Справа № 370/674/13-ц Головуючий у І інстанції Тандир О.В.

Провадження № 22-ц/780/3687/13 Доповідач у 2 інстанції Мельник

Категорія 44 07.10.2013

УХВАЛА

Іменем України

03 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого -Мельника Я.С.,

суддів: Волохова Л.А., Матвієнко Ю.О.,

та секретаря Лопатюк В.Ю.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Макарівського району Київської області на рішення Макарівського районного суду Київської області від 16 травня 2013 року у справі за позовом прокурора Макарівського району Київської області до Макарівської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1, Садового товариства "Берізка", третя особа без самостійних вимог на предмет спору Державне підприємство "Макарівське лісове господарство", про скасування розпоряджень, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та повернення земельної ділянки у державну власність,-

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2013 року прокурор Макарівського району Київської обл. звернувся до суду з зазначеним позовом та просив скасувати розпорядження Макарівської РДА № 39 від 16.12.2004 року, № 35 від 21.01.2005 року, № 1943 від 22.12.2009 року, № 290 від 17.03.2010 року, визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,12 га серії ЯЛ № 849697 від 21.09.10 року виданий на ім'я ОСОБА_1, зобов'язати його звільнити та повернути у власність держави зазначену земельну ділянку.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що прокурорською перевіркою було встановлено, що лісові землі, які були відведені у користування Садового товариства "Берізка" (далі - СТ «Берізка»), одна з яких в подальшому передана у власність відповідачу ОСОБА_1 для ведення садівництва, є землями природно-заповідного фонду, які на час їх відведення перебували під дією охоронного зобов'язання. А тому Макарівська РДА, на думку позивача, не мала повноважень щодо вилучення та надання спірної земельної ділянки для ведення садівництва ОСОБА_1 та СТ "Берізка".

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 16 травня 2013 року позов прокурора Макарівського району залишено без задоволення.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, прокурор Макарівського району звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати і ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у цих сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 24.01.2005 року розпорядженням Макарівської РДА № 35 було передано СТ "Берізка" в оренду терміном на 49 років земельну ділянку площею 1,9977 га для ведення колективного садівництва в межах Забуянської сільської ради Макарівського району, Київської області.

22.12.2009 року розпорядженням Макарівської РДА № 1943 шістнадцятьом громадянам членам СТ "Берізка" надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на землю, а розпорядженням Макарівської РДА від 17.03.2010 року за № 290 затверджено технічну документацію про передачу їм земельних ділянок у власність для ведення садівництва в межах Забуянської сільської ради Макарівського району загальною площею 1,92 га та у подальшому видано державні акти на право власності на ці земельні ділянки.

21 вересня 2010 року відповідач ОСОБА_1 отримав державний акт серії ЯЛ № 849697 про право власності на земельну ділянку площею 0,12 га для ведення садівництва, на підставі вищевказаного розпорядження.

Судом встановлено, що Указом Президента України "Про оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення" від 20 серпня 1996 року № 715/96 оголошено ландшафтним заказником загальнодержавного значення "Урочище Мутвицьке".

16.03.2000 року директору ДП "Макарівський лісгосп" видано охоронне зобов'язання щодо земельної ділянки загальною площею 785,3 га у межах ДП "Макарівське лісове господарство" Забуянського лісництва з перерахуванням 15 кварталів (квартали №№ 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50) ландшафтного заказника загальнодержавного значення "Урочище Мутвицьке" та зобов'язано забезпечити додержання вимог відповідного правового режиму цієї території.

Відповідно до довідки Макарівського районного відділу земельних ресурсів, землі, які передавалися СТ "Берізка" для ведення садівництва в межах Забуянської сільської ради станом на 30.11.2004 року рахувалися як ліси І групи у квадраті 42 виділ 6 і квадраті 43 виділ 1 загальною площею 2,0 га Забуянського лісництва та невкриті лісовою рослинністю.

Судом встановлено, що відповідно до наукової характеристики Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Київській області на територію, що резервується з метою створення ландшафтного заказника загальнодержавного значення "Мутвицький", Макарівського району Київської області та наданого ним плану лісового масиву, що проектується під заказник, вказаний заказник формувався за рахунок території Забуянського лісництва Макарівського держлісгоспу в 15 квадратах із зазначенням конкретних виділів кожного квадрату, а саме: квадрати 54; 55; 56 виділи 2-18; квадрати 57; 58; 71 виділи 1-23; 25-29; квадрат 72 виділи 1-11, 13-17; квадрати 73; 74; 75 виділи 1, 3-6; квадрати 78; 79 виділи 3-25; квадрат 80 виділ 1-8; 10-23; квадрати 81; 82, всього загальною площею 785,3 га, з якого вбачається, що виділ 12 квадрату 72, в якому розташована спірна земельна ділянка, у територію заказника не входить та не резервувався для цих потреб (а.с. 43-47).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірна земельна ділянка, яка передана в оренду СТ "Берізка" та у власність відповідачу ОСОБА_1, не входить до тих земель Забуянського лісництва, які увійшли до заказника загальнодержавного значення "Урочище Мутвицьке", не відноситься до земель природно-заповідного фонду, і, що позивачем не доведено тих обставин на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так відповідно до п. г) ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України, у редакції, яка діяла на момент передачі у власність відповідача земельної ділянки, до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належали землі під об'єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.

Також ч. 1 ст. 150 ЗК України (у відповідній редакції) визначалося, що землі природно-заповідного фонду відносяться до особливо цінних земель. Вилучення особливо цінних земель для несільськогосподарських потреб не допускалося, за винятком випадків, визначених частиною другою цієї статті, а саме для будівництва об'єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередач, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об'єктів соціально-культурного призначення, нафтових тощо за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджувалося Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 44 ЗК України (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) до земель природно-заповідного фонду включалися природні території та об'єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва).

Судом встановлено, що заказник "Урочище Мутвицьке" формувався на матеріалах базового лісовпорядкування 1993 року, який був розширений у 2003 році (зі зміненою нумерацією квадратів), загальна площа якого становить 785,3 га.

Земельні ділянки відповідачів на теперішній час знаходиться у межах 42 квадрату (виділ 6) лісового масиву, а до лісовпорядкування 2003 року це був 72 квадрат (виділ 12).

Як вбачається із матеріалів справи, виділ 12 квадрату 72 ( нині виділ 6 квадрату 42) території Забуянського лісництва у територію заказника не входить, що підтверджується науковою характеристикою та планом лісового масиву Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Київській області, де зазначено, що виділ 12 квадрату 72 до заказника не входить, а загальна площа його становить 785,3 га, що на 10,7 га менше ніж загальна площа всіх виділів кожного із 15 квадратів, загальна площа яких становить 796 га лісового масиву Забуянського лісництва, а тому суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що земельні ділянки відповідачів до території заказника не входять та відповідно не являються землями природно-заповідного фонду.

За таких обставин, суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, яке відповідає вимогам ст.ст. 212-215 ЦПК України.

Доводи апелянта в тій частині, що доказом належності спірної земельної ділянки до земель ландшафтного заказника є довідка відділу земельних ресурсів з форми № 6-зем (а.с. 17) та лист ДП "Макарівський лісгосп" № 250 від 13.05.2013 року (а.с. 36) колегія суддів не бере до уваги, оскільки відомості зазначені в них спростовуються науковою характеристикою на територію, що резервується з метою створення ландшафтного заказника "Мутвицький", виданою Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища у Київській області та наданим ним планом лісового масиву, що проектується під заказник (а.с. 43-47), пізнішим листом ДП "Макарівський лісгосп" № 284 від 26.05.2013 року (а.с. 77) та поясненнями його представника в суді про те, що спірна земельна ділянка не резервувалась для природно-заповідного фонду.

Інших вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. 309 ЦПК України могли б бути підставою для його скасування і ухваленням нового.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора Макарівського району Київської області відхилити.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 16 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий: Я.С. Мельник

Судді: Л.А. Волохов

Ю.О. Матвієнко