РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
_____________________________________________________________________
Справа №: 22-ц/190/6138/13Головуючий суду першої інстанції:Тихопой О.О.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Макарчук Л. В.
РІШЕННЯ
"07" жовтня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіМакарчук Л.В.
СуддівГорбань В.В., Павловської І.Г.
При секретаріУсеїновій Н.У.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Міська госпрозрахункова поліклініка профоглядів» до ОСОБА_6, третя особа Сімферопольська об'єднана державна фінансова інспекція про стягнення безпідставно отриманої грошової суми, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 12 серпня 2013 року,
В С Т А Н О В И Л А :
13 березня 2013 року Комунальне підприємство «Міська госпрозрахункова поліклініка профоглядів» (далі КП «Міська госпрозрахункова поліклініка профоглядів») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_6, третя особа Сімферопольська об'єднана державна фінансова інспекція про стягнення безпідставно отриманої грошової суми у розмірі 1446,7 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачці помилково через збій у комп'ютерній програмі була виплачена премія в розмірі середньомісячної заробітної плати у сумі 2702,70 грн., тоді як, за наказом позивача №16 від 17.11.2009 року їй було встановлено премію у розмірі посадового окладу, тобто 1256 грн., отже сума в 1446 грн.70 коп. була отримана відповідачкою без достатньої правової підстави, яку відповідно до ст.1212 ЦК України позивач просив стягнути з відповідачки.
Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 12 серпня 2013 року позовні вимоги Комунального підприємства «Міська госпрозрахункова поліклініка профоглядів» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь Комунального підприємства «Міська госпрозрахункова поліклініка профоглядів» 1446,70 грн. безпідставно отриманої грошової суми у 229, 40 грн. судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення суду, оскільки вважає, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального права. Зазначає про те, що суд неправильно застосував до спірних відносин норми ЦК України, оскільки правовідносини, які склались між нею та позивачем повинні вирішуватись за нормами КЗпП України та повинно бути застосовано строк позовної давності, передбачений ст.233 КЗпП України.
В запереченнях на апеляційну скаргу представник КП «Міська госпрозрахункова поліклініка профоглядів» просив апеляційну скаргу відхилити як необґрунтовану, а рішення суду залишити без змін.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Представник позивача Топчій О.С. та КП «Міська госпрозрахункова поліклініка профоглядів» отримали судові повістки 17 вересня 2013 року, що підтверджується поштовим повідомленням, від ОСОБА_6 надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутності зазначених сторін.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає її обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволені позову, за таких підстав.
При задоволенні позову суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та їх доведеності та на підставі ст.ст. 1212, 1215 ЦК України дійшов висновку, що відповідно до правил зазначених статей підлягає стягненню на користь позивача з відповідачки безпідставно отримана сума - 1446 грн.70 коп., крім того відповідачкою не заявлено про застосування строку позовної давності.
Проте, з такими висновками суду першої інстанції судова колегія не погоджується з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виникли правовідносини, які за своєю природою є трудовими та регулюються, зокрема, статтею 127 КЗпП України, оскільки позовні вимоги КП «Міська госпрозрахункова поліклініка профоглядів» обґрунтовані безпідставним отриманням відповідачкою у 2009 - 2010 роках під час виконання нею трудових обов'язків бухгалтера зайвих преміальних виплат на суму 1446 грн. 70 коп. внаслідок рахункової помилки, яка виникла через збій комп'ютерної програми.
Відповідно до статті 127 КЗпП України повернення підприємству зайво виплачених коштів можливо, зокрема, для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок.
Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті передбачено, що для повернення сум, зайво виплачених внаслiдок лiчильних помилок відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі, організації де вони працюють здійснюється за наказом (розпорядженням) про відрахування виданого власником або уповноваженим ним органом не пiзнiше одного мiсяця з дня закiнчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованостi або з дня виплати неправильно обчисленої суми, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування.
Згідно роз'яснень, що містяться у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» вимоги про повернення працівником авансу, виданого в рахунок заробітної плати, і сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок, а також погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження, переведення до іншої місцевості чи на господарські потреби, розглядаються
судами в тому разі, коли роботодавець не має можливості провести відрахування із заробітної плати у зв'язку з тим, що працівник оспорює підстави і розмір останнього, або минув місячний строк для видання відповідного наказу (розпорядження), або з інших причин. До лічильних помилок належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період тощо. Не можуть вважатися ними не пов'язані з обчисленнями помилки в застосуванні закону та інших нормативно-правових актів, у тому числі колективного договору.
Роботодавець може звернутися із зазначеними вимогами до суду стосовно до правил ч.2 ст.233 КЗпП протягом одного року з дня виникнення права на відрахування відповідних сум.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, сторони перебували у трудових відносинах з 08 серпня 2004 року по 31 жовтня 2011 року, ОСОБА_6 працювала у позивача на посаді бухгалтера.
Наказами №16 від 17 листопада 2009 року та №6 від 01 лютого 2010 року ОСОБА_6 премійована у розмірі окладу (а.с.22,23). Згідно штатного розкладу, розмір окладу ОСОБА_6 у 2009 році становив 1256 грн. (а.с.5)
Актом планової документальної ревізії від 31 жовтня 2011 року за №22-21 г /055 (а.с.9-18) встановлена фактична переплата під час виплати зазначених вище премій п'яти особам, в тому числі ОСОБА_6 В додатку до акту ревізії (а.с.24) зазначено, що розмір переплати ОСОБА_6 становить 1446,7 грн. у 2009 році. (а.с.9-18).
В акті ревізії зазначено, що зазначені переплати виникли у зв'язку із виплатою премії ОСОБА_6 у листопаді 2009 року не в розмірах окладу, як то було зазначено в наказах, а у розмірі її середнього заробітку.
Про переплату премій бухгалтеру ОСОБА_6 за наказами №16 від 17.11.2009 року та №6 від 01.02.2010 року позивач КП «Міська госпрозрахункова поліклініка профоглядів» дізнався з Акту ревізії КРУ 31 жовтня 2011 року, про що свідчить підпис головного лікаря КП «Міська госпрозрахункова поліклініка профоглядів» (а.с.18), після чого, листом від 17.11.2011 року позивач повідомив ОСОБА_6 про необхідність повернення надмірно виплачених сум премії в розмірі 1446 грн.70 коп. (а.с.32). Проте з позовом до суду позивач звернувся лише 13.03.2013 року, тобто поза межами, встановленого статтею 233 частиною 2 КЗпП України, однорічного строку, який відраховується з дня виникнення у позивача права на відрахування зайво виплачених сум відповідачці, відповідно до статті 127 частини 2 КЗпП України.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про неможливість застосування строку позовної давності до заявлених вимог через відсутність клопотання про це відповідачки.
Так, згідно роз'яснень, що містяться у пункті 4 постанови №9 Верховного Суду України від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» (із змінами), встановлений строк звернення до суду застосовується незалежно від заяви сторін, у кожному випадку суд зобов'язаний перевірити та обговорити причину пропуску цього строку, а також навести у рішенні відповідні мотиви чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк, який поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстави припинення трудового договору. Якщо місячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав, однак суд з'ясовує не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи і обов'язки сторін.
Частиною 3 статті 233 КЗпП України визначено право роботодавця звернутись до суду з питання стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, організації, установі, протягом одного року з дня її виявлення.
У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин, згідно зі статтею 234 КЗпП України, суд може його поновити.
Як вбачається із позовної заяви позивач обґрунтовував поважність причин пропуску строку позовної давності тим, що до теперішнього часу він не мав можливості подати до суду позов, оскільки були відсутні накази №16 від 17.11.2009 року та №6 від 01.02.2010 року (про преміювання), які були вилучені органами внутрішніх справ по порушеній кримінальній справі.
Однак, позивачем не надано доказів вилучення зазначених наказів працівниками органів внутрішніх справ, та не доведено відсутності можливості звернення до суду з позовом.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено поважності причин пропуску строку позовної давності, яка підлягає застосуванню відповідно до вимог ст.233 ч.3 КЗпП України.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Зважаючи на те, що суд помилково застосував до спірних правовідносин положення статей 1212, 1215 ЦК України, не врахувавши, що трудові правовідносини регулюються законодавством про працю відповідно до ст.3 КЗпП України, а норми цивільного законодавства застосовуються до цих правовідносин лише у разі, якщо вона не врегульовані спеціальним (трудовим) законодавством, та помилково не врахував вимоги щодо спливу строку позовної давності, то відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову за спливом строку позовної давності.
Керуючись ст.ст. 303, 304, ч.2 ст. 305, 307, 309, 313, 314, 315, 319, 325 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.
Рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 12 серпня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову Комунального підприємства «Міська госпрозрахункова поліклініка профоглядів» до ОСОБА_6, третя особа Сімферопольська об'єднана державна фінансова інспекція про стягнення безпідставно отриманої грошової суми - відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.