ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2013 р. Справа № 915/1472/13

Господарський суд Миколаївської області у складі судді: Бритавської Ю.С.,

при секретарі судового засідання: Мартиненко М.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Казачинський Є.В., директор,

Зима В.О., договір про надання правової допомоги від 06.08.2013р.

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву: Товариства з обмеженою відповідальністю «Родень-М» (18002, м. Черкаси, вул. Благовісна, 299, кв. 132, код ЄДРПОУ 14196320)

до відповідача: Фермерського господарства «Кондор С» (55600, Миколаївська область, м. Новий Буг, вул. Куйбишева, 154, код ЄДРПОУ 34135609)

про: стягнення заборгованості, -

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Родень-М» звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Фермерського господарства «Кондор С» про визнання укладеним між сторонами договору поставки №116 від 02.04.2013р. та про стягнення з відповідача 56600,80 грн. заборгованості за поставлений товар.

10.09.2013р. за вх.№17642/13 позивачем було подано заяву в порядку ст. 22 ГПК України про відмову від позовних вимог в частині визнання укладеним між сторонами договору поставки №116 від 02.04.2013р., відповідно до якої ТОВ «Родень-М» просить суд лише стягнути з ФГ «Кондор С» 56600,80 грн. заборгованості.

Підставою позовних вимог ТОВ «Родень-М» стало невиконання відповідачем договірних зобов'язань в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

На виконання вимог ухвал суду від 22.08.2013р. та від 10.09.2013р. позивачем було надано витребувані документи.

Відповідач в судові засідання не з'явився, свого представника не направив, вимог ухвал суду від 22.08.2013р. та від 10.09.2013р. не виконав, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав, проти позову не заперечив, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, про що свідчать відповідні повідомлення про вручення поштових відправлень від 23.08.2013р. та від 16.09.2013р., а тому господарський суд визнав за можливе розглянути позовну заяву ТОВ «Родень-М» за відсутністю представника відповідача у судовому засіданні за наявними матеріалами справи в порядку ст. 75 ГПК України.

Відповідно до вимог ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача, господарський суд встановив:

З матеріалів справи вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Родень-М» (позивач) було поставлено Фермерському господарству «Кондор С» (відповідач) хімічні добрива, а саме: КАС-32 в кількості 35,435 тон на суму 130400,80 грн.

Даний факт підтверджується Наказом-накладною на відпуск продукції №410097 від 09.04.2013р., підписаним представниками сторін та скріпленим їх печатками. В судових засіданнях судом було оглянуто оригінал вказаного наказу-накладної з наявною на ньому печаткою відповідача.

При цьому господарський суд вважає, що наявність на вказаному наказі-накладній підпису, скріпленого оригінальною печаткою відповідача, є достатнім підтвердженням факту приймання відповідачем товару. Більше того, сам факт наявності печатки на наказі-накладній вже є свідченням скріплення відповідачем вказаного документу. Аналогічна правова позиція щодо необхідності вважати наявність печатки підприємства на документі свідченням скріплення підприємством вказаного документу, незалежно від того, чи підписаний вказаний документ уповноваженою особою, викладена і у постановах Вищого господарського суду України від 01.11.2011р. у справі №21/235-09 та від 22.06.2011р. у справі №38/370.

На оплату поставленого товару позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактуру №СФ-0000116 від 02.04.2013р. на суму 130400,80 грн.

Відповідачем поставлений товар було оплачено частково на суму 73800 грн., що підтверджується відповідними банківськими виписками по рахунку за 02.04.2013р. на суму 28800 грн., за 05.04.2013р. на суму 20000 грн. та за 08.04.2013р. на суму 25000,00 грн.

При цьому при оплаті поставленого товару в якості призначенням платежу відповідачем вказано «оплата за КАС зг. рах.№СФ-0000116 від 02.04.2013р.».

Між тим, як свідчать матеріали справи, остаточного розрахунку за отриманий товар відповідачем не здійснено, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у сумі 56600,80 грн.

У листах від 16.04.2013р. №188, від 17.04.2013р. №192, від 17.05.2013р. №220 та від 29.05.2013р. №228 ТОВ «Родень-М» було заявлено відповідачу вимоги про сплату боргу, які останнім залишені без відповіді та задоволення, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

В процесі розгляду справи позивач відмовився від позовних вимог в частині визнання укладеним між сторонами договору поставки №116 від 02.04.2013р. та просить суд стягнути з ФГ «Кондор С» 56600,80 грн. заборгованості.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За ч.ч. 1,2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч.2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Дослідивши матеріали справи, виходячи з вищевикладених вимог законодавства, господарський суд приходить до висновку, що фактично між сторонами у справі виникли правовідносини з поставки товару, про що свідчать конклюдентні дії сторін, а саме: з боку позивача (ТОВ «Родень-М») - здійснення поставки відповідачу відповідного товару внаслідок підписання Наказу-накладної на відпуск продукції №410097 від 09.04.2013р. та виставлення рахунку-фактури №СФ-0000116 від 02.04.2013р., з боку відповідача (ФГ «Кондор С») - прийняття товару внаслідок підписання Наказу-накладної на відпуск продукції №410097 від 09.04.2013р. та наступна оплата поставленого товару на підставі виставленого позивачем рахунку-фактури №СФ-0000116 від 02.04.2013р.

Разом з тим, фактично у сторін виникли наступні зобов'язання: у ТОВ «Родень-М» - поставити товар, у ФГ «Кондор С» - прийняти поставлений товар та оплатити його.

При цьому часткова оплата відповідачем поставленого товару з вказанням в якості призначенням платежу «оплата за КАС зг. рах.№СФ-0000116 від 02.04.2013р.» свідчить про узгодження між сторонами внаслідок конклюдентних дій ціни поставленого товару.

Позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі, поставивши відповідачу товар на суму 130400,80 грн.

Натомість матеріали справи свідчать про те, що відповідач свої зобов'язання щодо повної оплати вартості поставленого товару не виконав.

Таким чином, оскільки відповідач свої зобов'язання в частині оплати поставленого товару виконав частково, в результаті чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 56600,80 грн., а вимоги позивача про сплату цієї заборгованості в семиденний строк були залишені ФГ «Кондор С» без відповіді, господарський суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Родень-М» про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 56600,80 грн. є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Вищого господарського суду України від 25.04.2012р. у справі №5015/7353/11.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу в розмірі 6000 грн. покладаються на відповідача.

При цьому судом враховується наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з ч.3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України «Про адвокатуру», який втратив чинність на підставі Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012р. № 5076-VI, адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

Відповідно до ч.1 ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно з ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації. Повноваження сторони або третьої особи від імені юридичної особи може здійснювати її відособлений підрозділ, якщо таке право йому надано установчими або іншими документами. Громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю.

Таким чином, вказана процесуальна норма не обмежує юридичних осіб у виборі осіб, які будуть здійснювати їх представництво в господарському суді.

З цього приводу Вищий господарський суд України у п.5 інформаційного листа від 14.07.2004р. №01-8/1270 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003р. щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» зазначив, що судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Статтею 44 ГПК передбачено відшкодування зазначених витрат за послуги, надані лише адвокатом, а не будь-яким представником (постанова Верховного суду України від 01.10.2002р у справі № 30/63).

Окрім того, у п.10 листа від 14.12.2007р. №01-8/973 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права» Вищий господарський суд України зазначив, що стаття 44 ГПК передбачає відшкодування як судових витрат сум, що були сплачені стороною за отримання лише послуг адвокатів, а не будь-яких представників.

Зі змісту ст.ст. 13-15 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» вбачається, що адвокатська діяльність здійснюється адвокатом індивідуально (самозайнята особа) та шляхом створення юридичної особи у формі адвокатського бюро та адвокатського об'єднання.

Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до ст. 4 Правил адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури 01.10.1999р. (протокол № 6/VI), угода про надання правової допомоги - договір (контракт), згідно з яким одна сторона - адвокат, що практикує індивідуально, або адвокатське об'єднання - приймає на себе доручення іншої сторони - клієнта (або його представника) - про надання клієнту юридичної допомоги обумовленого ним виду в інтересах клієнта на умовах, передбачених угодою, а інша сторона - клієнт (або його представник) - зобов'язується сплатити гонорар за дії адвоката по наданню правової допомоги, а також у випадку необхідності - фактичні витрати, пов'язані з виконанням угоди. Угодою можуть передбачатися також інші умови надання юридичної допомоги.

Гонорар - передбачена угодою про надання правової допомоги винагорода за виконані адвокатом дії по наданню правової допомоги; гонорар не включає кошти, що вносяться клієнтом (його представником) на покриття фактичних витрат, пов'язаних з виконанням угоди.

Відповідно до п.1 ст. 33 Правил адвокатської етики гонорар є єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту.

На підтвердження понесення позивачем заявлених як судових - витрат на правову допомогу в розмірі 6000 грн. позивач надав до суду договір про надання правової допомоги, укладений між позивачем та адвокатом Зимою Вячеславом Олександровичем 06.08.2013р., та квитанцію до прибуткового касового ордеру №б/н від 06.08.2013р. на суму 6000 грн. із зазначенням підстави оплати: «договір про надання правової допомоги від 06.08.2013р.».

За таких обставин, керуючись вищезазначеними нормами права, господарський суд вважає, що сплачені позивачем адвокату Зимі В.О. 6000 грн. за надані юридичні послуги відносяться до складу судових витрат і тому підлягають покладенню на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Родень-М» задовольнити.

2.Стягнути з Фермерського господарства «Кондор С» (55600, Миколаївська область, м. Новий Буг, вул. Куйбишева, 154, код ЄДРПОУ 34135609) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Родень-М» (18002, м. Черкаси, вул. Благовісна, 299, кв. 132, код ЄДРПОУ 14196320) 56600 (п'ятдесят шість тисяч шістсот) грн. 80 коп. заборгованості, 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору та 6000 (шість тисяч) грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з ч.5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Миколаївської області.

Повне рішення складено 07 жовтня 2013 року.

Суддя Ю.С. Бритавська