Справа №  2-433/ 08р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

14 листопада  2008 року

                     Олевський районний суд Житомирської області

                      в складі: головуючої-судді        Охрімчук     І.Г.

                                                     секретар        Федорчук    О.В.

                                   з участю позивачки        ОСОБА_1.   

                          представників позивачки       ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4.

                                                 відповідача        ОСОБА_5.

                         представника відповідача        ОСОБА_6.

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в м. Олевську цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_5про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та зустрічний позов ОСОБА_5до ОСОБА_1про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та знесення самочинного будівництва 

В С Т А Н О В И В :

             ОСОБА_1. звернулась до суду з позовом в якому зазначає, що відповідач ОСОБА_5. своїми неправомірними діями, які полягають у переставлені дерев'яного тину, який служить межею між їхніми земельними ділянками, на відстань 0.5 м в сторону її земельної ділянки, позбавив її можливості належними чином обслуговувати та утримувати східну сторону її житлового будинку та господарських будівель. Вона зазначає, що для ремонту та обслуговування житлового будинку, відповідно до будівельних норм, відстань до межі сусідньої земельної ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни повинно бути не менше 1 метра. З даним питанням вона зверталась до сільської ради за місцем свого проживання, але воно вирішено не було, тому вона просить суд зобов'язати відповідача усунути перешкоди у користуванні її земельною ділянкою та  приміщеннями, шляхом зобов'язання його  перемістити дерев'яний тин  на відстань 1 метра від її житлового будинку та господарських будівель.

           В судовому засіданні позивачка та її представники позов підтримали з підстав, які в ньому зазначені і просять суд задовольнити його у повному обсязі, мотивуючи тим, що орган місцевого самоврядування за місцем знаходження земельних ділянок не вирішив питання стосовно перенесення відповідачем тину в сторону своєї земельної ділянки з метою забезпечення дотримання будівельних норм, які передбачають, що відстань до межі сусідньої земельної ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни повинно бути не менше 1 метра.    

             Позов відповідача, з приводу самовільного зайняття позивачкою земельної ділянки та самочинного будівництва господарської споруди, позивачка та її представники не визнають вважаючи його безпідставним. Розмір земельної ділянки, який є в  користуванні позивачки був у користуванні, ще з набуттям права власності  та користування на будинок і разом з ним було набуто право користування земельною ділянкою. Господарська будівля, яку відповідач вважає самовільно збудованою, знаходилась на тому місці постійно, було проведено її перебудову і тильна сторона зазначеної будівлі була межею між їхніми земельними ділянками постійно. 

            Відповідач ОСОБА_5. в судовому засіданні позов ОСОБА_1. не визнав мотивуючи тим, що він не вчиняв дій по самовільному захоплені земельної ділянки позивачки. Дерев'яний тин, який багато років є межею між їхніми земельними ділянками, він не переносив. З часу побудови житлового будинку позивачки і по даний час дерев'яний тин знаходився на відстані менше 1 метра від тильної стіни будинку, але зазначені обставини виникли не з його вини.  Він не перешкоджає позивачці утримувати та ремонтувати житловий будинок. Сільською радою не приймалось рішення про зміну межі між їхніми земельними ділянками, тому не має підстав для задоволення позову позивачки.   

            Позов про зобов'язання ОСОБА_1. вчинити дії, які сприяють відновленню стану земельної ділянки, який існував до порушення його законних прав, а саме, знести самочинно побудований сарай, що розміщений на його земельній ділянці, ОСОБА_5. та його представник підтримали в судовому засіданні  і вважають, що він підлягає до задоволення, так як позивачка порушила правила добросусідства шляхом незаконного заволодіння їх земельною ділянкою, знесла огорожу, яка  на протязі 20 років була межею між їхніми земельними ділянками, вчинила самочинне будівництво нової господарської споруди без дозволу відповідних органів та без дозволу відповідача, зайнявши 30 - 40 см. земельної ділянки відповідача, з облаштуванням звісу покрівлі сараю в сторону земельної ділянки відповідача. Зазначені обставини негативно впливають на стан  майна відповідача та перешкоджають у  користуванні його земельною ділянкою. Він звертався з питанням неправомірних дій позивачки до сільської ради по місцю їх проживання, але воно вирішено не було. Висновком відділу будівництва, архітектури та ЖКГ підтверджені обставини будівництва господарської будівлі позивачкою з порушенням.     

            Допитані в судовому засіданні свідки суду показали, що  дійсно будівництво житлового будинку ОСОБА_1. проведено з порушенням будівельних норм. Відстань до межі земельної ділянки відповідача від найбільш виступаючої конструкції стіни житлового будинку ОСОБА_1. фактично становить близько 0.5 м , а повинно бути не менше 1 метра. Господарська будівля ОСОБА_1. збудована на межі земельних ділянок, якими користуються сторони і що є порушенням. Огорожа, яка знаходиться з тильної сторони житлового будинку ОСОБА_1. є межею між земельною ділянкою якою користується вона та земельною ділянкою, якою користується ОСОБА_5. Сторони звертались до сільської ради з питаннями порушеними у позовних заявах  і їм було рекомендовано звернутись до суду. Рішень, дій  сільської ради з цього приводу сторони не оскаржували.  

            Судом встановлено, що ОСОБА_1. проживає в будинку по АДРЕСА_1, в будинку,  який вона придбала у власність відповідно до приватизації, що стверджується ордером на вселення в будинок, приватизаційними документами, свідоцтвом про право власності на житловий будинок. Відповідно до технічної документації на домоволодіння АДРЕСА_1 та плану земельної ділянки за зазначеною адресою слідує, що  розмір земельної ділянки, яка знаходиться в користуванні позивачки ОСОБА_1. становить 18.2 м. х 85.4 м. Відповідно до зазначеного плану, до повідомлень відділу земельних ресурсів у Олевському районі, відділу будівництва, архітектури та ЖКГ, повідомлення сільської ради, показань свідків, пояснень сторін  встановлено, що відстань до межі земельної ділянки відповідача від найбільш виступаючої конструкції стіни, в даному випадку житлового будинку ОСОБА_1., фактично становить близько 0.5 м., що межею між її земельною ділянкою та земельною ділянкою відповідача є дерев'яна огорожа, яка існує близько 20 років, що частиною межі між земельними ділянками сторін є тильні сторони господарських споруд, які належать ОСОБА_1.  Відповідно до будівельних норм відстань до межі земельної ділянки відповідача від найбільш виступаючої конструкції стіни, в даному випадку житлового будинку ОСОБА_1., повинна становити 1 м.

                ОСОБА_5. проживає по АДРЕСА_2 у домоволодінні побудованим ним, що стверджується будівельним паспортом, технічною документацією на будинок та свідоцтвом про право власності на будинок, яке зареєстроване у державному реєстрі, відповідно до витягу з реєстру. ОСОБА_5. користується земельною ділянкою розміром 0.12 га., відповідно до акту виносу в натуру меж земельної ділянки і розбивки споруд від 15 квітня 1983 року.

               16 травня 2008 року Руднє-Бистрянською сільською радою Олевського району було розглянуто заяву ОСОБА_1. з приводу встановлення межі із сусідньою земельною ділянкою, якою користується ОСОБА_5. і рекомендовано їй звернутись до суду. Зазначене рішення ОСОБА_1. не оскаржувала.    

               Дослідивши та оцінивши докази по справі суд дійшов висновку, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються  ст. 103, 106, 107, 141, 149, 152, 158 ЗК України згідно яких слідує, що власники та землекористувачі земельних ділянок  повинні обирати такі способи  використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше зручностей( затінення, задимлення, неприємні запахи тощо). Основою для відновлення меж є дані земельно - кадастрової документації. У разі не можливості виявлення дійсних меж, їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Серед підстав припинення права користування земельною ділянкою є добровільна  відмова від права користування земельною ділянкою та вилучення земельної ділянки. Земельна ділянка надана в постійне користування із земель державної та комунальної власності може вилучатись для суспільних та інших потреб за рішенням органу  державної влади та органу місцевого самоврядування. Землекористувач може вимагати усунення будь - яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням  права володіння земельною ділянкою. Земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів.  Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що  перебувають у власності і користуванні громадян та додержання громадянами правил добросусідства. У разі незгоди землевласників або землекористувачів з рішенням органу місцевого самоврядування, спір вирішується судом.       

             Крім того правовідносини, які виникли між сторонами в даному випадку регулюються ст. 376 ЦК України згідно якої слідує, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного  дозволу, з істотним порушенням будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Така особа зобов'язується знести самочинне будівництво і таке знесення проводиться за її рахунок. Знесення проводиться тоді, коли громадянин не привів його, після попередження у відповідність з правилами та нормами.

                 В даному випадку враховуючи досліджені обставини позовної заяви ОСОБА_1. суд вважає, що її позов до задоволення не підлягає, так як судом не встановлено безпідставного, з невідомих для неї причин, протиправного перенесення ОСОБА_5. огорожі на відстань 0.5 м в сторону її земельної ділянки, внаслідок чого вона позбавлена можливості належним чином обслуговувати та утримувати східну сторону житлового будинку.   Відповідно до пояснень ОСОБА_1. та її представників, пояснень відповідача та його представника, показань свідків, відповідно до плану земельної ділянки  встановлено, що близько 20 років межею між земельними ділянками, якими користуються сторони, є дерев'яна огорожа, яка була встановлена при будівництві житлового будинку позивачки.

                      Судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що відповідач переносив огорожу, порушуючи правила добросусідства.  Позивачка ставить питання про перенесення тину на 0.5 м в сторону земельної ділянки, якою користується  відповідач, з метою забезпечення дотримання Державних будівельних норм  України, затверджених наказом Держкоммістобудування № 44 від 17 квітня 1992 року, відповідно до яких, відстань до межі земельної ділянки відповідача від найбільш виступаючої конструкції стіни, в даному випадку житлового будинку ОСОБА_1., повинна становити 1 м, для обслуговування будинку та  його ремонту, чим фактично ставить питання про зміну межі земельних ділянок, а не про її відновлення. Встановлення меж земельних ділянок, в тому числі їх зміна, входить до компетенції сільської ради за місцем знаходження земельних ділянок, відповідно до вимог ЗК України.  Руднє - Бистрянською сільською радою зазначене питання не вирішувалось, заявникам було рекомендовано звернутись до суду. ОСОБА_1. рішення чи дії даної сільської ради не оскаржувала. 

                   Враховуючи досліджені в судовому засіданні докази стосовно позову ОСОБА_5.  суд прийшов до висновку, що його позов не може бути задоволений з тих підстав, що судом не встановлено незаконного заволодіння ОСОБА_1. частиною земельної ділянки ОСОБА_5., яке полягало у самочинному знесені частини огорожі та самочинного будівництва сараю протяжністю 10 м., із зайняттям його земельної ділянки на 30 - 40 см., з облаштуванням покрівлі сараю таким чином, що дощові та снігові води стікають на його земельну ділянку під сарай, пошкоджуючи його.   В даному випадку, відповідно до плану земельної ділянки, яка є в користуванні позивачки ОСОБА_1., станом на листопад 1993 року, частиною межі між земельними ділянками, які є в користування сторін, були і є тильні сторони господарських приміщень, які належать ОСОБА_1. Зазначена межа визначена також актом виносу в натуру меж земельної ділянки, якою користується ОСОБА_5. від 15 квітня 1983 року та її наявність стверджується поясненнями позивачки ОСОБА_1. та її представників, а також слідує з висновків перевірки зазначених обставин спеціалістами відділу будівництва, архітектури та ЖКГ від 24 січня 2008 року.  ОСОБА_5. не надано суду доказів з приводу знесення ОСОБА_1. частини огорожі та самовільного зайняття його земельної ділянки внаслідок самочинного будівництва господарської будівлі.

             Суд також прийшов до висновку про безпідставне посилання ОСОБА_5. на ст. 106 ЗК України, так як  вона стосується тільки власників земельних ділянок, а не їх користувачів.  

                Керуючись ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, ст.103, 106, 107, 141, 149, 152, 158, ЗК України, ст. ст. 376  ЦК України суд

В  И Р І Ш И В:

              У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_5про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою відмовити за безпідставністю.

               У позові   ОСОБА_5до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та знесення самочинного будівництва  відмовити за безпідставністю.  

      Сторони від сплати судового збору звільнені як потерпілі внаслідок чорнобильської катастрофи.

             Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Житомирської області    через  Олевський  районний суд  Житомирської області на  протязі 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження  рішення суду , яка може бути подана на протязі десяти днів з дня після оголошення  рішення суду.

                                                       Суддя :