Справа №22/775/9222/2013 Головуючий 1 інстанції Цукуров В.П.

Категорія - Доповідач Алексєєв А.В.

УХВАЛА

Іменем України

19 вересня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого - Новосядлої В.М.

Суддів - Алексєєва А.В., Кішкіної І.В.,

при секретарі - Шевченко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ворошиловського районного суду міста Донецька від 26 липня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус ОСОБА_3, про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Ворошиловського районного суду міста Донецька від 26 липня 2013 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 30 листопада 2009 року позивачка ОСОБА_1 набула право власності на нерухоме майно - приміщення на третьому поверсі будівлі торгівельного комплексу літ. А-3, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 166,2 кв.м.

Відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 16 грудня 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованого у реєстрі за №5317, ОСОБА_1 продала приміщення на третьому поверсі будівлі торгівельного комплексу літ.А-3, а саме: №1 - 50,4 кв.м., №2 - 4,8 кв.м., №3 - 4,8 кв.м., №24 - 1,8 кв.м., №25 - 2,8 кв.м., №26 -6,2 кв.м., №27 - 9,4 кв.м., №28 - 8,2 кв.м., №30 - 77,8 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 166,2 кв.м., відповідачу ОСОБА_2

Продаж вчинено за ціну, яка становить 471770 грн., та на підставі витягу №24785829 про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 15 грудня 2009 року серії ССТ №367997. Цей договір зареєстрований в Державному реєстрі правочинів 16 грудня 2009 року за № 3758603.

25 грудня 2009 року на підставі договору купівлі-продажу від 16 грудня 2009 року право власності на приміщення на третьому поверсі будівлі торгівельного комплексу літ.А-3, а саме: №1 - 50,4 кв.м., №2 - 4,8 кв.м., №3 - 4,8 кв.м., №24 - 1,8 кв.м., №25 - 2,8 кв.м., №26 -6,2 кв.м., №27 - 9,4 кв.м., №28 - 8,2 кв.м., №30 - 77,8 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 166,2 кв.м., зареєстровано на ім`я відповідача ОСОБА_2, за номером запису 2257 в БТІ м. Донецька, що підтверджено копією відповідного витягу № 24918962.

В апеляційній скарзі позивачка просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог позивачка посилається на те, що вона не укладала жодних договорів купівлі-продажу спірного майна з відповідачем, жодних документів не підписувала, їй взагалі не було відомо про існування договору, що оспорюється. Продаж за цим договором у графі "продавець" здійснювала не вона, а стороння особа. Суд першої інстанції належним чином не перевірив її доводів, не призначив по справі судову почеркознавчу експертизу, не врахував її доводи, що під час нібито підписання договору вона знаходилася у відрядженні.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивачки, якій підтримав доводи апеляційної скарги, представника відповідача, який заперечував проти доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивачки підлягає відхиленню, рішення підлягає залишенню без змін, з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції посилається на те, що позивачкою не надано суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження як доводів про те, що оспорюваний договір купівлі-продажу нерухомого майна укладався не нею, а іншою особою, так і будь-яких інших обставин, які б свідчили про недійсність договору купівлі-продажу, укладеного 16 грудня 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги про визнання недійсним договору, що оспорюється, позивачка посилається на те, що не укладала жодних договорів купівлі-продажу цього майна із відповідачем, жодних документів не підписувала, їй взагалі не було відомо про існування цього договору. Продаж за цим договором здійснював не власник, бо підпис у графі "продавець" здійснювала не вона, а стороння особа.

Проте, як встановлено судом першої інстанції, після укладання договору, що оспорюється, спірне нерухоме майно було продане 12 березня 2010 року ОСОБА_2 ОСОБА_4 за договором купівлі продажу, посвідченим приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованим у реєстрі за №1064 (а.с. 75-76). Згідно п. 1.3 зазначеного договору від імені ОСОБА_2 на підставі довіреності діяла ОСОБА_1 Вказаний договір підписаний ОСОБА_1 та ОСОБА_4

Встановлені судом обставини спростовують доводи позивачки про те, що вона нібито не знала про існування договору купівлі-продажу, що оспорюється.

Доводи апеляційної скарги позивачки стосовно того, що судом першої інстанції безпідставно було відмовлено в проведенні судової почеркознавчої експертизи для перевірки її доводів щодо того, що договір купівлі-продажу був підписаний не нею, а сторонньою особою, спростовуються наступним.

Судом першої інстанції неодноразово приймалися заходи для перевірки доводів позивачки, витребування оригіналу спірного договору, без наявності якого не можливо було призначити по справі судово почеркознавчу експертизу (а.с. 56).

Судом першої інстанції було направлено запит до Головного управління юстиції у Донецькій області з приводу діяльності та нотаріального архіву приватного нотаріуса ОСОБА_3 (а.с. 69).

З інформації, наданої Головним управління юстиції в Донецькій області від 19 липня 2013 року, вбачається наступне.

Наказом начальника Головного управління юстиції у Донецькій області №353/1 від 28 травня 2012 року нотаріальну діяльність приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_3 тимчасово зупинено на підставі п.6 ч.1 ст.29-1 Закону України «Про нотаріат». Прокуратурою м. Донецька порушено проти неї кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.365-2 КК України. Згідно листа Київського районного суду м.Донецька від 14.11.2012 р. відносно нотаріуса ОСОБА_3 судом змінено запобіжний захід з підписки про невиїзд на взяття під варту в Донецькому СІЗО №5, де вона досі і перебуває. Реєстраційне посвідчення та свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю приватного нотаріуса ОСОБА_3 не анульовані. Головне управління юстиції звернулося до Київського районного суду м. Донецька з позовом про ухвалення рішення про вилучення архіву приватного нотаріуса ОСОБА_3, який є державною власністю, з приміщення, яке було її робочим місцем. До теперішнього часу рішення не винесене, архів не вилучений (а.с. 82-83).

Доводи апеляційної скарги позивачки про те, що під час підписання спірного договору вона була у відрядженні також є необґрунтованими.

Згідно частини 2 статті 303 ЦПК України, апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Дана цивільна справа розглядалася судом першої інстанції тривалий час, проте, позивачкою не були надані суду першої інстанції докази на підтвердження її доводів про відсутність в місті Донецьку під час підписання договору купівлі-продажу 16 грудня 2009 року. Будь яких поважних причин ненадання доказів суду першої інстанції позивачкою не наведено.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Проте, позивачкою не надано суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження як доводів про те, що оспорюваний договір купівлі-продажу нерухомого майна укладався не нею, а іншою особою, так і будь-яких інших обставин, які б свідчили про недійсність договору купівлі-продажу, укладеного 16 грудня 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2

За встановлених обставин та наведених підстав суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 16 грудня 2009 року слід відмовити.

За вищенаведених підстав апеляційний суд дійшов до висновку, що рішення суду першої інстанції постановлено у відповідності з нормами матеріального і цивільно-процесуального законодавства. Підстав для скасування судового рішення не встановлено.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу про відхилення апеляційної скарги, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

За наведених підстав та встановлених обставин апеляційній суд відхиляє апеляційну скаргу позивачки на рішення суду як необґрунтовану та залишає без змін рішення суду першої інстанції як ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 307, 308, 314, 315 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ворошиловського районного суду міста Донецька від 26 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: