ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

 

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

 

ПОСТАНОВА

Іменем України

 

06.11.08

Справа №2а-3775/08/6

 

Окружний  адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Латиніна Ю.А.,

при секретарі Бурдейній Г.Ю.,

за участю позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

, 

за позовом   ОСОБА_1, м. Сімферополь,         

до   Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим, м. Сімферополь,             

про визнання дій протиправними та зобов`язання до нарахування недоплаченої щомісячної соціальної допомоги

Суть спору: ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом про визнання дій Управління ПФУ в Київському районі  м. Сімферополя АР Крим протиправними та зобов'язання останнього здійснити перерахунок пенсії у відповідності з Законом України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.01.06 р. до теперішнього часу.  Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є "дитиною війни" в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни" і має право на пільги, передбачені цим Законом. Зокрема, посилаючись на статтю 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", позивач зазначає, що вона має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Бездіяльність відповідача грубо порушила її законні права, позбавила права отримувати щомісячну доплату до пенсії в належному розмірі, що свідчить про нехтування правами громадян з боку ПФУ.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надіслав відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи без участі представника Управління ПФУ в Київському районі м. Сімферополя АР Крим.  Позовні вимоги Управління ПФУ в Київському районі м. Сімферополя АР Крим не визнало з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні позивач на позовних вимогах наполягав.

Приймаючи до уваги клопотання відповідача про розгляд справи за відсутністю представника Управління ПФУ в Київському районі м. Сімферополя АР Крим, суд вважає можливим розглядати справу за його відсутністю на підставі наявних у справі доказів.

Розглянув матеріали справи, дослідив докази, надані сторонами, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

 

Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004, № 2195-IV дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н. є пенсіонером за віком, має статус дитини війни в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни", відповідно до пенсійного посвідчення (а.с.6), що відповідачем не спростовується. Виходячи із того, що позивач є дитиною війни в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни", на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України "Про соціальний захист дітей війни", в тому числі й право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, як передбачено ст.6 Закону.

Відповідно до п. 17 ст. 77 Закону України “Про державний бюджет України на 2006 рік” від 20.12.2005р. № 3235-IV зупинена на 2006 рік дія ст. 6 вказаного Закону.

Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 19.01.2006 року № 3367-ІV п. 17 ст. 77 Закону України  "Про Державний бюджет України на 2006 рік" виключений (набув чинності 02.04.06), тобто дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2006 рік поновлена. Отже, в 2006 році перешкод для нарахування щомісячної державної соціальної допомоги в розмірах, передбачених, ст. 6 Закону не існувало.

Згідно ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006р. № 489-V у 2007 році були внесені зміни, згідно яким підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Пунктом 12 ст.71 Закону № 489-V  зупинена на 2007 рік дія  ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Положення ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006р. № 489-V, а також зупинення дії статті 6 на 2007рік, передбачене п. 12 ст. 71 Закону України від 19.12.2006р. № 489-V  визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007.

Згідно з п. 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007 положення п. 12 статті 71, а також ст.111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 09.07.2007р.

Крім цього, Законом України від 28.12.2007 № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" змінена і містить норму, що до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Однак ці зміни, згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Таким чином, ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є діючою.

Розмір  підвищення, який щомісячно сплачується дітям війни згідно зі ст. 6  Закону України «Про соціальний захист  дітей війни» розраховується на підставі мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначений ч. 1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

З ч.3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" вбачається, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Зазначена норма Закону введена в дію згідно із Законом України від 25.03.2005 р. № 2505-IV.

Але, приймаючи до уваги те, що відповідно до ч.4 ст. 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини, та відповідно до ч. 1, 2 статті 8 КАС України  при вирішенні справи має застосовуватись принцип верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, суд вважає, що правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання підвищення пенсії  основані на принципі юридичної визначеності.

Як свідчить позиція Європейського Суду у справі Yvonne van Duym v. Home Office (Case 41/74  van Duym v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в цьому випадку  це надання підвищення пенсії дітям війни,  держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки  схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки. 

Згідно з ч.1 ст.65 Закону України від  20.12.2005, № 3235-IV "Про Державний бюджет України на 2006 рік"  прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2006 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня - 350 грн., з 1 квітня - 359 грн., з 1 жовтня - 366 грн. Частина 1 ст.62 Закону України від 19.12.2006 № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік"  визначає прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2007 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня - 380 грн., з 1 квітня - 406 грн., з 1 жовтня - 411 грн. Стаття 58 Закону України від 28.12.2007 року № 107-VI “Про Державний бюджет України на 2008 рік” прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2008 рік затверджує у  розмірах з 1 січня -470 грн., з 1 квітня -481 грн., з 1 липня -482 грн., з 1 жовтня -498 грн.  

          Таким чином, розрахунок щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни необхідно здійснювати, як:  Щомісячна державна соціальна допомога за 2006 рік дорівнює 1290,60 грн.:           Січень - березень (350,00 грн. х 30%) х 3 місяця = 315,00 грн.; Квітень-вересень (359,00 грн. х 30%) х 6 місяців = 646,20 грн; Жовтень-грудень (366,00 грн. х 30%) х 3 місяця = 329,40 грн.

Щомісячна державна соціальна допомога за 2007 рік дорівнює 1442,70 грн.: Січень - березень (380,00 грн. х 30%) х 3 місяця = 342,00 грн.; Квітень-вересень (406,00 грн. х 30%) х 6 місяців = 730,80 грн.; Жовтень-грудень (411,00 грн. х 30%) х 3 місяця = 369,90 грн.

Щомісячна державна соціальна допомога за 2008 рік дорівнює 1439,10 грн.: Січень - березень (470,00 грн. х 30%) х 3 місяця = 423,00 грн.; Квітень-червень (481,00 грн. х 30%) х 3 місяців = 432,90 грн; Липень-вересень (482 грн. х 30%) х 3 місяця = 433,80 грн; Жовтень (498 грн. х 30%) = 149,40 грн.  

          Судом встановлено, що позивач протягом 2006 - 2007 року не отримував щомісячну державну соціальну допомогу дітям війни, у січні-вересні 2008р. йому було перераховано з 01.01.08 до 01.04.08р.- 47 грн. х 3 міс.= 141,00 грн., з 01.04.08 до 01.07.08р. - 48,10 грн. х 3 міс.=144,30 грн., з 01.07.2008р. до 01.10.2008р.- 48,20 грн. х 3 міс.=144,60 грн. з 01.10.2008р.-49,80 грн., разом 479,70 грн.

Таким чином, відповідачем недоплачена позивачу щомісячна державна соціальна допомога дітям війни за 2006 рік в сумі 1290,60 грн., за 2007 рік в сумі 1442,70 грн. та за 2008 рік 1439,10 - 479,70  = 959,40 грн.

Посилання відповідача на те, що жодним законом не передбачений порядок, процедура та орган, який зобов'язаний виплачувати соціальну допомогу суд вважає нікчемними, оскільки згідно з п. 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України  № 1261 від 24.10.2007 р. (далі Постанова № 1261), до основних засад Пенсійного фонду України відноситься , зокрема, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування  та виплати пенсій, допомоги на поховання , інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок  коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. У п.8 вказаної Постанови до джерел формування коштів Пенсійного фонду України відносяться також  кошти державного бюджету та державних цільових фондів, що перераховуються до Фонду у випадках, передбачених законодавством.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що згідно з  Законом України «Про соціальний захист  дітей війни»  дітям війни виплачується підвищення саме до пенсії або щомісячного довічного  грошового утримання чи державної соціального допомоги, що виплачується замість пенсії, суд, керуючись зазначеними вище положеннями Указу Президента України № 121/2001 від 01.03.2001 р. та  Постанови №1261 приходить до висновку, що саме відповідач мав здійснювати позивачу виплату підвищення пенсії відповідно до ст. 6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни». 

Суд також вважає, що державний орган не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, у тому числі той, що підтверджений судовим рішенням. Така відсутність коштів не може бути визнана як виключна обставина, та це є порушенням пункту 1 статті 6, статті 13 Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованої Законом України від 11.09.1997 року, про що також зазначено в Рішенні Європейського суду з прав людини Справа “Жовнер проти України” від 29.06.2004 року.

Суд  визначає, що рішення, дії суб'єкта владних повноважень  не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес.  Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом. Суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

На підставі викладеного, суд вважає, що бездіяльність відповідача щодо ненарахування  щомісячної державної соціальної допомоги у розмірах, визначених Законом України “Про соціальний захист дітей війни” не може бути визнана такою, що вчинена на підставі, у межах повноважень, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що доводи позивача є обґрунтованими, однак позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно ч.1 ст.100 КАС України  пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Позивач звернувшись до суду з позовною заявою 02.10.2008р. пропустив річний строк звернення до суду у частині вимог про нарахування недоплаченої щомісячної соціальної допомоги за 2006р. та за січень-вересень 2007р. Поважності причин пропуску строку суду не надав, що є підставою для відмови позовних вимог у цій частини. 

Таким чином, позовні вимоги щодо нарахування щомісячної держаної соціальної допомоги за 2007 рік, підлягають частковому задоволенню за період з жовтня по грудень 2007 року у сумі 369,90 грн.( 411,00 грн. min пенсія за віком з 01.10.2007 р. по 01.12.2007 р. х  30% ( надбавка) х 3 місяця = 369,90 грн.

Що стосується вимоги позивача про виплату щомісячної державної допомоги за період з січня 2008року  по жовтень 2008року, то згідно з резолютивною частиною Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 положення 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 22.05.2007р. і відповідно складають 581,20 грн. (481 грн. min пенсія за віком з 01.05.2008 р. до 01.07.2008 р.) + 482,00 грн.  (min пенсія за віком з 01.07.2008 р. до 01.10.2008 р.) + 498,00 грн. ( min пенсія за віком у жовтня 2008 року) )  х 30% (надбавка)  - 479,70 грн. (виплачена надбавка).

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню на  сумі 951,10 грн., з яких 369,90 грн. щомісячна грошова соціальна допомога за період з жовтня по грудень 2007 року, 581,20 грн. щомісячна грошова соціальна допомога за період з травня по жовтень 2008 рік.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до ч.3 ст.94 КАС України, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача судовий збір у частині задоволених вимог в сумі 0,86 грн.

Під час судового засідання, яке відбулось 06.11.08 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України  постанову складено 11.11.2008 року.

Керуючись ст. ст. 160-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Визнати бездіяльність  Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Д. Ульянова, 6) щодо ненарахування ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження) щомісячної державної соціальної допомоги у розмірах, визначених Законом України “Про соціальний захист дітей війни” протиправною.

3.Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Д. Ульянова, 6) нарахувати ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження) щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни 951,10 грн., з яких 369,90 грн. щомісячна грошова соціальна допомога за період з жовтня по грудень 2007 року, 581,20 грн. щомісячна грошова соціальна допомога за період з травня по жовтень 2008 рік.

4.Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження) з Державного бюджету України (п\р 31115095700002, МФО 824026 ЗКПО 34740405, код платежу 22090200 у банку одержувача: ГУ ДКУ в АР Крим м. Сімферополь одержувач: Держбюджет м. Сімферополя (або іншого рахунку)) судовий збір у розмірі 0,86 грн.

5.В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим в 10-ти денний строк  з дня проголошення  (складення в повному обсязі) постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

 

Суддя  Окружного

адміністративного суду

Автономної Республіки Крим                                          Латинін Ю.А.