Категорія 55 Головуючий у 1 інстанції Тверський С.М.

Доповідач Агєєв О.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2013 року м.Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Бугрим Л.М., суддів Новосьолової Г.Г., Агєєва О.В.,

при секретарі Лавицькому Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 06 вересня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Бахмут-Вода» про визнання дій неправомірними та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

В червні 2013 року позивач звернувся до суду з даним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що 08.02.13р. закінчився строк повірки його водоміра, після чого контролер КП «Бахмут-Вода» оглянув його, зняв пломбу та запропонував демонтувати засіб обліку води і направити його на повірку. 09.02.13р. він за свій рахунок виконав зазначені роботи та направив водомір на повірку. Проте, звернувшись до відповідача 11.02.13р. з заявою про проведення повірки та опломбування водоміра за кошти відповідача, отримав відмову. Також зазначає, що з часу зняття водоміра, відповідач нараховує плату за користування послугами водопостачання у підвищеному розмірі, що не відповідає вимогам діючого законодавства. Вважає, що вищезазначеними діями відповідач завдав йому моральної шкоди, яку він оцінює у 5 000грн. Просив суд, з урахуванням уточнених позовних вимог, визнати незаконною бездіяльність КП «Бахмут-Вода» щодо не передання та не встановлення повіреного засобу обліку, зобов`язати відповідача встановити та опломбувати повірений засіб обліку, здійснити перерахунок нарахувань вартості наданих послуг з водопостачання та водовідведення з 08.02.13р. по середнім показанням лічильника та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 5 000грн. (а.с. 1-4).

Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову ОСОБА_1 до комунального підприємства «Бахмут-Вода» про визнання дій неправомірними та відшкодування моральної шкоди відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та постановити нове про задоволення позовних вимог, через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції порушено строки розгляду справи, виготовлення та видачі повного тексту рішення, суд не розглянув його заяву від 01.08.13р. та не дослідив всі документи, долучені до матеріалів справи.

Вважає, що посилання суду на наказ Держжитлокомунгоспу України від 25.04.05р., яким передбачено порядок визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді є незаконними, оскільки він не має такої законної сили як Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Зазначає, що посилання суду на п. 24 Порядку формування тарифів з утримання будинків та прибудинкових територій, згідно якого витрати з періодичної повірки включаються до витрат з утримання будинків та прибудинкових територій є неправильним, оскільки водопостачання за місцем його проживання забезпечує відповідач.

Суд під час ухвалення рішення не застосував вимоги ч.3 ст.28 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» та п.9 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, згідно яких періодична повірка проводиться за рахунок виконавця послуг, чим захистив незаконне ухилення КП «Бахмут-Вода» від виконання своїх обов`язків.

Апелянт в судовому засіданні апеляційного суду підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційного суду просив відхилити апеляційну скаргу, рішення суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 08.02.13р. ОСОБА_1 повідомлено про закінчення строку держповірки водоміру СГВ-15 № 3532208, встановленого за адресою: АДРЕСА_1. Цієї ж дати засіб обліку оглянуто контролером КП «Бахму-Вода» та надано квитанції на його обстеження, опломбування та повірку (а.с. 10,12). 09.02.13р. водомір прийнято для проведення держповірки (а.с.11). На час звернення позивача до суду засіб обліку води не повірено, йому не повернуто та не опломбовано.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що засіб обліку води, встановлений в квартирі позивача не є власністю відповідача, проведення повірки не є предметом діяльності КП «Бахмут - Вода», останній не має ліцензії і дозволу на проведення таких дій, тому періодична повірка, обслуговування та ремонт повинен проводитися за власні кошти споживача. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що витрати на проведення періодичної повірки включаються у тариф на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій, які сплачуються споживачем щомісячно, а КП «Бахмут - Вода» не є виконавцем цих послуг.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду не відповідає вищенаведеним вимогам.

Частиною 3 ст.28 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», що регулює питання повірки засобів вимірювальної техніки, визначено, що порядок подання фізичними особами, що не є суб'єктами підприємницької діяльності - власниками засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань, якими використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну і теплову енергію, газ і воду) на періодичну повірку цих засобів та оплати за роботи, пов'язані з повіркою, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) зазначених засобів вимірювальної техніки здійснюється за рахунок підприємств і організацій, які надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання.

Згідно п.9 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою КМУ від 21.07.2005р. №630 з відповідними змінами (далі по тексту Правила), у квартирі (будинку садибного типу) роботи з установлення засобів обліку води і теплової енергії (далі - квартирні засоби обліку) проводяться спеціалізованою організацією, виконавцем, виробником чи постачальником за рахунок коштів споживача.

Квартирні засоби обліку беруться виконавцем на абонентський облік.

Періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) квартирних засобів обліку проводяться за рахунок виконавця.

Згідно загальних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (розділ «Визначення термінів»), виконавцем є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 25.04.2005 № 60 затверджено Порядок визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді.

Відповідно до п.1.1 Порядку органами місцевого самоврядування, власниками житлових будинків визначаються виконавці житлово-комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання холодної та гарячої води, централізованого водовідведення.

Терміни, у даному Порядку вживаються у значенні, що використовується в Законі України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до п. 1.3, виконавцем житлово-комунальних послуг, визначених у пункті 1.1 Порядку, може бути суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання відповідних житлово-комунальних послуг та який може забезпечити виконання обов'язків, визначених у частині другій статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Згідно п.7 ч.2 ст.21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець зобов`язаний утримувати в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування та ремонт внутрішньобудинкових мереж, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості послуг у терміни, встановлені договором та/або законодавством.

Внутрішньобудинкові системи, згідно визначених вищенаведеним законом термінів, це мережі, арматура на них, прилади та обладнання, засоби обліку та регулювання споживання житлово-комунальних послуг, які знаходяться в межах будинку, споруди.

Пунктом 4.1 Порядку визначено, що виконавцем послуг з централізованого опалення, централізованого постачання холодної та гарячої води, централізованого водовідведення (далі - комунальні послуги) може бути виробник зазначених послуг, виконавець послуг з управління будинком, спорудою або групою будинків чи інший суб'єкт господарювання, з яким дійшли домовленості про надання таких послуг та який відповідає вимогам пункту 1.3 Порядку.

Відповідно до п.4.3 Порядку, з виконавцем комунальних послуг укладається відповідний договір про надання комунальних послуг згідно з вимогами статей 21, 25, 26, 28, 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Положенням ч.4 ст.26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», передбачено, що у разі якщо виконавець не є виробником, відносини між ним та виробником регулюються окремим договором, який укладається відповідно до вимог цієї статті.

Таким чином, зі змісту вищезазначених норм вбачається, що виконавець та виробник можуть не співпадати, тому вирішальним є наявність між споживачем та юридичною особою договору на надання житлово-комунальних послуг.

Як встановлено в судовому засіданні з пояснень представника відповідача, оплата позивачем послуг з водопостачання та водовідведення здійснювалось саме підприємству-відповідачу. Доказів, відповідно до вимог ст.60 ЦПК України, на підтвердження пояснень останнього про те, що витрати на періодичну повірку, опломбування, обслуговування та ремонт (включаючи демонтаж, транспортування і монтаж) засобів обліку води включені до тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, суду не надано.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалося сторонами під час розгляду справи між ОСОБА_1 та КП «Бахмут-Вода» виникли договірні відносини з приводу централізованого водопостачання та водовідведення, тому саме останній повинен нести витрати з повірки засобу обліку води.

Згідно п.17 Правил послуги з водовідведення оплачуються споживачем з розрахунку обсягу витрат холодної та гарячої води згідно з нормативами (нормами) споживання або показаннями засобів обліку води.

Пунктом 15 Правил визначено, що періодична повірка засобів обліку води і теплової енергії проводиться у строк, що не перевищує одного місяця. За цей час споживач оплачує відповідні послуги у такому порядку:

з централізованого постачання холодної та гарячої води - згідно із середньомісячними показаннями засобів обліку за попередні три місяці;

У разі несправності засобів обліку води і теплової енергії, що не підлягає усуненню, плата за послуги з моменту її виявлення вноситься згідно з нормативами (нормами) споживання.

З огляду на викладене, відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції не врахував, що періодична повірка, обслуговування та ремонт зазначених засобів вимірювальної техніки має здійснюватися за рахунок підприємств водопостачання, а нарахування ним плати за нормами споживання, а не за показниками лічильника, суперечить Правилам надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, тому відповідач зобов'язаний зробити відповідний перерахунок плати за надані ним послуги.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що вимоги ОСОБА_1 відносно визнання неправомірною бездіяльність відповідача щодо виконання обов'язку проводити періодичну повірку квартирного засобу обліку, його обслуговування та ремонту, в т.ч. не передання та не встановлення повіреного засобу обліку; зобов'язання відповідача провести періодичну повірку квартирного засобу обліку, його встановлення та опломбування; зобов'язання відповідача здійснити перерахунок плати за послуги з водопостачання та водовідведення з 08.02.13р. по час встановлення лічильника з урахуванням середньомісячних показань приладу обліку за попередні три місяці підлягають задоволенню.

Щодо вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до роз`ясень Пленуму Верховного Суду України, викладених в абз.4 п.9 Постанови «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» від 12.06.2009 №5, зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору.

ОСОБА_1 є споживачем житлово-комунальних послуг (централізованого водопостачання та водовідведення), які надаються виконавцем цих послуг КП «Бахмут-Вода».

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, права споживачів, а також визначення механізму їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів, регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».

Згідно з п.5 ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди відповідно до закону.

Також положеннями ст.16 даного Закону встановлено, що шкода, завдана внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відшкодовується відповідно до закону.

Законом України «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту продукції»№ 3390-VI від 19.05.2011, яким внесено зміни в положення п.5 ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів», що передбачають право споживача на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), визначено термін такої шкоди - це завдані внаслідок дефекту в продукції каліцтво, інше ушкодження здоров'я або смерть особи, пошкодження або знищення будь-якого об'єкта права власності, за винятком самої продукції, що має дефект.

Отже, законом передбачено право споживача на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), тільки за умови, що така шкода - це завдані внаслідок дефекту в продукції каліцтво, інше ушкодження здоров'я або смерть у зв'язку з придбанням товару неналежної якості.

Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (п.3 ч.1 ст.20) встановлено право споживача на відшкодування збитків, завданих його майну та/або приміщенню, шкоди, заподіяної його життю чи здоров'ю внаслідок неналежного надання або ненадання житлово-комунальних послуг.

Позивачем не надано і матеріали справи не містять жодних належних і допустимих доказів на підтвердження заподіяння збитків чи шкоди життю та здоров'ю позивача, що надало правових підстав для задоволення позову про відшкодування моральної шкоди.

Таким чином, вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди не ґрунтуються на вищевикладених вимогах закону, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для їх задоволення.

Згідно ч. ч. 1, 5 ст. 88 ЦПК України, з урахуванням пропорційного задоволення позовних вимог, з КП «Бахмут-Вода» на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 114 гривень 70 копійок.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції не можна визнати законним й обґрунтованим, тому відповідно до п.1,4 ч.1 ст.309 ЦПК України воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд -

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Артемівського міськрайонного суду від 06 вересня 2013 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до комунального підприємства «Бахмут-Вода» про визнання дій неправомірними та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати бездіяльність комунального підприємства «Бахмут-Вода» щодо не передання та не встановлення повіреного засобу обліку належного ОСОБА_1 неправомірною.

Зобов'язати комунальне підприємство «Бахмут-Вода» здійснити за власний рахунок встановлення та опломбування повіреного засобу обліку (лічильника) СГВ-15 №3532208 в квартирі ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1

Зобов'язати комунальне підприємство «Бахмут-Вода» здійснити перерахунок нарахувань вартості наданих послуг ОСОБА_1 з водопостачання та водовідведення з 08 лютого 2013 року по час встановлення лічильника з урахуванням середньомісячних показань приладу обліку.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з комунального підприємства «Бахмут-Вода» на користь держави судовий збір у розмірі 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 копійок.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий:

Судді: