Справа №:121/3017/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Кулєшова О.І.

№ провадження:22-ц/190/5297/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Павловська І. Г.

______________________________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Павловської І.Г.,

суддів:Адаменко О.Г., Шестакова Н.В.,

при секретарі:Таранець О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Сімферополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (далі Банк) до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на заочне рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 30 травня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

08.04.13 представник Банку звернувся до суду із позовом до ОСОБА_6, та просив стягнути з останньої заборгованість за кредитним договором.

Позов мотивований тим, що 15.06.07 між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір № SIXRRX13840080 на суму 2482,80 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення 15.06.08.

Кредитний договір складається з заяви позичальника та умов надання споживчого кредиту фізичним особам. Відповідно до умов договору погашення заборгованості повинно здійснюватись щомісяця. Проте, позичальник умов укладеного договору належним чином не виконував, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 14.03.13 становить 32 714,13 грн., та складається з таких сум: 2 482,80 грн. - заборгованість за кредитом; 13 760,51 грн. - заборгованість по процентам; 14 180,92 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 1 534,01 грн. (процентна складова).

Заочним рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 30 травня 2013 року позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» суму заборгованості за кредитом у розмірі 32 714,13 грн., та вирішено питання щодо судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати заочне рішення, та призначити справу до розгляду у загальному порядку, посилаючись на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено норми матеріального права та не повно з'ясовані всі обставини, що мають значення для вирішення справи. Зокрема зазначає, що Банком були порушені норми Закону України «Про захист прав споживачів», не були надані розрахунки, що здійснюються в рамках цього договору, рахунок для сплати кредиту, а підприємницька діяльність позивача є агресивною та такою, що вводить в оману.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 ЦПК України апеляційний суд під час розгляду справи в апеляційному порядку перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи у примусовому порядку заборгованість за кредитом у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив умови кредитного договору та у добровільному порядку не сплачує заборгованість, яка утворилась в наслідок цього.

Колегія суддів погоджується з таким вирішенням спору, вважає висновки суду першої інстанції законними і обґрунтованими, зробленими з урахуванням фактичних обставин справи, та на підставі правильного застосування норм процесуального і матеріального закону. Разом з тим, в частині визначення розміру неустойки місцевий суд припустився порушень норм матеріального права, що тягне за собою зміну рішення в цій частині.

При апеляційному перегляді встановлено, та не заперечується сторонами, що 15.06.07 між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_6 було укладено договір № SIXRRX13840080, яким останній погодився з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам «Розстрочка» (стандарт) (далі Умови), які були надані йому у письмовій формі, згідно якого кредитор надав позичальнику грошові кошти на суму 2 482,80 грн. строком на 12 місяців з 15.06.07 по 15.06.08 включно на умовах сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 1 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 60, 83 грн., одноразової винагороди в сумі 413,80 грн.

Пунктом 4.2 Умов, встановлено, що при порушені позичальником зобов'язань із погашення кредиту, він сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 15,17 % в місяць, розрахованих від суми залишку непогашеної заборгованості за кредитом.

Згідно пункту 1.7.31 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам строк позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки, витрат Банку визначений сторонами у п'ятдесят років

Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав, надав відповідачу кредит у розмірі 2 482,80 грн., після отримання кредитних коштів позичальник ОСОБА_6 взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка відповідно до наданого позивачем розрахунку становить 32 714,13 грн. і складається з 2 482,80грн. - заборгованість за кредитом; 13 760,51 грн. - заборгованість по процентам; 14 180,92 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 1 534,01 грн. (процентна складова).

Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України(далі ЦК) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтями 525, 526, 530, 629 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства у встановлений договором строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 3 статті 1049 ЦК України передбачено, що кредит вважається повернутим у момент зарахування грошової суми, що позичалася.

Статтею 546 ЦК України визначено, що виконання зобов'язання, крім іншого, може забезпечуватися і неустойкою.

За правилами стаття 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором чи законом.

Нормами статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити гроші відповідно до статті 625 ЦК України незалежно від сплати процентів, належних йому згідно з вимогами статті 1048 ЦК України.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_6 зобов'язаний сплатити суму заборгованості за кредитним договором, яка утворилася станом на 14.03.13.

Відповідачем, всупереч вимогам статей 10, 60 ЦПК України не надано жодних належних та допустимих доказів на спростування цього розрахунку. Заяв про проведення експертизи з цього питання до суду першої інстанції не надавалось, не заявлено про це в апеляційній скарзі, тому судова колегія не може прийняти до уваги твердження відповідача про порушення його прав в цій частині.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що під час укладення договору, Банк не надав йому письмову інформацію про всі умови кредитування (алгоритм нарахувань, рахунок для погашення кредиту) чим позбавив інформації, необхідної для здійснення свідомого вибору, оскільки ці доводи спростовуються матеріалами справи.

Статтею 11 Закону України «Про захист прав споживачів», підпунктом 2.1. пункту 2 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління НБУ від 10.05.2007 №168 встановлений обов'язок Банку перед укладенням кредитного договору надавати споживачу в письмовій формі інформацію про умови кредитування, орієнтовну сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту (у тому числі на користь третіх осіб); варіантів погашення кредиту, включаючи кількість платежів, їх періодичність та обсяги. Ці дані обов'язково міститься і в тексті кредитного договору. Кредитодавцю забороняється вимагати стягнення будь-яких сум, не зазначених у договорі про надання споживчого кредиту.

Так, наявна в матеріалах справи копія заяви позичальника на отримання кредиту, яка разом з Умовами є складовою частиною кредитного договору, містить відкритий Банком рахунок для зарахування позичальником - ОСОБА_6 - коштів на погашення заборгованості по кредиту, відсоткам, пені та іншим платежам.

Крім того, як убачається з матеріалів справи, спірний кредитний договір містить в собі всі відомості, передбачені статтею 11 Закону України «Про захист прав споживачів», з умовами договору позивач був ознайомлений в день його укладення 15.06.07, та погодився з цими умовами, про що свідчить його підпис (а. с. 6).

Посилання відповідача стосовно того, що підприємницька діяльність позивача вводить в оману та є агресивною, не можуть бути взяти до уваги колегія суддів, з огляду на таке.

Згідно зі статтею 19 «Про захист прав споживачів», нечесна підприємницька практика забороняється та, зокрема, включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Забороняються як такі, що вводять в оману недостовірне повідомлення про наявність обмеженої кількості товарів або з метою спонукання споживачів до прийняття швидкого рішення позбавлення їх достатнього періоду часу для прийняття свідомого рішення.

Агресивною вважається підприємницька практика, яка фактично містить елементи примусу, докучання або неналежного впливу та істотно впливає чи може вплинути на свободу вибору або поведінку споживача стосовно придбання продукції. При встановленні того, чи містить підприємницька практика елементи примусу, докучання або неналежного впливу, до уваги береться: 1) час, характер та повторюваність пропозицій щодо придбання продукції; 2) вживання образливих або загрозливих висловів; 3) використання тяжкої для споживача обставини, про яку продавцю або виконавцю було відомо, для впливу на рішення споживача; 4) встановлення обтяжливих або непропорційних позадоговірних перешкод для здійснення споживачем своїх прав за договором, включаючи положення про право споживача розірвати договір або замінити продукцію чи укласти договір з іншим суб'єктом господарювання; 5) загроза здійснити незаконні або неправомірні дії.

Відповідачем не надано жодних належних і допустимих доказів у підтвердження того, що діяльність Банку є агресивною і позивача введено в оману щодо обставин, які мають істотне значення, а саме: щодо природи правочину або ж прав та обов'язків сторін.

Разом з тим, правилами частини 3 статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно роз'яснень, які містять в пункті 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.12 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка. Істотними обставинами в розумінні частини 3 статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

З огляду на те, що відповідачем було подано заяву, яка крім іншого, мотивована скрутним матеріальним становищем та посиланням на суму неустойки, яка внаслідок її великого розміру унеможливлює повноцінне виконання ним своїх зобов'язань перед Банком ( розмір неустойки 14 180,92 грн. майже в сім разів перевищує розмір наданого відповідачу кредиту у сумі - 2 482,80 грн. ), відсутність негативних наслідків для Банку через прострочення виконання зобов'язання, колегія суддів вважає за можливе зменшити розмір неустойки до її співмірності із розміром кредиту до суми 2 482,80 грн.

Як наслідок підлягає зміні і розмір штрафу(процентна складова) до 949,10 грн., з розрахунку (2 482,80+2 482,80+13 760,51) х 5%.

За таких обставин, розмір загальної заборгованості на кредитом складатиме 20 431,10 грн. (2 482,80+2 482,80+13 760,51+500 + 949,10 ).

Таким чином, на думку колегії судів, рішення суду частково ухвалено при порушенні норм матеріального права, а доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

З урахуванням наведеного, керуючись статтями 303, 304, 309, 313-315, 317, 319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,

в и р і ш и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Заочне рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 30 травня 2013 року змінити, зменшивши суму стягнення заборгованості за кредитом до 20 431,10 грн. та судових витрат до 204,30 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Судді

Адаменко О.Г. Павловська І.Г. Шестакова Н.В.