№ 2-239/2008

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

12 лютого 2008 року Луцький міськрайоргани суд Волинської області в складі:

головуючого-судді                                         Кихтюка P.M.

при секретарі                                           Чичотки Т.В.

з участю позивача                                              ОСОБА_1

відповідача                                                        ОСОБА_2

представника відповідача                                   ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась в суд з позовом до відповідача про поділ земельної ділянки. Свої вимоги обґрунтовує тим, що з 24.04.2004 року по 06.11.2006 рік перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем. За час перебування у шлюбі ними набуто спільне майно, яке складається із земельної ділянки, яка знаходиться в с. Г.Полонка Луцького району. Оскільки вони не можуть дійти згоди щодо поділу вказаного майна, враховуючи те, що неповнолітній їх син проживає разом з позивачем, то у відповідності до вимог Сімейного Кодексу України просить виділити їй в натурі 2/3 частини вказаної земельної ділянки та сплатити компенсацію відповідачу за його частку.

В судовому засіданні позивача збільшила позовні вимоги та просила визнати за нею право власності на вказану земельну ділянку та припинити право власності відповідача на належну йому частку. В решті позовні вимоги підтримала з підстав викладених у позовній заяві та просила їх задовольнити.

Відповідач та його представник в судовому засіданні позов не визнали, суду пояснили, що вимоги позивача безпідставні, так як позивачу 13.04.2006 року видано державний акт на землю серії ЯА № 662891 в той же самий час, коли відповідачу було видано державний акт на землю серії Я А № 662889, вони використали своє право на безоплатну передачу їм земельних ділянок, а тому вони розподілу не підлягають. Просили в позові відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши представленні по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони з 24.04.2004 року по 06.11.2006 рік перебували в зареєстрованому шлюбі(а.с.7).

За час шлюбу, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку від 13.04.2006 року, відповідачу належить земельна ділянка площею 0,1200 га, яка розташована в с Г.Полонка Луцького району(а.с. 8), яка виділена останньому для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у відповідності до рішення Гіркополонківської сільської ради від 13.04.2006 року за № 1/12 (а.с. 23). Будівництво на вказаній ділянці не розпочиналось і сторонами зазначені обставини не оспорюються.

Згідно ст.60 Сімейного Кодексу України майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу є об'єктом права спільної сумісної власності.

У відповідності до ст. 116 ЗК України громадяни набувають право власності та право користування земельними ділянками за рішеннями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

2

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачу у відповідності до вимог закону за рішенням органу місцевого самоврядування виділено у приватну власність оспорювану земельну ділянку.

З пояснень сторін та їх представників також вбачається, що будівництво на вказаній земельній ділянці ними в період шлюбу не розпочато, у них не було будь-яких домовленостей та угод щодо вказаної ділянки.

Відповідно до ст.87 ЗК України право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає при добровільному об'єднанні власниками належних їм земельних ділянок.

Представниками позивача в судовому засіданні не представлено суду доказів та всупереч ст.60 ЦПК України не доведено, що земельна ділянка площею 0,1200 га, яка розташована в с. Г.Полонка Луцького району надавалась також і позивачу та вони з відповідачем добровільно об'єднали належні їм земельні ділянки.

А тому, згідно ст.ст.121, 125 ЗК України відповідач використав передбачене законом право на безоплатну передачу йому у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1200 га і являється єдиним її власником.

Посилання позивача про поділ земельної ділянки як спільного майна подружжя суд до уваги не приймає, оскільки ними не доведено, що вона виділялась як подружжю. Крім цього, сторонами будівництво житлового будинку, господарських будівель і споруд в період шлюбу не розпочиналось.

Таким чином, дослідивши та оцінивши представлені суду докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що земельна ділянки площею 0,1200 га, яка розташована в с Г.Полонка Луцького району не підлягає поділу як спільне майно подружжя, у зв'язку з цим у задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю.

У відповідності до ст.89 ЦПК України підлягають стягненню з позивача в дохід держави недоплачений судовий збір в розмірі 401 грн. 64 коп. та 22,5 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення згідно заявлених вимог майнового характеру, оскільки позивачем збільшувались позовні вимоги та з висновку про оцінку спірної земельної ділянки вбачається, що її ринкова вартість становить 52164 грн.(521,64 грн.-120 грн. сплаченого мита).

Керуючись            ст.ст.10,11,57-60,88,154,208,209,210,212-215                     ЦПК           України

ст.ст.364,365,376,370 ЦК України, ст.ст.60,71 СК України, ст. ст. 87, 116, 125 ЗК України, суд-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ земельної ділянки площею 0,1200 га, яка розташована в с Г.Полонка Луцького району -відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 401 (чотириста одну) 64 коп. та 22(двадцять дві) грн. 50 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.