ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
УХВАЛА
07.10.2013Справа № 901/2795/13
За позовом Заступника прокурора м. Ялти в інтересах держави в особі Фонду державного майна України
до відповідача Гаспринської селищної ради
до відповідача Приватного акціонерного товариства «Клінічний санаторій «ПАРУС»
про визнання недійсними рішення, державного акту та визнання права власності.
Суддя С.І. Чонгова
Представники:
Прокурор - Приймак А.О., ст.. прокурор відділу прокуратури м. Сімферополя, посвідчення № 017186;
Від позивача - Федоровський В.Г. довіреність №245 від 10.06.2013, юрисконсульт;
Від відповідача Гаспринської селищної ради - Карташова С.І., довіреність № 42/2-14 від 15.01.2013, представник;
Від відповідача Приватного акціонерного товариство «Клінічний санаторій «ПАРУС» - Морозова В.О., довіреність № 01-233 від 17.07.2013, представник;
СУТЬ СПОРУ Заступник прокурора м. Ялти в інтересах держави в особі Фонду державного майна України звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до відповідачів - Гаспринської селищної ради, товариства «Клінічний санаторій «ПАРУС», у якому просить визнати недійсним рішення Гаспринської селищної ради від 02.06.1993 «Про затвердження рішень виконкому «Про виділення та закріплення земельних ділянок на території селищної ради в постійне користування», визнати недійсним державний акт на право постійного користування землею серії І-КМ №003047, який видано 12.01.1996 на підставі рішення Гаспринської селищної ради від 02.06.1993, санаторію «Парус», визнати за державою в особі Фонду державного майна України право власності на земельну ділянку 7,3093 га землі у межах згідно з планом землекористування відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії І-КМ №003047 від 12.01.1996, витребувати на користь держави в особі Фонду державного майна України від ПрАТ «Клінічний санаторій «Парус» земельну ділянку площею 6,0663 га що розташована за адресою : АРК, м. Ялта, смт. Гаспра, вул.. Алупкінське шосе, 4, витребувати на користь держави в особі Фонду державного майна України від Гаспринської селищної ради земельну ділянку площею 1,243 га, що розташована за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Ялта, смт. Гаспра, вул. Алупкінське шосе, 4. Крім того, позивач просить стягнути з відповідачів витрати пов'язані з оплатою судових витрат.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.08.2013 порушено провадження у справі, призначено дату розгляду справи - 09.09.2013. Даною ухвалою суд визнав явку представників сторін у судове засідання обов'язковою, витребував у сторін ряд документів, у тому числі суд зобов'язував позивача - Фонд державного майна України надати оригінали документів, доданих до позовної заяви.
Відповідачі, згідно наданих відзивів на позов, позовні вимоги не визнають повністю, наполягають на відмові у задоволенні заявлених позовних вимог.
09.09.2013 на електронну адресу господарського суду Автономної Республіки Крим від прокуратури м. Ялти надійшло клопотання в порядку п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким прокурор просить припинити провадження у справі, у зв'язку з відмовою від позову.
Дане клопотання долучене судом в матеріали справи, проте до розгляду не прийнято, оскільки оригіналу даного документу прокурором у судове засідання не надано.
Позивач у судове засідання 09.09.2013 явку свого представника не забезпечив, про причини неявки суду не повідомив, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином - рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення.
Ухвалою від 09.09.2013 суд відклав розгляд справи на 24.09.2013, визнав явку сторін у судове засідання обов'язковою та повторно зобов'язав позивача надати оригінали документів, доданих до позовної заяви.
20.09.2013 через канцелярію суду, від прокуратури м. Ялти надійшло клопотання в порядку п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким прокурор просить припинити провадження у справі, у зв'язку з відмовою від позову.
У судове засідання 24.09.2013 позивач не з'явився, витребувані судом документи не надав.
Ухвалою від 24.09.2013 суд відклав розгляд справи на 07.10.2013, визнав явку сторін у судове засідання обов'язковою та втретє зобов'язав позивача надати оригінали документів, доданих до позовної заяви, а також документи на підтвердження права власності на спірний об'єкт нерухомого майна.
У судове засідання 07.10.2013 позивач з'явився, проте витребуваних судом документів суду позивачем не надано.
Частиною третьою статті 22 Господарського процесуального Кодексу України визначено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Статтею 69 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.
З урахуванням законодавчої обмеженості строку розгляду справи, суд не має можливості відкласти розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частині 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України виходячи з наступного.
Пунктом 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду залишити позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до пункту 7 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 23 серпня 1994 року № 02-5/612 «Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України» при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (стаття 81 Господарського процесуального кодексу України) господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 цієї статті можливо лише за умовою, що позивач не подав витребувані документи чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин.
Пленум Вищого господарського суду України постановою № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначив, що у разі нез'явлення без поважних причин або без повідомлення причин в засідання господарського суду представника позивача, якщо його присутність було визнано обов'язковою, суддя вправі притягти позивача до відповідальності, встановленої пунктом 5 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, або залишити позов без розгляду (пункт 5 частини першої статті 81 Господарського процесуального кодексу України), або вжити обох цих заходів одночасно, а також винести окрему ухвалу, як це передбачено частиною першою статті 90 Господарського процесуального кодексу України (пункт 3.9.3. зазначеної постанови).
Поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об'єктивних, тобто не залежних від позивача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов'язків, покладених на нього судом. Відповідні докази подаються позивачем і оцінюються господарським судом за загальними правилами статті 43 Господарського процесуального кодексу України.
У разі неповідомлення позивачем таких причин суд вправі, в залежності від конкретних обставин справи, або залишити позов без розгляду, або розглянути справу за наявними в ній доказами.
Матеріали справи свідчать про наявність всіх необхідних умов для залишення позову без розгляду.
Пунктом 2 статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до положень статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.
Пунктом 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Невиконання позивачем покладених на нього судом обов'язків є перешкодою для додержання судом вимог вищезазначеної статті Господарського процесуального кодексу України.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Позивачами вказані вимоги закону та суду залишені поза увагою.
Статтями 4-2 та 4-3 Господарського процесуального кодексу України закріплені принципи рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та здійснення судочинства на засадах змагальності.
Аналогічні положення про принцип рівності закріплені в статті 129 Конституції України та статті 9 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Принцип рівності перед законом і судом означає рівність суб'єктивних процесуальних прав усіх учасників судового процесу. З принципу рівності перед законом і судом випливає, що правосуддя здійснюється незалежно від правового статусу учасників процесу, їхнього майнового стану, форми власності й інших критеріїв; процесуальне становище учасників судочинства визначається тільки процесуальним законодавством і ніяким іншим; процесуальний порядок вирішення справ визначається процесуальною формою. Змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторін, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень, звільнення суду від обов'язку збирання доказів. Принцип змагальності вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав, тобто обумовлює мотивацію поведінки сторін під час розгляду справи.
Як вже було вказано вище, відповідно до частини 2 статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України сторони та інші особи - учасники процесу обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими господарському суду доказами.
Саме у цьому полягає активність сторін та інших учасників процесу в змагальності.
Крім того, в інформаційному листі від 15.03.2010 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» Вищий господарський суд України довів до відома Господарським судам України те, що у разі нез'явлення в засідання господарського суду представника позивача, якщо його присутність було визнано обов'язковою, суддя вправі притягти позивача до відповідальності, встановленої пунктом 5 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, або залишити позов без розгляду (пункт 5 статті 81 Господарського процесуального кодексу України), або вжити обох цих заходів одночасно, а також винести окрему ухвалу, як це передбачено частиною першою статті 90 Господарського процесуального кодексу України.
Приймаючи до уваги, що позивачем не надані витребувані документи, у тому числі оригінали документів, доданих до позовної заяви, а також документи на підтвердження права власності на спірний об'єкт нерухомого майна, ненадання пояснень відносно заявленого прокурором клопотання про відмову від позову, у зв'язку з чим суд не може дослідити принцип непорушності законних інтересів інших осіб, та зважаючи на необхідність додержання процесуальних строків при розгляді справи, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без розгляду.
При таких обставинах, керуючись пунктом 5 частини 1 статті 81, ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд -
ухвалив:
Позовну заяву залишити без розгляду.
Суддя С.І. Чонгова