ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Кіровоградської області
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
"12" грудня 2006 р. | Справа № 6/238 |
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Баранець О.М., розглянувши матеріали справи № 6/238
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Контакт-Агро", смт. Новгородка Кіровоградської області
до відповідача: Кіровоградської міжрайонної державної податкової інспекції, м. Кіровоград
про визнання недійсними актів
Представники :
від позивача - Дьомін Д.С., довіреність № б/н від 26.09.2006 року;
від відповідача -Бондаренко І.В., довіреність № 17 від 25.04.2006 року.
Час прийняття постанови - 16 : 28
Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер – Контракт – Агро» подало позов про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000132301/0 від 05.05.2006 року Кіровоградської міжрайонної державної податкової інспекції (Новгородківське відділення) про застосування до позивача штрафних санкцій по податку на додану вартість в сумі 108291,24 грн. та визнання недійсним податкове повідомлення – рішення № 0000122301/0 від 05.05.2006 року про визначення позивачу суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем в сумі 116328,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 47033,20 грн., а всього 163361,20 грн.
Позивач вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Витрати проведені з спеціального рахунку відповідно до п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачають оплату витрат підприємства не лише в матеріально-речовій формі. У акті перевірки не було досліджено причини за якими підприємством сформовано відповідні ціни. Твердження податкового органу щодо невідповідності рівню звичайних цін є недоведеним. Отриману від товариства з обмеженою відповідальністю «Айова» у червні 2005 року попередню оплату за сільськогосподарську продукцію в сумі 200155,00 грн. було повернуто у зв'язку з неможливістю виконання таких поставок. Кошти в сумі 170000,00 грн. отримані від товариства з обмеженою відповідальністю «Айова» помилково вказані в платіжних документах як оплата за агротехнічні послуги. У підприємства які займаються сільськогосподарською діяльністю, на яку поширюються норми п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», не виникають податкових зобов'язань щодо сплати податку на додану вартість перед бюджетом.
Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог. Висновки зроблені в резолютивній частині акта документальної перевірки № 8/2310/308989998 від 26.04.2006 року, щодо порушення позивачем п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», абз. 2 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» правомірні, а тому підстав для визнання недійсними рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000132301/0 від 05.05.2006 року та податкове повідомлення – рішення № 0000122301/0 від 05.05.2006 року Кіровоградської міжрайонної державної податкової інспекції (Новгородківське відділення) відсутні.
12.12..2006 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови, яка виготовлена в повному обсязі 13.11.2006 року.
Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши пояснення представників сторін, здійснивши оцінку наявних в матеріалах справи доказів, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
Працівниками Новгородківського відділення Кіровоградської міжрайонної державної податкової інспекції та Державної податкової адміністрації у Кіровоградській області проведено комплексну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер – Контракт – Агро» за період з 01.02.2005 року по 28.02.2006 року.
За результатами перевірки складено акт № 8/2310/30898998 від 26.04.2006 року.
Документальною перевіркою встановлені порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер-Контракт-Агро» п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», абз. 2 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»
Кіровоградська міжрайонна державна податкова інспекція (Новгородківське відділення) рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000132301/0 від 05.05.2006 року застосувала до товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Контракт-Агро» суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 108291,24 грн.
Кіровоградська міжрайонна державна податкова інспекція (Новгородківське відділення) податковим повідомленням - рішенням № 0000122301/0 від 05.05.2006 року визначила позивачу суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем в сумі 116328,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 47033,20 грн., а всього 163361,20 грн.
Господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково.
Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій
№ 0000132301/0 від 05.05.2006 року
З матеріалів справи вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер-Контракт-Агро» є сільськогосподарським товаровиробником, на якого поширюється дія п. 11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість".
Згідно п. 11.29 ст. 11 Закону України „Про податок на додану вартість» зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1, 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з продажу переробним підприємством молока та м’яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми власності, в яких сума, одержана від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.
Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.
Механізм акумуляції та використання коштів податку на додану вартість, що не підлягають сплаті до бюджету, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками-платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини визначений в Порядку акумуляції та використання коштів податку на додану вартість, що не підлягають сплаті до бюджету, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками-платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 271 від 26.02.1999 року.
Перевіркою встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер-Контракт-Агро» протягом перевіряємого періоду здійснювало виплати з спеціального рахунку в банку, що відкритий на виконання вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 271 від 26.02.1999 року, в сумі 10075,24 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Каліта», ПП «Ценацевич В.А.», відкритого акціонерного товариства «Сільгосптехніка», ПП «Ремсервіс», МПП «Дніпро», ПП «Ковальов В.М.» за ремонт комбайнів та устаткування, яке безпосередньо використовувалось при виробництві сільськогосподарської продукції.
Законодавство України не дає визначення терміну матеріально-технічні ресурси виробничого призначення.
Аналізуючи визначення матеріальних ресурсів наданих в підзаконних актах України (Постанова Кабінету Міністрів України від 29.03.2001 року № 308 «Про Порядок створення і використання матеріальних резервів для запобігання, ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру та їх наслідків», Постанова Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 року № 668 «Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві») господарський суд прийшов до наступних висновків.
Запасні частини до техніки, що використовується для виробництва сільськогосподарської продукції із власної сільськогосподарської сировини входять до складу матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. Вартість операції по їх заміні (ремонт) носить як речову форму (власне вартість нової запасної частини), так і не речову (вартість самої заміни). Відокремлення вартості ремонту на запасні частини та на вартість робіт суперечить меті надання послуг з ремонту.
В визначення придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення входить і ремонт техніки та устаткування, яке безпосередньо використовувалось при виробництві сільськогосподарської продукції, а тому вказана господарська операція не може бути визнана нецільовим використанням в розумінні п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість».
Крім того, господарський суд враховує вимоги п.п. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно якого у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Відповідно до п. 1.20.10 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.
Методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами затверджується законом і є загальною для всіх платників податків. (п.п. 4.3.3 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).
Закон щодо затвердження методики визначення суми податкового зобов'язання за непрямими методами не прийнято, а тому у відповідача були відсутні правові підстави для донарахування податкових зобов'язань платника податку внаслідок внаслідок самостійного визначення звичайної ціни.
Крім того, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Заниження бази оподаткування з податку на додану вартість за грудень 2005 року в сумі 98216,00 грн., за висновком податкового органу, призвело до неперерахування цих коштів на спеціальний рахунок з податку на додану вартість відкритий на виконання вимог п. 11.29 ст. 11 Закону та Порядку № 271.
Законом України «Про податок на додану вартість» не передбачено нарахування штрафних санкцій по наступним підставам.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Позивач згідно п.п. 11.21, 11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» використовує спеціальний режим оподаткування сільськогосподарського виробництва, в перевіряємий період подавало до державної податкової інспекції загальну, скорочену та спеціальну декларації по податку на додану вартість.
Таким чином, оскільки позивач звільнений від обов’язку щодо перерахування донарахованого державною податковою службою податку на додану вартість в розмірі 98216,00 грн. до бюджету то позивач не мав податкових зобов’язань перед бюджетом по сплаті на додану вартість у вказаному розмірі, а тому і відсутній факт заниження або завищення його податкових зобов’язань. У зв’язку з цим застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 98216,00 грн. є неправомірним.
Підстави та порядок стягнення штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, регулюється статтею 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Зазначена норма Закону не передбачає стягнення штрафної (фінансової) санкції в розмірі 100 відсотків від несплаченої суми податку на додану вартість.
Пункт 11.29 статті 11 Закону України „Про податок на додану вартість» передбачає безспірне стягнення до державного бюджету не перерахованих відповідно до Порядку акумуляції належних сум податку на додану вартість, але це є сумою податкового зобов’язання по податку на додану вартість, а не штрафною (фінансовою) санкцією.
Податковий орган, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення про нарахування позивачу штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість в сумі 108291,24 грн. за порушення норм пункту 11.29 статті 11 Закону України „Про податок на додану вартість», виходить за межі своїх повноважень та порушує вимоги частини 2 статті 19 Конституції України.
Тому необхідно визнати недійсним рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій Кіровоградської міжрайонної державної податкової інспекції (Новгородківське відділення) № 0000132301/0 від 05.05.2006 року про застосування до товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Контракт-Агро» суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 108291,24 грн.
Податкове повідомлення-рішення № 0000122301/0
від 05.05.2006 року
Перевіркою встановлено, що в порушення п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок надодану вартість" товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер-Контракт-Агро» отримувало від товариства з обмеженою відповідальністю «Айова» за січень 2006 року грошові суми в розмірі 170000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 28333,33 грн. як попередню оплату за сільськогосподарську продукцію та оплату за агротехнічні послуги.
За висновком перевіряючих товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер-Контракт-Агро» в порушення п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" суми отриманих попередніх оплат не включено до складу податкових зобов'язань з податку на додану вартість.
В перевіряємому періоді згідно документів наданих для перевірки відсутня поставка товариством з обмеженою відповідальністю «Айова» сільськогосподарської продукції та надання послуг власного виробництва в рахунок отриманої попередньої оплати.
За висновком Кіровоградської міжрайонної державної податкової інспекції товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер-Контакт-Агро» занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 61685,83 грн., в наступних податкових періодах: червень 2005 року в сумі 33352,5 грн., січень 2006 року в сумі 28333,33 грн.
Визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість пов'язані з не включенням товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер-Контракт-Агро» суми отриманих від товариства з обмеженою відповідальністю «Айова» попередніх оплат до складу податкових зобов'язань з податку на додану вартість.
Кіровоградською міжрайонною державною податковою інспекцією вказані порушення встановлені обгрунтовано, однак у даному випадку законом не передбачено нарахування податку на додану вартість та штрафних санкцій по наступним підставам.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 61686,00 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 25176,40 грн. до позивача (розрахунок т. 2 а.с. 14) було здійснено Кіровоградською міжрайонною державною податковою інспекцією на підставі п.п.»б» п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 та п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 зазначеного Закону у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов’язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
На підставі підпункту "б" п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону контролюючий орган може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.
При цьому, згідно п. 1.2 ст. 1 Закону, під податковим зобов'язанням розуміється зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач – товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер-Контракт-Агро» згідно п.п. 11.21, 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», використовує спеціальний режим оподаткування сільськогосподарського виробництва, в перевіряємий період подавало до державної податкової інспекції загальну, скорочену та спеціальну декларації по податку на додану вартість.
Відповідно до п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», до 01.01.2007 року зупинені дії п. 7.7 ст. 7 та п.п. 10.1 і 10.2 ст. 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з продажу переробним підприємствам молока та м’яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності. Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом міністрів України.
Згідно з Порядком акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками-платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 26 лютого 1999 року № 271 (в редакції постанови від 23 квітня 2001 року № 374), залишок податкових зобов’язань відповідно до декларації з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, як різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету.
Таким чином, оскільки позивач звільнений від обов’язку щодо перерахування донарахованого державною податковою інспекцією в розмірі 61686,00 грн. податку на додану вартість до бюджету і не мав податкових зобов’язань перед бюджетом по сплаті на додану вартість у вказаному розмірі, а тому і відсутній факт заниження або завищення його податкових зобов’язань як підстава, передбачена п.п. "б" п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», для визначення податкового зобов’язання податковим органом на підставі перевірки. У зв’язку з цим нарахування податку на додану вартість в сумі 61686,00 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 25176,40 грн. на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст.17 Закону є неправомірним. Товариством з обмеженою відповідальністю "Айова" перераховувались грошові кошти в зв'язку з реалізацією сільськогосподарської продукції, яку позивач планував здійснити.
Необхідно визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Кіровоградської міжрайонної державної податкової інспекції (Новгородківське відділення) № 0000122301/0 від 05.05.2006 року в частині визначення товариству з обмеженою відповідальністю «Інтер-Контракт-Агро» суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем в сумі 61686,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 25176,40 грн., а всього 86862,40 грн.
Господарський суд вважає, що податкове повідомлення-рішення Кіровоградської міжрайонної державної податкової інспекції (Новгородківське відділення) № 0000122301/0 від 05.05.2006 року в частині визначення товариству з обмеженою відповідальністю «Інтер-Контракт-Агро» суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем в сумі 54642,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 21856,80 грн., а всього 76498,80 грн. таким, що відповідає вимогам закону.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер-Контракт-Агро» не мало право в декларації з податку на додану вартість (вх. № 8400 від 20.01.2006 року) здійснювати коригування податкового кредиту в сторону збільшення на суму 54642,00 грн. шляхом коригування показників декларації з податку на додану вартість за січень 2002 року.
Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок (абз. 1, 2 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами»).
Ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено строк давності не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку податкової декларації, а у разі коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.
Коригування було здійснено з порушенням строку.
Крім того, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне. Продаж сільськогосподарським товаровиробником сільськогосподарської техніки вимагає декларування в загальній декларації з податку на додану вартість та сплати до бюджету суми податку на додану вартість. Фактично позивач за рахунок суми податку на додану вартість відображеної в скороченій декларації з податку на додану вартість в січні 2002 року зменшив податкове зобов'язання в загальній декларації за грудень 2005 року. В результаті зменшення позитивне значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість складає 179,00 грн. Вказані вимоги не відповідають вимогам закону.
При продажу комбайнів на підставі п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" зазначена господарська операція повинна бути відображена в загальній декларації з податку на додану вартість за грудень 2005 року та задекларована в звітному періоді в податкових зобов'язаннях та сплачено податок на додану вартість до державного бюджету. Твердження позивача, щодо факта декларування, як податкового кредиту вперше є неправомірним, оскільки зазначена сума була уже задекларована у попередньому періоді та відображена у спеціальній декларації.
Відповідно до п.п. 2 п. 3 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору розмір судового збору визначається відповідно до п.п. «б» п. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито». Враховуючи розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян розмір судового збору який повинен бути сплачений позивачем при поданні адміністративного позову про визнання недійсними рішень Кіровоградської міжрайонної державної податкової інспекції (Новгородківське відділення) (17,00 грн. х 0,2 = 3,40 грн.) 3,40 грн.
Позивач сплатив в доход Державного бюджету платіжним дорученням № 851 від 07.06.2006 року 2716,52 судового збору.
Враховуючи часткове задоволення позову на користь позивача з Державного бюджету України необхідно стягнути 1,70 грн.
Судовий збір, сплачений у більшому розмірі, ніж встановлено законом, повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила.
Кодекс адміністративного судочинства України не передбачає обов'язку позивача сплачувати витрати на проведення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Керуючись ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. ст. 55, 71, 160, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України , господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В :
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати недійсним рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій Кіровоградської міжрайонної державної податкової інспекції (Новгородківське відділення) № 0000132301/0 від 05.05.2006 року про застосувала до товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Контракт-Агро» суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 108291,24 грн.
3. Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Кіровоградської міжрайонної державної податкової інспекції (Новгородківське відділення) № 0000122301/0 від 05.05.2006 року в частині визначення товариству з обмеженою відповідальністю «Інтер-Контракт-Агро» суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем в сумі 61686,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 25176,40 грн., а всього 86862,40 грн.
4. Стягнути з Державного бюджету України (рахунок № 31118095600002, УДК у Кіровоградській області, МФО 823016, ідентифікаційний код 24145329) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Контракт-Агро» (28200, Кіровоградська область, смт. Новгородка, вул. Кірова, 10, ідентифікаційний код 30898998, п/р № 26000301120846 в філії ПІБ в м. Жовті Води, МФО 305363), - витрати по сплаті судового збору в сумі 1,70 грн.
5. В задоволенні іншої частини позову відмовити.
6. Після набрання судовим рішенням законної сили, за заявою стягувача, буде виданий виконавчий лист.
7. Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, і копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя
|
| О.М.Баранець |