Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Постанова
Іменем України
Справа № 111/2555/13-а
02.10.13 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Ілюхіної Г.П.,
суддів Єланської О.Е. ,
Кукти М.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Мисівської сільської ради Ленінського району АР Крим на постанову Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим (суддя Шувалов М.В.) від 17.07.2013 у справі № 111/2555/13-а
за позовом Мисівської сільської ради Ленінського району АР Крим (вул. Анджиєвського, 37, с.Мисове, Ленінський район, Автономна Республіка Крим, 98210)
до Відділу Державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції АР Крим (вул. Пушкіна, 69 А, смт. Леніне, Ленінський район, Автономна Республіка Крим, 98200)
про визнання незаконним та скасування постанови державного виконавця від 30.05.2013 про накладення штрафу,
ВСТАНОВИВ:
Постанову Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 17.07.2013 у задоволенні позову Мисівської сільської ради Ленінського району АР Крим до Відділу Державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції АР Крим про визнання незаконним та скасування постанови державного виконавця від 30.05.2013 про накладення штрафу - відмовлено (арк.с.30).
Рішення суду мотивовано тим, що постанова Ленінського районного суду від 23.08.2013 у справі №113/2218/2012 позивачем не виконана, дії державного виконавця відповідають вимогам статей 11, 89 Закону України «Про виконавче провадження», а обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, не є підставами для задоволення позову; суду не надано доказів, про те що станом на 30.05.2013 (час прийняття державним виконавцем оскаржуваної постанови) у провадженні суду перебувала будь-яка скарга Мисівської сільської ради Ленінського району АР Крим на дії державного виконавця по виконавчому провадженню №36990235; скарга на постанову державного виконавця від 15.05.2013 була подана до суду лише в червні 2013 року.
Не погодившись з рішенням суду, позивач - Мисівська сільська рада Ленінського району АР Крим, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення по справі, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (арк.с.33-34).
Доводи апеляції мотивовані тим, що судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи; судом неповно з'ясовані всі обставини справи, що мають значення для вирішення спору по суті; не з'ясовано причини невиконання рішення суду; неможливість його виконання; в позовній заяві та документах, наданих ОСОБА_2 у справі №2а/113/46/2012 зазначено, що вона володіє 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі рішення Ленінського районного суду АР Крим від 21.04.2010 у справі №2-493/2010; зазначені документи не містять дані про кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з придбанням права власності на ці об'єкти; суди виходили з того, що ОСОБА_2 є власником цілого будинку; до розгляду справи не був залучений співвласник житлового будинку, який мав аналогічне право на частину земельної ділянки, з посиланням на статтю 121 Земельного кодексу України, лист Верховного Суду України №19-3767/0/8-08 від 29.10.2008.
В судове засідання, призначене на 02.10.2013, позивач та відповідач явку уповноважених представників не забезпечили, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином та своєчасно, від позивача та відповідача надійшли заяви про розгляд справи у відсутність їх представників (арк.с.63, 81).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.
Розглянувши справу в порядку статей 195, 197 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів встановила наступне.
Постановою Ленінського районного суду АР Крим від 23.08.2012 у справі №113/2218/2012, яка набрала законної сили згідно ухвали Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2012, визнано незаконним та скасовано рішення 11 сесії 6 скликання Мисівської сільської Ради Ленінського району АР Крим № 392 від 30.12.2011 «Про розгляд постанови Ленінського районного суду»; зобов'язано Мисівську сільську Раду Ленінського району АР Крим на найближчому пленарному засіданні розглянути заяву ОСОБА_2 від 02.06.2010 про надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), розташованої за адресою АДРЕСА_1 та прийняти рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення даної земельної ділянки у приватну власність (арк.с.83-85).
Зазначена постанова суду Мисівською сільською радою Ленінського району АР Крим в добровільному порядку не виконана.
04.09.2012 Рішенням Мисівської сільської ради Ленінського району АР Крим "Про розгляд постанови Ленінського районного суду АР Крим від 23.08.2012" вирішено подати апеляційну скаргу на постанову Ленінського районного суду АР Крим від 23.08.2012 про скасування цієї постанови (арк.с.71).
06.02.2013 на 14 засіданні земельної комісії (шосте скликання) розглянуто рішення Севастопольського апеляційного адміністративного суду у справі №2а-0113/2218/12 за позовом ОСОБА_2, прийнято рішення рекомендувати сесії Мисівської сільської ради Ленінського району АР Крим у зв'язку з необґрунтованістю та неможливістю виконати вимоги судових інстанції відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_2 про надання їй у власність земельної ділянки площею 0,25га (арк.с.72-73).
07.02.2013 Рішенням №693 Мисівської сільської ради Ленінського району АР Крим "Про розгляд постанови Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2012 у справі №2а-0113/2218/12" відмовлено ОСОБА_2 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з передачі земельної ділянки у власність, площею 0,200га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, зі збереженням категорії земель - землі житлової та громадської забудови з земель, не наданих у власність або користування відповідно до статті 19 Земельного кодексу України, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 (арк.с.74).
27.02.2103 судом виданий виконавчий лист, який пред'явлено до виконання (арк.с.13).
13.03.2013 державним виконавцем відкрито виконавче провадження №36990235 (арк.с.14).
Відповідач 17.05.2013 та 29.07.2013 звертався до Ленінського районного суду АР Крим з заявами в порядку статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України про роз'яснення рішення суду у справі №2а/113/2218/2012 від 23.08.2012 (арк.с.77, 78).
15.05.2013 державним виконавцем Відділу Державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції АР Крим складено Акт про те, що на час здійснення виконавчих дій Мисівською сільською радою Ленінського району АР Крим рішення суду не виконане (арк.с.15).
15.05.2013 на підставі статті 89 Закону України «Про виконавче провадження» постановою державного виконавця на Мисівську сільську раду Ленінського району АР Крим накладено штраф в сумі 680,00грн., запропоновано виконати постанову суду до 30.05.2013 (арк.с.16).
Зазначена постанова отримана позивачем 30.05.2013 (арк.с.51).
Постанова Ленінського районного суду АР Крим від 23.08.2012 у справі №113/2218/2012 станом на 30.05.2013 Мисівською сільською радою Ленінського району АР Крим не виконана, про що державним виконавцем складено відповідний Акт (арк.с.17).
30.05.2013 на підставі статті 89 Закону України «Про виконавче провадження» постановою державного виконавця на Мисівську сільську раду Ленінського району АР Крим повторно накладено штраф в сумі 1360,00грн. (арк.с.5).
07.06.2013 вих.№0350/10523 Державний виконавець звернувся до прокуратури Ленінського району АР Крим з поданням про притягнення посадових осіб боржника до кримінальної відповідальності (арк.с.19).
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання незаконним та скасування постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції АР Крим від 30.05.2013 про накладення на позивача штрафу в сумі 1360,00грн. за невиконання рішення суду.
Позовні вимоги мотивовані тим, що державний виконавець був повинен зупинити виконавче провадження і не мав права накладати штраф, оскільки позивачем оскаржувалася попередня постанова державного виконавця, з посиланням на пункту 5 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова суду першої інстанції - скасуванню, з наступних підстав.
Правовідносини сторін регулюються Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження» 21.04.1999 № 606-XIV (далі - Закон № 606).
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 17 Закону № 606 примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами
Згідно зі статтею 19 Закону №606 державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; в інших передбачених законом випадках.
Статтею 25 Закону № 606 передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові. Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до статті 89 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.
Відповідно до частини першої статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач отримав лист Відділу Державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції АР Крим від 04.06.2013 від 0350/10132 з доданою до нього постановою державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції АР Крим від 30.05.2013 лише 10.06.2013 (арк.с.4).
Копію попередньої постанови про накладення штрафу від 15.05.2013 позивач отримав 30.05.2013 (арк.с.51), не погодившись з зазначеною постановою позивач звернувся до суду з позовними вимогами про визнання її протиправною та скасування, постановою Ленінського районного суду АР Крим від 26.06.2013 в задоволенні позову було відмовлено (арк.с.60-61), постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2013 у справі №111/2284/13-а апеляційну скаргу Мисівської сільської ради Ленінського району АР Крим на постанову Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 26.06.13 у справі № 111/2284/13-а - задоволено, постанову Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 26.06.13 у справі № 111/2284/13-а - скасовано та прийнято нову постанову, позовні вимоги задоволено, визнано протиправною та скасовано постанову старшого державного виконавця Ю.В.Ялової Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції від 15.05.2013 про накладення штрафу у розмірі 680 грн. на Мисівську сільську раду (арк.с.86-87).
Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем штраф застосований до позивача правомірно у зв'язку з тим, що позивач без поважних причин не виконав рішення суду про зобов'язання його здійснити певні дії.
Такий висновок суду судова колегія вважає передчасним, оскільки судом не було досліджено причини, з яких позивач не виконав рішення Ленінського районного суду АР Крим від 23.08.2012 у справі №113/2218/2012 (2а/113/46/2012).
Так, як вбачається з пояснень позивача, Постанова Ленінського районного суду АР Крим "Про зобов'язання Мисівської сільської ради на найближчому засіданні розглянути заяву ОСОБА_2 від 02.06.2010 про надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та прийняти рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення даної земельної ділянки у приватну власність", не може бути виконана Мисівською сільською радою у зв'язку з тим, що домоволодіння АДРЕСА_1 розташовано між домоволодінням №5 і №7, що знаходяться в користуванні громадян ОСОБА_3 і ОСОБА_4 (№ 5) та ОСОБА_5 і ОСОБА_6 (№7), відповідно, позивач не може примусово вилучити у суміжних землекористувачів земельні ділянки з метою виділення їх гр.ОСОБА_2; позаду земельної ділянки домоволодіння №6а по всій території суміжних земель між Державним підприємством "Старокримське лісомисливське господарство" та с.Азовське проходить смуга охоронної зони; з четвертої сторони домоволодіння проходить дорога загального користування вул.Лісова.
Дане питання неодноразово розглядалось земельною комісією Мисівської сільської ради і на пленарних засіданнях сесії Мисівської сільської ради, за результатами розгляду громадянці ОСОБА_2 роз'яснювалось про неможливість збільшити площу земельної ділянки цього домоволодіння без порушення інтересів суміжних землекористувачів.
На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, у зв'язку з чим висновок суду першої інстанції про відмову в їх задоволенні є помилковим.
Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Це випливає з конституційного принципу законності.
За нормами матеріального права суд кваліфікує спірні правовідносини, тобто дає їм правову оцінку. Застосування судом норм матеріального права полягає у співставленні встановлених судом обставин з ознаками норми матеріального права, яка регулює поведінку учасників спірних відносин, а також у з'ясуванні відповідних правових наслідків у разі порушення такої норми кимось із учасників.
Застосування судом норми процесуального права полягає у вчиненні процесуальних дій та ухваленні рішень, що обумовлені обставинами розгляду справи.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином, обґрунтованим вважається рішення, в якому повно відображенні обставини, що мають значення для цієї справи чи для вирішення певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються належними і допустимими доказами.
Між тим, судове рішення суду першої інстанції не можна визнати законним і обґрунтованим.
Суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення та прийняття нового відповідно до пункту 4 частини першої статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України.
Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення позовних вимог повністю.
Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 197, пунктом 3 частини першої статті 198, пунктом 4 частини першої статті 202, частиною другою статті 205, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Мисівської сільської ради Ленінського району АР Крим на постанову Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 17.07.2013 у справі №111/2555/13-а задовольнити.
2. Постанову Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 17.07.2013 у справі №111/2555/13-а скасувати.
3. Прийняти нову постанову.
4. Позовні вимоги задовольнити повністю.
5. Визнати протиправною та скасувати Постанову старшого державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції АР Крим Ялової Ю.В. про накладення штрафу на боржника - Мисівську сільську раду Ленінського району АР Крим від 30.05.2013, прийняту при примусовому виконанні виконавчого листа №2а/113/46/2012, виданого 27.02.2013.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанову може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя підпис Г.П.Ілюхіна
Судді підпис О.Е.Єланська
підпис М.В. Кукта
З оригіналом згідно
Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна