АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 11/774/1439/13 категорія ч. 3 ст. 185 КК України

головуючий в суді І інстанції суддя Поліщук Р.А.

доповідач в суді ІІ інстанції суддя Кислий М.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2013 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати по кримінальним справам апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кислого М.М.,

суддів Кузьменко В.М., Ферафонтова В.Ю.,

за участю прокурора Кальника О.М.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та засудженого ОСОБА_1 на вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 червня 2013 року, -

В с т а н о в и л а:

цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянство України, судимий:

- 19.07.2007 року Оболонським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185, 70 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі. 26.10.2010 року звільнений умовно-достроково на 09 місяців 12 днів,

засуджений

- за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань, призначено 3 роки 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків частково приєднане не відбуте покарання, призначене за вироком Оболонського районного суду м. Києва від 19.07.2007 року і остаточно призначено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він 08.07.2007 року о 09 годині 30 хвилин, знаходячись на майданчику 4 поверху в під'їзді будинку АДРЕСА_1, шляхом підбору ключа до замка, проник у тамбур під'їзду, який є іншим приміщенням, звідки діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, таємно викрав велосипед «Вайнер Паладин» вартістю 2500 грн., який належить ОСОБА_2, чим заподіяв їй матеріальні збитки на вказану суму. Викрадене продав, гроші витратив на особисті потреби.

Крім того, ОСОБА_1, 12.07.2011 року приблизно в 00 годин 10 хвили, знаходячись на майданчику 2 поверху в під'їзді будинку АДРЕСА_1, шляхом підбору ключа до замка, проник у тамбур під'їзду, який є іншим приміщенням, звідки з корисливих мотивів, діючи повторно, таємно викрав зварювальний апарат, ножовку та інше майно, що належить потерпілій ОСОБА_3, завдавши їй матеріальних збитків на загальну суму 1200 грн. Однак при виході з будинку з викраденим був затриманий і таким чином не довів злочин до кінця з причин, що не залежали від його волі.

В апеляціях:

- прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок щодо ОСОБА_1 скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону і суттєвим порушенням вимог кримінально-процесуального закону, мотивуючи це тим, що судом були порушені вимоги ст. 334 КПК України, а вирок суду не мотивований належним чином (т. 2 а.с. 6-7).

- засуджений в апеляції та у доповненнях до неї просить вирок скасувати у зв'язку з суттєвим порушенням судом вимог кримінально-процесуального закону, неповнотою судового слідства, неправильним застосуванням кримінального закону, а також невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та даним про особу засудженого. В обґрунтування своїх доводів вказує на те, що судом неправильно кваліфіковані його дії за ч. 3 ст. 185 КК України, оскільки в його діях відсутня кваліфікуюча ознака «проникнення в інше приміщення», відтак його вина не доведена. Крім того вважає, що при призначенні йому покарання суд безпідставно не взяв до уваги всі пом'якшуючі обставини по справі. Просить направити справу на досудове розслідування (т. 2 а.с. 9-11, 35-38, 46).

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку прокурора, який не підтримав апеляцію прокурора і просив вирок залишити без змін, а апеляцію засудженого без задоволення, його виступ в судових дебатах, перевіривши матеріали справи в межах поданих апеляцій і обговоривши їх доводи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляції учасників не підлягають задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за яких його засуджено, відповідає фактичним обставинам справи і ґрунтується на зібраних у справі і ретельно досліджених в судовому засіданні доказах, наведених у вироку, а саме:

- показаннями допитаної в судовому засіданні потерпілої ОСОБА_3 про обставини, за яких, 12 липня 2011 року приблизно опівночі вона разом чоловіком бачили як ОСОБА_1 з під'їзду їх будинку виносив габаритні речі, в тому числі їх зварювальний апарат, а після того як його затримали, працівники міліції вилучили у нього ключі і один з вилучених ключів підходив до замка дверей, яка закриває коридор до їх квартири (т. 1 а.с. 238);

- аналогічними показаннями допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_4, який суду пояснив обставини, за яких 12 липня 2011 року ОСОБА_1 було затримано під час спроби викрасти його зварювальний апарат разом з іншим майном з під'їзду їх житлового будинку. Також пояснив, що при відтворенні обстановки і обставин подій ОСОБА_1 добровільно, без будь-якого примусу і впливу показував і розповідав як скоював крадіжки (т. 1 а.с. 238);

- показаннями допитаної в суді свідка ОСОБА_5, яка суду пояснила, що на початку липня 2011 року приблизно о 08.00 годині ранку, на майданчику, що веде в тамбур її квартири, вона зустріла ОСОБА_1 з велосипедом в руках, також пояснила, що коридор в їх квартири обгороджений тамбуром з металевими дверима, які закриваються на замок. Одного разу вона прокинулася від криків в коридорі, а коли вийшли в коридор, то побачила ОСОБА_1, якого впізнала, після чого все розповіла сусідам і співробітникам міліції (т. 1 а.с. 239).

Окрім показань потерпілої та свідків вина засудженого також підтверджується письмовими доказами по справі, які були досліджені в ході судового слідства, а саме:

- даними із заяви потерпілих ОСОБА_3 і ОСОБА_2 в органи міліції про вчинення злочинів (т. 1 а.с. 9, 42),

- даними протоколів огляду місця скоєння злочинів - тамбури, що знаходиться в під'їзді будинку АДРЕСА_1, на 2 та 4 поверхах, в ході яких встановлено місце, де зберігалося викрадене майно ( а.с. 11-15,43-44);

- довідками про вартість викраденого майна (т. 1 а.с. 18, 46 );

- висновком криміналістичної експертизи № 32/02-229 від 26.07.2011 року, згідно якого замок, який був вилучений із дверей тамбуру, справний, на ньому відсутні будь-які сліди впливу, крім того висновком підтверджено, що даний замок міг бути відкрити кожним з чотирьох наданих на дослідження ключем ( т. 1 а.с. 30 - 35);

- даними з протоколу пред'явлення фотознімків для впізнання від 14.07.2011 року, згідно якого свідок ОСОБА_5 впізнала ОСОБА_1 як особу, яку бачила з велосипедом у їх будинку АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 51).

За таких обставин, вказаними аналогічними і узгодженими показаннями свідків, потерпілої ОСОБА_3, а також письмовими доказами по справі спростовуються твердження засудженого про те, що він не вчиняв інкримінованих йому злочинів і повністю викривають його у вчиненні крадіжок чужого майна, поєднаних з таємним проникненням до іншого приміщення.

Крім того, як вбачається з показань допитаного свідка ОСОБА_7, вона проводила досудове слідство у кримінальній справі стосовно ОСОБА_1, який добровільно, без будь-якого примусу давав свідчення про вчинені ним крадіжки. Йому було пред'явлено звинувачення за ч. 3 ст. 185 КК України, оскільки приміщення, з якого була здійснена крадіжка, було визнано сховищем (т. 1 а.с. 240).

З матеріалів справи також вбачається, що ОСОБА_1 на протязі досудового слідства, у тому числі і при відтворенні обстановки та обставин події за його участю, вину визнавав в повному обсязі, показував і розповідав про обставини проникнення до тамбурів житлового будинку, звідки він таємно викрав майно мешканців цього будинку. Про визнання ним своєї вини у вчиненому також свідчить з'явлення із зізнанням (т. 1 а.с. 52-56, 57-59).

Таким чином, органом досудового слідства і судом досліджені всі обставини, які мають значення для об'єктивного, повного і всебічного розгляду справи.

Крім того, з протоколу судового засідання, вироку вбачається, що суд прийняв заходи до виклику і допиту потерпілих і свідків, ретельно дослідив всі зібрані по справі докази, розглянув всі доводи та клопотання засудженого.

Твердження засудженого про невірну кваліфікацію його дій за ч. 3 ст. 185 КК України суд обґрунтовано розцінив як обрану ним форму захисту з метою уникнути відповідальності за скоєне і в цій частині його доводи спростовуються узгодженими і послідовними показаннями потерпілої ОСОБА_3, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, які на протязі всього досудового слідства, так і в суді пояснювали що, викрадене майно перебувало в тамбурах, які мали двері і закривалися на ключі, в них перебувало майно мешканців квартир. Таким чином, доступ сторонніх осіб у ці приміщення був неможливий без ключів.

Таким чином, висновок суду про доведеність вини засудженого ОСОБА_1 у вчиненні злочинів за обставин, наведених у вироку, підтверджується сукупністю доказів, перевірених у встановленому законом порядку, досліджених у судовому засіданні та належно оцінених судом.

Суд дав правильну оцінку доказам і дії засудженого вірно кваліфікував за ч. 3 ст. 185 КК України та за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, оскільки приміщення, звідки було викрадене майно потерпілих, використовувались також для зберігання майна власників прилеглих квартир, мали двері з замками і доступ до них не був вільним.

Отже, доводи засудженого в апеляційній скарзі про односторонність і неповноту досудового і судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а також неправильне застосування судом кримінального закону є безпідставними.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що всі докази, викладені у вироку, є допустимими, належними, достовірними і достатніми для встановлення об'єктивної істини у справі і правильного її розв'язання. Суд ретельно і повно дослідив всі докази, доводи засудженого, дав у вироку оцінку показаннями усіх допитаних у судовому засіданні осіб, іншим доказам, виніс у справі законний обґрунтований вирок а належно вмотивований вирок.

Колегія суддів не вбачає у справі таких порушень норм кримінально-процесуального закону, які б потягли безумовне скасування вироку.

Твердження прокурора про порушення судом вимог ст. 334 КПК України є необґрунтованими, у зв'язку з чим задоволенню не підлягають.

Доводи засудженого про істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону у зв'язку з тим, що при повторному розгляді справи в суді першої інстанції, державне обвинувачення підтримував один і той самий прокурор, колегія суддів розцінює як необґрунтовані та безпідставні.

Так, норми ст. ст. 54, 58 КПК України не виключають можливості участі прокурора при повторному розгляді справи судом після скасування попереднього вироку. Крім того сторони наділені правом заявити відвід прокурору до початку судового слідства. Разом з тим, засудженим про відвід не заявляв.

Що стосується призначеного ОСОБА_1 покарання, то слід зазначити, що суд дотримав вимоги ст. ст. 50, 65 КК України і врахував тяжкість вчинених ним злочинів, дані про особу, всі обставини по справі, у зв'язку з чим, обґрунтовано прийшов до висновку про необхідність призначення засудженому покарання у вигляді позбавлення волі.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про законність, обґрунтованість і належну вмотивованість оскаржуваного вироку, який зміні чи скасуванню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись п. 15 Перехідних положень КПК України, ст. ст. 365, 366 КПК України 1960 року колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 червня 2013 року залишити без змін, а апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та засудженого ОСОБА_1 без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення.

Судді апеляційного суду: