Дата документу Справа № 321/752/13-к
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Єдиний унікальний №321/752/13-к Головуючий в 1 інст. Ворожбянов А.М.
Провадження №11-кп/778/329/13 Доповідач в 2 інст. Дадашева С.В.
Категорія ч.3 ст.185, ч.1 ст.309 КК України
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Запорізької області в складі
головуючого Незоли І.М.,
суддів Дадашевої С.В., Старовойт І.П.,
при секретарі Дмитренко Ю.Ф.,
за участю прокурора Безлер Л.В.,
захисника - адвоката ОСОБА_2,
обвинуваченого ОСОБА_3
розглянула в м.Запоріжжя у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Михайлівського районного суду Запорізької області від 19 липня 2013 року, яким
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця станиці Азовська Северського району Краснодарського краю, громадянина України, який має неповну середню освіту, офіційно не працевлаштований, не одружений, до затримання проживав за адресою: АДРЕСА_1, в силу ст.89 КК України не судимий,
засуджено:
- за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі;
- за ч.1 ст.309 КК України до 1 року позбавлення волі.
На підставі ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_3 покарання у вигляді 3 років позбавлення волі.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 у вигляді особистого зобов'язання замінений у залі судового засідання на тримання під вартою. Строк відбування покарання постановлено рахувати з моменту виконання вироку, тобто з 19 липня 2013 року.
Вирішена доля речових доказів по справі.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_3 визнано винним та засуджено за те, що він 15 січня 2013 року приблизно о 01-30 годині, знаходячись на АДРЕСА_2, з метою викрадення чужого майна, шляхом подолання огорожі, проник на територію домоволодіння НОМЕР_1, що належить ОСОБА_4, звідки таємно викрав майно останнього, тим самим заподіяв потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 920 грн.
Крім того, 26 лютого 2013 року, приблизно о 01-00 годині, знаходячись на АДРЕСА_2, ОСОБА_3, з метою викрадення чужого майна, шляхом подолання огорожі, проник на територію домоволодіння НОМЕР_2, що належить ОСОБА_5, звідки з дерев'яного столу, який знаходився біля житлового будинку, таємно викрав інструменти. Після чого, перебуваючи на території домоволодіння НОМЕР_2 по АДРЕСА_2, ОСОБА_3, шляхом зриву навісного замка проник у приміщення господарської будівлі, звідки таємно викрав майно ОСОБА_5, тим самим заподіяв потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 3695 грн. 12 коп.
Крім того, 12 березня 2013 року, приблизно о 01-00 годині, знаходячись на АДРЕСА_2, ОСОБА_3, з метою викрадення чужого майна, шляхом подолання огорожі, проник на територію домоволодіння НОМЕР_2, що належить ОСОБА_5, де шляхом виставлення віконної рами проник в приміщення літньої кухні звідки таємно повторно викрав майно останнього, тим самим заподіяв потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 410 грн.
Крім того, в серпні 2012 року, перебуваючи у дворі свого будинку АДРЕСА_3 Запорізької області, ОСОБА_3 без мети збуту, шляхом обривання суцвіть та листя з дикоростучих кущів конопель, незаконно, придбав особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонений - каннабіс (марихуану), які залишив біля будинку на землі, для того, щоб конопля висохла, після чого, висушені частини рослин коноплі помістив у скляну банку, яку закопав у себе на подвір'ї. Приблизно на початку лютого 2013 року, ОСОБА_3, викопав банку з землі, дістав з неї суцвіття та листя рослин коноплі, подрібнив їх шляхом перетирання в долонях, незаконно виготовивши, таким чином, особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонений - каннабіс (марихуану), помістив у три паперових згортки, які без мети збуту незаконно зберігав за місцем мешкання в приміщенні будинку АДРЕСА_3 Запорізької області. Вищевказаний наркотичний засіб ОСОБА_3 продовжував незаконно зберігати без мети збуту за вказаною адресою до 16-00 годин 15 березня 2013 року, до вилучення співробітниками міліції.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_3, не оспорюючи обставини справи, доведеність вини та юридичну кваліфікацію своїх дій, просить вищезазначений вирок суду в частині призначеного покарання змінити, застосувати положення ст.ст.75, 76 КК України та звільнити його від покарання з випробуванням, а також звільнити його з-під варти. Свої вимоги обґрунтовує тим, що при призначенні покарання суд не врахував ряд обставин, які пом'якшують покарання та суттєво знижують тяжкість вчинених злочинів, а саме те, що він вину визнав в повному обсязі, щиросердо розкаявся, активно сприяв слідству у розкритті злочину, в силу ст.89 КК України не судимий. Крім того вказує на відсутність до нього претензій з боку потерпілого і відсутність обставин, які обтяжують покарання.
Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого ОСОБА_3 та адвоката ОСОБА_2, які підтримали апеляційну скаргу; прокурора, який вважав, що вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_3 у вчиненні злочинів при обставинах, викладених у вироку, засновані на доказах досліджених у судовому засіданні.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні повністю визнав себе винним, дав показання по суті пред'явленого йому обвинувачення, в зв'язку з чим, на підставі ч.3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів відносно фактичних обставин справи, оскільки вони учасниками судового розгляду не оспорювалися. При цьому суд з'ясував, чи правильно розуміють обвинувачений та інші учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснив, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Суд дав правильну оцінку дослідженим доказам, належним чином мотивував у вироку свої висновки та правильно кваліфікував дії ОСОБА_3 за ч.3 ст.185, ч.1 ст.309 КК України.
Доведеність вини й кваліфікація дій обвинуваченого ніким з учасників провадження не оспорюється.
Покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд призначив у відповідності з положеннями Загальної частини КК України - у межах, встановлених санкціями статей Особливої частини КК України, які передбачають відповідальність за скоєні злочини. При цьому суд врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який в силу ст.89 КК України не судимий, характеризується посередньо. Обставинами, які пом'якшують покарання, суд визнав щиросерде каяття ОСОБА_3 та активне сприяння розкриттю злочину. Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.
З урахуванням всіх обставин справи у сукупності суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення ОСОБА_3 покарання у вигляді позбавлення волі у межах санкцій статей обвинувачення, але на мінімальний строк.
З висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується і вважає, що призначене обвинуваченому покарання є необхідним та достатнім для його виправлення, а також попередження вчинення нових злочинів.
Доводи, викладені обвинуваченим в апеляційній скарзі, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, крім того, вони вже враховані при призначенні покарання.
Відомості, вказані у довідці селищного голови Пришибської селищної ради Михайлівського району Запорізької області, надані обвинуваченим під час апеляційного розгляду, про те, що на його утриманні знаходилась його мати - ОСОБА_6, також не є підставою для зміни вищевказаного вироку суду, оскільки об'єктивних даних про те, що ОСОБА_3 працював і мав постійний заробіток, за рахунок якого утримував свою мати, у справі немає.
Порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування або зміну вироку суду першої інстанції, при апеляційному розгляді не встановлено.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
апеляцію обвинуваченого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Михайлівського районного суду Запорізької області від 19 липня 2013 року відносно останнього за ч.3 ст.185, ч.1 ст.309 КК України, - без змін.
Дана ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.
Касаційна скарга на ухвалу апеляційного суду подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Головуючий
судді