Справа № 1328/5976/12 Головуючий у 1 інстанції: Невойт П.С.

Провадження № 22-ц/783/2859/13 Доповідач в 2-й інстанції: Гуцал І. П.

Категорія: 24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - Гуцал І.П.,

суддів: Мікуш Ю.Р., Павлишин О.Ф.,

при секретарі: Мариняк О.І.,

з участю представників позивача по первісному позову Лясек С.М. та Любюнь М.В., відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 21 січня 2013 року у справі за позовом ЛКП «Під Голоском-410» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги та зустрічним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ЛКП «Під Голоском-410» про заборону проводити нарахування за житлово-комунальні послуги, визнати відсутність боргів перед ЛКП «Під Голоском-410»,-

встановила:

оскаржуваним рішенням суду первісний позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_4, ОСОБА_5 солідарно на користь ЛКП «Під Голоском-410» 1830 грн. 24 коп. заборгованості за надання послуг з утримання будинку АДРЕСА_2 та прибудинкової території, 9220 грн. 35 коп. заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги та 214,60 грн. судового збору, а всього 11265 грн. 19 коп. В решті в задоволенні позовних вимог відмовлено. В зустрічному позові відмовлено повністю за безпідставністю.

Дане рішення оскаржили відповідачі по первісному позову ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

В апеляційній скарзі покликаються на те, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Так, рішення суду містить неповне висвітлення важливих фактів та твердження, які відверто суперечать фактам, оскільки відповідачі не відмовлялися від підписання із позивачем ЛКП «Під Голоском-410» договору про надання послуг. Більше того вони неодноразово зверталися до позивача із відповідними заявами-зверненнями. Проте ЛКП «Під Голоском-410» пропонувало їм підписати лише типовий договір. Такий договір не розроблений безпосередньо виконавцем всупереч ст.21 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», тим самим позивач ЛКП «Під Голоском-410» не виконує рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 24.01.2012 року, яким його зобов»язано укласти такий договір із відповідачами.

Крім того, вказують на незастосування судом строку позовної давності. Вважають, що послуги їм не надаються, а нав»язуються, тому не визнають себе споживачами у частині визначення цього терміну в ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», а визнають себе споживачами виключно в частині визначення ЗУ «Про захист прав споживачів», де йдеться про нав»язані послуги, від яких споживач не може відмовитися. Просить рішення суду скасувати на ухвалити нове, яким в задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задоволити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на підтримання скарги, представників позивача Лясек С.М. та Любюнь М.В. - на її заперечення, перевіривши матеріали справи, межі та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об"єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з матеріалів справи позивач ЛКП «Під Голоском-410» в липні 2012 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за період 07.2009 року по 06.2012 року в сумі 11 765, 12 грн., а саме по утриманню будинку та прибудинкової території - 2544,86 грн.; холодне водопостачання та водовідведення - 195,54 грн.; гаряче водопостачання - 1516,92 грн.; центральне опалення - 7507,89 грн.

На підтвердження своїх вимог позивачем надано розшифровки суми заборгованості відповідачів (а.с.4-7).

Судом встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є співвласниками квартири АДРЕСА_2.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" утримання будинків і прибудинкових територій є господарською діяльністю, спрямованою на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та (або) ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, передбачених законодавством.

Відповідно до ст.ст.7, 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"(далі - Закон) до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема, встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону; визначення виконавця житлово-комунальних послуг відповідно до цього Закону в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або группою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Статтями 20, 21 Закону визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення зі споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Відповідно до ст.162 Житлового кодексу України (далі - ЖК України) п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45, наймач (власник) квартири зобов'язаний укласти договір про надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору, своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Згідно зі ст.179 Житлового кодексу України користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.13 постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 560 "Про затвердження порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій" витрати на технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання визначаються відповідно до укладених договорів між власником (балансоутримувачем) будинку або його уповноваженою особою та організацією, яка здійснює експлуатацію внутрішньобудинкових систем. Перелік робіт з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем тепло-, водопостачання та зливної каналізації визначається центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Згідно із ч.1 ст.10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", п.4 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року № 572, утримання приватизованих квартир (будинків) здійснюється за рахунок коштів її власників.

У відповідності до Правил утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 6, комунальні послуги, це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи в забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, установленому законодавством.

Утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Посилання апелянтів на те, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та ЛКП "Під Голоском-410" не укладено договір про надання послуг не заслуговують на увагу, оскільки фактично комунальним підприємством надавалися відповідачам послуги з утримання будинку та прибудинкової території в обсязі, визначеному чинним законодавством, та від останніх жодних скарг щодо надання відповідних послуг не надходило.

Крім того, ЛКП Голоском-410" пропонувало відповідачам укласти відповідний договір про надання послуг, однак ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від укладення такого договору відмовилися.

Оскільки послуги позивачем надавалися, вони повинні бути оплачені відповідачами.

При вирішенні зазначеного спору з»ясовано обсяг, вид житлово-комунальних послуг та їх вартість, які фактично надавалися позивачем відповідачам та якими вони користувалися. Зокрема, це стверджується долученими до матеріалів справи договорами про надання послуг на обслуговування житла щодо вивезення сміття, обслуговування ліфтів, послуг на аварійні ремонти, а також актами прийому-передач (а.с.76-123).

Дані письмові докази відповідачами нічим не спростовані.

За таких обставин, задовольняючи первинний позов, районний суд вірно виходив із того, що позивач надавав відповідачам послуги з утримання будинку та прибудинкової території, холодного водопостачання та водовідведення, гарячого водопостачання, центрального опалення, однак останні за них не сплачували.

Будь-яких інших належних та допустимих доказів для спростування рішення суду першої інстанції, передбачених статтями 57, 58, 59 ЦПК України, які б мали доказове значення та заслуговували на увагу, чи порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, відповідно до ч.3 ст.309 ЦПК України, апелянтами не представлено.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі, подані сторонами докази та правильно визначив характер спірних правовідносин.

Рішення відповідає вимогам закону і зібраним по справі доказам, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для її задоволення немає.

Керуючись п.1 ч.1 ст.307, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

апеляційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 21 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Гуцал І.П.

Судді: Мікуш Ю.Р.

Павлишин О.Ф.