Україна

АПЕЛЯЦІЙНИЙ    СУД    ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ    ОБЛАСТІ

Справа № 22 - 8442/2007 рік                             Головуючий в 1-й інстанції  Муштат A.M.

Категорія 34                                                         Доповідач -  Осіян О.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2007 року.                                                                          м.  Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області  у складі:

головуючого    судді - Рудь В. В.,

суддів - Ремеза В.А.,  Осіяна О.М. ,

при секретарі - Панченко Д.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 серпня 2007 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітньої дитини,  -

встановила:

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 серпня 2007 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітньої дитини.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду,  та направлення справи на новий розгляд,  оскільки суд не врахував всі обставини у справі та порушив норми матеріального та процесуального права. При розгляді справи суд не врахував вимог  ст. 19 СК України щодо обов'язкової участі органів опіки та піклування при розгляді судом спорів про місце проживання дитини,  а також вимоги  ст.  ст.  35, 36 ЦПК України щодо порядку залучення цих органів до участі у розгляді справи.

Перевіривши матеріали справи,  законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог,  колегія суддів,  вважає,  що апеляційна скарга підлягає задоволенню,  а рішення суду необхідно скасувати із наступних підстав.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про визначення місця проживання малолітньої дитини колишнього подружжя - ОСОБА_3,  ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,  суд першої інстанції виходив із того,  що відповідно до ч.4  ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо місця проживання дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей,  одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини,  батьків,  інших осіб,  які бажають проживати з дитиною,  брати участь у її вихованні,  а також на підставі інших документів,  які стосуються справи.

2

Оскільки позивач не звертався в орган опіки і піклування,  не надав висновки та інші документи,  які видаються цим органом,  акт обстеження умов проживання сторін та дитини не проводився,  та крім того позивач з дитиною змінив місце проживання,  то суд відмовив у задоволенні позовних вимог.

Але із такими висновками суду погодитись не можна,  оскільки суд першої інстанції не встановив всі обставини у справі,  та не додержався вимог законодавства,  щодо порядку розгляду такої категорії спорів.

Як вбачається із протоколу судового засідання позивач ОСОБА_1 вказував на те,  що він звертався до органу опіки та піклування,  де йому повідомили,  що обстеження умов проживання сторін та дитини проводиться лише на підставі ухвали суду. Але суд при розгляді спору не звернув на це уваги,  та неправильно тлумачив зміст  ст.  19 СК України.

Відповідно до вимог цієї норми закону при розгляді судом спорів щодо місця проживання дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування,  який подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей,  одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини,  батьків,  а також на підставі інших документів,  які стосуються справи.

За таких вимог сімейного законодавства,  та  ст.  ст. 35, 36 ЦПК України,  а також із врахуванням характеру спору,  суд повинен був вирішити питання щодо участі органу опіки та піклування при розгляді справи,  оскільки на цей орган законом покладені певні обов'язки по захисту сімейних прав та інтересів.

Суд положення вимог сімейного законодавства не виконав,  не роз'яснив його сторонам,  у зв'язку із чим прийняв рішення без врахування всіх обставин у справі.

Таким чином,  суд вирішив питання про права та обов'язки осіб,  які не брали участі у справі,  що відповідно до вимог п.4 ч. 1  ст. 311 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та передачі справи на новий розгляд.

Керуючись  ст.  307,  п.4 ч.1  ст. 311, 315 ЦПК України,  колегія суддів,  -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 серпня 2007 року скасувати,  а справу направити на новий розгляд до того ж суду в іншому складі суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення,  але може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту її проголошення.