Номер провадження № 22-ц/785/5469/13

Головуючий у першій інстанції Гнатюк В.О.

Доповідач Варикаша О. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2013 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - судді - Варикаші О.Д.

суддів - Ступакова О.А.

- Станкевича

при секретарі - Добряк Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3, ПАТ КБ «ПриватБанк» на рішення Любашівського районного суду Одеської області від 17.05.2013 року по справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про визнання дійсним договору іпотеки, звернення стягнення за кредитним договором на житловий будинок, виселення та за позовом ОСОБА_3 до ПАТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_4 про визнання недійсним кредитного договору,-

встановила:

ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся з вказаним позовом до суду (а. с. 1-4), в якому просило визнати дійсним договір іпотеки ОDLUGR0000000001 від 12.09.2008 року, укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4; в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № ОDLUGR0000000001 від 12.09.2008 року в розмірі 11 189,80 дол. США, що за курсом НБУ складає 89 406,47 грн., звернути стягнення на будинок загальною площею 102,40, житловою площею 53,80, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № ОDLUGR0000000001 від 12.09.2008 року) ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отримання дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки, виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку (предмет іпотеки), розташованому за адресою: АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України, до повноважень якого входять питання громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаного будинку.

Свої позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк», як зазначено в рішенні суду, обґрунтовувало тим, що згідно з кредитним договором від 12.09.2008 року № ODLUGR0000000001 ОСОБА_4 отримав кредит у розмірі 10 300,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 12.09.2013 року. На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між сторонами 12.09.2008 року був укладений договір іпотеки № ODLUGR0000000001, згідно з яким відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: будинок загальною площею 102,40 кв. м., житловою площею 53,80 кв. м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1, і який належить на праві власності відповідачу на підставі договору купівлі-продажу. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмета іпотеки становить153 619 грн. 01 коп. З вини відповідача даний договір іпотеки не був нотаріально посвідчений.

У зв'язку з порушенням зобов'язань за вказаним кредитним договором відповідач станом на 05.03.2013 року має заборгованість у розмірі 11 189,80 доларів США, яка складається з заборгованості за кредитом - 7 636,75 доларів США; заборгованості за процентами за користування кредитом - 1 265,52 доларів США; заборгованості по комісії за користування кредитом - 306,59 доларів США; пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 1 418,29 доларів США; штрафні санкції (фіксована частина) - 31,29 доларів США; штрафні санкції (процентна складова) - 531,36 доларів США.

Оскільки, позичальником належним чином не виконуються зобов'язання за кредитним договором, то ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на ч. 2 ст. 220 ЦК України, просив суд задовольнити його позовні вимоги.

В ході розгляду справи третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_3 - дружина відповідача ОСОБА_4, на підставі ст. 34 ЦПК України вступила у справу, пред'явивши позов до ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4, в якому просила визнати недійсним кредитний договір № ODLUGR0000000001 від 12.09.2008 року, укладений між ОСОБА_4 та ПАТ КБ «ПриватБанк», застосувати наслідки недійсності правочину щодо вказаного кредитного договору, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що даний договір був укладений її чоловіком ОСОБА_4 без її згоди. Крім того, вказаний договір суперечить правам та інтересам їх малолітніх та неповнолітніх дітей.

В судове засідання в суд першої інстанції, як зазначено в рішенні суду, представник позивача не з'явилась, надіславши до суду заяву про розгляд справи у її відсутність та вказавши, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі. У письмовому запереченні на позов ОСОБА_3, надісланому до суду, представник позивача просить його позов до ОСОБА_4 задовольнити на підставі ч. 2 ст. 220 ЦК України, а у позові ОСОБА_3 відмовити з посиланням на те, що ОСОБА_3 як співвласник будинку надала згоду на укладення ОСОБА_4 даного кредитного договору, про що свідчить додаток № 3 до кредитного договору, який приєднаний до заперечення на позов. Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позов ПАТ КБ «ПриватБанк» не визнав і пояснив, що від нотаріального посвідчення договору іпотеки не ухилявся, а згоду на укладення кредитного договору та договору іпотеки від імені співвласника будинку - своєї дружини ОСОБА_3, підписав сам без її відома, тому її позов про визнання недійсним зазначеного кредитного договору визнає. Представник третьої особи, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору, позов ОСОБА_3 про визнання недійсним кредитного договору підтримав, а у позові ПАТ КБ «ПриватБанк» просив відмовити з посиланням на те, що договір іпотеки не пройшов державної реєстрації і тому згідно з законом не вважається укладеним і не створює прав та обов'язків для сторін.

Рішенням Любашівського районного суду Одеської області від 17.05.2013 року у позові ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_3 та ПАТ КБ «ПриватБанк» подали апеляційні скарги на рішення Любашівського районного суду Одеської області від 17.05.2013 року, в яких просять: ОСОБА_3 змінити рішення суду від 17.05.2013 року, задовольнити позовні вимоги за позовом ОСОБА_3 до ПАТ КБ «ПриватБанк», визнавши недійсним кредитний договір № ODLUGR0000000001 від 12.09.2008 року, укладений між ОСОБА_4 та ПАТ КБ «ПриватБанк», рішення в іншій частині залишити без змін, посилаючись на те, що вважає оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим, в частині відмови в задоволенні її позовних вимог; ПАТ КБ «ПриватБанк» змінити рішення суду від 17.05.2013 року, в частині відмови в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк», ухвалити нове рішення в цій частині, яким задовольнити позовні вимоги Банку, в іншій частині рішення залишити без змін, судові витрати стягнути з відповідача (за первісним позовом), посилаючись на неповне з'ясування судом всіх обставин справи, що призвело до порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник ОСОБА_3 підтримав апеляційну скаргу ОСОБА_3 та заперечував проти задоволення апеляційної скарги ПАТ КБ «ПриватБанк», інші учасники процесу в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи від них на адресу суду не надходили.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, судова колегія приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду зміні, в частині мотивувальної частини з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для зміни рішення суду першої інстанції є зокрема: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Залишаючи позови позивачів без задоволення, суд першої інстанції виходив з наступного.

Судом встановлено, що згідно з кредитним договором від 12.09.2008 року № ODLUGR0000000001 ОСОБА_4 отримав кредит у розмірі 10 300,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 12.09.2013 року .

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між сторонами 12.09.2008 року був укладений договір іпотеки № ODLUGR0000000001, згідно з яким відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: будинок загальною площею 102,40 кв. м., житловою площею 53,80 кв. м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1, і який належить на праві власності відповідачу на підставі договору купівлі-продажу. Договір іпотеки не був нотаріально посвідчений та не пройшов державної реєстрації.

Відповідно до ч. 1 статті 577 ЦК України, якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню. Згідно з ч. 2 вказаної статті застава нерухомого майна підлягає державній реєстрації у випадках та в порядку, встановлених законом.

У статті 4 Закону України «Про іпотеку» зазначено: обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.

Як роз'яснено у п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.

З врахуванням викладеного суд першої інстанції вважав, що вимога Банку про визнання договору іпотеки дійсним не підлягає задоволенню. Вимоги Банку про звернення стягнення на зазначений житловий будинок шляхом продажу предмета іпотеки від імені відповідача та виселення відповідача та інших осіб, які зареєстровані у даному будинку, не можуть бути задоволені, оскільки вони є похідними від вимоги про визнання договору іпотеки дійсним.

Позов ОСОБА_3 до ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 про визнання недійсним кредитного договору від 12.09.2008 року № ODLUGR0000000001 суд першої інстанції вважав не підлягає задоволенню за слідуючими підставами.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами ) вимог , які встановлені частиною першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Проаналізувавши обставини, пов'язані з укладенням вказаного кредитного договору, суд першої інстанції не знайшов підстав для визнання його недійсним.

Крім того, посилання ОСОБА_3 на те, що вона не давала згоду на укладення кредитного договору та договору іпотеки спростовується наданням Банком письмової згоди співвласника (додаток № 3 до кредитного договору), з якої вбачається, що ОСОБА_3 надала згоду на укладення позичальником кредитного договору № ODLUGR0000000001 від 12.09.2008 року та надання ним в заставу будинку, який належить їм на праві спільної сумісної власності.

На підставі викладеного суд першої інстанції відмовив в задоволенні позовних вимог позивачів.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо залишення без задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3

Однак, судова колегія не погоджується в повній мірі з мотивувальною частиною рішення суду, з наступних підстав.

Оскільки, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 12.09.2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № ODLUGR0000000001, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 10 300 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 12.09.2013 року (а. с. 20-25).

З метою забезпечення виконання вказаного кредитного зобов'язання між банком і ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки № ODLUGR0000000001 від 12.09.2008 року, згідно з яким відповідач передав банку в іпотеку нерухоме майно, а саме: будинок загальною площею 102,40 кв. м., житловою площею 53,80 кв. м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, і який належить на праві власності відповідачу на підставі договору купівлі-продажу (а. с. 26-31).

Проте, договір іпотеки не був нотаріально посвідчений. Крім того, в п. 32 договору іпотеки (а. с. 30) вказано, що даний договір не підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України, якою ПАТ КБ «ПриватБанк» обґрунтовує свої позовні вимоги, в частині визнання дійсним договору іпотеки, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Як роз'яснено в п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.12009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», при розгляді таких справ суди повинні з'ясовувати, чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.

Згідно з ч. 1 ст. 577 ЦК України якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню.

За таких обставин, враховуючи, що сторони при укладенні спірного договору іпотеки домовилися, що даний договір не підлягає нотаріальному посвідченню (п. 32 договору), то відсутні підстави вважати, що ОСОБА_4 ухилився від його нотаріального посвідчення, крім того, в своїх запереченнях на позов (а. с. 47-48), ОСОБА_4 зазначив, що він не ухиляється від нотаріального посвідчення договору іпотеки, банку достатньо повідомити його лише про нотаріуса, його місцезнаходження, дату і час, коли він повинен там з'явитися з паспортом, а тому відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України зазначений договір є нікчемним і не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю відповідно до ст. 216 ЦК України.

Згідно ст. ст. 574, 575 ЦК України, ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Позовні вимоги стосовно виселення є похідними.

На підставі викладеного судова колегія не погоджується з доводами апеляційної скарги ПАТ КБ «ПриватБанк», за виключенням обґрунтування рішення суду, в частині відмови в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк».

Тому в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання дійсним договору іпотеки, звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення необхідно відмовити саме з цих підстав.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 65 СК України, якою позивачка ОСОБА_3 обґрунтовує свої позовні вимоги, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою; для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Як роз'ясненої в п. 25 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», положення статті 65 СК України щодо порядку розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, регулюють відносини, які стосуються розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя, і не стосуються права одного із подружжя на отримання кредиту, оскільки кредитний договір є правочином щодо отримання у власність грошових коштів.

Тобто, для отримання кредиту одним із подружжя згода іншого відповідно до ст. 65 СК України не потрібна. В зв'язку з цим, судова колегія не погоджується з доводами апеляційної скарги ОСОБА_3, в цій частині.

Тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про визнання недійсним кредитного договору та застосування наслідків недійсності необхідно відмовити саме з цих підстав.

Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що розглядаючи позовні вимоги щодо визнання дійсним договору іпотеки, предметом якого є житловий будинок, в якому проживають неповнолітні діти (а. с. 72-74, 78) та звернення стягнення на цей предмет іпотеки, до участі у справі не залучався орган опіки та піклування.

За таких обставин, на підставі наведеного, судова колегія вважає, що в задоволенні позовів ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про визнання дійсним договору іпотеки, звернення стягнення за кредитним договором на житловий будинок, виселення та ОСОБА_3 до ПАТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_4 про визнання недійсним кредитного договору, необхідно відмовити з вищезазначених підстав, а мотивувальна частина рішення Любашівського районного суду Одеської області від 17.05.2013 року підлягає зміні, в іншій частині рішення підлягає залишенню без змін.

Таким чином, судова колегія частково погоджується з доводами апеляційних скарги, щодо обґрунтування рішення суду та не погоджується з доводами апеляційних скарг, в частині висновків суду, на підставі вищезазначеного. Оскільки, нікчемний договір іпотеки не створює юридичних наслідків, а для отримання кредиту одним із подружжя згода іншого відповідно до ст. 65 СК України не потрібна, інші доводи апеляційних скарг, враховуючи викладене, не мають юридичного значення.

Керуючись ст. ст. 304, 307, 309, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

вирішила:

Апеляційні скарги ОСОБА_3, ПАТ КБ «ПриватБанк» задовольнити частково.

Змінити мотивувальну частину рішення Любашівського районного суду Одеської області від 17.05.2013 року по справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про визнання дійсним договору іпотеки, звернення стягнення за кредитним договором на житловий будинок, виселення та за позовом ОСОБА_3 до ПАТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_4 про визнання недійсним кредитного договору.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області О.Д. Варикаша

О.А. Ступаков

В.А. Станкевич