У Х В А Л А

Іменем України

25 вересня 2013 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області у складі:

головуючого - судді Леска В.В.

суддів -Чужі Ю.Г., Кондора Р.Ю.

при секретарі - Пудак О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Хустського районного суду від 17 червня 2013 року,-

в с т а н о в и л а :

14 січня 2013 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики в сумі 55000 доларів США, що в еквіваленті відповідно до курсу Національного банку України становить 448250 грн..

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 15 листопада 2012 р. він позичив відповідачу ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 55000 доларів США під 2,5% щомісячно (30 % річних) із строком повернення позики до 1 січня 2013 р. Факт одержання відповідачем грошей на зазначених умовах підтверджується його власноручною розпискою.

11 квітня 2013 року ОСОБА_1 подав заяву про збільшення позовних вимог. Зазначив, що 1 березня 2012 року ОСОБА_2 позичив у нього 11000 доларів США, що по курсу Національного банку України становить 89100 грн. з розрахунку 810 грн. за 100 доларів США, із строком повернення позики до 1 вересня 2012 року, що підтверджується його власноручною розпискою.

Посилаючись на те, що відповідач не повернув борг, мотивуючи відмову відсутністю коштів, позивач просив постановити рішення про задоволення його вимог.

Рішенням Хустського районного суду від 17 червня 2013 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 537350 грн. боргу за борговими розписками від 1 березня 2012 року та 15 листопада 2012 року, 4000 грн. по оплаті праці адвоката та 3220 грн. судового збору.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність судового рішення із-за порушення норм матеріального права, неповного встановлення обставин справи, просив скасувати оскаржуване ним рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Межі доводів апеляційної скарги - боргова розписка від 15 листопада 2012 року містить виправлення дати виконання зобов'язання.

В запереченні позивач просить відхилити апеляційну скаргу як необгрунтовану і залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Відповідач та його представник ОСОБА_3 підтримали апеляційну скаргу.

Позивач та його представник ОСОБА_4 просили відхилити апеляційну скаргу як необгрунтовану, оскільки строк виконання боргового зобов'язання по розписці від 15 листопада 2012 року сплив 1 січня 2013 року, що вбачається з оригіналу розписки.

Заслухавши доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із наявності законних підстав для стягнення із відповідача в користь позивача боргу за розписками від 1 березня 2012 року та від 15 листопада 2012 року.

Такі висновки суду є правильними, відповідають нормам матеріального права і грунтуються на нормах процесуального права.

Правовідносини між фізичними особами щодо договорів позики регулюються нормами ст.ст. 1046-1053 ЦК України.

Згідно з ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч. 2 ст. 1047 ЦК України).

Позичальник, як передбачено ст. 1049 ЦК України, зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

З матеріалів справи вбачається, що 15 листопада 2012 року відповідач ОСОБА_2 брав у борг у позивача ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 55000 доларів США, що по курсу Національного банку України становить 448250 грн., під 2,5% щомісячно (30 % річних) із строком повернення позики до 1 січня 2013 року, а 1 березня 2012 року ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 11000 доларів США, що по курсу Національного банку України становить 89100 грн. із строком повернення позики до 1 вересня 2012 року, що підтверджується його власноручними розписками (а.с. 7, 48). Отже, строк виконання укладених між сторонами договорів позики настав.

Встановлено, що відповідач ОСОБА_2 взяті на себе за договорами позики зобов'язання не виконав, що виразилося у неповерненні позикодавцю отриманих коштів.

Колегія суддів, сторони та їх представники оглянули оригінал боргової розписки ОСОБА_2 від 15 листопада 2012 року, з якої не вбачається виправлень чи підчисток в році повернення позики, а відповідачем не заявлено клопотання про призначення експертизи на предмет з'ясування цього питання.

За таких обставин справи колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин між сторонами та підставно й обгрунтовано з дотриманням вимог ст.ст. 174, 213, 214 ЦПК України дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення позову, оскільки відповідач, як позичальник, належним чином взяті на себе зобов'язання не виконав і відповідно до наданої ним розписки не повернув позивачеві отриману суму позики у встановлений у розписці строк, як це передбачено ст.ст. 526, 1046, 1049 ЦК України.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Хустського районного суду від 17 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Судді: