Справа №2-410/2008р.

    Р І Ш Е Н Я

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

01 квітня 2008р.

Оріхівський районний суд Запорізької області в складі головуючої судді Щербань Л.С., при секретарі Щербині Л.Г., розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за  позовом ОСОБА_1 до ПП «Будтрансгаз» про стягнення заробітної плати,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому вказує, що він знаходився в трудових відносинах з відповідачем з 10.05.2005 року по день звільнення 28.01.2008 року. Звільнений на підставі приказу № 5 від 28.01.2008 року за ст. 38 КЗпП України.

При звільненні відповідач не провів з позивачем розрахунок по заробітній платі, в результаті чого виникла заборгованість в сумі 4774,22грн.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням видати  йому заробітну плату, оскільки в нього двоє неповнолітніх дітей. Син  часто хворіє його потрібно лікувати, але з вини відповідача позивач не  зміг своєчасно пролікувати свою дитину, оплатити комунальні платежі, не мав змоги купувати продукти харчування, тому діями відповідача позивачу спричинена моральна шкода, яку він оцінює  в сумі 1000 грн.

При зверненні з позовом до суду позивач звертався за допомогою до адвоката та оплатив юридичну допомогу на суму 500грн.

Просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в сумі 4774,22грн., моральну шкоду в сумі 1000грн. та судові витрати в сумі 500грн.

В судовому засіданні позивач на позові наполягає.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився  до суду надав заяву, в якій просить розглянути справу за його відсутності та вказав, що позов визнає частково на суму 1142,59грн., оскільки заборгованість по заробітній платі перед позивачем складає саме 1142,59грн.

Суд, заслухавши позивача, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає  частковому задоволенню з наступних підстав:

Згідно ч.1 ст.115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що  не перевищує шістнадцять календарних днів.

Згідно ч.1 ст.116 КЗпП України, при звільнені працівника, виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

В  судовому засіданні встановлено, що позивач дійсно працював в ПП «Будтрансгаз» з 10.09.2005 р. по 28.01.2008р., що підтверджується копією трудової книжки.

28.01.2008 року ОСОБА_1 звільнений за власним бажанням на підставі приказу №5 від 28.01.2008р.

Відповідно до  довідки  №34  від 01.04.2008р., виданої  ПП «Будтрансгаз», заборгованість ПП «Будтрансгаз» перед  ОСОБА_1 по заробітній платі на 01.04.2008р. складає  1142грн. 59коп., тому ця сума  підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Суд вважає, що  в частині стягнення моральної шкоди позов необхідно залишити без задоволення, тому що обставини на які посилається позивач в обґрунтуванні позовних вимог, не передбачені Постановою Пленуму Верховного Суду  України  від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову  практику  в справах  про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди».

Позовні вимоги в частині стягнення судових витрат, а саме оплату адвокатських послуг в сумі 500 грн., підлягають залишенню без задоволення, оскільки ця сума не підтверджена документально, відповідно до вимог чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 15, 57-60, 208-209,212, 213-215,224  ЦПК України, ст.ст. 115,116 КЗпП України,-

В И Р І Ш И В:

Стягнути з приватного підприємства «Будтрансгаз» на користь  ОСОБА_1 1142,59грн.

Стягнути з приватного підприємства «Будтрансгаз» державне мито на користь держави в сумі 51грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 30грн.

В задоволенні інших позовних вимог, відмовити.

                Рішення може бути оскаржене шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги до апеляційного суду Запорізької області.

                        Суддя:                                                                                            Л.С.Щербань