ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
ПОСТАНОВА
Іменем України
30.10.08Справа №2-а-495/08
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі :
Головуючого судді Циганової Г.Ю.
при секретарі судового засідання Заєвській Н.В.
За участю сторін:
від позивача представники за довір. - Кардончик В.Г., Ібрагімов А.Ш.,
від відповідача представники за довір. - Долгих О.Л., Добровольська В.Д., Макієнко Н. Ю.
розглянув адміністративну справу
,
за позовом ТОВ "Кримгаз"
до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.
Суть спору: До Окружного адміністративного суду Автономної Республікизвернулося Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Кримгаз» (далі – ВАТ «Кримгаз», позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополь (далі – ДПІ в м. Сімферополь, відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0012411501/0 від 14.12.07р. про донарахування податкових зобов’язань з податку на прибуток по операціях, відображених у відповідності зі статтею 12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” у зв’язку з урегулюванням сумнівної (безнадійної) заборгованості у сумі 87024,21грн. Свої вимоги позивач пояснює тим, що зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято у порушення норм діючого законодавства, а тому підлягає визнанню нечиним; наполягає на тому, що позивачем не припущено ніяких порушень при відображені у податковій декларації сум сумнівної (безнадійної) заборгованості відповідно до вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств.
Під час судового розгляду справи позивач уточнив свої позовні вимоги та просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення №0012411501/0 від 14.12.2007, №0012411501/1 від 13.02.2008, №0012411501/2 від 29.04.2008, №0012411501/3 від 07.02.2008, тобто з урахуванням всіх податкових повідомлень-рішень, прийнятих після завершення відповідних етапів процедури адміністративного оскарження первинного податкового повідомлення-рішення.
У судовому засіданні представник позивача позов повністю підтримав та пояснив, що вважає висновки відповідача щодо порушень позивачем діючого податкового законодавства при визначенні сум податку на прибуток, надуманими, та такими, що не підтверджуються матеріалами справи.
У судовому засіданні представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечували з підстав, викладених у письмових запереченнях, вважають оскаржувані податкові повідомлення–рішення обґрунтованими, а позовні вимоги – такими, що не підлягають задоволенню. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на пп.5.3.3 п.5.3. ст.5, пп.12.1.1 п.12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.6.1.1. п.6.1 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість», пп.17.1.4 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», лист ДПА України від 18.05.2006 N9425/7/15-0317 «Щодо відображення сум від'ємного значення об'єкта оподаткування та сумнівної, безнадійної заборгованості в деклараціях з податку на прибуток підприємства» та наполягає на тому, що правомірність прийняття оскаржуваних позивачем у судовому порядку податкових повідомлень-рішень обґрунтована та перевірена за результатами розгляду скарг позивача в адміністративному порядку, зазначені повідомлення-рішення залишені без змін рішеннями відповідних податкових органів – ДПІ в м. Сімферополі, ДПА в АР Крим та ДПА України.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до п.1 ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Судом встановлено, що Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації “Кримгаз” (далі - ВАТ “Кримгаз”, позивач) є юридичною особою, зареєстровано 14.04.1995 року, ідентифікаційний код платника податків 03348117, та взято на податковий облік у ДПІ в м. Сімферополі 14.04.1995.
Згідно з п.1 ч.2 ст.55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб’єктами господарювання.
Таким чином, судом встановлено, що ВАТ “Кримгаз” є суб’єктом господарювання, юридичною особою, зобов’язане виконувати обов’язки, покладені на нього законами у зв’язку зі здійсненням господарської діяльності, у тому числі стосовно належного нарахування та сплати податків.
Пунктом 7 ч.1 ст.3 КАС України дано визначення суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною 1,3 статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 №509-ХІІ, із змінами і доповненнями, Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Відповідно до пп.2.1.4 п.2.1. ст.2 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-ІІІ від 21.12.2000, із змінами і доповненнями, податкові органи визнані контролюючими органами стосовно податків і зборів (обов’язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Отже, вони наділені компетенцією, визначеною пп.2.2.1 п.2.2. ст.2 Закону здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати зазначених податків.
Отже, органи державної податкової служби у відносинах з суб’єктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являються суб’єктами владних повноважень.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.
Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо визнання нечинними податкових повідомлень рішень органів податкової інспекції, які є суб’єктом владних повноважень, суд зобов’язаний перевірити, чи здійснювалася перевірка, за результатами якої були видані повідомлення-рішення, на підставі закону, які повноваження мав ревізор під час проведення перевірки, чи прийнято рішення по справі безсторонньо та добросовісно.
Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 19 Конституції України зобов’язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Отже “на підставі” означає, що суб’єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов’язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов’язків, встановлених законами.
“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобов’язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.
Суд з’ясовує, чи використане повноваження, надане суб’єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Судом встановлено, що ДПІ в м. Сімферополя 10.12.2007 проведено невиїзну документальну (камеральну) перевірку податкової звітності - декларації по податку на прибуток ВАТ «Кримгаз» за 9 місяців 2007р., отриманої від відповідача 07.11.2007, результати перевірки відображено в акті №8119/15-1/03348117 від 10.12.12007.
Підставами для проведення перевірки в акті зазначений п.1 ст.11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” та абз. «в» пп.4.2.2. ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі – Закон №2181).
Згідно з п.1 ч.1 ст.11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами.
Відповідно до абз. «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону N2181 контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання. При цьому, камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.
Згідно з пп.1.12 ст.1, пп.2.1.4 ст.2 Закону N2181 податкові органі визначені контролюючими органами стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів (крім тих, контроль за якими здійснюється іншими контролюючими органами).
Згідно з пп.1.11 ст.1 Закону №2181 податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).
Таким чином, податкові органи є контролюючим органом, які мають право самостійно проводити камеральні перевірки на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях.
Крім того, згідно з п.8.2. Регламенту адміністрування податків, зборів (обов’язкових платежів), затвердженому наказом ДПА України №62 від 09.02.2006, документальні невиїзні перевірки проводяться у разі виявлення органом державної податкової служби арифметичної або методологічної помилки у поданих платниками податків податкових деклараціях, звітах та інших документах, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), а також у випадках заявленого до відшкодування податку на додану вартість.
Розділом ІІІ Методичних рекомендацій, щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при адмініструванні податку на прибуток, затверджених наказом ДПА України 11.12.2006 N766 (далі – Методичні рекомендації №766), передбачено, що всі податкові декларації і розрахунки, що подаються платником до податкової інспекції, підлягають обов'язковій камеральній перевірці працівниками підрозділів адміністрування податку на прибуток.
Відповідно до пп.1.3. п.1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 №327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за №925/11205, за результатами проведення виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового законодавства – довідка. Такий акт є службовим документом, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки і є носієм доказової інформації про виявлені порушення податкового законодавства суб’єктами господарювання. Зазначені терміні («акт» і «довідка») застосовуються в аналогічному значенні також у Методичних рекомендаціях №766.
Суд звертає увагу на те, що в акті перевірки зазначено про проведення перевіркі саме на підставі даних, зазначених в декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2007 року вх.№214750 від 07.11.2007.
Аналізуючи матеріали справи, суд вважає, що відповідач провів невиїзну документальну (камеральну) перевірку декларації ВАТ “Кримгаз” з податку на прибуток за 9 місяців 2007 року в межах своїх повноважень.
Судом встановлено, що за результатами проведеної камеральної перевірки було виявлено та в акті перевірки зазначено, що в декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2007 року, вх.№214750від 07.11.2007, по рядку 05.3 «Врегулювання сумнівної (безнадійною) заборгованості», а також у додатку К4 (по рядку «сума збільшення валових витрат») ВАТ «Кримгаз» відображено суму 4826191грн., що включає у тому числі заборгованість по підприємствах з урахуванням податку на додану вартість, а саме: ОП „Кримтеплокомуненерго” (ЗКПО 0335859) відповідно до рішення Господарського суду АР Крим №2-9/4675-07 від 26.03.2007 на суму 217358грн., ОП „Кримтеплокомуненерго” (ЗКПО 0335859) відповідно до рішення Господарського суду АР Крим №2-15/2254-07 від 26.03.2007 на суму 244525грн., ОП „Кримтеплокомуненерго” (ЗКПО 0335859) відповідно до рішення Господарського суду АР Крим №2-29/2332-06 від 12.06.2007 на суму 38146грн., ТОВ „Кримтеплокомунелектроцентраль” (ЗКПО 32417960) відповідно до рішення Господарського суду АР Крим №2-7/2042-07 від 29.03.2007 на суму 353571грн., ДП „Кримськи генеруючі системи” (ЗКПО 30909683) відповідно до рішення Господарського суду АР Крим №2-15/7013-07 від 18.06.2007 на суму 253226грн., всього 3060826грн.
У акті перевірки від 10.12.2007 зазначено, що урахування ВАТ „Кримгаз” у стр.05.3. Декларації з податку на пруток сумнівної заборгованості з податком на додану вартість є порушенням Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” (ст.5 пп.5.3.3 та ст.12 п.12.1. пп.12.1.1.). Також зазначено, що „у декларації позивача з податку на прибуток за 9 місяців 2007 року у рядку 05.3 та у додатку К4 необхідно було відобразити суму 4316053,30грн., яка змінює ряд.08 «від’ємне значення об’єкта оподаткування» декларації з податку на прибуток з суми (-178617грн.) на значення у сумі 331520,7грн. і тому рядок 14 «податкове зобов’язання звітного періоду» дорівнюється сумі 82880,2 тис.грн.”.
Відповідно до висновків акту перевірки податкової декларації від 10.12.2007 відповідачем встановлено заниження позивачем суми податку на прибуток за звітний період 9 місяців 2007 року на 82880,2 грн.
Судом встановлено, що відповідно до Додатку 1 до акту перевірки від 10.12.2007 розрахунок суми заборгованості по підприємствам без урахування податку на додану вартість був зроблений відповідачем виключно на підставі доданих позивачем до декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2007 року копій судових рішень господарського суду АР Крим:
- у справі №2-9/4675-07 від 26.03.07 - про стягнення з ОП «Кримтеплокоммуненерго» на користь ВАТ „Кримгаз” заборгованості в розмірі 2171358 грн.,
- у справі №2-15/2254-07 від 26.03.07 - про стягнення з ОП «Кримтеплокоммуненерго» на користь ВАТ „Кримгаз” заборгованості у розмірі 244525 грн.,
- у справі №2-29/2332-06 від 12.06.07 – про стягнення з ОП «Кримтеплокоммуненерго» на користь ВАТ „Кримгаз” заборгованості в розмірі 38146грн.,
- у справі №2-7/2042-07 від 29.03.07 - про стягнення з ТОВ «Кримтеплоелектроцентраль» на користь ВАТ „Кримгаз” заборгованості у розмірі 353570грн.,
- у справі №2-15/7013-07 від 18.06.07 – про стягнення з ДП «Кримські генеруючи системи» на користь ВАТ”Кримгаз” заборгованості у розмірі 253227грн.,
а всього на суму 3060826грн.
Виходячи із зазначених у судових рішеннях сум заборгованості відповідач розрахунковим шляхом (застосовуючи коефіцієнт 1.2) визначив суму податку на додану вартість, визначив загальну суму заборгованості без ПДВ у розмірі 2550688,3грн. та визначив суму завищення по ряд.05.3 на 510137,7грн.
На підставі акту перевірки №8119/15-1/03348117 від 10.12.12007 ДПІ в м. Сімферополі прийнято податкове повідомлення-рішення №0012411501/0 від 14.12.2007, яким ВАТ „Кримгаз” визначено суму податкового зобов'язання за платежем - податок на прибуток в розмірі 87024,21грн., в тому числі 82880,20 грн. за основним платежем та 4144,01грн. штрафних (фінансових) санкцій. В рішенні ДПІ в м. Сімферополі посилається на пп. "в" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 , пп.17.1.4 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", п.16.4 ст.16 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.
Судом встановлено, що з прийнятим податковим повідомленням рішенням позивач не погодився та оскаржив його до ДПІ в м. Сімферополі, а потім до ДПА в АР Крим. Рішенням ДПІ в м. Сімферополі про результати розгляду первинної скарги (а.с.10-11), а також рішенням ДПА в АР Крим про результати розгляду повторної скарги (а.с.12-13) зазначеними податковими органами податкове повідомлення-рішення залишено без змін, посилаючись на лист ДПА України від 18.05.2006 №94259/7/15-0317.
Позивач також звертався зі скаргою в порядку пп.5.2 ст.5 Закону України №2181 до ДПА України, але відповідно до рішення №6237/6/25-0115 від 25.06.2008 (отримане 01.07.08) про результати розгляду повторної скарги (а.с.8-9) ДПА України залишила без змін податкове повідомлення-рішення №0012411501/0 від 14.12.2007 та рішення ДПА в АР Крим від 18.04.2008 №1011/10/25-023, а скаргу – без задоволення.
Після завершення відповідних етапів процедури адміністративного оскарження первинного податкового повідомлення-рішення №0012411501/0 від 14.12.2007 позивачу ДПІ в м. Сімферополі було направлені відповідні повідомлення-рішення №0012411501/1 від 13.02.2008, №0012411501/2 від 29.04.2008, №0012411501/3 від 07.02.2008.
Судом встановлено, що суть спору полягає у правомірності донарахування відповідачем податкового зобов’язання з податку на прибуток у зв’язку з відображенням в податкової декларації позивача сум сумнівної (безнадійної) заборгованості.
Питання відображення та врегулювання сумнівної, безнадійної заборгованості в податковому обліку визначаються нормами Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.
Судом перевірено обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки від №8119/15-1/03348117 від 10.12.12007, та підстави та обґрунтованість винесення відповідачем податкових повідомлень-рішень по справі, та встановлено наступне.
Підпунктом 5.2.8 п.5.2. ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що до валових витрат включаються суми безнадійної заборгованості, у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку.
Порядок врегулювання сумнівної, безнадійної заборгованості викладений в пункту 12.1 ст.12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.
Відповідно до підпункту 12.1.1 пункту 12.1 ст.12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” платник податку - продавець товарів (робіт, послуг) має право збільшити суму валових витрат звітного періоду на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у поточному або попередніх звітному податкових періодах у разі коли покупець таких товарів (робіт, послуг) затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсацій їх вартості). Таке право на збільшення суми валових витрат виникає, зокрема, відповідно до абз. „а” пп.12.1.1 п.12.1 ст.12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, якщо протягом такого звітного періоду платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця.
Судом встановлено, що позивач мав право на збільшення суми валових витрат звітного періоду з податку на прибуток за 9 місяців 2007 року, враховуючи судові рішення господарського суду АР Крим про стягнення з контрагентів позивача – покупців сум заборгованості. Зазначений факт підтверджується дослідженими у судовому засіданні судовими рішеннями, які також булі об’єктом перевірки та відображені в акті перевірки від 10.12.2007, також підтверджуються поясненнями представників позивача у судовому засіданні та не заперечувався представниками відповідача під час судового розгляду.
Як вже було зазначено, ВАТ «Кримгаз» включило до складу валових витрат в декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2007 року суми безнадійної заборгованості за відвантажені товари (роботи послуги), які були зафіксовані відповідними рішеннями господарського суду АР Крим, на загальну суму 3060826 грн.
Відповідач вважає, що при цьому позивачем було порушено вимоги підпункту 5.3.3 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», про що зазначено у акті перевірки від 10.12.2007. Проте такий висновок відповідача не є обґрунтованим, суперечить матеріалам справи та не відповідає вимогам закону виходячи з наступного.
Згідно з пп.5.3.3 п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат витрати зокрема на сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання.
Таким чином, відповідно до вимог зазначеної норми відбувається визначення розміру валових витрат платника податків саме з операцій придбання ним товарів (робіт, послуг) для виробничого або невиробничого використання, та її неможливо застосовувати до спірних правовідносин щодо відображення врегулювання сумнівної, безнадійної заборгованості, оскільки у цьому випадку існує спеціальна норма пункту 12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яка і підлягає застосуванню.
Суд також враховує, що згідно з підпунктом 12.4.1 пункту 12.4 ст.12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” у разі коли дебітор повністю або частково погашає безнадійну заборгованість, попередньо віднесену кредитором до складу валових витрат або відшкодовану за рахунок страхового резерву згідно з положеннями пункту 12.1 і пункту 12.3 цієї статті, кредитор збільшує валовий доход на суму компенсації, одержаної від дебітора, у податковий період, протягом якого відбулося повернення зазначеної заборгованості або її частини.
Судом встановлено, що ВАТ «Кримгаз» відповідно до пп.12.4.1 п.12.4 ст.12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” включило до складу валових доходів по рядку 02.3 декларації з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2007 року суму часткового погашення заборгованості, попередньо віднесеної до складу валових видатків: ОП «Кримтеплокоммуненерго» за судовим рішенням у справі №2-9/4675-07 від 26.03.07 на суму 498667грн., ДП «Кримські генеруючи системи» за судовим рішенням у справі №2-15/7013-07 від 18.06.07 на суму 147362грн., а всього на загальну суму 646029 грн., з урахуванням податку на додану вартість.
Суд зазначає, що в ходе перевірки декларації з податку на прибуток порушень у відображенні позивачем суми у рядку 02.3 не встановлено, тобто воно визнано відповідачем таким, що відповідає законодавству.
Крім того, судом враховані вимоги Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства (далі – Порядок №143), затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2003 №143 (із змінами та доповненнями), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.04.2003 за N271/7592.
Пунктом 1.2 Порядку №143 встановлено, що цей Порядок застосовується всіма платниками податку на прибуток підприємств, крім страховиків та банків, для яких установлюються окремі порядки складання декларацій.
При цьому пункт 3.1. Порядку №143 містить таблицю, у якої зазначені положення Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", якими слід керуватися при заповненні рядків декларації. Зокрема зазначено, що при заповненні рідка 05.3 необхідно керуватися вимогами ст.12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", з урахування пунктів 5 і 10 Перехідних положень Закону №349-IV від 24.12.2002. «Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"» (далі – Закон №349).
Пунктом 5 Перехідних положень Закону №349 встановлено, що порядок урегулювання безнадійної заборгованості, визначений статтею 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції цього Закону), застосовується для цілей оподаткування щодо заборгованості, віднесеної до складу валових витрат продавця або до страхового резерву кредитора, після набрання чинності цим Законом.
Пунктом 10 Перехідних положень Закону №349 встановлено, що норми законодавства, які визначають поняття "безнадійна заборгованість", застосовуються для цілей оподаткування з урахуванням норм цього Закону.
Суд зазначає, що Порядком №143 не визначено обов’язок платника податків при заповнені рядку 05.3 Декларації з податку на прибуток керуватися ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", тому у будь – якому разі посилання в акті камеральної перевірки від 10.12.2007 на порушення позивачем вимог пп.5.3. п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є необґрунтованим.
При розгляді питання щодо обґрунтованості доводів відповідача щодо необхідності дотримання позивачем пп.5.3. п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" при визначенні розміру сумнівної заборгованості по ряд.05.3 декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2007 року судом враховано, що ДПА України як центральним контролюючим органом з питань оподаткування наказом від 11.07.2003 №346 затверджено Узагальнююче податкове роз’яснення щодо застосування пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами і доповненнями). Проте зазначене Узагальнююче податкове роз’яснення не містить посилань на пп.5.3. п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Крім того суд вважає безпідставним та необґрунтованим самостійне визначення відповідачем сум ПДВ розрахунковим шляхом під час камеральної перевірки податкової декларації позивача з податку на прибуток та корегування суми заборгованості, віднесеної позивачем до складу валових витрат, оскільки Законом України «Про податок на додану вартість» встановлені вимоги щодо визначення сум податку на додану вартість, відповідного первинного податкового і розрахункового документу, платника ПДВ тощо.
При цьому суд зазначає, що відповідно до Методичних рекомендації №766, які є обов’язковими для виконання органами державної податкової служби під час проведення камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток, якщо в ході камеральної перевірки виникають питання достовірності окремих звітних показників або невідповідностей, що вказують на можливі порушення податкової дисципліни, підрозділи оподаткування юридичних осіб можуть одержувати від платників податків (посадових осіб платників податків) пояснення з цих питань, запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток такими платниками податків. Письмові повідомлення про такі запрошення направляються не пізніше ніж за десять робочих днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (посадова особа платника податків) (пункти 3 та 4 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"). Проте доказів щодо здійснення відповідачем зазначених дії суду не надано.
Суд приймає до уваги посилання позивача в обґрунтування позовних вимог на Інструкцію про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджену наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 N291 та зареєстровану в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за N893/4186 (із змінами та доповненнями, далі – Інструкція №291).
Відповідно до Інструкції №291 на рахунку 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» ведеться узагальнення інформації про розрахунки з покупцями й замовниками за відвантажену продукцію, товари, виконані роботи й послуги. За дебетом рахунку 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками" відображається продажна вартість реалізованої продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг (у тому числі на виконання бартерних контрактів), яка включає податок на додану вартість, акцизи та інші податки, збори (обов'язкові платежі), що підлягають перерахуванню до бюджетів та позабюджетних фондів та включені у вартість реалізації, за кредитом - сума платежів, які надійшли на рахунки підприємства в банківських установах, у касу, та інші види розрахунків. Сальдо рахунку відображає заборгованість покупців та замовників за одержані продукцію (роботи, послуги). Аналітичний облік розрахунків з покупцями та замовниками ведеться за кожним покупцем та замовником за кожним пред'явленим до сплати рахунком.
Таким чином, у разі несплати такої суми заборгованості покупцем (замовником), йому пред’являється претензія та пред’являються позовні вимоги щодо втягнення у судовому порядку суми заборгованості яка обліковується за даними синтетичного та аналітичного обліку за дебетом рахунку 36, у тому числі податок на додану вартість.
Проте суд не може погодитися з доводами позивача щодо застосування судом наслідків пп.4.4.1. п.4.4. ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» на підставі неоднозначного трактування норм ст.12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" центральним контролюючим органом у сфері оподаткування у різних листах та роз’ясненнях. Суд вважає, що такий конфлікт інтересів може бути застосовано виключно у разі, коли норма закону припускає неоднозначне трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняття рішень на користь як платника податків, так і контролюючого органу, проте податкові роз’яснення у будь-якому разі не є нормативно-правовими актами, а існування таких норм права, що припускають неоднозначне трактування, судом під час розгляду справи не встановлено.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача на роз’яснення щодо відображення сум від’ємного визначення об’єкта оподаткування, викладених ДПА України у листі від 18.05.2006 з наступних підстав.
Згідно з ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до підпункту "г" підпункту 4.4.2 пункту 4.4 статті 4 Закону України №2181 будь-які відповіді контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування вважаються податковими роз'ясненнями. При цьому встановлено, що податкове роз'яснення не має сили нормативно-правового акта.
Таким чином, лист ДПА України від 18.05.2006 N9425/7/15-0317 «Щодо відображення сум від'ємного значення об'єкта оподаткування та сумнівної, безнадійної заборгованості в деклараціях з податку на прибуток підприємства» у розумінні Закону України №2181 є податковим роз’ясненням та не має сили нормативно-правового акта.
Дослідивши зазначене податкове роз’яснення як доказ, на який посилається відповідач в обґрунтування правомірності оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень, суд дійшов висновку про відсутність підстав у будь-якому разі розповсюджувати зазначене роз’яснення на спірні правовідносини.
У Порядку проведення камеральної перевірки податкової декларації з податку на прибуток (Додаток 1 до Методичних рекомендацій N766) зазначено про необхідність при проведенні камеральних перевірок декларацій з податку на прибуток щодо застосування пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про прибуток" керуватись листом ДПА України від 18.05.2006 N9425/7/15-0317, а саме: платники податку на прибуток - продавці згідно з підпунктом 12.1.1 пункту 12.1 статті 12 Закону збільшують валові витрати у рядку 05.3 декларації на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) без урахування податку на додану вартість; платники податку на прибуток - покупці відповідно до підпункту 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону збільшують валові доходи у рядку 02.3 декларації на всю суму непогашеної заборгованості, включаючи суми податку на додану вартість.
У листі ДПА України від 18.05.2006 N9425/7/15-0317 зазначене головам державних податкових адміністрацій в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі забезпечити при проведенні камеральних перевірок декларацій з податку на прибуток за звітні періоди 2006 року відпрацювання питань відображення у складі валових витрат платників від'ємного значення об'єкта оподаткування попередніх періодів та застосування п.12.1 ст.12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Як вбачається з матеріалів справи спір між сторонами виник за результатами проведеної відповідачем камеральної перевірки податкової декларації позивача за 9 місяців 2007 року.
Виходячи з наведеного, не вбачається жодних підстав розповсюджувати зазначене податкове роз’яснення на інші періоди декларування ніж зазначені у листі ДПА України від 18.05.2006 N9425/7/15-0317 звітні періоди 2006 року.
Суд враховує, що рішення, дії суб’єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, суб’єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб’єкта, визначених законом.
Суд також враховує, що суб’єкт владних повноважень зобов’язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.
На підставі викладеного, суд вважає, що рішення про донарахування податкових зобов’язань зі сплати податку на прибуток, нарахування фінансових санкцій, не можуть бути визнані такими, що прийняті на підставі закону, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно.
Таким чином, відповідач по справі не надав доказів, що позивач незаконно занизив податкове зобов’язання з податку на прибуток, тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 2 статті 11 суд може вийти за межі позовних вимог тільки у разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про визнання податкових повідомлень-рішень нечинними, а не про визнання їх протиправними та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Тому за результатами розгляду справи належить до стягнення на користь позивача сума здійснених ним судових витрат у розмірі 3,40грн., яка підтверджена платіжним дорученням про сплату судового збору (а.с.5).
У зв’язку зі складністю справи у судовому засіданні 30.10.2008 судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі відповідно до ч.3 ст.160 КАС України складено 04.11.2008.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.94, 158– 163 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі №0012411501/0 від 14.12.2007, №0012411501/1 від 13.02.2008, №0012411501/2 від 29.04.2008, №0012411501/3 від 07.02.2008 про нарахування ВАТ „Кримгаз” (ЗКПО 03348117) суми податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток, в розмірі 87024,21грн.
4. Стягнути на користь ВАТ „Кримгаз” (ЗКПО 03348117) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 3,40грн.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського адміністративного апеляційного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).
Суддя Окружного
адміністративного суду
Автономної Республіки Крим Циганова Г.Ю.