скидає відпрацьовану ропу в накопичувач-відстійник, організований –в ложі західного відсіку озера Старе для подальшого до очищування шляхом відстоювання механічних домішок, про що свідчить лист Республіканського комітету АР Крим з охорони навколишнього природного середовища № 3318 від 26 травня 2008 року. Позивач в озерах ніяких технологічних операцій не проводить, а також ніяк не змінюється сутність водного об’єкту.
Таким чином, дані земельного кадастру та інші фактичні обставини справи свідчать про те, що позивач по спірним земельним ділянкам користується саме землями водного фонду, тому обчислення та нарахування земельного податку по ставці 0,3% позивачем здійснюється у відповідності з вимогами Закону.
Що стосується доводів апеляційної скарги відносно пропуску позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом, то суд першої інстанції вірно дав цім доводам юридичну оцінку вказав, що спірні правовідносини виникли між сторонами до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки позов пред’явлено 05 серпня 2005 року. Крім того, відповідно до частини 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно до підпункту 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-111 від 21 грудня 2000 року із змінами та доповненнями з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов’язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення. Строки давності передбачені статтею 15 цього Закону та складають 1095 днів.
Не приймаються до уваги посилання відповідача на постанову Вищого адміністративного суду України від 27 травня 2008 року у справі № 2-25/113-2006 тому, що ця справа стосується інших сторін та іншого предмету спору.
Таким чином, суд першої інстанції повно з’ясував обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду, викладені в судовому рішенні, відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим підстави для скасування судового рішення відсутні.
На підставі вищевикладеного, судова колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Красноперекопської об’єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.
Постанову господарського суду АР Крим від 31 липня 2008 року у справі № 2-16/660.1-2008А (№ 22-а-349/08) залишити без змін.
Ухвала набирає законну силу з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом місяця з моменту проголошення.
Головуючий суддя Т.В. Дадінська
Судді Г.М. Іщенко
Н.П.Горошко